Вирок від 28 липня 2026 р. у справі №359/14344/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/14344/25

Провадження № 1-кп/359/362/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника – адвоката ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , та експерта ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією, в тому числі з використанням дистанційного зв`язку ВКЗ, в залі суду кримінальне провадження №12025111100002096, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.11.2025 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рогозів Бориспільського району Київської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше засудженого за вироком апеляційного суду Київської області від 25.02.2015 року за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на дев`ять років, звільненого з місць позбавлення волі 23.06.2022 року по відбуттю покарання, запис в демографічному реєстрі №19680813-06770,

по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за таких обставин.

Так, відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, востаннє - указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4524-IX від 15.07.2025, затвердженим Законом України від 14.07.2025 № 478/2025, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год. 30 хв. 07.08.2025 строком на 90 діб.

ОСОБА_6 , який є раніше засудженим вироком апеляційного суду Київської області від 25.02.2015 за ч. 3 ст. 187 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, та звільнений з місця відбування покарання 23.06.2022, маючи непогашену судимість, повторно вчинив злочин проти власності.

16.11.2025 у період з 11 год. 30 хв. до 14 год., ОСОБА_6 зайшов до житлового приміщення громадської організації «Нагодуй голодних» за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, буд. 2А, де в коридорі побачив велосипед марки «Atala», моделі «Fluer Trekking», чорного кольору, з номером рами «02-D49», який належить ОСОБА_8 . В цей час, у ОСОБА_6 виник кримінальний протиправний намір на викрадення вищевказаного велосипеда.

Реалізовуючи злочинний умисел, ОСОБА_6 16.11.2025 у період з 11 год. 30 хв. до 14 год., повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав велосипед марки «Atala», моделі «Fluer Trekking», чорного кольору, з номером рами «02-D49» вартістю 4710 грн., який належить ОСОБА_8 .

З викраденим майном ОСОБА_6 покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився на власний розсуд.

Внаслідок вчинення крадіжки ОСОБА_6 заподіяв потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 4710 гривень.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив умисні дії, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Під час судового розгляду ОСОБА_6 вчинення крадіжки чужого майна, а саме – велосипеду ОСОБА_8 , в умовах воєнного стану, та вчиненому повторно, зважаючи на наявність у нього непогашеної судимості, визнав. Однак заперечував вартість викраденого велосипеду в розмірі саме 4710 грн. При наданні показів ОСОБА_6 зазначив, що вважає, що вартість велосипеду становить не більше 3500 грн., та визнав ту обставину, що ця сума є достатньою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 185 КК України.

У цьому зв`язку, суд обмежився дослідженням доказів обвинувачення, допитом обвинуваченого та потерпілої ОСОБА_8 , а також експерта ОСОБА_9 , як особи, яка встановлювала ринкову вартість викраденого велосипеду. Інші докази судом не досліджувались зважаючи на відсутність відповідних клопотань сторін.

Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення ОСОБА_6 , є його особисті показання надані ним в судовому засіданні, покази потерпілої ОСОБА_8 , експерта ОСОБА_9 та надані суду докази обвинувачення у цьому зв`язку.

З урахуванням позиції обвинуваченого, та думки прокурора та потерпілої суд визнав недоцільним дослідження інших обставин вчинення ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення, крім наведених вище, зважаючи на те, що в іншій частині (крім вартості велосипеду) учасниками судового провадження обставини кримінального правопорушення не оспорювались.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні, інкримінованого кримінального правопорушення визнав, та повідомив що він дійсно в листопаді 2025 року вдень викрав велосипед, що не був пристебнутий замком біля приміщення благодійної організації (церкви) в с. Рогозів. В подальшому він на ньому доїхав до місця свого проживання в цьому ж селі. Велосипед викрав з метою доїхати до дому та подальшого його збуту для проживання. Пізніше працівники поліції вилучили велосипед в м. Бориспіль з ломбарду куди він його здав, та повернули його власниці. Вважає, що велосипед за своїм станом та у зв`язку з експлуатацією не може мати вартість в 4710 грн., а коштує близько 3500 грн., зважаючи на відсутність первісних документів на його придбання. Отримання останнього як благодійна допомога взагалі виключає його вартість, на думку обвинуваченого. Потерпіла не надала доказів тому, що зазначений велосипед був придбаний за кордоном. У цьому зв`язку, просив врахувати зазначену позицію при ухваленні вироку.

Захисник обвинуваченого підтримав позицію обвинуваченого щодо невизнання розміру завданого збитку потерпілій ОСОБА_8 .

Потерпіла ОСОБА_8 зазначила, що викрадення її велосипеду вона особисто не бачила. Останній повернуто через декілька днів після викрадення працівниками поліції, мав певні недоліки. Вказала, що дійсно придбала зазначений бувший у використанні велосипед марки «Atala», моделі «Fluer Trekking», чорного кольору, в Німеччині в кінці 2024 року - початку 2025 року, звідки з доставкою він обійшовся їй близько 4500 грн. Всі можливі документи на нього вона подала слідчим та такі містяться в матеріалах кримінального провадження. Ринкову вартість визначену експертом потерпіла підтримує.

