Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №761/32953/21 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м. Київ

Справа № 761/32953/21

Провадження: № 22-ц/824/3570/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів: Желепи О. В., Нежури В. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Фролової І. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про відшкодування майнової (матеріальної) шкоди, завданої залиттям квартири,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.09.2020 року та 11.01.2021 року відбулося залиття належної їм на праві спільної часткової власності, по 1/3 частці кожному, квартири АДРЕСА_1 , розташованої на одинадцятому поверсі. Залиття сталося внаслідок пошкодження труб гарячого водопостачання на технічному поверсі будинку.

Зазначали, що балансоутримувачем цього будинку є КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», за яким будинок закріплено на праві господарського відання розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.02.2011 року № 80.

Внаслідок залиття у квартирі були пошкоджені стіни, стеля та підлога в коридорі, санвузлі, ванній кімнаті, кімнаті та кухні.

Відповідач добровільно не відшкодував завдану шкоду та не здійснив ремонт пошкодженої квартири. Згідно зі звітом суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 розмір матеріального збитку, завданого залиттям квартири, становить 37 734,77 грн.

За таких обставин, позивачі просили суд стягнути з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на відшкодування майнової шкоди по 12 578,25 грн та судові витрати зі сплати судового збору по 302,67 грн на користь кожного з них, а також стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку в розмірі 2 500 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» судовий збір у розмірі 1 514 грн.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначили, що суд безпідставно поклав в основу рішення письмові пояснення відповідача, який не з`являвся в судові засідання, та не надав належної оцінки доказам бездіяльності КП «Керуюча компанія», що, на думку позивачів, призвело до залиття квартири внаслідок прориву труби на технічному поверсі будинку. Вважали помилковим висновок суду про відсутність відповідальності відповідача з підстав того, що КП «Керуюча компанія» не є балансоутримувачем будинку та не відповідає за стан його інфраструктури. Зазначали, що з листа КМДА від 19.07.2021 року вбачається, що балансоутримувачем будинку є саме КП «Керуюча компанія», а передача функцій з утримання будинку ПП «Український центр управління нерухомістю» за договорами від 04.11.2019 року № 453 та від 27.10.2020 року № 345 не звільняє відповідача від відповідальності перед позивачами.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 03 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» заперечило проти її задоволення та зазначило, що на час виникнення спірних правовідносин Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII не передбачав інституту балансоутримувача багатоквартирного будинку, а послуги з утримання будинку АДРЕСА_1 у 2020-2021 роках надавало ПП «Український центр управління нерухомістю» на підставі договорів від 04.11.2019 року № 453 та від 27.10.2020 року № 345. Також вказувало, що позивачі не довели вини КП «Керуюча компанія», причинно-наслідкового зв`язку між його діями чи бездіяльністю і завданою шкодою, а надані акти обстеження квартири, звіт про оцінку збитків та фотосвітлини не підтверджують ані причини залиття, ані розміру шкоди, ані вини відповідача.

За правилом ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України та ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивачам на праві спільної часткової власності, по 1/3 частці кожному, належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності позивачів на квартиру набуто ними на підставі розпорядження (наказу) № 24764 від 06.05.2000 року та оформлено свідоцтвом про право власності на житло органу приватизації державного житлового фонду Радянського району м. Києва від 06.05.2000 року, зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації 05.07.2000 року, і записано в реєстрову книгу за № 1174.

Відповідно до акту від 14.09.2020 року вбачається, що 07.09.2020 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 , внаслідок пошкодження труби гарячого водопостачання на технічному поверсі будинку. Пошкоджено наступні об`єми:

- в коридорі площею 8,8 м кв. частково пошкоджена стіна, обклеєна шпалерами, площа пошкодження - 2 м кв.;

- в санвузлі площею 1,3 м кв. частково пошкоджена стеля, обклеєна шпалерами, площа пошкодження - 1,0 м кв.;

- в ванній кімнаті площею 2,7 м кв. частково пошкоджена стіна, облицьована плиткою, площа пошкодження - 4 м кв.

Відповідно до акту від 11.01.2021 року 02.11.2020 року відбулося залиття, розташованої на одинадцятому поверсі квартири АДРЕСА_1 , внаслідок пошкодження труби гарячого водопостачання на технічному поверсі будинку. Пошкоджено наступні об`єми:

- в коридорі площею 8,8 м кв. частково пошкоджена стіна, обклеєна шпалерами, площа пошкодження - 2 м кв.;

- в санвузлі площею 1,3 м кв. частково пошкоджена стеля, обклеєна шпалерами, площа пошкодження - 1,0 м кв.;

- в ванній кімнаті площею 2,7 м кв. частково пошкоджена стіна, облицьована плиткою, площа пошкодження - 4 м кв.;

- в кімнаті площею 12,5 м кв. пошкоджена стеля, пофарбована водоемульсійною фарбою, площа пошкодження - 6 м кв., пошкоджена стіна (шпалери), площа пошкодження - 3 м кв., пошкоджена підлога (лінолеум), площа пошкодження - 6 м кв.;

- в кухні площею 8,3 м кв. частково пошкоджена підлога (лінолеум), площа пошкодження - 6 м кв.

Відповідно до розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.02.2011 року № 80 «Про закріплення майна за КП «Керуюча дирекція» (попередня назва підприємства), будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на праві господарського відання перебував на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».

Відповідно до звіту № 26110 про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку складає 37 734,77 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» є неналежним відповідачем, оскільки у 2020-2021 роках послуги з утримання будинку АДРЕСА_1 на підставі договорів від 04.11.2019 року № 453 та від 27.10.2020 року № 345 надавало ПП «Український центр управління нерухомістю». Також суд зазначив, що акт обстеження квартири від 11.01.2021 року не містить висновку щодо винної особи та не підтверджує завдання шкоди саме відповідачем, у зв`язку з чим позивачі не довели вини КП «Керуюча компанія» і причинно-наслідкового зв`язку між його діями чи бездіяльністю та залиттям квартири.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 761/12945/19).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У деліктних зобов`язаннях вина завдавача шкоди презюмується, однак така презумпція застосовується за умови встановлення, що шкоду завдано саме поведінкою відповідної особи. Тому позивач повинен довести факт шкоди, протиправність поведінки визначеного ним відповідача та причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою, а відповідач, у разі доведеності цих елементів, має право спростовувати свою вину.

Отже, у цій справі визначальним є не лише факт залиття квартири, а й доведеність того, що воно стало наслідком протиправних дій чи бездіяльності саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».

Відповідно до ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року № 76, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 927/11207, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт. Форма цього акта встановлена в Додатку 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

В додатку № 4 до цих Правил від 25.08.2005 року № 927/11207 зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємств), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організацій (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності, характер залиття та його причини: завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім`я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин). Акт повинен бути складений у тому числі за присутності: головного інженера виконавця послуг; голови комісії; майстра технічної дільниці; майстра ремонтної дільниці слюсаря-сантехніка, представників організації обслуговуючої компанії.

Для розгляду цивільного спору з питань відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття має значення встановлення його причини, в тому числі місця аварії - місця пошкодження, виходу з ладу систем тепло - та/або гарячого, холодного водопостачання/водовідведення, що впливає на розмежування відповідальності виробника, виконавця та споживача житлово-комунальної послуги, правовідносини між якими, що виникають у процесі її створення, надання та споживання, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Як убачається з матеріалів справи, позивачам на праві спільної часткової власності, по 1/3 частці кожному, належить квартира АДРЕСА_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що 07.09.2020 року та 02.11.2020 року мало місце залиття зазначеної квартири, про що складено акти від 14.09.2020 року та 11.01.2021 року. У цих актах зафіксовано факт залиття квартири та описано пошкодження окремих приміщень квартири.

Разом з тим сам по собі факт залиття квартири та наявність пошкоджень майна не є достатніми для покладення відповідальності саме на КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва». Для задоволення позову позивачі мали довести, що шкода настала саме внаслідок протиправних дій чи бездіяльності цього відповідача та що між такою поведінкою і завданою шкодою існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що акти обстеження квартири підтверджують факт залиття та характер пошкоджень, однак не містять достатніх технічних даних щодо конкретної причини аварії, технічного стану внутрішньобудинкової мережі, місця пошкодження труби, особи, відповідальної за її експлуатацію, а також обставин, які б свідчили про неналежне виконання КП «Керуюча компанія» своїх обов`язків. Зазначені акти не дають змоги достовірно встановити, що залиття сталося саме внаслідок протиправної поведінки відповідача.

Звіт суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 про визначення розміру матеріального збитку також не підтверджує протиправної поведінки відповідача та причинного зв`язку між діями або бездіяльністю КП «Керуюча компанія» і завданою позивачам шкодою, оскільки цей доказ стосується лише розміру ймовірних майнових втрат.

Колегія суддів враховує, що відповідно до розпорядження Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.02.2011 року № 80 будинок, у якому розташована квартира позивачів, був закріплений за КП «Керуюча компанія» на праві господарського відання. Водночас сам факт закріплення будинку за відповідачем або належності будинку до сфери його управління не є безумовною підставою для покладення на нього деліктної відповідальності за будь-яке пошкодження внутрішньобудинкових мереж.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, яким визначено учасників правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема споживачів, управителя багатоквартирного будинку та виконавців комунальних послуг.

Матеріалами справи встановлено, що у 2020-2021 роках послуги з утримання будинку, споруд, прибудинкової території та технічного обслуговування внутрішньобудинкових інженерних мереж у відповідному житловому будинку надавало ПП «Український центр управління нерухомістю» на підставі договорів № 453 від 04.11.2019 року та № 345 від 27.10.2020 року, укладених із КП «Керуюча компанія».

Умовами зазначених договорів передбачалося виконання робіт з утримання та технічного обслуговування внутрішньобудинкових інженерних мереж, у тому числі мереж централізованого постачання гарячої води, а також проведення аварійно-відновлювальних робіт у разі виникнення аварійних ситуацій. Отже, саме виконавець відповідних робіт здійснював безпосереднє технічне обслуговування мереж у період, коли сталося залиття квартири позивачів.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що КП «Керуюча компанія» було повідомлено про аварійний або неналежний стан відповідної ділянки мережі до залиття, що воно не вжило необхідних організаційних заходів, неналежно здійснювало контроль за виконавцем робіт або іншим чином своєю поведінкою спричинило шкоду позивачам.

При цьому питання можливої відповідальності ПП «Український центр управління нерухомістю» у межах цієї справи не вирішується, оскільки позов до цієї особи не пред`являвся та дане підприємство не є відповідачем у справі.

З огляду на викладене, надані позивачами докази підтверджують факт залиття та розмір заявлених збитків, однак не доводять протиправної поведінки саме КП «Керуюча компанія» та прямого причинного зв`язку між такою поведінкою і завданою шкодою.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачі не довели належними та допустимими доказами протиправної поведінки саме КП «Керуюча компанія», а також причинного зв`язку між такою поведінкою та завданою шкодою.

Доводи апеляційної скарги про те, що з листа КМДА від 19.07.2021 року вбачається належність будинку до сфери відповідальності КП «Керуюча компанія», не спростовують висновків суду першої інстанції. Такий лист може підтверджувати організаційний або майновий зв`язок відповідача з будинком, однак сам по собі не доводить факту неналежного утримання ним внутрішньобудинкових мереж, вини відповідача у залитті квартири та причинного зв`язку між поведінкою відповідача і шкодою.

Посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції безпідставно врахував письмову позицію відповідача, який не з`являвся в судові засідання, є необґрунтованими. ЦПК України не пов`язує право сторони подавати письмові пояснення, заяви, відзиви та докази виключно з її особистою участю у судовому засіданні. Суд першої інстанції оцінив подані сторонами докази в їх сукупності, а незгода позивачів із такою оцінкою не свідчить про порушення судом норм процесуального права.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом принципів змагальності та рівності сторін. Позивачі мали можливість подавати докази, пояснення, заперечення та реалізовувати інші процесуальні права, передбачені ЦПК України. Натомість доказів, які б достовірно підтверджували вину саме відповідача у залитті квартири та причинний зв`язок між його діями чи бездіяльністю і завданою шкодою, матеріали справи не містять.

Оскільки позивачами не доведено усіх необхідних умов цивільно-правової відповідальності КП «Керуюча компанія», зокрема протиправності поведінки цього відповідача та причинного зв`язку між такою поведінкою і шкодою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про відшкодування майнової шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивачів із висновками суду першої інстанції, однак не містять обставин, які б спростовували правильність установлених судом фактичних обставин та правових висновків.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав, апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 рокузалишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді О. В. Желепа

В. А. Нежура