Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №382/1210/22 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 382/1210/22 Головуючий у суді І інстанції Кисіль О.А.

Провадження № 22-ц/824/8955/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С. А., суддів: Борисової О. В., Таргоній Д. О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 14 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, стягнення індексації та неустойки (пені),

в с т а н о в и в:

Стислий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила:

- збільшити розмір стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються з відповідача у твердій грошовій сумі, з 1 200 до 2 000 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання даного позову і до досягнення дитиною повноліття;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму індексації аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, за період з квітня 2019 року по жовтень 2022 року, яка є різницею між проіндексованим розміром аліментів та фактично розрахованими сумами аліментів, у розмірі 1 875,81 грн;

- стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за період з 01 квітня 2019 року по 01 листопада 2022 року у розмірі 74 995,44 грн.

- стягнути з відповідача на її користь понесені витрати з надання правничої допомоги адвокатом.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що починаючи з 10 травня 2012 року на підставі виконавчого листа від 08 жовтня 2012 року, виданого Яготинським районним судом Київської області у справі № 1028/309/12, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 600 грн щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 26 квітня 2021 року у справі № 382/601/19 збільшено розмір присуджених аліментів із 600 грн до 1 200 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму індексації аліментів за період із грудня 2016 року по квітень 2019 року, яка є різницею між проіндексованим розміром аліментів та фактично розрахованими сумами аліментів, у розмірі 3208,40 грн, а також неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 травня 2014 року по 10 лютого 2020 року в сумі 43 703 грн.

З часу подання позивачкою позову про збільшення розміру аліментів, стягнення індексації, неустойки (пені) за прострочення спати аліментів та ухвалення судового рішення у справі № 382/601/19 вартість життя значно зросла, збільшився розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідно віку, зросли потреби дитини на одяг, харчування, розвиток особистості, оскільки син подорослішав. Також збільшились витрати позивачки на комунальні послуги, які потрібні для проживання дитини.

Розмір аліментів у твердій грошовій сумі на одну дитину, починаючи з 07 листопада 2022 року у зв`язку з вимогою частини другої статті 182 СК України не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а з врахуванням встановленої величини прожиткового мінімуму на дітей віком від 6 до 18 років (2 744 грн - в листопаді та 2 833 грн - в грудні) розмір аліментів не може бути меншим ніж 1 420 грн.

Зважаючи на зазначене, ОСОБА_1 вважала, що розмір аліментів, які стягуються з відповідача, підлягає збільшенню до суми 2 000 грн.

За інформацією Яготинського ВДВС у Бориспільському районі Київської області заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 за виконавчим листом, виданим у справі № 382/601/19, за період з 06 вересня 2021 року по вересень 2022 року становить 15 462,83 грн, а за виконавчим листом, виданим у справі № 1028/309/12, станом на вересень 2021 року становила 59 532,61 грн, тому загальний розмір заборгованості за аліментними зобов`язаннями відповідача станом на вересень 2022 року визначається в сумі 74 995,44 грн.

Починаючи з червня 2016 року індекс споживчих цін для визначення наступного перевищення порогу індексації для проведення подальшої індексації обчислюється наростаючим підсумком. За червень - жовтень 2016 року індекс споживчих цін склав 104 % (0,998 х 0,999 х 0,997 х 1,018 х 1,028 х 100), а отже індекс споживчих цін перевищив поріг індексації встановлений у розмірі 103 %, у зв`язку з чим з грудня 2016 року у позивачки з`явилось право на індексацію грошових доходів, якими являються стягнуті з відповідача аліменти.

Відповідно до викладеного та розрахунку індексованого розміру аліментів за період з вересня 2021 року по жовтень 2022 року з відповідача слід стягнути на утримання сина ОСОБА_3 кошти, що є різницею між проіндексованим розміром аліментів та розміром аліментів у твердій грошовій сумі, що був визначений судовим рішенням (до цього часу боржником не сплачений), а тому становитиме 1 875,81 грн.

Згідно із рішенням Яготинського районного суду Київської області від 26 квітня 2021 року у справі № 382/601/19 відповідача було зобов`язано сплатити на користь позивачки неустойку за несплату аліментів за період з 01 травня 2014 року по 10 лютого 2020 року, тому періодом розрахунку неустойки за даним позовом є період з 01 квітня 2019 року по 01 листопада 2022 року, а розмір пені обмежується розміром заборгованості по аліментам і складає 74 995,44 грн

Стислий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 14 січня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про збільшення розміру аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не встановлено підстав для збільшення розміру аліментів, як і не встановлено покращення майнового стану відповідача, проте встановлено погіршення стану здоров`я відповідача, а саме присвоєння йому третьої групи інвалідності.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд виходив з того, що з розрахунку заборгованості пені здійснений не у відповідності до вимог, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц та не містить вірних даних щодо сплачених відповідачем аліментів, що вбачається з розрахунків заборгованості по аліментах, складених державним виконавцем по двох виконавчих провадженнях, оскільки з розрахунку заборгованості по виконавчому провадженню № НОМЕР_2 вбачається, що здійснюються нарахування аліментів станом на серпень 2022 року та розраховується заборгованість по даних виконавчих провадженнях, в той час як дія даного рішення суду припинена та вступило в законну силу рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 квітня 2021 року у справі № 382/601/19.

Мотиви для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення індексації аліментів судом в ухваленому рішенні не наведені.

Стислий зміст вимог апеляційної скарги, її узагальнені доводи

В апеляційній скарзі позивачка в особі представника - адвоката Коваль Л. М. просить скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів неправильного застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, вказує, що суд першої інстанції формально послався на норми Сімейного кодексу України, які регулюють сімейні відносини з призначення аліментів на утримання дитини. Проте поза увагою суду залишилось те, що позивачкою було надано докази на підтвердження того, що відповідач є працездатним, має можливість отримувати додатковий дохід, а потреби дитини істотно зросли. Окрім цього, у справі містяться докази про те, що станом на час подання позову відповідач був здоровим, оскільки був мобілізованим до Збройних Сил України, тобто був працездатним та отримував дохід.

Щодо погіршення чи поліпшення матеріального стану платника аліментів, звертає увагу на те, що дохід відповідача станом на час розгляду справи порівняно з тим, який він мав на час подання позову, значно збільшився, оскільки офіційно він не мав місця роботи, а коли його було мобілізовано до ЗСУ, то його дохід у вигляді заробітку та інших виплат став стабільним, а призначення пенсії у розмірі 8 586,05 грн теж є стабільним доходом відповідача та дає можливість утримувати дитину.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні вимоги про стягнення індексації аліментів, суд першої інстанції не навів, які ж саме суми були позивачкою безпідставно включені до розрахунку індексації за відповідний період, що свідчить про те, що рішення у цій частині є абсолютно незаконним.

Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про стягнення пені за несплату аліментів позивачка вважає незрозумілим, нелогічним та неправомірним.

Зазначає, що Яготинським ВДВС у Бориспільському районі Київської області було надано два розрахунки заборгованості по аліментним зобов`язанням ОСОБА_2 щодо утримання сина ОСОБА_3 , а саме:

у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 - розрахунки за період з часу призначення аліментів в сумі 600 грн щомісячно за рішенням Апеляційного суду Київської області у справі № 1028/309/12 із травня 2012 року по 05 вересня 2021 року(заборгованість визначена в сумі 59 741,78 грн);

у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 - розрахунки за період з часу збільшення розміру аліментів з 600 грн до 1 200 грн за рішенням Яготинського районного суду Київської області у справі № 382/601/19 із 06 вересня 2021 року до серпня 2025 року (заборгованість визначена в сумі 27 662,02 грн).

Отже, загальна сума заборгованості відповідача за аліментними зобов`язаннями з утримання дитини станом на час подання позову (01 листопада 2022 року) становила 74 995,44 грн.

Вказані розрахунки жодною зі сторін не були оскаржені, не були скасовані чи змінені. Розрахунок неустойки (пені) представником позивача здійснювався у точній відповідності до наведених вище розрахунків заборгованості та у відповідності до правових висновків Верховного Суду.

Єдина помилка, яка була допущена при складанні розрахунку пені - це неправильно визначений період, а саме розрахунок було здійснено за період з квітня 2019 року, а правильно цей період визначається з 10 лютого 2020 року. Таку неточність можна було усунути, виключивши цей період з розрахунку і це не вплинуло б на визначений розмір неустойки.

Наразі представником позивачки - адвокатом Коваль Л. А. виконано розрахунок неустойки (пені) за несплату аліментів за період з 10 лютого 2020 року по жовтень 2022 року включно (додається до апеляційної скарги), згідно якого сума неустойки за вказаний період становить 208 694,67 грн.

Отже, у відповідності до статті 196 СК України відповідач повинен був би сплатити за період з 10 лютого 2020 року по 01 листопада 2022 року неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в сумі 208 694,67 грн, проте законом обмежено розмір такого стягнення - не більше 100 відсотків заборгованості, у зв`язку з чим неустойка (пеня), що підлягає стягненню з відповідача становить 74 995,44 грн, що є сумою заборгованістю відповідача зі сплати аліментів на утримання сина.

Також позивачка вважає рішення суду про стягнення з неї на користь позивача 13 000 грн витрат на правничу допомогу незаконним та несправедливим, оскільки розмір вартості відшкодування витрат за надану адвокатом, який є представником відповідача, правничу допомогу є нереальним і занадто необґрунтовано завищеним. Крім того, закон передбачає, що сторони повинні подати попередній розрахунок суми судових витрат разом із першою заявою по суті. У разі неподання розрахунку, суд має право відмовити у відшкодуванні таких витрат.

Стислий зміст заперечень відзиву на апеляційну скаргу

На апеляційну скаргу від представника відповідача - адвоката Черних В. О. надійшов відзив, у якому вказано, що посилання позивачки на загальне підвищення вартості життя, інфляційні процеси та збільшення прожиткового мінімуму не можуть самі по собі вважатися достатньою та самостійною підставою для зміни розміру аліментів у розумінні статті 192 СК України.

Натомість судом першої інстанції було встановлено, що відповідач має погіршення стану здоров`я та є особою з інвалідністю ІІІ групи, що безпосередньо впливає на його працездатність та матеріальне становище.

При цьому зауважує, що навіть у випадку, коли визначений судом розмір аліментів є меншим за 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, державний виконавець під час здійснення відрахувань застосовує положення частини другої статті 182 СК України. У зв`язку з цим фактичний розмір стягнення не може бути меншим за гарантований законом мінімум, а отже збільшення прожиткового мінімуму саме по собі не свідчить про порушення прав дитини.

Додатково звертає увагу на те, що в своїй апеляційній скарзі позивачка посилається на неіснуючі постанови Верховного Суду у справі № 459/2189/18 та № 756/11383/20.

Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність заявлених вимог щодо стягнення індексації та пені, оскільки надані позивачем розрахунки не відповідали вимогам закону та містили неточності. При цьому сама позивачка у тексті апеляційної скарги фактично визнає наявність помилок у розрахунках пені.

Суд першої інстанції правомірно виходив із того, що обов`язок доведення належить стороні позивача, а неналежно складені розрахунки не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Також із правового аналізу статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» можна зробити висновок, що індексація аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, проводиться лише у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено в розмірі 101 відсотки до 01 січня 2016 року, з 01 січня 2016 року така індексація проводиться у разі перевищення 103 відсотки.

З наданого позивачкою розрахунку індексації аліментів вбачається, що у період з серпня 2021 року по листопад 2021 року індекс споживчих цін не перевищував порогу «103», відтак вимога про стягнення індексації за вказаний період є безпідставною.

До того ж правомірно судом було враховано, що згідно рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 квітня 2021 року з ОСОБА_2 було стягнуто на користь позивачки пеню за несплату аліментів за період з 01 травня 2014 року по 10 лютого 2020 року в сумі 43 703 грн, а тому повторне стягнення пені за вказаний період не допускається.

Позивачка у своїй апеляційній скарзі звертає увагу суду й на те, що рішення у даній справі було постановлено в січні 2026 року, коли вже син ОСОБА_3 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник відповідача посилається на практику Верховного Суду у справах № 727/6408/16-ц, № 306/2389/16-ц, № 727/6408/16-ц, № 686/28590/23, в яких касаційним судом було наголошено про те, що при зміні розміру аліментів, у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Оскільки на момент постановлення оскаржуваного рішення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вже виповнилось 18 років, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Також не погоджується із доводами апеляційної скарги в частині стягнення з позивачки понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, представник ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також заперечень відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

ОСОБА_1 самостійно виховує спільну з ОСОБА_2 дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05 грудня 2012 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 22 жовтня 2012 року Яготинським районним судом Київської області у справі № 1028/309/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів у твердій грошовій сумі 600 грн на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10 травня 2012 року.

Відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 квітня 2021 року у справі № 382/601/19 збільшено розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 600 грн на 1 200 грн, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Також судом вирішено стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму індексації аліментів за період із грудня 2016 року по квітень 2019 року, яка є різницею між проіндексованим розміром аліментів та фактично розрахованими сумами аліментів у розмірі 3 208,40 грн, неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 травня 2014 року по 10 лютого 2020 року в сумі 43 703 грн.

07 лютого 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Яготинським районним судом Київської області у вказаній справі № 382/601/19 в частині стягнення збільшеного розміру аліментів у розмірі 1 200 грн щомісячно.

Згідно із розрахунками заборгованості Яготинського ВДВС у Бориспільському районі Київської області заборгованість відповідача зі сплати аліментів за виконавчим листом, виданим у справі № 382/601/19, за період з 06 вересня 2021 року по серпень 2022 року становить 15 462,83 грн, а заборгованість відповідача зі сплати аліментів за виконавчим листом, виданим у справі № 1028/309/12, за період з вересня 2020 року по серпень 2022 року, тобто після закінчення дії рішення суду у вересні 2021 року, становила 75 204,61 грн. (а.с. 17-20, т. 1).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 12 січня 2023 року ОСОБА_2 мобілізований до Збройних Сил України та перебуває на військовій службі у цій військовій частині з 24 лютого 2022 року (а.с. 46, т. 1).

З листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06 серпня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 виключено з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статі 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (за станом здоров`я) з 05 січня 2024 року (а.с. 90, т. 1).

Стан здоров`я ОСОБА_2 погіршився з часу збільшення розміру аліментів відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 квітня 2021 року, про що свідчать копії свідоцтва про хворобу № 1218, виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 2096, виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 2236, виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 205, виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 1578, консультативного заключення від 28 травня 2025 року; протоколу коронарографії № 348-2023, консультативного висновку спеціаліста (невролога) (а.с. 112-122, т. 1).

27 червня 2025 року ОСОБА_2 встановлена ІІІ група інвалідності, про що свідчить витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 10466/25/512/ВТ (а.с. 128, т. 1).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Щодо збільшення розміру аліментів

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду або за домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна стану здоров`я платника аліментів як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20.

Відповідно до частини другої статті 182 СК Українирозмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Тобто суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Отже, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено правовий висновок про те, що тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості. Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.

Таким чином, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

У постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 127/21323/17 (провадження № 61-8597св18) зроблено висновок про те, що закон пов`язує виникнення права на зміну розміру аліментів зі зміною матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів, якщо такі обставини виникли після ухвалення рішення про стягнення аліментів (визначення аліментів за домовленістю між батьками). Отже, враховуючи встановлений частиною першою статті 81 ЦПК України обов`язок доказування, у справах про зміну розміру аліментів позивач повинен довести як наявність обставин, передбачених статтею 192 СК України, так і те, що ці обставини виникли після ухвалення рішення про стягнення аліментів (визначення аліментів за домовленістю між батьками) та існують на момент звернення з позовом.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції встановив, що відсутні підстави для збільшення розміру аліментів у твердій грошовій сумі виходячи з того, що позивачка не надала доказів покращення матеріального стану відповідача з часу присудження аліментів на дитину у розмірі 1 200 грн, не надала інформації про щомісячні доходи відповідача.