Експерт ОСОБА_9 підтвердив свій висновок щодо вартості велосипеду, з урахуванням пояснень потерпілої, того що він був у використанні, придбаний в Німеччині, мав ознаки зносу. При цьому зазначив, що проведено експертизу на підставі наданих фотоілюстрацій велосипеду та порівняльного аналізу аналогічних моделей для продажу в мережі інтернет.

Крім того, судом досліджено: витяг з ЄРДР від 19.11.2025 року по факту викрадення 16.11.2025 року зазначеного велосипеду у ОСОБА_8 в с. Рогозів; повідомлення бази АРМОР від 16.11.2025 року, що отримано від ОСОБА_8 по телефону; протокол прийняття заяви від 16.11.2025 року про вчинене кримінальне правопорушення – викрадення велосипеду, із зазначенням про заподіяну шкоду в розмірі 20000 грн.; постанова слідчої від 28.11.2025 року про визнання велосипеду марки «Atala», моделі «Fluer Trekking», чорного кольору, речовим доказом; зберігальна розписка ОСОБА_8 про отримання велосипеду на зберігання; постанова слідчого від 27.11.2025 року про визнання документом ДВД диску із записом з камер спостережень ломбарду ПТ «Найкращий ломбард»; висновок експерта ОСОБА_9 від 24.11.2025 року про вартість велосипеду в розмірі 4710 грн., та витрати вчинені експертом в розмірі 424 грн. 08 коп.; облікові та особисті дані ОСОБА_6 , дані що характеризують особу обвинуваченого, в тому числі вимога на судимість; копія вироку Апеляційного суду Київської області від 25.02.2015 року відносно в тому числі ОСОБА_6 , засудженого за ч. 3 ст. 187 КК України; копія вироку з ЄРСР від 18.10.2023 року в справі №760/1692/23 відносно ОСОБА_6 щодо засудження останнього за ч. 4 ст. 185 КК України, тощо.

У суду не викликає сумнівів добровільність та істинність позиції обвинуваченого ОСОБА_6 щодо наданих ним показань з приводу обвинувачення, оскільки його показання підтверджують вчинення ним викрадення велосипеду у потерпілої ОСОБА_8 . Вчинення такого викрадення підтверджується дослідженими доказами та показами потерпілої.

Щодо вартості викраденого майна, то суд погоджується з тим, що вартість викраденого майна ОСОБА_8 становить більше 3500 грн., що дає підстави для притягнення ОСОБА_6 до відповідальності за ч. 4 ст. 185 КК України (з січня 2025 року – мінімальний прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 грн.).

При цьому, суд погоджується з висновком експерта щодо ринкової вартості викраденого у ОСОБА_8 велосипеду марки «Atala», моделі «Fluer Trekking», чорного кольору, в сумі 4710 грн. При цьому, на думку суду, обвинуваченим не наведено аргументів, які б свідчили про те, що вартість такого велосипеду становить меншу суму, ніж надано експертом, в тому числі і з урахуванням показів обвинуваченого та сумнівів останнього.

Також суд враховує відсутність відповідного клопотання про можливість призначення повторної експертизи. Судом також встановлено відсутність підстав для проведення такої, зважаючи на відкритий доступ до мережі Інтернет щодо вартості аналогічних велосипедів на вказаний період, що були у використанні. І цьому зв`язку, суд погоджується з методикою, що застосована експертом в порівняльному досліджені з трьох позицій (визначено середній показник).

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

При встановлених обставинах, аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання ОСОБА_6 винним, зважаючи на надані ним показання в ході судового розгляду та встановлені обставини, відсутність доказів спірності вартості (з урахуванням висновку суду про її дійсність) викраденого майна.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.

Так, майно, яким заволодів обвинувачений, було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. ОСОБА_6 не мав на нього жодного права, цим майном він заволодів у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченим у відсутності потерпілого та інших осіб. За цією ознакою воно є таємним та визначається як крадіжка. ОСОБА_6 досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за вчинення крадіжки. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою (оскільки велосипед був заданий до ломбарду). Зокрема, обвинувачений усвідомлював, що майно, яким він протиправно заволодів, було для нього чужим, і він не мав права на нього. Викрадання цього майна здійснювалось всупереч волі потерпілого, але незважаючи на це, ОСОБА_6 бажав ним заволодіти. Корисливий мотив обвинуваченого полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення він прагнув обернути чуже майно на свою користь. В результаті цих діянь він одержав фактичну можливість володіти, користуватись та розпоряджатись викраденим майном, що й вчинив, тоді як потерпіла такої можливості була позбавлена.

Цей злочин обвинувачений вчинив повторно, зважаючи на наявність непогашеної судимості за вироком Апеляційного суду Київської області від 25.02.2015 року відносно в тому числі ОСОБА_6 , засудженого за ч. 3 ст. 187 КК України, оскільки звільнений по строку відбуття покарання у виді позбавлення волі строком на дев`ять років – 23.06.2022 року. Згідно вимог ст. 89 КК України, станом на 16.11.2025 року не була погашена.

Кримінально-правова кваліфікація дій ОСОБА_6 з інкримінуванням кваліфікуючої ознаки «в умовах воєнного стану» є правильною, оскільки Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України, затвердженими законами України, та діяв як на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення - 16.11.2025 року, так і на час ухвалення вироку.

Тому суд вважає, що ОСОБА_6 повинен бути засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України, за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, у межах санкції визначеної ч. 4 ст. 185 КК України.

Судом враховується те, що ОСОБА_6 вчинив злочин, який згідно ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких злочинів. Також суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є умисним та посягає на право власності.

Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 вказує на те, що він має місце реєстрації та місце проживання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем реєстрації не перебуває, неодружений, дітей не має, з середньою освітою, офіційно непрацевлаштований, за місцем проживання характеризується з посередньої сторони, раніше притягався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, має непогашену та не зняту судимість.

Обвинувачений не є інвалідом та не досяг пенсійного віку.

Також суд бере до уваги поведінку обвинуваченого після вчиненого, яка не була позитивною, уникав судових засідань, у зв`язку з чим до нього застосувались приводи.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

Щодо наявності пом`якшуючих відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить активне сприяння розкриттю злочину, про що свідчить час реєстрації заяви та скерування обвинувального акту до суду.

Так, суд враховує, що в даному випадку відсутнє щире каяття, зважаючи на покази обвинуваченого, повернення майна власнику з ломбарду.

Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав щодо викрадення майна, фактичні обставини не оспорював, окрім вартості викраденого майна, у судовому засіданні погодився надавати показання щодо вчиненого ним кримінального правопорушення, та неодноразово, в ході судового розгляду висловлював жаль з приводу вчиненого, критично та негативно оцінював свої дії, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, підтвердив те, що він зробив для себе належні висновки та не допустить порушення вимог законодавства щодо посягання на право власності, що свідчить про те, що він розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася. З огляду на вищевикладене суд вважає, що зі сторони обвинуваченого ОСОБА_6 існує визнання винуватості.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд зазначає наявність рецидиву злочину, зважаючи на вимоги ст. 34 КК України.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, визначений в санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

Дана міра покарання щодо обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його особу.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Призначення покарання є дискрецією суду та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій передбачений законом спосіб.

Стаття 75 КК України передбачає, що при призначенні низки покарань, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Разом з тим, виходячи з фактичної тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, форми, виду та ступеня вини, мотивів кримінального правопорушення, а також обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до та після його вчинення, суд враховує індивідуальні особливості обвинуваченого, зокрема його вік, стан здоров`я, соціальний стан, матеріальне та сімейне становище, спосіб і умови життя.

Крім того, суд бере до уваги наявність обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, а також те, що під час судового провадження, ОСОБА_6 засуджував власний вчинок, що свідчить про усвідомлення ним протиправності своєї поведінки, шкодував про скоєне, а також відсутність тяжких наслідків від вчиненого (повернення майна власниці).

На думку суду, наведені обставини у своїй сукупності знижують фактичний ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та ступінь суспільної небезпечності винної особи, що дає підстави для висновку про можливість перевиховання та виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_6 положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вид і строк призначеного покарання, обставини, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває, тому і вважає за необхідне встановити його строком на 2 роки.

Тому, за таких обставин, суд, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкість, обставини за яких воно вчинено, та особу обвинуваченого, а також застосовуючи принцип індивідуалізації та співмірності покарання, переконаний, що саме дане покарання, без ізоляції від суспільства ОСОБА_6 , але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, та саме за таких обставин буде досягнута мета покарання, яка полягає не тільки у покаранні, а й виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Так, на переконання суду саме таке покарання відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 424 грн. 08 коп., що є документально підтвердженим за матеріалами судової справи.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 не обраний, підстав для його обрання судом не встановлено.

На підставі викладеного та ст. 34, 50, 65-67, 75, 76, ч. 4 ст. 185 КК України, та керуючись ст. ст. 100, 124, 318, ч. 3 ст. 349, ст. 342-351, 358, 363-368, 373, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком терміном в 2 (два) роки з покладенням на нього, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.

Іспитовий строк ОСОБА_6 рахувати з моменту проголошення вироку судом, тобто 29.07.2026 року.

Стягнути із ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запис в демографічному реєстрі №19680813-06770) - на користь держави України (рахунок отримувача: UA858999980313030115000010103; отримувач коштів: ГУК у Київській області; код за ЄДРПОУ: 37955989; банк отримувач: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів: 24060300, назва платежу: за проведення експертизи по кримінальному провадженні №12025111100002096, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.11.2025 року, справа №359/14344/25), - 424 (чотириста двадцять чотири) гривні 08 коп., процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта у цьому кримінальному провадженні.

Після набрання вироком суду законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме: велосипед марки «Atala», моделі «Fluer Trekking», чорного кольору, з номером рами «02-D49», - залишити в користуванні потерпілої ОСОБА_8 ; ДВД диск із записом з камер спостережень ПТ «Найкращий ломбард» - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та потерпілій.

Суддя ОСОБА_1