Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №712/10955/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

ЄУ № 712/10955/26

Провадження № 3/712/3122/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Черкаси

Суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Пронька В.В.,розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління Служби безпеки України в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, громадянки України, яка працює на посаді головного спеціаліста Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якій роз`яснено її права відповідно до ст.268 КУпАП, за вчинення правопорушення, передбаченого п. 6 ч.1 ст. 212-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Соснівського районного суду м. Черкаси надійшли протоколи № 26 про адміністративне правопорушення від 15.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності зап. 6 ч.1 ст. 212-2 КУпАП, відповідно до якогопід час роботи в Департаменті будівництва Черкаської обласної державної адміністрації (далі - ДБ ЧОДА, квітня 2011 року по березень 2025 року та виконуючи у цей період обов`язки щодо забезпечення режиму секретності в названій установі (розпорядження голови від 16.03.2012 № 4дск), громадянка ОСОБА_2 (надавався допуск державної таємниці за формою 3 (три) розпорядженням УСБУ в Черкаській області 14.09.2016 № 81д, скасовано допуск до державної таємниці за формою 3 (три) розпорядженням УСБУ в Черкаській області від 27.08.2024 № 218д) порушила вимоги Закону України «Про державну таємницю» та «Порядок організації і забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцево самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затверджено постановою Кабінету міністрів України від 18.12.2013 № 939 (далі-Порядок 939), що створило загрозу витоку секретної інформації.

Відповідно до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала.

Захисник Манзар Т.В. в судовому засіданні просила провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування заявленого клопотання захисник зазначила, що адміністративний протокол № 26 від 15.07.2026 складений незаконно та ґрунтується на припущеннях, оскільки не містить належних і переконливих доказів вини ОСОБА_1 . Зокрема, захисник зазначила, що в протоколі помилково вказано, що ОСОБА_1 у період з квітня 2011 року по березень 2025 року виконувала обов`язки щодо забезпечення режиму секретності в Департаменті будівництва Черкаської ОДА. Водночас відповідно до наказу № 9-дск від 26.12.2023 їй було припинено доступ до матеріальних носіїв секретної інформації, а наказом № 1-дск від 10.01.2024 скасовано надбавку за виконання обов`язків, пов`язаних із доступом до державної таємниці. У січні 2024 року режимно-секретний орган Департаменту було ліквідовано, а 03.03.2025 ОСОБА_1 взагалі припинила трудові відносини з Департаментом. Також захисник звернула увагу, що факт знаходження значної кількості матеріальних носіїв інформації у колишньому приміщенні РСО був встановлений працівниками УСБУ лише у червні 2026 року, тобто після припинення ОСОБА_1 трудових відносин із Департаментом та через тривалий час після припинення її доступу до державної таємниці. Тому, на думку захисту, вона не могла нести відповідальність за стан документів та приміщення після припинення своїх повноважень.

Захисник також зазначила, що матеріали, які були виявлені у приміщенні колишнього РСО, були документами часів СРСР, а доказів їх належної передачі на облік Департаменту будівництва та відповідального зберігання саме ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Робота щодо перегляду та зниження грифів секретності зазначених документів проводилася ще до призначення ОСОБА_1 на відповідну посаду. Крім того, захисник вказала, що під час ліквідації РСО у січні 2024 року представниками УСБУ була проведена відповідна перевірка та надана згода на ліквідацію РСО. При цьому фактів розголошення державної таємниці або втрати матеріальних носіїв секретної інформації за період роботи ОСОБА_1 встановлено не було. На думку захисника, стороною, яка склала протокол, не доведено, які саме дії або бездіяльність ОСОБА_1 призвели до порушення законодавства про державну таємницю, а також не встановлено причинного зв`язку між її діями та фактом виявлення документів у 2026 році. Посилаючись на положення ст. 245, 247, 251, 268 та 280 КУпАП, Закон України «Про державну таємницю», Порядок № 939, а також принцип презумпції невинуватості, захисник наголосила на необхідності доведення вини особи належними та допустимими доказами. Сам по собі адміністративний протокол, на її думку, не може бути беззаперечним доказом вини. Також захисник зазначила, що на момент виявлення матеріалів у червні 2026 року ОСОБА_1 вже не мала статусу особи, відповідальної за ведення секретного діловодства та охорону державної таємниці в Департаменті будівництва, а тому не могла бути суб`єктом правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП. У зв`язку з викладеним захисник Манзар Т.В. просила суд провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд приходить до наступного.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Основним для вирішення справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення складу правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно п.6 ч.1 ст. 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про державну таємницю, зокрема, невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення до суду було надано протокол № 26 про адміністративне правопорушення від 15.07.2026, письмові пояснення ОСОБА_1 від 08.07.2026 та копія паспорту громадянки України ОСОБА_1 .

Будь-яких інших доказів, які б вказували на те, ОСОБА_1 порушила законодавства про державну таємницю, зокрема, невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.

Суд наголошує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Суд не є тим органом, який збирає докази на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Це обов`язок органу, який складає протокол, і так само як і обов`язок доведення вини під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, також не повинна доводити свою вину чи невинуватість.

Отже, суду не надано переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення за п.6 ч.1 ст. 212-2 КУпАП.

В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин повинен проводитися їх судовий розгляд. З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом доведення вини, будь-яких переконливих доказів вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суду не надано, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст. 212-2 КУпАП.

При цьому судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували конкретні дії чи бездіяльність ОСОБА_1 , що призвели до порушення вимог законодавства про державну таємницю. Не надано документів, які б підтверджували покладення на неї обов`язку щодо зберігання саме тих матеріальних носіїв секретної інформації, які були виявлені у 2026 році, а також не встановлено, які саме вимоги щодо охорони державної таємниці нею не були виконані. Сам факт виявлення таких матеріалів у приміщенні колишнього режимно-секретного органу не підтверджує їх втрату чи неналежне зберігання саме з вини ОСОБА_1 та не свідчить про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 № 463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію закріплених у ст. 7 КПК таких засад кримінального провадження, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.

Слід зауважити, що право на справедливий суд гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи 04.11.1950, ратифікованою Україною 17.07.1997, відповідно до неї суд встановлює обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи обвинувачення.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно із ч.1 п. 3 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, виносить постанову про закриття справи.

З огляду на вищевикладене, оцінюючи відповідно до ст. 252 КУпАП надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, беручи до уваги, що органом, яким складено протокол про адміністративне правопорушення, не доведено порушення ОСОБА_1 п.6 ч.1 ст. 212-2 КУпАП, суд приходить до висновку про недоведеність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст. 212-2 КУпАП, а тому провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 247, 252, 283-285, 287 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за п.6 ч.1 ст. 212-2 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку iз відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.

Суддя: В.В. Пронька