Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №162/304/26 — Маневицький районний суд Волинської області

Справа №: 162/304/26

п/с: 2/164/1119/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Ониска Р.В.,

за участю: секретаря судового засідання Наумик Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Камінь-Каширський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Департамент соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації (Департамент соціальної та ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації), про встановлення батьківства, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Камінь-Каширський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Департамент соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації (Департамент соціальної та ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації), про встановлення батьківства.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що з 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у фактичних шлюбних стосунках (так як проживали разом, вели спільне господарство та мали спільний бюджет), від яких у них народилася спільна дитина: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Коли народився ОСОБА_5 , позивач ОСОБА_1 з ОСОБА_6 не перебували в офіційно зареєстрованому шлюбі, а тому в актовому записі та у свідоцтві про народження дитини відомості про батька вказано відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

На початку квітня 2024 року ОСОБА_7 був мобілізований та перебував на військовій службі у Збройних Силах України.

Під час відпустки у грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 зі ОСОБА_7 офіційно зареєстрували свій шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 31 грудня 2024 року.

За час спільного проживання вони не встигли подати спільну заяву про батьківство щодо їх спільної дитини, оскільки ОСОБА_7 хотів, і позивач ОСОБА_1 його підтримала, подати зазначену заяву після закінчення війни або після його демобілізації.

Проте не судилося їм подати спільну заяву про батьківство, так як ОСОБА_7 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 біля с. Самборівка, Куп`янського району, Харківської області, що підтверджується сповіщенням № 12 сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця від 09 березня 2026 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 26 березня 2026 року.

На теперішній час виникла необхідність в оформленні пенсії, пільг та компенсацій дитині, батько якої загинув під час війни, а тому для цього належить встановити батьківство ОСОБА_7 щодо його малолітнього сина ОСОБА_5 .

Мати ОСОБА_7 ОСОБА_2 , яка є відповідачкою у справі, не заперечує щодо встановлення того, що її син є батьком ОСОБА_5 , оскільки вона дійсно являється Матвію бабою.

Ухвалою судді від 28 травня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі з проведенням підготовчого засідання.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення позовних вимог та пояснила, що її син ОСОБА_7 дійсно з 2014 року проживав разом з позивачем ОСОБА_1 . В 2018 році в них народився син ОСОБА_5 . ОСОБА_7 забирав сина ОСОБА_5 з пологового будинку та організовував хрещення в храмі. На цю подію була запрошена вся її родина. І вона та всі її родичі сприймають ОСОБА_5 лише як біологічним сином ОСОБА_7 . Внук ОСОБА_5 сприймає її як бабусю, а вона його як біологічного внука. Між ними щирі, доброзичливі відносини і вони часто проводять разом час. В її сина ОСОБА_7 був лише один шлюб і інших дітей в нього не має.

Представники третіх осіб - Камінь-Каширський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Департамент соціального захисту населення Волинської обласної державної адміністрації (Департамент соціальної та ветеранської політики Волинської обласної державної адміністрації), надіслали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в яких вказали, що покладаються на думку суду з приводу вирішення справи, крім Міністерства оборони України, представник якого вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька чи його родичів.

Статтею 51 Конституції України, ч.ч. 2,3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з ст. 7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.

Порядок визнання батьківства за заявою матері та батька дитини регламентований ст.126 СК України, відповідно до якої походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Разом з цим, згідно ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Судом встановлено що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 27 лютого 2020 року, виданого Камінь-Каширським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Також встановлено, що батьком дитини записаний ОСОБА_8 , а матір`ю – ОСОБА_1 .

В подальшому, 31 грудня 2024 року ОСОБА_1 уклала шлюбу з ОСОБА_7 , та залишила прізвище « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 31 грудня 2024 року.

Актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи виданого Черченським старостинським округом № 16 виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради Волинської області за № 466 від 31 березня 2026 року, вказано що ОСОБА_7 до дня смерті проживав без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , тобто за місцем проживання позивача ОСОБА_1 .

Згідно сповіщення № 12 сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця від 09 березня 2026 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 26 березня 2026 року, ОСОБА_7 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 біля с. Самборівка, Куп`янського району, Харківської області.

Згідно ст.122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ст.121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. 122 СК України (коли батьки перебувають у шлюбі між собою) та ст. 125 СК України(батьки якої не перебувають у шлюбі між собою) цього Кодексу.

При цьому, згідно, ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

В даному випадку, актовий запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 135 СК України.

Матеріалами справи встановлено, що спільної заяви про визнання чоловіка батьком дитини та як і подання іншою особою заяви про визнання батьківства до органів РАЦСу не подано.

Згідно до ст.. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Положеннями ст. 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою ВР№789-XIIвід 27.02.1991року встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Ст. 8 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Згідно висновків, викладених в постанові Верховного Суду у справі № 361/2653/15-ц від 15.04.2021, предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Тлумачення норм статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, у тому числі висновку судово-генетичної експертизи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.02.2021 у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Отже, підставою для визнання батьківства, є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від батька.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Негативних наслідків для дитини у випадку визнання ОСОБА_7 його батьком, судом не встановлено.

Зазначені обставини у їх сукупності дають підстави для висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання батьківства, а також про внесення змін до актового запису про народження дитини.

За положеннями пункту 20 глави 1 розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до Положення про внесення змін, доповнень, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», резолютивна частина рішення щодо визнання батьківства повинна містити в собі всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах РАЦС (прізвище, ім`я по батькові матері й батька, число місяць і рік народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Відповідно до статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

На підставі вищевикладеного, позов підлягає задоволенню повністю, оскільки в ході розгляду справи судом знайшло своє підтвердження факт того, що ОСОБА_7 є біологічним батьком дитини та як наслідок мають бути внесені зміни до актового запису про народження дитини.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.7 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.4-13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. 128 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який згідно сповіщення № 12 сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця від 09 березня 2026 року та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26 березня 2026 року, загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 біля с. Самборівка, Куп`янського району, Харківської області є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Камінь – Каширський, Камінь-Каширського району Волинської області.

Внести зміни в актовий запис про народження № 599 від 27 лютого 2018 року, який складено Камінь-Каширським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, а саме: вказати батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Камінь – Каширський, Камінь-Каширського району Волинської області - громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26 березня 2026 року.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 13 серпня 2026 року.

Суддя Маневицького районного суду

Волинської області Ониско Р.В.