Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №295/13533/25 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/13533/25

Категорія 44

2/295/2212/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої – судді Семенцової Л.М.,

за участі секретаря – Шевчук А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року позивач через свого представника – адвоката Денисенко В.М. звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідач є її колишнім чоловіком та на розгляді Богунського районного суду міста Житомира перебувало кримінальне провадження № 12020065020000107 від 13.07.2020 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Ухвалою суду від 12.09.2025 у справі № 295/11596/21 відповідача звільнено від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито. Окрім того, цією ухвалою цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування шкоди було залишено без розгляду. Внаслідок заподіяних їй відповідачем умисних тілесних ушкоджень у вигляді саден та синців, а також приниження, що відбувалося в присутності їхньої малолітньої дочки ОСОБА_3 , їй було завдавно відповідачем душевних страждань, її стан здоров`я погіршився, вона перебувала в постійній тривозі та страху. Під час судового розгляду кримінального провадження, який тривав 4 роки, відповідач, який є працівником поліції, намагався перекрутити факти, заперечував обставини вчинення кримінального правопорушення. Оскільки вона також є інспектором поліції, то протиправними діями відповідача було принижено її честь, гідність та ділову репутацію.

Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 70000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та судові витрати.

Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира Семенцової Л.М. від 09.10.2025 прийнято позову заяву до розгляду, відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву з викладеними в ньому заперечення проти задоволення позову з мотивів того, що ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 12.09.2025 у справі № 295/11596/21 не встановлено його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та факту спричинення позивачу тілесних ушкоджень. Натомість висновком «Про резултати службового розслідування за фактом події за участі працівників Житомирського ВП ГУНП та ЖУ ДВБ НПУ» від 13.08.2020 підтверджується факт отримання тілесних ушкоджень відповідачем 11.07.2020 за місцем спільного проживання з позивачем, а також факт притягнення до дисциплінарної відповідальності саме позивача.

У наданій до суду стороною позивача відповіді на відзив зазначено, зокрема, про те, що викладені у відзиві факти є неправдивими, направленими на продовження паплюженні як особистої, так і ділової репутації позивача, та не підтверджуються наданими доказами.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з викладених у ньому підстав, а також просила стягнути з відповідача на користь позивача 17500,00 грн судових витрат на правову допомогу.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.12.2012 між сторонами було зареєстровано шлюб, який рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 23.09.2020 у справі № 295/9984/20 розірвано. Від шлюбу вони мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У проваженні Богунського районного суду міста Житомира перебувало кримінальне провадження № 12020065020000107 від 13.07.2020 про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Житомира, громадянина України, працюючого на посаді начальника сектору розкриття злочинів проти власності Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, не одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Відповідно до обвинувального акта 11.07.2020 приблизно о 04 годині 30 хвилин ОСОБА_2 увійшов до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності його дружині - ОСОБА_1 , де вступив в словесну суперечку з присутньою там ОСОБА_1 . У цей же час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_2 виник умисел на спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. З метою реалізації злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, ОСОБА_2 , перебуваючи в кімнаті вказаної квартири, схопив ОСОБА_1 руками за шию, стиснувши її, та почав душити, від чого остання не могла дихати. Припинив свої умисні дії ОСОБА_2 через те, що від спричиненого галасу прокинулась їх неповнолітня донька ОСОБА_3 . В подальшому, переслідуючи ОСОБА_1 по квартирі, діючи умисно, ОСОБА_2 наніс один удар кулаком правої руки в область правої частини голови ОСОБА_1 . Після чого, не зупиняючись у своїх протиправних діях, тримаючи ОСОБА_1 під своїм контролем, перебуваючи в кухонній кімнаті вказаної квартири, ОСОБА_2 хаотично наніс декілька ударів кулаком по тілу ОСОБА_1 та в область правої руки. Таким чином, за вказаних обставин ОСОБА_2 умисно спричинив ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді садна в підщелепній ділянці справа, синців на правому плечі та правому передпліччі, які за своїм характером належать до легких тілесних ушкоджень. Своїми умисними діями, які виразились в умисному завданні легкого тілесного ушкодження, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 12.09.2025 у справі № 295/11596/21 відповідача звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України закрито. Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування шкоди залишено без розгляду.

Як слідує з висновку експерта № 1359 від 26.08.2021, складеного лікарем судово-медичним експертом А-М.А. Ривюк, у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: садна в підщелепній ділянці справа, а також синців на правому плечі та правому передпліччі, які утворились від дії тупих твердих предметів з обмежено контатктуючою поверхнею, малоймовірно при падінні, не виключено в термін за обставин вказаних потерпілою та як зазначено в постанові про призначення судово-медичної експертизи, протоколі проведення слідчого експеременту від 17.07.2021, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Нормами ч. 1 ст. 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ч. 1 ст. 1195 ЦК України).

За загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягає з`ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавцем встановлена презумпція вини завдавача шкоди, та відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкода була завдана не з його вини.

З ухвали Богунського районного суду міста Житомира від 12.09.2025 у справі № 295/11596/21 слідує, що закриття кримінального провадження відбулося з підстави закінчення строків давності, яка є нереабілітуючою обставиною та не звільняє відповідача від обов`язку відшкодування заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення позивачу моральної шкоди.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Згідно практи Європейського суду з прав людини порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказуванню не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди, є сам по собі факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Поряд з тим, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення в справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» від 28.05.1985), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та в зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Із позовної заяви вбачається, що умисними протиправними кримінально-караними діями відповідача позивачу були завдані легкі тілесні ушкодження, внаслідок чого вона зазнала фізичного болю та душевних страждань, які проявлялися у виді тривоги та страху, чим порушився її звичайний спосіб життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня завданих позивачу тілесних ушкоджень, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані негативними змінами в її житті.

У рішенні від 12.07.2007 у справі «Станков до Боргарії» ЄСПЛ вказав, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Суд вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу завдано моральних страждань. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності та справедливості, розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Позивач оцінила компенсацію за заподіяння їй моральної шкоди відповідачем у розмірі 70000 грн. При цьому стороною позивача у повній мірі не доведено підтвердження заподіяння їй моральних чи фізичних страждань, викликаних діями відповідача, саме в заявленому розмірі.

Таким чином, аналізуючи норми чинного законодавства з огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які враховуються при вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди, беручи до уваги тривалість періоду з часу вчинення неправомірних дій відповідачем, а також, виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 20000,00 грн грошової компенсації за завдану відповідачем позивачу моральну шкоду.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому на підставі ст. ст. 141, 142 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню пропорціно до розміру задоволених вимог 1211,20 грн судового збору за одну вимогу майнового характеру.

Згідно ст. 135 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 137 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За приписами ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між стронами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження вимог щодо стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги до суду надано копіюї ордеру про надання правничої допомоги адвокатом Денисенко В.М. позивачу від 23.06.2025, копію свідоцтва про право на заняття адкокатською діяльністю адвокатом Денисенко В.М. від 13.11.2024, копію договору на надання правової допомоги № 27 від 21.09.2020, укладений між адвокатом та позивачем, копію додаткової угоди № 2/27 до договору від 20.05.2023, якими визначено розмір гонорару адвоката, копії актів приймання-передачі наданих послуг № 27/11 від 05.12.2025, № 27/12 від 05.04.2026, № 27/13 від 25.02.2026, копії прибуткових касових ордерів.

Враховуючи часткове задоволення позову, а саме на 28,6 % від ціни позову, суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 4433,00 грн (20000,00 грн х 100 % : 70000,00 грн. = 28,6 %; 15500,00 грн х 28,6 % х 1 % = 4433,00 грн), де 15500,00 грн – обгрунтована письмовими доказами сума понесених судових витрат позивачем на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1177, 1195 ЦК України, ст. ст. 12, 76-82, 89, 135, 137, 141, 142, 259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, та 4433,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги, а всього 24433,00 грн (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять три гривні).

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211,20 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Л.М. Семенцова