Вирок від 12 серпня 2026 р. у справі №296/3743/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3743/26

1-кп/296/654/26

Вирок

Іменем України

13 серпня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальне провадження № 12026065640000074 від 18.02.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, українця, громадянина України, із середньою освітою, розлученого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, військовослужбовця за контрактом ВЧ НОМЕР_1 , учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , полігон, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,-

встановив:

Судом встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 17.02.2026 в порушення Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», у нього виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - РVР (1-феніл-2-піролідин-1-іл пентан-1-он) без мети збуту, у великих розмірах,

Реалізуючи свій умисел, направлений на незаконне придбання особливо небезпечної психотропної речовини, 17.02.2026 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 використовуючи власний мобільний телефон марки «Nokia» моделі «С21», через мобільний застосунок у месенджері «Telegram» (багатоплатформенному клауд-месенджері для смартфонів, планшетів та персональних комп`ютерів, який дозволяє обмінюватися текстовими, голосовими та відеоповідомленнями, наліпками та фотографіями, файлами багатьох форматів), на телеграм каналі «SaLami Operator» знайшов оголошення невстановленої досудовим розслідуванням особи про продаж особливо небезпечної психотропної речовини – «PVP» (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) та вирішив її придбати.

В подальшому, цього ж дня ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , переказав невстановленій досудовим розслідуванням особі на картковий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 3559 грн, як оплату за особливо небезпечну психотропну речовину «PVP».

Реалізуючи свій умисел, направлений на незаконне придбання особливо небезпечної психотропної речовини, ОСОБА_4 , 18.02.2026 о 17:31 у відділенні ТОВ «Нова Пошта» №8, яке знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Металістів, 2, забрав поштове відправлення за номером ТТН 20451371040304 у якому знаходилась особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено – PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), загальною вагою 4,0492 г, що є великими розмірами, та яка згідно з таблицею 2 списку № 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, віднесена до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, та утримуючи в руках вказане поштове відправлення покинув відділення ТОВ «Нова Пошта», таким чином незаконно придбав та почав зберігати особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) при собі, без мети збуту.

Цього ж дня, 18.02.2026 близько 17 год. 52 хв, ОСОБА_4 , продовжуючи зберігати особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено «PVP» при собі, перебуваючи поблизу будинку №2 по вул. Металістів, у м. Житомирі під час спілкування з працівниками поліції, повідомив останнім, що зберігає заборонені речовини.

В подальшому, під час затримання на підставі ст. 298-2 КПК України ОСОБА_4 добровільно видав запакований поліетиленовий пакет з написом «Нова Пошта», в середині якого знаходився полімерний зіп-пакет з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено – «PVP» (1-феніл-2-піролідин -1-іл пентан -1-он), загальною вагою 4,0492 г, яку ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав у великих розмірах, без мети збуту.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, усвідомив наслідки скоєного ним правопорушення, не заперечував фактичних обставин, вказаних в обвинувальному акті.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 добровільно визнав провину у вчиненні даного кримінального правопорушення, прокурор під час визначення порядку дослідження доказів по справі просив суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнати недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідити матеріали, що характеризують обвинуваченого як особу.

Відповідно до вимог процесуального законодавства судом роз`яснено учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України. Судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити відповідні обставини в апеляційному порядку. Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що зміст ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілий, заперечень проти не дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, він не має.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України є доведеною та кваліфікує його дії як умисні дії, які виразились у незаконному придбанні, зберіганні психотропних речовин без мети збуту у великих розмірах.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є не тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, задовільно характеризується за місцем служби, має на утриманні малолітніх дітей, міцні соціальні зв`язки, військовослужбовець за контрактом, учасник бойових дій, раніше не судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Верховним Судом у постанові від 20.09.2023 по справі № 944/5954/22 наведено тлумачення прояву щирого каяття обвинуваченого.

Так, у вищевказаній постанові витлумачено, що при встановленні обставини, яка пом`якшує покарання, а саме щирого каяття, необхідно враховувати, що щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль щодо вчиненого та бажання виправити ситуацію, яка склалася. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести відповідальність за вчинене, а також ця обставина повинна знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні й зумовлені метою заходи.

На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.

Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.

Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 винесеній за результатами розгляду справи № 135/563/22.

Суд враховує матеріали досудової доповіді Корольовського РВ філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області, відповідно якої виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та не становить значної небезпеки для суспільства.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має молодий вік, військовослужбовець, за час проходження служби зарекомендував себе добросовісним та відповідальним військовослужбовцем, характеризується позитивно, має на утриманні малолітніх дітей, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, вчинив нетяжкий злочин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та призначає обвинуваченому покарання в межах санкції статті, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки вважає, що саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого.

Відповідно до протоколу затримання ОСОБА_4 був затриманий 13.05.2025 та цього ж дня звільнений.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.

Арешт, накладений ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 25.02.2026 року на майно, а саме: -ТТН №20451371040304; зіп-пакет з невідомою речовиною білого кольору - підлягає скасуванню.

Матеріального збитку даним кримінальним правопорушенням не завдано.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати на проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання стосовно речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 369, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді 01 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, встановивши іспитовий строк - 01 (один) рік, якщо останній протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації

в строки, встановлені цим органом;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, служби.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 25.02.2026 року на майно, а саме: - ТТН №20451371040304; зіп-пакет з невідомою речовиною білого кольору.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати, а саме: 2674 (дві тисячі сімдесят чотири) грн 20 коп. за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/106-26/3191-НЗПРАП від 25.02.2026.

Речові докази: ТТН №20451371040304; зіп-пакет з невідомою речовиною білого кольору - знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок не може бути оскаржено з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися, і дослідження яких визнано судом недоцільним.

Вирок набирає законної сили після закінчення вказаного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію повного тексту вироку в день його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Головуючий суддя ОСОБА_1