Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №371/2206/25 — Миронівський районний суд Київської області

13.08.2026

Єдиний унікальний № 371/2206/25 провадження № 2/371/756/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Миронівка

ЄУН 371/2206/25

Провадження № 2/371/756/26

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Чайки А.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 . Він є спадкоємцем померлої за заповітом.

Спадковим майном за заповітом померлої ОСОБА_4 є земельна ділянка, яка розташована на території Козинської сільської ради, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також майновий пай у пайовому фонді СТОВ «Україна» села Козин Миронівського району Київської області.

Про те, що померла матір ОСОБА_4 склала заповіт на його користь, йому відомо не було. Про наявність заповіту він дізнався в кінці листопада 2025 року від рідної сестри ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала та була зареєстрована в будинку під номером АДРЕСА_1 , разом з нею була зареєстрована та проживала її дочка ОСОБА_3 .

Після смерті матері ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але її заява не була прийнята в зв`язку з відсутністю у неї паспорта громадянина України.

Оскільки ОСОБА_4 проживала з дочкою ОСОБА_3 та її сім`єю, він був переконаний, що все спадкове майно після смерті матері перейшло його сестрі.

Після того, як ОСОБА_3 повідомила йому про заповіт, він відразу звернувся до Козинського старостинського округу за місцем знаходження спадкового майна та 04 грудня 2025 року отримав дублікат заповіту, з яким звернувся до Миронівської державної нотаріальної контори Київської області з метою прийняття спадщини.

Державним нотаріусом йому було відмовлено у прийнятті зави про прийняття спадщини та повідомлено, що ним пропущений строк для прийняття спадщини, рекомендовано звернутися до суду.

Просив у судовому порядку визначити йому додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 23 січня 2026 року відкрито провадження в справі, постановлено справу розглядати у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 12 березня 2026 року закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Аргументи учасників справи

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, в поясненнях послався на обставини, викладені у позовній заяві. Пояснив, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 . Оскільки з померлою проживала його сестра відповідач ОСОБА_3 , він був переконаний, що все спадкове майно після смерті матері успадкує саме вона. Про наявність заповіту позивач не знав. Про це зокрема свідчить той факт, що кошти, які були нараховані за оренду земельного паю ТОВ «НВФ «Урожай», який є спадковим майном, позивачем жодного разу отримані не були. Коли сестра повідомила про заповіт, він відразу отримав його дублікат та звернувся до нотаріуса. Причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини вважає поважними та просить встановити додатковий строк.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про день час та місце розгляду справи повідомлялася за адресою зареєстрованого місця проживання 16 березня 2026 року, 22 квітня 2026 року та 13 травня 2026 року.

За отриманими відомостями, 18 березня 2026 року, 01 травня 2026 року судову повістку про виклик до суду вручено члену сім`ї. 01 червня 2026 року, судову повістку про виклик до суду вручено відповідачу.

Зважаючи на наведені обставини, враховуючи правила статті 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача ОСОБА_3 .

Фактичні обставини справи

Суд встановив такі фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Позивач ОСОБА_2 є сином померлої ОСОБА_4 .

Факт смерті та родинний зв?язок позивача із померлою ОСОБА_4 підтверджуються даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 15 березня 2022 року Миронівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 20 грудня 1972 року (а.с. 7, 13).

До дня смерті ОСОБА_4 постійно проживала і була зареєстрована за адресою: будинок під номером АДРЕСА_1 . Разом з нею до дня її смерті проживали та були зареєстровані дочка ОСОБА_3 , 1957 року народження, зять ОСОБА_5 , 1958 року народження, онука ОСОБА_6 , 1991 року народження, чоловік онуки ОСОБА_7 , 1979 року народження, правнука ОСОБА_8 , 2006 року народження, правнука ОСОБА_9 , 2010 року народження, правнука ОСОБА_9 , 2014 року народження.

Такі обставини підтверджуються даними довідки № 15/16-24/294, виданої 26 листопада 2025 року Росавським старостинським округом № 16 Миронівської міської ради (а.с. 14).

За життя ОСОБА_4 набула права власності на земельну ділянку, розташовану на території Козинської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та майновий пай у пайовому фонді СТОВ «Україна» села Козин Миронівського району Київської області.

Земельна ділянка належала померлій на підставі державного акту державного акту на право приватної власнлості на землю серії ЯА №444063, виданого 04 березня 2005 року Миронівською райдержадміністрацією Київської області (а.с. 15). Вказана земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ НВФ «Урожай» (а.с. 17).

09 вересня 2025 року ОСОБА_10 склала заповіт, відповідно до умов якого зробила заповідальне розпорядження про те, що належні їй земельну земельну ділянку, розташовану на території Козинської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та майновий пай у пайовому фонді СТОВ «Україна» села Козин Миронівського району Київської області, заповідає сину ОСОБА_2 .

Заповіт посвідчений секретарем виконкому Козинської сьльської ради Миронівського районгу Київської області 09 вересня 2005 року, зареєстрований в реєстрі за номером 166.

Вказані обставини підтверджуються даними дубліката заповіту, виданого 04 грудня 2025 року старосторю Козинського старостинського округу № 9 Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, замість втраченого (а.с. 11).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який розпочинається з часу відкриття спадщини, що передбачено статтею 1270 ЦК України.

Позивач ОСОБА_11 04 грудня 2025 року отримав дублікат заповіту, складеного 09 вересня 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 9/16 та звернувся до Миронівської державної нотаріальної контори Київської області із наміром подати заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 .

На його звернення державний нотаріус Миронівської державної нотаріальної контори Київської областіповідомив позивача про те, що ним пропущено строк для прийняття спадщини, роз`яснив право на звернення до суду в порядку статті 1272 ЦК України.

Такі обставини підтверджуються повідомленням державного нотаріуса Миронівської державної нотаріальної контори Київської області№ 700/01-16 від 09 грудня 2025 року (а.с. 12).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Відповідно до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який розпочинається з часу відкриття спадщини, що передбачено статтею 1270 ЦК України.

Статтею 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов?язані з об?єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

За положеннями пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов?язані з об?єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов?язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцемпостійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2021 року у справі № 315/386/19, постанові від 09 жовтня 2023 року у справі № 736/1850/21, а також постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 474/454/18.

Таким чином є усталеною практика Верховного Суду, згідно з якою необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або іншої черги спадкоємців, які набували право на спадкування за законом.

Суд встановив, що шестимісячний строк подання позивачем заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 сплинув 21 серпня 2022 року. Позивач не проживав зі спадкоємицею на час відкриття спадщини. Разом з тим спадкодавець за життя склала заповіт, яким заповіла земельну ділянку кадастровий номер 3222983300:05:011:0048 та майновий пай саме позивачеві.

Позивач заяви про прийняття спадщини протягом шестимісячного терміну після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори не подав з підстав необізнаності про наявність заповіту. Про ці обставини він був повідомлений у листопаді 2025 року і в подальшому вчинив активні дії щодо отримання дублікату заповіту, подання заяви про прийняття спадщини. Такі дії свідчать про те, що він зацікавлений у прийнятті спадщини та добросовісно скористався наданим йому правом. Тому суд вважає, що перешкоди, які завадили позивачу звернутися вчасно із заявою про прийняття спадщини, є істотними та поважними.

Відповідно до статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов?язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід?ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв?язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

З урахуванням того, що визначення позивачеві додаткового строку для прийняття спадщини не порушить прав інших осіб та стане способом реалізації волевиявлення спадкодавця на розпорядження своїм майном після смерті, визначення такого додаткового строку буде відповідати принципу пропорційності в питанні захисту права власності позивача, як спадкоємця.

Відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Висновки за результатами розгляду

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на заявника покладається обов’язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.

Саме позивач мав довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами саме до заявленного відповідача та обгрунтувати відповідність обраного способу засхисту змісту порушенного права.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги, мали місце, позовні вимоги є доведеними.

Причини, зазначені позивачем та встановлені судом, пов`язані з об`єктивними труднощами для спадкоємця, значно вплинули на вчинення дій, пов`язаних із прийняттям спадщини.

Зазначені причини пропуску строку для прийняття спадщини суд вважає поважними і достатніми для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщинизадовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_2 додатковий строк у два місяці, починаючи з моменту набрання рішенням чинності, для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: квартира під номером АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Суддя Л.О. Капшук