Єдиною підставою для пред`явлення цих позовних вимог було зазначено про збільшення рівня прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та збільшення витрат на сина у зв`язку із загальним підвищенням вартості життя (цін на товари і послуги).

Разом із тим, суд встановив погіршення на час вирішення позову матеріального стану і стану здоров`я відповідача, що також було враховано при вирішенні цієї вимоги позову.

Вказані висновки суду першої інстанції позивачка у своїй апеляційній скарзі не спростувала, не вказала, які надані нею докази не були враховані судом першої інстанції при вирішенні спору в цій частині.

Доводи апеляційної скарги про те, що на час звернення до суду з даним позовом відповідач проходив службу у складі Збройних Сил України, був матеріально забезпечений і не мав інвалідності, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо не зазначення у позовній заяві і не доведення в судовому засіданні підстав для збільшення розміру аліментів, які встановлені у статті 192 СК України. Зміна прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, як на це посилалась позивачка у позовній заяві, не може бути підставою для збільшення розміру аліментів.

Водночас позивачка вправі на проведення індексації аліментів, стягнутих з відповідача у твердій грошовій сумі, що дає можливість відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг в порядку Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Щодо стягнення пені за прострочення сплати аліментів

Приписами статті 141 СК України визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Зазначене підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.

Абзацом першим частини першої статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, позивачка обрахувала пеню за період з 01 квітня 2019 року по 01 листопада 2022 року у розмірі 338 973,07 грн, проте просила її стягнути у розмірі заборгованості зі сплати аліментів 74 995,44 грн.

Суд першої інстанції не погодився із розрахунком пені, зазначивши, що даний розрахунок не містить вірних даних щодо сплачених аліментів відповідачем.

Крім того, суд зазначив, що державним виконавцем зроблені розрахунки заборгованості по аліментах по двох виконавчих листах, а саме: по виконавчому листу № 1028/309/12 за період з вересня 2020 року по серпень 2022 року у розмірі 75 204,61 грн, по виконавчому листу № 382/601/19 за період з 06 вересня 2021 року по серпень 2022 року у розмірі 15 462,83 грн.

Проте дія виконавчого листа № 1028/309/12 припинилась з 05 вересня 2021 року внаслідок набранням законної сили рішенням суду у справі № 382/601/19 про збільшення розміру аліментів з 600 грн до 1 200 грн, у зв`язку з чим був виданий новий виконавчий лист. Отже, за виконавчим листом № 1028/309/12 не могла бути нарахована заборгованість за період з 06 вересня 2021 року по серпень 2022 року.

Перевіряючи вказані висновки суду, колегія суддів вважає, що в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 підлягали до часткового задоволення з врахуванням наданих сторонами доказів.

Так, із матеріалів справи вбачається, що на підставі виконавчого листа № 1028/309/12 від 22 жовтня 2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягувались аліменти у розмірі 600 грн щомісячно на сина ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.

07 лютого 2022 року старшим державним виконавцем Яготинського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Джалаловою А.А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа № 382/601/19 від 01 грудня 2021 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на сина ОСОБА_3 у розмірі 1 200 грн.

В матеріалах справи міститься два розрахунки заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів.

Один розрахунок виготовлений старшим державним виконавцем Сидоренко О. В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 по щомісячній сплаті аліментів у розмірі 600 грн, розрахована з врахуванням прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, за період з вересня 2020 року по серпень 2022 року становить 75 204,61 грн (а.с. 17-18, т. 1).

Інший розрахунок виготовлений старшим державним виконавцем Джалаловою А.А. у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 по щомісячній сплаті аліментів у розмірі 1 200 грн, з врахуванням прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, за період з 06 вересня 2021 року по серпень 2022 року становить 15 462,83 грн (а.с. 19, т. 1).

На час набрання законної сили рішенням Яготинського районного суду Київської області від 26 квітня 2021 року у справі № 382/601/19 про збільшення розміру аліментів з 600 грн до 1 200 грн, а саме 06 вересня 2021 року, у відповідача перед позивачкою існувала заборгованість за виконавчим листом № 1028/309/12 у розмірі 59 532,61 грн.

З таким розміром заборгованості фактично погоджується і позивачка, зазначаючи його у позовній заяві та в апеляційній скарзі.

За виконавчим листом № 382/601/19 станом на серпень 2022 року існувала заборгованість у розмірі 15 462,83 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів за період з вересня 2020 року по серпень 2022 року становив 74 995,44 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач за вказаний період аліменти не сплачував жодного разу.

Яготинським районним судом Київської області у справі № 382/601/19 стягувалась пеня на заборгованість у розмірі 43 703 грн станом на 10 лютого 2020 року у розмірі цієї заборгованості.

Заборгованість відповідача перед позивачкою зі сплати аліментів станом на 31 жовтня 2022 року становила 75 207,62 грн (а.с. 104, т. 2).

Таким чином, в даній справі пеня може бути нарахована на заборгованість, яка виникла після 10 лютого 2020 року і по 31 жовтня 2022 року за 995 днів і становить 208 318,03 грн.

Проте, оскільки неустойка (пеня) не може становити більше розміру заборгованості по аліментах, то пеня підлягає стягненню саме у розмірі заборгованості.

Виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пеня за прострочення сплати аліментів підлягає стягненню з відповідача саме у заявленому позивачкою розмірі, а саме 74 995,44 грн.

Щодо індексації аліментів

Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до вимог статей 2, 13, 43, 49, 175 ЦПК України особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Лише якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, то суд не повинен відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

У даній справі позивачка просила суд стягнути з відповідача індексацію присудженихаліментів у твердій грошовій сумі за період з квітня 2019 року по жовтень 2022 року. Однак розрахунки індексації надала за період з вересня 2021 року по жовтень 2022 року.

Верховний Суд звертав увагу на те, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц, постанови Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19, від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц, від 21 грудня 2023 року у справі № 686/23143/20).

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції перевіряє правильність висновків суду в межах заявлених позовних вимог.

Суд першої інстанції взагалі не мотивував свого рішення в частині відмови у стягненні індексації аліментів.

Водночас відповідач заперечував проти її стягнення, виходячи лише з того, що індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації у розмірі 103 %.

Відповідно до частини другої статті 2, частини восьмої статті 5, частини другої статті 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

Згідно із частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.

Матеріали справи містять копії виконавчих проваджень із довідками про розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів, яких вбачається, що державними виконавцями не нараховувалась індексація на заборгованості по аліментам за період з квітня 2019 року по жовтень 2022 року, позивачка до виконавця з вимогою про проведення індексації не зверталась, його дії до суду не оскаржувала, проте звернулась до суду за захистом свого права на її отримання, навівши свої розрахунки.

У відповідності до положень частин першої-четвертої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

При цьому, з огляду Додаток 1 «Приклад обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації» до Порядку № 1078, індексація проводиться щомісячно (колонка «Величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації» у таблиці Додатку 1), починаючи з місяця, у якому величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації і подальша зміна розміру індексації відбувається у разі, коли індекс споживчих цін наростаючим підсумком знову перевищить поріг індексації.

Відповідно до абзаців 1 та 3 пункту 10-4 Порядку обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти.

У разі проведення державним, приватним виконавцем індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з наступного року з місяця, що відповідає місяцю встановлення розміру аліментів.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 686/5088/20 (провадження № 61-18580св21).

Оскільки згідно рішенням Яготинського районного суду Київської області від 26 квітня 2021 року у справі № 382/601/19, яке набрало законної сили 06 вересня 2021 року, розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_7 , збільшено до 1 200 грн, то саме з вересня 2021 року повинна проводитися індексація аліментів. Кінцевий термін розрахунку обмежений жовтнем 2022 року, оскільки саме цю дату зазначала позивачка у позовній заяві.

Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно з абзацом 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Зведена таблиця індексів інфляції за розрахунковий період (вересень 2021 року - вересень 2022 року) за офіційними даними Держстату (%):

Рік20212022

січень101,3

лютий101,6

березень104,5

квітень103,1

травень102,7

червень103,1

липень100,7

серпень101,1

вересень101,2101,9

жовтень100,9102,5

листопад100,8100,7

грудень100,6

Починаючи з вересня 2021 року розрахунок індексу споживчих цін наростаючим підсумком вперше перевищив поріг індексації у розмірі 103 % у грудні 2021 року: 103,5 % = 1,012 (вересень 2021 року) х 1,009 (жовтень 2021 року) х 1,008 (листопад 2021 року) х 1,006 (за грудень 2021 року) х 100.

В подальшому, індекс споживчих цін також перевищував поріг індексації у розмірі 103 %.

Отже, заперечення відповідача проти стягнення індексації аліментів з тих підстав, що індекс споживчих цін не перевищував 103 % є голослівними.

Будь-яких інших доводів щодо правильності наведених позивачкою розрахунків відповідач суду не навів, свого конррозрахунку суду не надав, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у задоволення позовних вимог про стягнення відповідної індексації.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення індексації аліментів за період з вересня 2021 року по жовтень 2022 року у розмірі 1 875,81 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вирішуючи спір між сторонами в частині стягнення індексації аліментів та неустойки (пені) за прострочення їх сплати належним чином не встановив обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, неповно дослідив наявні у справі докази, невірно розтлумачив норми матеріального права та допустив порушення процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачкою обставин, з якими положення частини другої статті 184 та частини першої статті 192 СК України пов`язують можливість стягнення вказаних сум заборгованості.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексації аліментів та неустойки (пені) за прострочення їх сплати відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення позову, а в частині вирішених вимог позову про збільшення розміру аліментіврішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Щодо судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статті 141 ЦПК України.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

У зв`язку з цим, розподіл судових витрат у цій справі слід змінити.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Отже, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (див. висновок, який викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову (правничу) допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

У справі, що є предметом апеляційного перегляду, ОСОБА_1 фактично понесла у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу адвоката Коваль Л. М. у розмірі 5 000 грн (а.с. 28-31, т. 1), а ОСОБА_2 - на професійну правничу допомогу адвоката Черних В. О. у розмірі 13 000 грн (а.с. 134-137, т. 1).

Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Метою запровадження такого принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та/або захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку.

Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 15 лютого 2023 року у справі № 567/1508/19.

З урахуванням часткового задоволення позову цій справі, із відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог необхідно стягнути на користь позивачки 4 324,87 грн документально підтверджених витрат на правову допомогу, тоді як пропорційно до розміру незадоволених вимог позову із позивачки на користь відповідача підлягає стягненню 1 755,35 грн належним чином підтверджених витрат на правничу допомогу.

За частиною десятою статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на зазначену норму процесуального закону та обставин даної справи, колегія суддів вважає за можливе остаточно стягнути з відповідача на користь позивачки різницю в понесених судових витратах на професійну правничу допомогу у розмірі 2 569,52 грн.

У частині першій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з наведеного, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 5 365 грн (2 146 + 3 219), так як позивачка була звільнена від сплати судового збору під час вирішення питання про прийняття до розгляду позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 14 січня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексації аліментів та неустойки (пені) за прострочення їх сплати скасуватита ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму індексації аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, за період з вересня 2021 року по жовтень 2022 року у розмірі 1 875,81 грн та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 10 лютого 2020 року по 31 жовтня 2022 року у розмірі 74 995,44 грн.

В іншій частині рішення Яготинського районного суду Київської області від 14 січня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 569,52 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь державив особі Державної судової адміністрації України 5 365 грн судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді: С.А. Голуб

О.В. Борисова

Д.О. Таргоній