Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №285/1165/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1165/26

провадження у справі № 2/0285/1326/26

06 серпня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді…...…………….................Літвин О. О.,

секретаря………………………....................Клечковської М. М.,

з участю:

представника позивача (адвоката)................Мороз О. С. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача (адвоката)............Рекши О. І. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 , поданої в її інтересах адвокатом Мороз Ольгою Сергіївною

до ОСОБА_2

про поділ майна подружжя, –

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з колишнього чоловіка ОСОБА_2 на свою користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля BMW 320D, що становить 183917,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що під час перебування у шлюбі ними придбано автомобіль BMW, який є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Після розірвання шлюбу вони не досягли згоди щодо його поділу. Посилаючись на ринкову вартість автомобіля, визначену за інформацією з сайту AUTO.RIA у сумі 367834,95 грн, просила стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості половину частки автомобіля.

Представник позивача підтримала позов, просила задовольнити його, проти чого представник відповідача заперечив.

Так, у відзиві від 20.03.2026 представник відповідача зазначав, що визначена позивачем вартість автомобіля ґрунтується лише на інформації з мережі Інтернет, яка не є належним доказом ринкової вартості конкретного транспортного засобу. Посилався на поданий відповідачем звіт суб`єкта оціночної діяльності, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля становить 236430 грн, а вартість 1/2 його частки 118215 грн. Крім того, заперечував проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх завищеними та неспівмірними зі складністю справи.

У відповіді на відзив від 07.05.2026 представник позивача не погодилася з доводами відповідача. Зазначила, що інформація з сайту AUTO.RIA відображає актуальну ринкову вартість аналогічних транспортних засобів, тоді як поданий відповідачем висновок оцінювача є недостовірним, оскільки автомобіль фактично не оглядався, а оцінка здійснювалася виключно на підставі інформації, наданої замовником. Також вказувала на необґрунтованість заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу.

У запереченнях на відповідь на відзив від 08.05.2026 представник відповідача зазначав, що відповідь на відзив подана з пропуском встановленого судом процесуального строку та без доказів її направлення відповідачу. Крім того, повторно наголошував, що визначена позивачем вартість автомобіля ґрунтується лише на оголошеннях про продаж, які не підтверджують його реальної ринкової вартості, тоді як поданий відповідачем звіт про оцінку є належним і допустимим доказом вартості майна. Також зазначав, що позивач не надала належних доказів на підтвердження заявленої вартості автомобіля та не може обґрунтовувати свої вимоги доказами, поданими відповідачем на власний захист.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя (ст.36 СК України), а майно, набуте ними за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.368 ЦК України).

Отже, інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, а законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

За правилом ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, і у разі його поділу їх частки є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст.ст.63, 70 СК України, ст.372 ЦК України).

Встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 08.03.2022.

За позовом позивача від 04.12.2025 шлюб між сторонами судом був розірваний 10.02.2026.

Листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Рівненській, Волинській та Житомирській областях від 16.01.2026 підтверджується, що за відповідачем були зареєстровані транспортні засоби BMW 318І, 2002 року випуску, BMW 525І, 2004 року випуску, які у 2024 році були перереєстровані на інших осіб, а також спірний автомобіль BMW 320D, 2007 року випуску, який станом на дату надання відповіді залишався зареєстрованим за відповідачем.

Витягом з Єдиного державного реєстру транспортних засобів підтверджуються реєстраційні та технічні характеристики автомобіля BMW 320D, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 , зокрема його марка, модель, рік випуску, тип транспортного засобу, колір, вид пального, дата першої та останньої реєстрації, місце проведення останньої реєстрації, кількість власників транспортного засобу, а також те, що останньою реєстраційною дією була перереєстрація транспортного засобу при видачі індивідуального номерного знака.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (ст.71 СК). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.ч.1,2 ст.71 СК), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч.2 ст.364 ЦК). Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ст.183 ЦК України).

Вартість майна, що підлягає поділу, потрібно визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ст.12 ЦПК України), який забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний.

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, які розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Спірне рухоме майно – автомобіль, який був оформлений на відповідача, придбаний 20.09.2024, тобто у період, коли вони перебували у шлюбі, а тому він є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Метою позивачки є поділ спільного сумісного майна подружжя. Таким майном є неподільна річ – автомобіль. У постанові від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом ч.4 ст.71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом ч.2 ст.364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.

Залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК).

Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним.

Позивачка не претендує на те, щоби автомобіль залишити собі, припинивши право відповідача на частку у праві спільної сумісної власності з компенсацією йому за цю частку. Вона навпаки дала згоду на те, щоби отримати грошову компенсацію за її частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль від відповідача.

У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю.

Суд не встановив факт того, що автомобілем користується саме позивачка. Доказів, які би підтвердили таке користування, відповідач не надав.

Враховуючи, що спірний автомобіль знаходиться в користуванні відповідача, а позивачка згодна одержати від колишнього чоловіка матеріальну компенсацію за належну їй частку автомобіля, суд приходить висновку, що вказаний автомобіль підлягає поділу між сторонами (колишнім подружжям) та стягнення з відповідача на користь позивачки 1/2 частини його вартості.

Стягнення на користь позивачки компенсації за її частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не становитиме для відповідача надмірний тягар, не суперечитиме принципу пропорційності та не порушуватиме баланс приватних інтересів.

Разом із тим суд не може погодитися з доводами позивачки щодо визначення вартості автомобіля виходячи виключно з інформації, розміщеної на сайті AUTO.RIA, оскільки такі відомості відображають лише пропозиції продажу аналогічних транспортних засобів, а не підтверджують ринкову вартість саме спірного автомобіля з урахуванням його індивідуальних характеристик, технічного стану, пробігу, комплектації, ступеня зносу та інших чинників, що впливають на його ціну.

Натомість відповідачем надано висновок про вартість майна від 17.03.2026, складений суб`єктом оціночної діяльності, який містить відомості про конкретний транспортний засіб, його ідентифікаційні та технічні характеристики, пробіг, дату оцінки, мету її проведення, а також визначену оцінювачем ринкову вартість автомобіля. До висновку також долучено документи, що підтверджують повноваження оцінювача та суб`єкта оціночної діяльності на здійснення професійної оцінки майна. Відповідно до вказаного висновку ринкова вартість автомобіля BMW 320D, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату оцінки становить 236430 грн.

Позивачка належних і допустимих доказів, які б спростовували наведений висновок або підтверджували іншу ринкову вартість спірного автомобіля, суду не надала.

При цьому суд враховує, що жодна зі сторін не заявляла клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи. Відповідно до принципу змагальності цивільного судочинства саме сторони визначають обсяг доказів, якими обґрунтовують свої вимоги та заперечення, а суд не збирає докази замість них.

Оцінивши подані сторонами докази відповідно до вимог ст.89 ЦПК у їх сукупності, суд приходить висновку, що саме висновок про вартість майна, поданий відповідачем, є найбільш повним, належним і переконливим доказом ринкової вартості спірного автомобіля, тоді як наведена позивачкою інформація з мережі Інтернет має лише довідковий характер і не може бути покладена в основу визначення вартості конкретного транспортного засобу.

За таких обставин суд визначає вартість спірного автомобіля виходячи із висновку суб`єкта оціночної діяльності від 17.03.2026 , а тому вартість його 1/2 частки складає 118215 грн.

Сам по собі факт незгоди позивачки з висновком оцінювача не є підставою для його відхилення, оскільки належних доказів недостовірності цього висновку, істотних порушень методики оцінки або іншої ринкової вартості спірного автомобіля матеріали справи не містять.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1839,17 грн. Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, тому пропорційно задоволених вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1182 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частку вартості автомобіля BMW 320D, 2007 року випуску, VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , в сумі 118215 грн, а також 1182 грн сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного його тексту.

Дата виготовлення повного тексту судового рішення – 13.08.2026.

Головуюча суддя О. О. Літвин