Вирок від 12 серпня 2026 р. у справі №279/4273/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/4273/26

Провадження № 1-кп/279/663/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м.Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 26.05.2026 року за № 12026060000000369 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зорін Іванківського району Київської області, громадянина України, раніше не судимого, військовослужбовця, учасника бойових дій, одруженого, який має на утриманні двох дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань ОСОБА_4 призвано на військову службу за призовом під час проведення загальної мобілізації та направлено для проходження військової служби у військову частину.

У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №224 від 01.08.2025 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду старшого водія- радіотелефоніста 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . Цього ж дня ОСОБА_4 справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою.

У відповідності до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, Збройних Сил України та інших державних органів, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та закінчується прийняттям рішення про демобілізацію.

У відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає 4 надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 строком на 30 діб по всій території України Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, запроваджено воєнний стан, дія якого безперервно продовжувалась, востаннє Указом Президента України №342/2026 від 27.04.2026, затвердженого Законом України №4857-ІХ від 28.04.2026, дію правового режиму воєнного стану було продовжено строком на 90 діб, а саме до 02.08.2026, тобто станом на 01.08.2025 його дію не було припинено або скасовано.

Відповідно до ч. 2 ст. З Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України), порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 5 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно зі Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами. Вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Відповідно до ст. 7 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири.

Солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, якому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану, свідомо вчинив військове кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, у період часу з 01.08.2025 по 15.01.2026 солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилення від несення обов`язків військової служби, мотивуючи це небажанням їх виконувати, вирішив ухилитися від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману.

Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_4 , будучи включеним до списків особового складу та поставленим на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 , достовірно знаючи про покладений на нього обов`язок проходити військову службу у вказаній військовій частині, яка дислокувалася у АДРЕСА_2 , діючи з метою ухилення від проходження військової служби в умовах воєнного стану, не маючи поважних причин та законних підстав для своєї відсутності, заздалегідь створив умови для приховування факту своєї відсутності на службі та забезпечення видимості належного проходження ним військової служби.

У подальшому, діючи шляхом іншого обману, що виразився у створенні видимості виконання ним обов`язків військової служби та приховуванні факту його фактичної відсутності за місцем проходження служби за попередньо досягнутою домовленістю з тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), який уповноважений здійснювати облік особового складу військової частини, ОСОБА_4 у період з 01.08.2025 по 15.01.2026 фактично перебував поза межами дислокації військової частини НОМЕР_1 , однак продовжував обліковуватися як військовослужбовець, який, нібито, проходить військову службу та виконує обов`язки за посадою.

Таким чином, солдат ОСОБА_4 шляхом іншого обману, що полягав у створенні видимості проходження військової служби та приховуванні факту своєї відсутності за місцем служби, в умовах воєнного стану ухилився від несення обов`язків військової служби у період з 01.08.2025 по 15.01.2026, після чого 15.01.2026 самостійно прибув до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , чим припинив вчинення кримінального правопорушення.

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини проводив час на власний розсуд.

Крім цього, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, та, перебуваючи на посаді старшого водія- радіотелефоніста 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та переслідуючи мету незаконного особистого збагачення, достовірно знаючи, що фактично не проходить військову службу та не виконує обов`язків військової служби, а тому не має законних підстав для отримання грошового забезпечення військовослужбовця за період своєї фактичної відсутності на службі, вирішив заволодіти бюджетними коштами, що належать державі та призначені для забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 у період з 01.08.2025 по 15.01.2026, перебуваючи поза межами дислокації військової частини НОМЕР_1 та фактично не виконуючи обов`язків військової служби, усвідомлюючи відсутність у нього права на отримання грошового забезпечення та додаткових грошових винагород, передбачених постановою КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за вказаний період, умисно підтримував створену видимість належного проходження військової служби та наявності підстав для його перебування на всіх видах забезпечення військової частини.

Унаслідок своїх умисних дій ОСОБА_4 шляхом обману держави щодо фактичного виконання ним обов`язків військової служби та наявності законних підстав для отримання грошового забезпечення незаконно отримував бюджетні кошти у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця та додаткової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», які виплачувалися за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, шляхом обману держави шляхом в особі військової частини НОМЕР_1 та її уповноважених органів щодо фактичного проходження ним військової служби, виконання обов`язків за посадою та наявності права на отримання грошового забезпечення, заволодів належними державі бюджетними коштами у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01.08.2025 по 15.01.2026 на загальну суму 130 494 грн. 86 коп., якими у подальшому розпорядився на власний розсуд, чим спричинив державі в особі військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду на вказану суму.

Під час досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 4 ст. 409 КК України, а саме в ухиленні військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненому в умовах воєнного стану, та за ч. 1 ст. 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві).

Під час досудового розслідування досягнуто угоди від 26.06.2026 року в кримінальному провадженні № 12026060000000369 від 26.05.2026 між прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 про визнання винуватості за ч.4 ст. 409 , ч.1 ст.190 КК України, за умовами якої:

1. Підозрюваний ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість в ухиленні ним від несення обов`язків військової служби, шляхом іншого обману, вчиненому в умовах воєнного стану, а також у заволодіїші чужим майном шляхом обману (шахрайстві), тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 190 КК України.

2.Сторони погоджуються на призначення покарання з урахуванням пом`якшуючих обставин, визначених ст.66 КК України, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку а також інших, які можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання, зокрема, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, на обліках у лікаря-парколога та лікаря-психіатра не перебуває, одружений, на утриманні підозрюваного перебуває двоє неповнолітніх дітей; активне сприяння підозрюваного не обмежилось лише визнанням вини у даному кримінальному провадженні, а мало реальний та результативний характер, оскільки під час допиту він добровільно повідомив відомості про інший злочин, вчинений іншою особою, що не було пов`язано з даним кримінальним провадженням, відповідно чого було зареєстровано інше кримінальне провадження; підозрюваний ОСОБА_4 па даний час продовжив проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . В ході досудового розслідування не встановлено обставин, які б обтяжували покарання підозрюваному ОСОБА_4 передбачені ст. 67 КК України.

Зважаючи па викладені обставини в їх сукупності, ураховуючи ставлення підозрюваного до вчиненого, особу підозрюваного, наявність обставин, які пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, що свідчить про його налаштованість на правослухняну поведінку в подальшому, у тому числі викриття іншої особи, який причетний до вчинення іншого злочину, що призвело до викриття окремого кримінального правопорушення, сторони дійшли згоди про наявність підстав для застосування до підозрюваного положень ст. 69 Кримінального кодексу України та погодили ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у межах санкції статті у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ч. 4 ст. 409 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі вісім тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді штрафу в розмірі вісім тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сторони підтвердили, що їм відомі і зрозумілі обмеження, передбачені ч. 4 ст. 394 КПК України, щодо оскарження вироку суду першої інстанції на підставі даної угоди між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості.

Підозрюваному роз`яснено і є зрозумілими права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованих йому кримінальних правопорушень, на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, заявлення клопотань, виклик свідків і надання суду своїх доказів.

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтвердили добровільність укладення угоди, що вона не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Захисник повідомив, що укладення угоди було ініційовано стороною захисту.

Також судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє положення ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення угоди, характер кожного обвинувачення, вид і розмір покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження укладеної угоди.

Представник потерпілої особи в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд кримінального провадження без його участі. Проти затвердження укладеної угоди не заперечив.

Прокурор пітримала укладену угоду та просила суд її затвердити, оскільки дійсно обвинувачений активно сприяв розкриттю кримінального провопорушення, щиро розкаявся, відшкодував заподіяні збитки державі, а також добровільно повідомив про інший злочин, вчинений іншою оособою, за резульатами чого було зареєстровано нове кримінальне правовадження.

При вирішенні питання щодо угоди про визнання винуватості суд враховує таке.

Згідно з ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

За змістом ч. 2, 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Інкриміноване ОСОБА_4 відповідно до ч.3 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 409 КК України, відноситься до тяжкого злочину, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України - до кримінального проступку, тому згідно з п.1 ч,4 ст. 469 КПК України в даному кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості.

Санкцією ч. 4 ст. 409 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Санкцією ч. 1 ст. 190 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами па строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами па строк до двох років, або пробаційпим наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

При визначенні виду та розміру покарання, яке належить застосувати до ОСОБА_4 суд виходить із загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, відповідно яких суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтями 69 і 69-2 цього Кодексу.

Судом встановлено, що вину у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_4 визнав в судовому засіданні в повному обсязі.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_4 розуміє характер обвинувачення, вид покарання, застосування якого до нього передбачено угодою, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені ст. 473 КПК України, зокрема обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України, та відмова ОСОБА_4 від здійснення прав, передбачених абз. 1 та 4 пункту 1 частини 4 статті 474 КПК України, а також що він добровільно уклав угоду про визнання винуватості, її укладання не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що ним було підтверджено в судовому засіданні.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, одружений, на утриманні є двоє дітей 10 та 16 років, має статус учасника бойових дій, є військовослужбовцем, який продовжив проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КПК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України, ст. 50, 65, ч.1 ст.190, ч.4 ст.409 КК України, з урахуванням положень ст.69 КК України, за обставин, які стали підставою для висновку про можливість призначення більш м`якого основного покарання, не зазначеного у санкції ч.4 ст.409 КК України, зокрема наявність трьох пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, характеризуючих даних щодо особи. Вказані обставини у їй сукупності суд визнає такими, що знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та свідчать про істотне зниження ступіню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та суспільної небезпечності обвинуваченого. Зміст угоди не суперечить інтересам суспільства, оскільки ОСОБА_4 повністю відшкодував заподіяні внаслідок кримінального провопорушення збитки, крім того добровільно повідомив про інший злочин, про який не було відомо органу досудового розслідування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором.

Процесуальні витрати за проведення судової економічної експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого згідно зі ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 371, 373, 374, 473-475 КПК України,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 26 червня 2026 року в кримінальному провадженні № 12026060000000369, укладену між прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст. 409 КК України.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 (тридцять чотири тисячі) грн.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.409 КК України, та із застосуванням ст.69 КК України призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі вісім тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 000,00 (сто тридцять шість тисяч) грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі вісім тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 000,00 (сто тридцять шість тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 16963 (шістнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят три) грн. 20 копійок за проведення судової економічної експертизи.

Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку обвинуваченим, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; потерпілим, його представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу; прокурором виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку вручається обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні

Суддя ОСОБА_6