Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №522/21263/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 11-кп/813/305/26

Справа № 522/21263/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судових засідань – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

захисника – ОСОБА_7 ,

обвинуваченої – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12023163500000700 від 23.10.2023 року за апеляційною скаргою прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2023 року, яким:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Одеси, громадянку України, офіційно не працевлаштованої, із середньою освітою, не заміжньої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судиму:

- 29.05.2023 року Приморський районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді 60 годин громадських робіт,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,

встановив:

Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнана винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та їй призначено покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до вимог п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України на ОСОБА_8 покладено обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід обвинуваченій вироком суду не обирався.

Оскарженим вироком суду ОСОБА_8 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_8 , 29.05.2023 року вироком Приморського районного суду м. Одеси, який вступив в закону силу 29.06.2023 року, яким засуджена за ч.1 ст 125 КК України до покарання у вигляді 60 годин громадських робіт.

Вирок Приморського районного суду м. Одеси надійшов на виконання до Приморського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області, де ОСОБА_8 12.09.2023 року було роз?яснено порядок відбування покарання та направлено до КП ЖКС «Фонтанський», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 83 №2, для її відбуття, куди їй потрібно було з`явитись 14.09.2023 року.

У зазначений час, ОСОБА_8 , не прибула та не приступила без поважних причин, будучи в належній формі ознайомлена із порядком та умовами відбування покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2023 року у виді громадських робіт, достовірно знаючи про наслідки не виконання покладених на неї обов?язків, будучи зобов?язана додержуватися встановлених відповідно до ст.37 Кримінально-виконавчого кодексу України порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначеному для неї об?єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, не приступивши до відбування покарання за вироком суду, у період часу з 14.09.2023 року по теперішній час злісно ухилилася від відбування покарання у виді громадських робіт, що виразилось у відмові від отримання направлення до КП ЖКС «Фонтанський» для відбування встановленого покарання, не виході та невідпрацьованих жодних із 60 годин без поважних причин.

Суд першої інстанції визнав ОСОБА_8 винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, за кваліфікуючими ознаками: ухилення засудженої від відбування покарання у виді громадських робіт.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченої, просить скасувати вирок в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.389 КК України у виді 3 місяців арешту. На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до призначеного цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2023 року та остаточно за сукупністю вироків призначити покарання у виді 3 місяців 7 днів арешту. В іншій частині вирок місцевого суду прокурор просить залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що вирок місцевого суду підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню, зокрема не застосування при призначенні покарання вимог ст.ст.71, 72 КК України, які підлягали обов`язковому застосуванню.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржений.

У судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 частково підтримав апеляційну скаргу, просив призначити обвинуваченій ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.389 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України. На підставі ч.1 ст.71,72 КК України, за сукупністю вироків, приєднати не відбуту частину покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2023 року та остаточно визначити обвинуваченій покарання у виді 1 року 7 днів пробаційного нагляду. На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу; думки захисника та обвинуваченої, які у вирішенні даного питання поклалися на розсуд суду; дослідивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченій; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України (далі – КПК), вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України.

Розгляд даної категорії справ у суді здійснюється в порядку ст.ст. 381-382 КПК.

Оскаржений вирок місцевого суду містить виклад фактичних обставин, які були встановлені органом досудового розслідування. У мотивувальній частині вироку міститься формулювання обвинувачення, місце, час, спосіб вчинення кримінального правопорушення, стаття та її частина, що передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Згідно вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями закріпленими в ст. 409 КПК регламентовано підстави для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в тому числі і істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно положень ст. 413 КПК, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, зокрема є застосування судом закону, який не підлягає застосуванню, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 раніше судима 29.05.2023 року Приморським районним судом м. Одеси за ч.1 ст.125 КК України до покарання у виді 60 годин громадських робіт.

05.09.2023 року вирок надійшов до Приморського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області, де ОСОБА_8 було роз?яснено порядок відбування покарання та направлено до КП ЖКС «Фонтанський», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 83 №2, для її відбуття, куди їй потрібно було з`явитись 14.09.2023 року.

Судом першої інстанції ОСОБА_8 визнана винною за ч.2 ст.389 КК України, за ухилення від відбування покарання у виді 60 годин громадських робіт, призначеного їй попереднім вироком Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2023 року.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Зазначена вимога закону має імперативний характер і унеможливлює (за умови встановлення судом таких обставин) будь-який інший порядок та правила призначення остаточного покарання.

Разом з тим, аналіз конструкції норми, передбаченої ч. 1 ст. 71 КК України, дозволяє дійти висновку, що для застосування закріплених у ній правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначив і відповідні спеціальні умови, що мають бути встановлені судом в їх нерозривній єдності:

- перша з яких стосується моменту вчинення кримінального правопорушення засудженим «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком;

- друга наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент, визначений у ч. 1 ст. 71 КК України, момент призначення судом покарання за новим вироком (з огляду на те, що правило про приєднання невідбутої частини покарання адресоване саме суду, який постановлятиме новий вирок).

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п.25 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст.71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також, коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст.71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п.26 вищевказаної постанови, невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання.

При цьому, на необхідність точного визначення виду та розміру невідбутої частини основного та/або додаткового покарання за попереднім вироком при призначенні засудженому покарання за правилами ст. 71 КК України указують і вимоги частини 4 цієї статті, згідно з якою остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Водночас при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи із співвідношення, визначеного положеннями ч.1 ст.72 КК України.

Таким чином, слід констатувати, що при призначенні покарання місцевий суд не врахував, що обвинувачена на момент постановлення нового вироку не відбула покарання за попереднім вироком у виді громадських робіт, та не застосував положення ст. 71 КК України, які підлягали застосуванню, та безпідставно звільнив ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі, із застосуванням положень ст.75 КК України, що не відповідає вимогам кримінального закону.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.409 КПК, підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п.2 ч.1 ст.420 КПК, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш тяжкого покарання.

Згідно з вимогами ч.1 ст.421 КПК, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги прокурора в частині не застосування судом положень ст.71 КК України при призначенні покарання ОСОБА_8 заслуговують на увагу, тому вирок суду першої інстанції, на підставі п.4 ч.1 ст.409, п.2 ч.1 ст.413 КПК, в частині призначеного обвинуваченій покарання підлягає скасуванню, з постановленням за правилами ст. 420 КПК України апеляційним судом у цій частині нового вироку.

Колегія суддів, при призначенні покарання, враховує той факт, що обвинувачена ОСОБА_8 раніше судима та попередньо призначене покарання у виді громадських робіт не відбула.

Також колегія суддів враховує, що вчинене обвинуваченою ОСОБА_8 кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України відносяться до кримінальних проступків, а мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Положеннями ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, відповідно до положень ч.1 ст.5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Санкція ч.2 ст.389 КК України, яка діяла на час скоєння ОСОБА_8 інкримінованого злочину, передбачала покарання у виді арешту на строк до 6 місяців або обмеження волі на строк до 3 років.

28 березня 2024 року набрав чинності Закон України №3342-ІХ від 23 серпня 2023 року «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», відповідно до якого санкція ч.2 ст.389 КК України була змінена.

Зокрема, законодавець за ч.2 ст.389 КК України встановив покарання у виді пробаційного нагляду на строк до 3 років або обмеження волі на той самий строк.

Також, Законом №3342-ІХ внесені зміни і до ст.60 КК України, відповідно до яких покарання у виді арешту полягає у триманні засудженого військовослужбовця в умовах ізоляції на гауптвахті і встановлюється на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до положень ст. 51 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду є більш м`яким порівняно з покаранням у виді арешту, яке було передбачено санкцією статті, що діяла на момент вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Враховуючи внесені Законом №3342-IX від 23 серпня 2023 року зміни до санкції статті, які пом`якшують кримінальну відповідальність і поліпшують становище особи, належить застосувати зворотну дію у часі до нової редакції ч. 2 ст. 389 КК України.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2024 року (справа №459/562/22, провадження №51-3129км24).

Колегія судів вважає, що покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності відповідальності, що відповідає вимогам ст.65 КК України.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст.1 КК України - Кримінальний кодекс України, між іншим, має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина від злочинних посягань, а також запобігання злочинам.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої ОСОБА_8 , обставину, що пом`якшує покарання – щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, колегія суддів, керуючись положеннями ст.ст.50, 65 КК України, вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді пробаційного нагляду, та остаточного такого ж виду покарання із застосуванням положень ст.ст.71, 72 КК України.

Таке покарання необхідне з метою виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_8 попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень у майбутньому, охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, забезпечення зміцнення законності, сприяння запобігання кримінальним правопорушенням, виховання у дусі точного та неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, свобод, честі й гідності інших громадян, а також відповідальності перед суспільством.

Зазначені вид і міра покарання, на думку апеляційного суду, не можуть вважатись занадто м`якими, є справедливими, необхідними і цілком достатніми для виправлення ОСОБА_8 , зокрема стимулюватиме останню, після відбуття покарання, усвідомити нарешті свою поведінку та вчинки, бути законослухняною громадянкою.

З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин даного кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, скасувати вирок в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 420, 421, 424, 426, 532, 615 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 – задовольнити частково.

Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2023 року у кримінальному провадженні №12023163500000700 від 23.10.2023 року, яким ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України – скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за ч.2 ст.389 КК України у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч.1 ст.71, 72 КК України, за сукупністю вироків, приєднати не відбуту частину покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 29.05.2023 року та остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді 1 (одного) року 7 (семи) днів пробаційного нагляду.

На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Копії вироку після його проголошення негайно вручити засудженій та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4