Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №750/1066/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/1066/26

Головуючий у першій інстанції – Слісар А. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1551/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Любчика О.В.,

суддів Онищенко О.І., Шарапової О.Л.,

сторони: позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Прокоф`єва Богдана Івановича на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 01 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання,

В С Т А Н О В И В:

у січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 аліменти на період його навчання у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до закінчення навчання.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є сином позивача та на даний час досяг повноліття і навчається у Київському національному лінгвістичному університеті на денній формі навчання з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року. У зв`язку з навчанням не має можливості працювати та матеріально забезпечувати себе самостійно. Йому необхідні кошти на оплату проживання, харчування, придбання навчальної літератури та інших речей для навчання. Відповідач має регулярний дохід, а тому може надавати матеріальну допомогу.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 01 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу (заробітку) щомісяця, на період його навчання у Київському національному лінгвістичному університеті до 30.06.2029, але не більше як до досягнення ним 23 років, починаючи з 27.01.2026. У іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 1 331 грн 20 коп. судового збору на користь держави.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Прокоф`єв Б.І. просить рішення суду змінити, стягнувши аліменти на утримання на період навчання в розмірі 1/15 частини від усіх видів доходу (заробітку).

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржуване рішення є незаконним.

Посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що він не проти стягнення з нього аліментів, але тільки в розмірі 1/15 частини всіх видів доходу (заробітку) щомісяця.

Акцентує увагу, що обов`язки щодо матеріального забезпечення дитини мають обоє батьків, тобто як відповідач, так і позивач. Однак матеріали справи не містять будь-яких доказів про надання чи ненадання матір`ю матеріального утримання, а також його розмір відповідачу як дитині. Крім того, не містять і докази про можливість чи не можливість матір`ю надавати таку допомогу. Вказана обставина має обов`язково враховуватися при визначенні розміру аліментів.

Просить врахувати відсутність у нього на праві власності будь-якого нерухомого майна, що він проживає у найманому житлі, що свідчить про існування додаткового фінансового навантаження на відповідача.

Також звертає увагу, що він має незадовільне здоров`я, має ряд хронічних захворювань, у зв`язку з чим періодично проходить медичні обстеження та приймає ліки.

Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.5).

З довідки Київського національного лінгвістичного університету № 094 від 08.01.2026 вбачається, що ОСОБА_1 є студентом 1 курсу денної форми здобуття освіти Київського національного лінгвістичного університету. Період навчання в Університеті з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року. Навчання за державним замовленням (а.с.6).

ОСОБА_1 (відповідач) працює у філії ВП «Атомремонтсервіс» АТ «НАЕК «Енергоатом», що підтверджується довідкою № 3 від 06.01.2026 про доходи (а.с.29) та отримує пенсію, що підтверджується довідкою УПФУ в Чернігівській області (а.с.31).

З інформаційної довідки з Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно № 464266986 від 16.02.2026 вбачається, що за ОСОБА_2 не зареєстровані об`єкти нерухомості (а.с.32).

Також встановлено, що відповідач має ряд захворювань (а.с.33-41).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції врахував, що відповідач отримує значний дохід, при цьому він не має у власності житла та згідно наданих медичних документів, має ряд захворювань, які необхідно лікувати та витрачати на це кошти, а тому суд визнав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу (заробітку), який буде відповідати інтересам позивача, забезпечуватиме його потреби на проживання, харчування та інші витрати на час його навчання, при цьому, виплата відповідачем такого розміру своїх доходів на аліменти не обмежить його у можливості себе утримувати, у тому числі витрачати кошти на лікування.

Колегія апеляційного суду погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Сімейний кодекс України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Положеннями частин 1, 3 статті 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та можливість батьків її надавати.

Тобто, зі змісту статей 199, 200 СК України вбачається, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Обов`язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину) (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Указане також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах: від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 592/2798/16-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 754/866/18, від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Із оскаржуваного рішення суду першої інстанції убачається, що судом визначено розмір аліментів на утримання повнолітнього сина у частці 1/6 частини від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України. При цьому, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення вимог заявленого позову узгоджуються із приписами статей 198, 199, 200 СК України, які регламентують спірні правовідносини.

Колегією суддів встановлено, що на час ухвалення рішення повнолітній син відповідача продовжує навчання на денній формі та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги з боку батька. Такі витрати для забезпечення життєдіяльності дитини є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни, що потребує відповідних коштів. Оскільки позивач, навчаючись на денній формі навчання, позбавлений можливості працювати, будь-якого іншого самостійного доходу він не має, у відповідача наявний обов`язок утримувати свого сина на період його навчання та досягнення ним 23 - річного віку, тому колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання сина, який продовжує навчання, у визначеному судом першої інстанції розмірі, який узгоджується із засадами виваженості, розумності та співмірності, відповідає вказаним вище нормам Закону, які регулюють спірні правовідносини, а також є справедливим балансом між законними правами та інтересами сторін даного спору.

З доступних джерел, а саме, з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, апеляційним судом витребувано відповідь №3171195, з якої убачається, що за період з квітня по червень 2026 року ОСОБА_3 , матір`ю позивача, отримано у якості доходу – аліменти у загальному розмірі 46 023,20 грн. Інформацію про отримання інших доходів відповідь не містить.

Натомість як убачається із довідки Філії «Відокремлений підрозділ «Атомремонтсервіс» АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» №3 від 06.01.2026, середньомісячний дохід відповідача у 2025 році становив 69 642,00 грн (без утримання обов`язкових платежів). Розмір отриманої пенсії у цьому ж році становив 14 383,51 на місяць.

Розмір стягнутих з відповідача аліментів, який вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів, з урахуванням пенсійних виплат, становить орієнтовно 11 334,00 грн, що з урахуванням рівності батьківського обов`язку щодо утримання дитини, та відсутністю у матері позивача доходу, забезпечить належне утримання повнолітнього сина під час його навчання з дотриманням балансу інтересів як одержувача, так і платника аліментів.

Аргументи апеляційної скарги про те, що достатнім є стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/15 усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, є необґрунтованими й такими, що не відповідають сьогоденню, з огляду на зростання цін на продукти харчування, одяг, підвищення рівня інфляції. Такий розмір аліментів, на переконання апеляційного суду, не забезпечить потреби дитини, яка продовжує навчання.

Не є слушними й доводи апеляційної скарги, що відповідач обтяжений найманням житла, з огляду на відсутність у нього власного житла, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження таких витрат.

Отже, стягнувши з відповідача аліменти на утримання його повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/6 усіх видів його заробітку (доходу), суд першої інстанції врахував матеріальне становище відповідача, його сімейний стан, а саме те, що він не має утриманців, окрім позивача, стан його здоров`я, розмір його доходів, який достатній для підтримання стану здоров`я відповідача у зв`язку із наявними у нього захворюваннями.

Ураховуючи викладене, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 01 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: