Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №375/2676/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року місто Київ.

Справа № 375/2676/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8403/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді: Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 21 січня 2026 року (у складі судді Антипенка В. П.)

у справі за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами

ВСТАНОВИВ

АТ «СЕНС БАНК» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 35551,34 грн заборгованості за кредитними договорами, а також судових витрат по справі: 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 10.09.2021 ОСОБА_1 , уклала з АТ «Альфа Банк», угоду про комплексне банківське обслуговування. Для ідентифікації в обліковій системі Банку Угоді було присвоєно № 631794358.

Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від банку інформації.

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 35 551,34 грн., з яких 20 242,55 грн. - прострочене тіло кредиту, 15 308,79 грн. - відсотки за користування кредитом.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 21 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» 35551,34 грн., з яких 20242,55 грн. - прострочене тіло кредиту, 15 308,79 грн. - відсотки за користування кредитом, за кредитним договором від 10.09.2021.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач через систему «Електронний суд» 20 лютого 2026 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача стосовно заборгованості за простроченим тілом кредиту саме в сумі 20242,55 грн, оскільки воно спростовується випискою по рахунку та самим розрахунком позивача, з яких вбачається, що мало місце зняття коштів 6 разів на загальну суму 15712,10 грн. та внесення коштів також 6 разів на загальну суму 4650 грн.

Вказує, що пролонгації строку дії Договору за його умовами не могло відбутись, відтак підстави для нарахування відсотків та інших платежів після 12 місяців з часу підписання договору відсутні.

Вважає, що первісний узгоджений кредитний ліміт становить 13 000 грн, а тому підстави нарахування відсотків на тіло кредиту, що перевищує названий кредитний ліміт відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.

АТ «Сенс Банк», повідомлений про апеляційний перегляд справи належним чином, своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Таким вимогам рішення районного суду частково не відповідає.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.09.2021 ОСОБА_1 , уклала з АТ «Альфа Банк» договір про комплексне банківське обслуговування, шляхом підписання анкети-заяви.

Відповідно до п. 20 встановлено ліміт кредитної лінії у розмірі 200000 грн., сума доступного кредиту 13000 грн, а також відсотки за користування коштами у розмірі 37 % річних. (а.с. 7)

Договір був підписаний відповідачем, що ним не заперечувалося.

З виписки по рахунку відповідача вбачається, що він регулярно користувався кредитними коштами. Однак заборгованість повністю погашена не була.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

З вказаними висновками суду першої інстанції апеляційний суд частково не погоджується , виходячи з наступного.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 Кодексу, вказаного вище, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту сторонами передбачено строк кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору.

Між тим з аналізу наданого АТ «Сенс Банк» розрахунку заборгованості за кредитним договором №631794358 від 10.09.2021 року колегією суддів установлено, що з 09.03.2022 року відповідач не користувалась встановленим кредитним лімітом та не здійснювала операцій з використання кредитних коштів, що підтверджується відсутністю будь-яких сум у графі розрахунку «знято коштів з рахунку». Таким чином, після 9 березня 2022 року нові кредитні кошти відповідачу не надавалися та нею фактично не використовувалися. Це також підтверджується випискою з особового рахунку, відповідно до якої остання операція була здійснена 21 лютого 2022 року на суму 420 грн.

Разом з тим, згідно з наданим позивачем розрахунком, сума простроченого тіла кредиту продовжувала збільшуватися та станом на 29 червня 2025 року була визначена банком у розмірі 20 242,55 грн.

Дослідження розрахунку заборгованості свідчить, що збільшення простроченого тіла кредиту після 9 березня 2022 року відбувалося не за рахунок фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, а шляхом включення до його складу сум овердрафту (несанкціонованої заборгованості). При цьому сам овердрафт формувався за рахунок сум процентів та комісій, які банком відображалися як сплачені за рахунок кредитних коштів, хоча фактичне внесення таких платежів відповідачем не здійснювалося (колонка "внесено коштів на рахунок"). Отже, наведений позивачем розрахунок свідчить про збільшення заборгованості за тілом кредиту не внаслідок отримання чи використання відповідачем нових кредитних коштів, а за рахунок нарахованих банком процентів та комісій, які зараховувались спочатку в овердрафт, а наступного періоду з овердрафту переносились до «простроченого тіла кредиту».

Враховуючи, що відповідно до виписки та наявних письмових доказів з рахунку було знято та використано відповідачем кошти у розмірі 15 712,10 грн, а на рахунок відповідачем загалом було внесено 4 650 грн, залишок тіла кредиту, який не повернуто банку становить суму 11 062,10 грн яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Матеріали справи також свідчить, що ОСОБА_1 як позичальниця не вчинила жодних дії, які б об`єктивно свідчили б про її добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту після березня 2022 року.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 зазначила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Таким чином, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

За умовами договору сторони передбачили строк кредитування до 10 вересня 2022 року.

Відповідно до розрахунку наданого позивачем а.с.19 за один рік в межах строку кредитування відповідачу нараховано проценти за користування кредитом в сумі 3 896,84 грн.

Визначаючи розмір заборгованості суд, вищенаведеного не врахував та стягнув відсотки поза межами строку кредитування, що не було передбачено договором та Законом, з огляду на недоведеність умов пролонгації кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги є формальними, зводяться до незгоди із ухваленим рішенням за відсутності належних та обґрунтованих доводів щодо його незаконності, а тому колегія суддів їх відхилила за безпідставністю.

З огляду на те, що доводи апеляційної скарги частково підтвердились під час судового розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції частково не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення, шляхом зменшення стягнутої заборгованості з 35 551,34 до 14 958,94 грн., яка складається з 11 062,10 грн боргу за тілом кредиту , та заборгованості за відсотками в межах строку кредитування - 3 896,84 грн.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви АТ «Сенс Банк» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (42.08%), а саме у розмірі 1 019,34 грн.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 3 633,60 грн. Пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги(57.92%),,сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь у розмірі 2 104,58 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Провівши взаєморозрахунок, щодо сплаченого судового збору за подачу позову та за подачу апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог судовий збір з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню у розмірі 1 085,24 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 21 січня 2026 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість з 35 551,34 до 14 958,94 (чотирнадцяти тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім грн. дев`яносто чотири коп.)

Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_1 судовий збір 1 085,24 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова