Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №753/3190/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення плати за користування житлом

Дата: 11 серпня 2026 р.

Справа: №753/3190/26

Суддя: Яворський Микола Анатолійович

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а,inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 753/3190/26 Головуючий у суді першої інстанції - Колесник О.М.

Номер провадження № 22-ц/824/12412/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Колесника О.М., у місті Київ, у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі КП «Київтеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальних послуг, відповідно до якого просило суд стягнути з відповідача :

- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 9 381,55 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 735,56 грн, 3% річних у розмірі 492,66 грн;

-заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 2 399,83 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 444,00 грн, 3% річних у розмірі 126,00 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 3 223,70 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 596,39 грн, 3% річних у розмірі 169,27 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 6 380,81 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 180,44 грн, 3% річних у розмірі 335,12 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 24 573,76 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 3 524,47 грн, 3% річних у розмірі 1 025,83 грн, пеня у розмірі 1 248,08 грн;

- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 32 925,74 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 4 180,47 грн, 3% річних у розмірі 1 210,87 грн, пеня у розмірі 1 473,22 грн;

- заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1 496,26 грн;

заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 730,50 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та централізоване постачання гарячої води регулюються Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875 - IV та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, підприємством, на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.

Позивач стверджував, що будинок АДРЕСА_1 , під`єднаний до мереж теплопостачання та водопостачання, а відповідачка у справі проживає в квартирі АДРЕСА_2 цього будинку, а отже відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 01.11.2021 споживачем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які надають позивачем у вказаній справі.

Крім того, позивач посилався на те, що на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 11 781,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що сторони перебувають у договірних відносинах відповідно до договору приєднання. Позивач належним чином виконав умови договору. Відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, тому просив вирішити вказаний спір у судовому порядку задовольнивши поданий позов.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 року позов КП «Київтеплоенерго» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, з врахуванням штрафних санкцій, що станом на 31 жовтня 2025 року становить 98 854,63 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн, а всього стягнути 101 882,63 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу відповідно до якої просила апеляційний суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Суд обмежився формальним зазначенням у рішенні про те, що відзив від відповідача не надійшов, однак не встановив і не перевірив факту належного повідомлення відповідача про розгляд справи, що є обов`язковою передумовою для застосування наслідків неподання відзиву.

Фактично за відсутності доказів належного повідомлення вона не мала об`єктивної можливості: подати відзив на позовну заяву; викласти свої заперечення щодо підстав та розміру заявленої заборгованості; заявити клопотання, у тому числі про застосування строків позовної давності; надати суду докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Звертає увагу суду, у зв`язку із відсутністю належного повідомлення, суд першої інстанції не мав можливості надати належної оцінки обставинам, що після відкриття провадження у справі, КП «Київтеплоенерго» за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 10 березня 2026 року здійснено перерахунок суми боргу за постачання централізованого опалення та гарячої води за період з 2019 року по 2026 роки, чим фактично зменшено спірну основну суму заборгованості (без врахування штрафних санкцій).

Проте, відомості про зменшення основної суми боргу не були повідомлені з боку КП «Київтеплоенерго» суду під час розгляду справи, внаслідок чого суд здійснив розгляд справи з урахуванням первісної заявленої суми боргу та нарахованих на неї штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 рокута ухвалити по справі нове судове рішення, яким змінити розмір заборгованості з урахуванням здійсненого позивачем перерахунку.

Суд апеляційної інстанції забезпечив право позивача КП «Київтеплоенерго»подати відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, направивши ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2026 року у про відкриття апеляційного провадження, разом з апеляційною скаргою до особистого кабінету КП «Київтеплоенерго»у підсистемі (модуля) ЄСІКС «Електронний суд».

Ухвалу про відкриття провадження КП «Київтеплоенерго»отримало в особистому кабінеті системи «Електронного суду» 11.06.2026 о 17:10:38, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Останнім днем для подання відзиву, з урахуванням положень ст. 124 ЦПК України, було 22 червня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що за розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

Правовідносини з постачання централізованого опалення (ЦО) та централізованої подачі гарячої води (ЦПГВ) (Послуги) регулюються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Правила) , та іншими нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг.

Крім того, з 01 травня 2018 року, на них поширювалася дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Відповідач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 та є споживачем послуг з центрального опалення та гарячої води, які постачає КП «Київтеплоенерго».

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» до та КП «Київтеплоенерго» було укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) до Додатки до нього, відповідно до яких ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржників, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отриманні кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів,(особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача вбачається, наявна у відповідачки у справі :

- заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 2 399,83 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 444,00 грн, 3% річних у розмірі 126,00 грн;

- заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1 496,26 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 730,50 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги за надані позивачем та спожитті відповідачем послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води суд першої інстанції мотивував своє рішення доведеністю позивачем вказаних позовних вимог та відповідністю цих вимог нормам матеріального та процесуального законодавства. Посилаючись на те, що на правовідносини, які виникли між учасниками справи, поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційну складову, погодившись із розрахунком позивача в цій частині складової вимоги заборгованості.

Апеляційний суд не може повністю погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (який введений в дію з 1 травня 2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 3-1, 6, підпункту 1, підпункту "б" підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року).

Згідно з визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

За приписами ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власність зобов`язує; власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 156, 162 ЖК України (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.

Відповідно до п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з п. 38 «Правил надання послуги з постачання гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1023) споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Згідно до п. 39 вказаних «Правил …» споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Споживач не звільняється від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) у разі відключення (відокремлення) квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Згідно з п. 32, 33, 35, 37 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022), плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;

- плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право: на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

У п. 11 п. 45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Згідно з пп. 6 п. 48 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, виконавець зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за послугу в разі її ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги (постанова Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для правильного її вирішення (постанови Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 727/9295/16-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18)).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися ними. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалу про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та доданими до неї документами суд направив ОСОБА_1 за адресою реєстрації: АДРЕСА_4 , однак рекомендоване поштове повідомлення R067117120942 повернулося на адресу суду.

В той же час, частина шоста статті 272 ЦПК України визначає, що днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

За таких обставин матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена судом першої інстанції про розгляд щодо неї справи та не мала можливості висловити заперечення проти позовних вимог та подати докази на їх підтвердження.

Враховуючи ту обставину, що відповідач не отримала копію ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у даній справі та копію позовної заяви, остання не мала рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог до ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирі за адресою АДРЕСА_3 , які надавало ПАТ «Київенерго», а після 01 травня 2018 року - КП «Київтеплоенерго», однак відповідачем належним чином не проводилась оплата спожитих комунальних послуг, а тому в неї наявні невиконані боргові зобов`язання перед позивачем за надані комунальні послуги.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач серед іншого, просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

З матеріалів справи, вбачається, що позивач на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного з ПАТ «Київенерго», прийняв право вимоги до відповідачів щодо заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 9 381,55 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 2 399,83 грн (а.с. 39 - 40)

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті до до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 9 381,55 грн, інфляційні збитки у розмірі 1 735,56 грн та три проценти річних у розмірі 492,66 грн, за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 2 399,83 грн, інфляційні збитки у розмірі 444,00 грн та три проценти річних у розмірі 126,00 грн, позивач не звернув уваги, що жодного доказу наявності такої заборгованості, часу та підстав її виникнення, які повинні бути складені попереднім надавачем послуг - ПАТ «Київенерго» матеріали справи не містять, окрім розрахунку складеного позивачем який таких послуг на той час не надавав.

Тому апеляційний суд не приймає до уваги вказані розрахунки заборгованості з постачання теплової енергії та гарячої води в період до 01 травня 2018 року, які зроблено та подано позивачем, оскільки такі розрахунок по суті є лише твердженням позивача, яке не створює для суду обов`язок вважати обставини, зазначені в такому твердженні доведеними. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Подаючи до суду вказані розрахунки, позивач не звернув уваги, що в період, за який вони зроблені, а саме до 01 травня 2018 року, він не був виконавцем цих послуг.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що розрахунки боргу за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період до 01 травня 2018 року, не може бути зроблено особою, яка ці послуги не надавала, а відтак є не належним доказом та не може прийматись до уваги.

Разом з тим будь-якого розрахунку заборгованості за вказані послуги, зробленого особою, яка їх надавала в зазначений період, а саме ПАТ «Київенерго», позивач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року на загальну суму - 14 579,60 грн (9381,55 + 1 735,56 + 492,66 + 2 399,83 + 444 + 126) є не доведеними та задоволенню не підлягають.

В даному випадку відступлення ПАТ «Київенерго» певної суми заборгованості на користь позивача, ніяким чином не підтверджує її наявність та обґрунтованість.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості після 01 травня 2018 року, то апеляційний суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Водночас такому праву прямо відповідає визначений в п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

Відповідач ОСОБА_1 від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлялася та не відключалася.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, теплової енергії, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 листопада 2025 року становить 84 275,03 грн, з яких: заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 3 223,70 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 596,39 грн, 3% річних у розмірі 169,27 грн; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 6 380,81 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 180,44 грн, 3% річних у розмірі 335,12 грн; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 24 573,76 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 3 524,47 грн, 3% річних у розмірі 1 025,83 грн, пеня у розмірі 1 248,08 грн, заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 32 925,74 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 4 180,47 грн, 3% річних у розмірі 1 210,87 грн, пеня у розмірі 1 473,22 грн; заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1 496,26 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 730,50 грн.

Станом на день звернення позивача до суду відповідач не сплатив зазначену заборгованість.

Відповідно до п. п. 1, 5, 8 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII виконавець зобов`язаний: забезпечувати своєчасність, безперервність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт.

Водночас факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги (що є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином.

Враховуючи те, що Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачу, який отримував вказані послуги і користувався ними за адресою: АДРЕСА_3 , у відповідача як споживача, виник обов`язок щодо оплати цих послуг.

Однак, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що відповідно до заяви ОСОБА_1 про перерахунок заборгованості, а також копії роздруківки з особистого кабінету щодо стану розрахунків за період з січня 2018 року по грудень 2026 року, які долучені до апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що у відповідачки рахується заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 7 465,13 грн; заборгованість з постачання теплової енергії - ТЕ (ЦО) із врахуванням обсягів витрачених на функціонування системи гарячої води у розмірі 28 700,70 грн, заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1 500,90 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 656,30 грн.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 3 ст. 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів приймає додані апелянтом до апеляційної скарги нові докази, оскільки подати їх до суду першої інстанції ОСОБА_1 не мала можливості з причин, що об`єктивно не залежали від неї.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що виходячи із даних, які надані через особистий кабінет ОСОБА_1 на особовому рахунку, позивачем за заявою відповідача було зроблено перерахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Відтак, залишок суми заборгованості, яку слід стягнути з ОСОБА_1 становить 28 700,70 грн за постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води у розмірі 7 465,13 грн, заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1 500,90 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 656,30 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості щодо сум штрафних санкцій на підставі ст. 625 ЦК України, то апеляційний суд виходить з наступного.

Оскільки правовідносини, які складися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, тому позивач має право на отримання заборгованості за надані послуги централізованого опалення та централізоване постачання гарячої водиіз урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Платежі, встановлені у ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер.

Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 , від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі реалізував своє право на пред`явлення позову до відповідача про стягнення заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 3 223,70 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 596,39 грн, 3% річних у розмірі 169,27 грн,

заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 6 380,81 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 180,44 грн, 3% річних у розмірі 335,12 грн,

заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 24 573,76 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 3 524,47 грн, 3% річних у розмірі 1 025,83 грн, пеня у розмірі 1 248,08 грн,

заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 32 925,74 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 4 180,47 грн, 3% річних у розмірі 1 210,87 грн, пеня у розмірі 1 473,22 грн,

заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1 496,26 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 730,50 грн

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, що позивачем було зроблено перерахунок та списано частково списано борг за житлово комунальні послуги, оскільки відповідачем частково сплачено борг.

Таким чином відповідачем сплачено лише заборгованість без урахування індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже перевіривши наданий розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року, а також заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води та заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат було здійснено помісячно, як то вимагає закон.

Крім того, позивачем при здійсненні вказаного розрахунку було також враховано положення постанови Кабінету Міністрів України №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05 березня 2022 року, відповідно до якої з 24 лютого 2022 року та до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням.

Так, із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем не здійснювались нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат починаючи з лютого 2022 року.

Таким чином, оскільки відповідач своєчасно зобов`язання не виконав з оплати послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, то КП «Київтеплоенерго» відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, має право на стягнення інфляційних втрат, а також трьох відсотків річних за період за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення інфляційна складова боргу склала 596,39 грн, 3% річних 169,27 грн;

заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води інфляційна складова боргу у розмірі 1 180,44 грн, 3% річних у розмірі 335,12 грн,

заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії інфляційна складова боргу склала 3 524,57 грн, 3% річних у розмірі 1 025,83 грн, пеня у розмірі 1 248,08 грн;

заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води інфляційна складова боргу склала 4 180,47 грн, 3% річних у розмірі 1 210,87 грн, пеня у розмірі 1 473,22 грн.

Враховуючи зазначене, апеляційним судом проведено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що з відповідача слід стягнути 9 481,87 грн інфляційних втрат та 2 741,13 грн 3% річних, пені 2 721,30 грн та 28 700,70 грн заборгованості за постачання теплової енергії та заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 7 465,13 грн,заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1 500,90 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 656,30 грн , а всього стягнути 53 267,33 грн.

За приписами ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Оскільки позивач сплатив судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 3 028 грн, а за результатами апеляційного перегляду справи позовні вимоги є обґрунтованими на 53,88%, то на користь позивача з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1 631,48 грн.

Разом з тим, оскільки апеляційну скаргу задоволено на 46,12% й апелянт сплатив за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 4 542 грн, то з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 094,77 (4 542 * 46,12%).

Враховуючи взаємозалік судових витрат, з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 463,29 грн (2 094,77- 1 631,48), тобто по 919,75 грн з кожного із відповідачів.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 ,задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (місце знаходження: м. Київ, площа І. Франка, 5, ідентифікаційний код 40538421) заборгованість за період із 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2025 року у розмірі 53 267,33 грн (п`ятдесят три тисячі двісті шістдесят сім гривень тридцять три копійки), що складається з:

заборгованості за постачання теплової енергії у розмірі 28 700,70 грн та заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 7 465,13 грн, заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1 500,90 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 656,30 грн,

заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення інфляційна складова боргу у розмірі 596,39 грн, 3% річних у розмірі 169,27 грн,

заборгованості за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води інфляційна складова боргу у розмірі 1 180,44 грн, 3% річних у розмірі 335,12 грн,

заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 жовтня 2025 року послуги з постачання теплової енергії інфляційна складова боргу у розмірі 3 524,47 грн, 3% річних у розмірі 1 025,83 грн, пеня у розмірі 1 248,08 грн,

заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року по 31 жовтня 2025 року послуги з постачання гарячої води інфляційна складова боргу у розмірі 4 180,47 грн, 3% річних у розмірі 1 210,87 грн, пеня у розмірі 1 473,22 грн,

заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 1 500,90 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 656,30 грн.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ 40538421, 01001, м. Київ, вул. площа І. Франка, 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 463,29 грн (чотириста шістдесят три гривні двадцять дев`ять копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Судді :

_______________ ________________ ______________

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua