Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №369/7387/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 369/7387/26

Провадження 2-2978/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Лимаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року до Обухівського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей. Позов мотивований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26.10.2021 року. Разом з цим, судовим наказом Обухівського районного суду Київської області від 04.08.2021 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання двох спільних дітей – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Позивач вказала, що окрім сплати аліментів, відповідач не бере та не бажає брати участі у додаткових витратах на сина та дочку, які пов`язані з лікуванням, навчанням та розвитком здібностей. Так, позивачкою були сплачені кошти за послуги стоматолога та ортодонта, виготовлення закордонних паспортів, навчання доньки в коледжі та проїзний на автобус. Загалом додаткові витрати склали 80 051 грн., тому позивач змушена звернутися до суду, оскільки відповідач добровільно не відшкодував понесені витрати.

15.07.2026 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20.07.2026 року представник відповідач – адвокат Костюк В.О. подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що зазначені позивачем витрати не відносяться до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, у розумінні ст. 185 СК України. При цьому, позивачем не доведено, що такі витрати не покриваються за рахунок аліментів, які відповідач сплачує на утримання дітей. Зауважив, що з січня по грудень 2024 року з доходів відповідача було утримано аліменти на утримання дітей в розмірі 112 217,02 грн., а з травня по грудень 2025 року – 38 087,74 грн. Крім того, відповідач щомісяця здійснює добровільні грошові перекази дітям. Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а тому задоволенню не підлягають.

У судове засідання позивач не з`явилася, була належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, проте у позовній заяві просила розглядати справу за її відсутності.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, від останнього надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з наступного.

Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають двох дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судовим наказом Обухівського районного суду Київської області від 04.08.2021 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання двох спільних дітей – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Позивач у своїй заяві вказала, що відповідач сплачує аліменти, однак не бажає брати участі у додаткових витратах на дітей, а саме: стоматологія та ортодонти (брекети) для сина ОСОБА_3 у розмірі 1080 євро, виготовлення ID паспорту та закордонного паспорту для сина ОСОБА_3 у розмірі 9 650 грн., навчання доньки в коледжі та оренда підручників у розмірі 1 258 євро та оплата проїзного для доньки у розмірі 644,20 євро.

Таким чином, загальний розмір додаткових витрат на дітей, які має відшкодувати відповідач складає 80 051 грн.

З наданих стороною відповідача довідок про доходи убачається, що з січня по грудень 2024 року з доходів відповідача було утримано аліменти на утримання дітей в розмірі 112 217,02 грн., а з травня по грудень 2025 року – 38 087,74 грн.

Разом з цим, суду надано платіжні інструкції, з яких встановлено, що відповідач регулярно здійснює грошові перекази на рахунок позивача та зазначає у призначенні платежу «Переказ власних коштів. ОСОБА_5 , ОСОБА_7 », що підтверджує доводи представника відповідача про добровільну допомогу в утриманні дітей, поза межами виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі, у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі №6-1489цс17, а також у постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №520/12681/17 (провадження №61-14849св19), від 31 січня 2020 року у справі №484/2230/17 (провадження №61-1460св18).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що "СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 26.08.2020 року у справі N 336/1488/19, провадження N 61-19103св19, особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Отже, з аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять:

а) навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір`ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі,

б) розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками,

в) оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров`я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там),

г) лікування (систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).

Батьки зобов`язані брати участь у додаткових витратах на свою дитину, лише при обов`язковій умові, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо.

Цей перелік не є вичерпним - сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання.

Якщо розмір аліментів, які сплачує боржник, не покриває половини витрат на оплату матеріальних потреб дитини, то слід звертатися до суду із заявою про збільшення розміру аліментів, а не про стягнення додаткових витрат на дитину.

Для задоволення даної категорії спорів особливо важливим є те, щоб сторона надала незаперечні докази на підтвердження додаткових витрат.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, вважає, що зазначені позивачем витрати не відносяться до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини,у розумінні ст.185 СК України.

Позивачем не надано доказів на підтвердження отримання згоди відповідача чи існування будь-яких домовленостей щодо вказаних витрат як і доказів того, що відповідач свідомо ухилявся від цього.

При цьому, як убачається з пояснень сторони відповідача, останній регулярно здійснює додаткові та добровільні перекази дітям на картковий рахунок позивача.

Закріплений сімейним законодавством принцип договірного врегулювання сімейних відносин, зокрема спільного вирішення батьками питання щодо дитини, передбачає, що кожен із батьків, який приймає відповідне рішення щодо дитини повинен ставити до відома іншого з батьків про таке рішення та, за можливості, узгодити з ним відповідні деталі (наприклад, спільне несення витрат на купівлю путівки у табір, оплату квитків на проїзд тощо).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення додаткових витрат на дітей є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 79, 141, 155, 180, 185 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітніх дітей.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 12 серпня 2026 року.

Суддя Т.В. Проць