Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №362/3789/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/3789/25

Провадження № 2/362/708/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участю: секретаря судового засідання – Рицька Г.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Шумейка Я.В. в режимі відеоконференції,

відповідача - Нікіфорова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

26.05.2025 р. ОСОБА_1 звернуся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 31.07.2018 р. в сумі 35 375,94 доларів США, з яких 34700,00 доларів США – основна сума боргу, 675,94 доларів США – 3% річних від простроченої суми, у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату ухвалення судового рішення, мотивуючи заявлені вимоги тим, що отримані в борг 100 000,00 доларів США відповідач повернув частково, після чого на дзвінки та повідомлення позивача не реагував та виїхав за кордон, що стало підставою для звернення позову до суду.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, позивач вказав, що відповідач 2018 р. повернув 10 000,00 доларів США; 2019 р. повернув 40 000,00 доларів США та 2020 року – 15 000,00 доларів США, тобто загалом 65 000,00 доларів США.

Відповідач позов не визнав, вказуючи на те, що борг повернув повністю та у визначені борговою розпискою строки, а тому вважає заявлений позов безпідставним.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників спору, на підставі повно та всебічно досліджених доказів, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом достовірно встановлено, що 31.07.2018 р. ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2 700 000,00 грн., що еквівалентно 100 000,00 доларів США, які зобов`язався повернути до 01.11.2018 р. відповідно до умов Договору позики № 31/07-2018-1 від 31.07.2018 р., що підтверджується розпискою від 31.07.2018 р. та Договором позики № 31/07-2018-1 від 31.07.2018 р. (надалі - Договір).

Згідно п. 2 Договору, зазначену суму грошових коштів Позичальник повинен повернути Позикодавцеві готівкою в строк до 01.11.2018 р. У випадку збільшення курсу долара США по відношенню до гривні, Позичальник повертає Позикодавцю суму гривень, еквівалентну сумі 100 000,00 доларів США (згідно з Українським ринковим курсом на день повернення позики та неустойки).

Після повернення позики в повному обсязі Позикодавець повинен повернути Позичальнику розписку. У разі неможливості повернення розписки Позикодавець повинен вказати про це у розписці про одержання боргу, яку він видає. Наявність розписки Позикодавця чи Позичальника у Позичальника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до п.п. 3, 5 Договору, в разі коли Позичальник не поверне позику у встановлений Договором строк, Позикодавець вправі стягнути заборгованість в судовому порядку з урахуванням штрафних санкцій. Якщо Позичальник своєчасно не повернув всю суму позики, він зобов`язаний сплатити на вимогу Позикодавця суму боргу, пеню у розмірі 0,2 відсотка від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен календарний день прострочення виконання.

Наявні у позивача, як Позикодавця, оригінали Договору позики № 31/07-2018-1 від 31.07.2018 р. та розписки від 31.07.2018 р. підтверджує невиконання Позичальником зобов`язання щодо повернення боргу.

Таким чином, суд вважає доведеними обставини наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за борговою розпискою від 31.07.2018 р., розмір якої ґрунтується на показах позивача та становить 35 000,00 доларів США.

У статті 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 р. у справі № 295/7309/21.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, встановленому договором.

Згідно вимог ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч.1т. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За договорами позики боргове зобов`язання відповідача виражене в іноземній валюті доларах США, та визначений порядок повернення позичених коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК Україниналежним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Суд встановив, що відповідач умови договорів позики у встановлені строки не виконав, доказів про повернення відповідачем позивачу у визначені у договорах (розписках) строки позичених коштів, відповідно до умов договору, матеріали справи не містять, отже позивач має право вимагати від відповідача повернення суми позики.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.02.2022 у справі № 766/10628/17, правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, яка відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, а також у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 308/3824/16-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доцільність та наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у валюті зобов`язання, а саме у розмірі 35 000,00 доларів США, оскільки грошовий еквівалент суми позики у національній валюті, що підлягає поверненню, не визначений.

Щодо позовних вимог в частині стягнення відсотків за прострочення виконання зобов`язання, суд зазначає таке.

Законом України від 15 березня 2022 р. № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану"введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 р., дію якого неодноразово продовжено, та наразі не скасовано.

Оскільки період прострочення виконання зобов`язання з повернення відповідачем позичених коштів розпочався з грудня 2018 р., тобто до введення в Україні воєнного стану, та тривав після введення в Україні воєнного стану та у період його дії, в силу наведених вище приписів закону, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної умовами боргових розписок в частині сплати відсотків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, та стягує з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 35000,00 доларів США та 521,93 доларів США 3% річних.

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 11726,70 грн. та 22000,00 грн. витрат на отримання правничої професійної допомоги, що підтверджується матеріалами справи.

В зв`язку з несплатою коштів по кредитному договору відповідач істотно порушує умови кредитного договору, а тому, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 223, 258, 259, 264-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики № 31/04-2018-1 та борговою розпискою від 31.07.2018 р. в загальному розмірі 35 521,93 (тридцять п`ять тисяч п`ятсот двадцять один долар 93 центи) доларів США, з яких 35000,00 доларів США тіло кредиту та 521,93 доларів США – 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 11726,70 грн. сплаченого судового збору 22000,00 грн. витрат на отримання правничої професійної допомоги, а всього 33 726 (тридцять три тисячі сімсот двадцять шість) грн. 70 коп.

Рішення суду може бути оскарж ене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко