Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №935/75/26 — Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/75/26

Провадження № 2/935/653/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 серпня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Щербаченко І.В., зі секретарем судового засідання Кумечко С.М., розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (викликом) сторін засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

установив:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулися до суду із позовом про стягнення заборгованості в якому просять суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 31.03.2024-100000170 від 31.03.2024 у розмірі 7920,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 31.03.2024, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 31.03.2024-100000170, відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 4000 грн., строком на 42 днів. Отже ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 7920,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000 грн., по процентам в розмірі 3920 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження направлялась відповідачу за зареєстрованим місцем його реєстрації, яку останній отримав.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

З урахуванням викладеного, відсутності правових підстав для призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідив матеріали справи на засадах змагальності та в межах позовних вимог та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.03.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 31.03.2024-100000170, шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 31.03.2024 та який укладається у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Також, примірна пропозиція про укладення додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії) сума кредиту яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту) становить 4000 грн., яка була перерахована на платіжний засіб споживача 4731-21ХХ-ХХХХ-3512, строком 42 днів, яка підписана електронним цифровим підписом відповідача Е338.

Згідно з розрахунку заборгованості за кредитним договором складеного ТОВ «Споживчий центр» вбачається, що позичальник ОСОБА_1 має заборгованість по кредитному договору № 31.03.2024-100000170, яка становить 7920,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000 грн., по процентам в розмірі 3 920 грн.

Частиною першою та другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не на надано будь-яких доказів щодо не отримання ним кредитних коштів. Також, відповідачем відзиву не направлено, не доведено обставин належного виконання ним умов кредитного договору № 31.03.2024-100000170, які полягають у вчасному поверненні кредитних коштів та сплаті відповідних відсотків, розмір яких у межах всього строку кредитування погоджено між сторонами відповідно до умов договору.

Враховуючи викладене з огляду не те, що умови кредитного договору № 31.03.2024-100000170 відповідачем належним чином не виконані, кредит не погашений, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості у розмірі 7 920 грн., яка складається заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000 грн. та заборгованості за простроченими відсотками 3 920 грн., тому позов підлягає до задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи викладене вище, на підставі ст. ст. 509, 526, 1049, 1050, 1054 ЦК України, і керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-268,274, 279, 352,354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 31.03.2024-100000170 від 31.03.2024 в розмірі 7 920 (сім тисяч дев`ятсот двадцять) грн. 00 коп., що складається з 4000 грн основного боргу, 3920 грн. процентів та судовий збір в розмірі 2 662, 40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄРДПОУ 373568333, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Текст рішення складено 12.08.2026.

Суддя І.В. Щербаченко