Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №364/1066/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/10127/2026

справа №364/1066/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» на рішення Володарського районного суду Київської області від 16 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Моргун Г.Л., повне рішення складено 20 червня 2026 року,

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У листопаді 2025 року ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову вказує, що 13 березня 2024 року між позивачем та відповідачкою шляхом подання Заяви-Договору № 2024/I_C/000-011393 укладено договір про приєднання до Правил відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками АБ «УКРГАЗБАНК» № 2024/ОВР/000-001296.

Згідно пункту 2.1 заяви-договору ця заява-договір, правила, програма кредитування, відповідні документи, зміни та додатки до них, розміщені на сайті банку, а також інші заяви та розпорядження клієнта разом становлять договір банківського/карткового рахунку, а в частині встановлення ліміту овердрафту договір про споживчий кредит.

Згідно пункту 2.2 банк надає послуги з відкриття та обслуговування рахунку, а також кредит шляхом встановлення ліміту овердрафту відповідно до обраної програми кредитування.

На виконання умов договору банком відкрито картковий рахунок та субрахунок за програмою "Овердрафт Крок на зустріч", за якою орієнтовна сума кредиту становить 10 000,00 грн, можливий ліміт - до 300 000,00 грн, щомісячний платіж по кредиту - відповідно до графіку, процентна ставка - 29,99 % річних, ставка на прострочену заборгованість - 48,00 %, комісія за видачу кредиту - 4,00 %, строк кредитування - 12 місяців.

Вказує, що банк свої зобов`язання виконав належним чином відкрив рахунок та субрахунок, видав платіжну картку та надав кредитні кошти у встановленому договором ліміті, що підтверджується договором, виписками та іншими документами. Відповідачка, у свою чергу, умови договору належним чином не виконує, заборгованість не погашає, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою за договором.

Вказує, що станом на 07 листопада 2025 року загальна заборгованість становить 34 628,96 грн, з яких 26 974,01 грн - прострочена заборгованість за кредитом та 7 654,95 грн - прострочена заборгованість за процентами.

Вказує, що договір укладено в електронній формі з використанням КЕП. Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі.

Згідно статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" електронний правочин може бути підписаний електронним підписом, електронним цифровим підписом або іншим передбаченим законом способом. Електронний договір, підписаний у встановленому порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а кожний примірник електронного документа з відповідним підписом є його оригіналом.

Вказує, що відповідачка пройшла передбачену процедуру здійснила авторизацію в мобільному застосунку "Еко-банк", перейшла до застосунку "Дія", підтвердила передачу документів, ознайомилася з умовами Договору та підписала заяву-договір і додаток до неї шляхом накладення КЕП за допомогою сервісу "Дія ID".

Мотивуючи наведеним, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" заборгованість в розмірі 34 628,96 грн.

Стягнути судові витрати.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 16 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що надані позивачем докази, зокрема заява-договір № 2024/I_ C/000-011393 (договір карткового рахунку), паспорт споживчого кредиту до договору №2024/OBP/000-001296 програма кредитування "Крок на зустріч" підписані відповідачкою, проте не містять умов про стягнення простроченого тіла кредиту та прострочених відсотків.

Суд відхилив посилання позивача на Правила та Тарифи, розміщені на вебсайті, вказавши, що відповідачка їх не підписувала, а доказів, що саме з відповідною редакцією цих документів вона була ознайомлена та погодилася, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, звернув увагу, що "тіло кредиту" та "прострочене тіло кредиту" не є тотожними поняттями. Оскільки в заяві-договорі не передбачено механізму та підстав для стягнення саме простроченого тіла кредиту, вимога банку про його стягнення була визнана необґрунтованою.

Відмовивши у стягненні прострочених процентів, суд зазначив, що у підписаній відповідачкою заяві-договорі не була визначена процентна ставка, а Правила і Тарифи, на які посилався банк, не були підписані відповідачкою та не підтверджувалися доказами її ознайомлення саме з відповідною редакцією.

Суд також врахував, що кредит надано строком до 13 березня 2025 року, а тому правові підстави для нарахування процентів після закінчення строку договору відсутні. Суд вказав, що кредитор міг вимагати передбачені законом наслідки прострочення, зокрема за частиною 2 статті 625 ЦК України, але такої вимоги позивач не заявив.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, представником ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" - Мікайиловим Р.Р., подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам у справі та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що відповідно до пункту 2.1. заяви-договору між банком та позичальником укладено заяву-договір № 2024/I_C/000-011393 від 13 березня 2024 року, яка разом із правилами відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками, програмою кредитування, тарифами та іншими документами, визначеними договором, становить договір банківського/карткового рахунку, а в частині встановлення ліміту овердрафту договір про споживчий кредит.

Пунктом 2.2 заяви-договору визначено надання кредиту шляхом встановлення ліміту овердрафту, а пунктом 4.1 встановлено строк кредитування 12 місяців, процентну ставку 29,99% річних та процентну ставку за прострочену заборгованість 48% річних.

Підписавши заяву-договір, позичальниця відповідно до пункту 3.1 підтвердила досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, а згідно пункту 3.4 ознайомлення та згоду з чинними тарифами. Пунктом 3.5 також підтверджено отримання примірника тарифів шляхом завантаження з сайту банку. Таким чином, позичальниця була повідомлена про те, що правила та тарифи є складовими договору, та погодилася з ними.

Безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що правила не можуть уважатися складовою кредитного договору через їх нібито мінливий характер. У матеріалах справи наявні правила, на які посилається підписана позичальницею заява-договір, і доказів існування інших правил, які б застосовувалися до спірних правовідносин, немає. При цьому позичальниця не заявляла про непогодження із правилами, не оспорювала їх цілісність та зміст і не подавала заперечень щодо умов договору.

Вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів того, з якими саме правилами та тарифами ознайомилася позичальниця і які саме умови діяли на момент отримання кредитних коштів. У матеріалах справи наявні Правила Банку, на які безпосередньо посилається підписаний договір, а інших правил сторонами не заявлялося. Пунктом 4.1 заяви-договору також визначено, що щомісячний платіж здійснюється відповідно до графіка, а додаток № 1 графік зменшення ліміту дозволеного овердрафту підписаний сторонами та міститься в матеріалах справи.

Уважає, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет доказування та помилково дійшов висновку про відсутність заборгованості, пославшись на нульовий розмір поточної заборгованості станом на 07 листопада 2025 року.

Звертає увагу, що позов заявлено про стягнення простроченої заборгованості, а тому встановленню підлягав її розмір, а не розмір поточної заборгованості.

Згідно даних розрахунку банку убачається, що станом на 07 листопада 2025 року прострочена заборгованість становила 34 628,96 грн, з яких 26 974,01 грн прострочена заборгованість за кредитом та 7 654,95 грн прострочена заборгованість за процентами. Відсутність поточної заборгованості означає, що відповідні платежі перейшли до простроченої заборгованості та не свідчить про її відсутність в цілому.

Протягом дії договору позичальниця отримувала кредитні кошти та здійснював їх часткове погашення, що підтверджує фактичне виконання сторонами кредитного договору. Позичальниця не подавав відзиву чи заперечень щодо укладення та змісту договору, застосування правил і тарифів або розміру заявленої заборгованості.

За наведених обставин, скаржник уважає, що між сторонами належним чином укладено кредитний договір, істотні умови якого погоджені позичальником, правила та тарифи включені до його складу, а факт наявності простроченої заборгованості підтверджений розрахунком банку та іншими матеріалами справи.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Володарського районного суду Київської області від 16 березня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.

5. Позиція учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що 13 березня 2024 року ОСОБА_1 підписано заяву-договір №2024/І_С/000-011393.

Відповідно до пункту 2.1 заяви-договору ця заява-договір, Правила відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ АКЦІОНЕРНИМ БАНКОМ "УКРГАЗБАНК", Програма кредитування, документи, що вимагаються чинним законодавством України з питань кредитування фізичних осіб, усі зміни та додатки до них, які розміщуються за посиланням https://www.ukrgasbank.com, а також інші заяви та розпорядження клієнта прийняті банком до виконання на умовах правил, разом вважаються договором банківського/карткового рахунку, а в частині встановлення на Рахунку ліміту овердрафту (розділ 4) - договором про споживчий кредит, укладеним між АБ «УКРГАЗБАНК», реквізити якого визначені у Правилах, та Клієнтом, реквізити якого зазначені у цій Заяві-договорі.

Згідно пункту 3.3 заяви-договору №2024/І-С/000-011393 від 13 березня 2024 року відповідачка підтвердила, що нею отримана від банку інформація, зазначена в частині 2 статті 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", до підписання цієї Заяви-договору. Примірник Заяви-договору отримано нею до початку надання Банком послуг відповідно до умов Договору.

Згідно пункту 3.4 заяви-договору відповідачка підтвердила, що з діючими Тарифами на момент підписання цієї Заяви-договору, які є невід`ємною частиною Договору ознайомлена та цілком згодна.

Розділом 4 заяви-договору визначено умови споживчого кредитування.

Так, згідно пункту 4.1 договору програма кредитування іменується "Крок на зустріч". Строк дії ліміту дозволеного овердрафту (строк кредитування) становить 12 місяців. Метою кредиту є споживчі цілі, реструктуризація карткового кредиту. Тип та спосіб надання кредиту: ліміт дозволеного овердрафту, безготівковим шляхом. Валюта кредиту: національна валюта України - гривня.

Порядок надання кредиту: безготівковий, шляхом перерахування на поточний рахунок НОМЕР_1 . Погашення кредиту: згідно графіку.

Дострокове погашення кредиту: без обмежень. Забезпечення: без забезпечення.

Власний внесок: відсутній. Тип процентної ставки: фіксована. Порядок сплати процентів: щомісячна.

Строк кредитування: 12 місяців. Орієнтовна сума кредиту 10 000,00 грн. Можлива сума кредиту 1 000,00 - 300 000,00 грн.

Щомісячний платіж по кредиту: відповідно до графіку Додаток №1. Пільговий період: -. Процентна ставка на пільговий період - . Процентна ставка: 29,99% річних.

Процентна ставка на прострочену заборгованість: 48% річних.

Комісія за видачу кредиту (в т.ч. за видачу готівкових кредитних коштів)/встановлення кредиту, без ПДВ: 4,0 % від суми переказу, min 1,00 грн.

Загальні витрати за кредитом:

Реальна процентна ставка: 37,74 % річних. Проценти: 1 889,11 грн.

Комісії, платежі за супровідні послуги : 400 грн.

Разом: 12 289,11 грн.

Згідно пунктів 5.13, 5.14 заяви-договору сторони домовились укласти цей договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, що використовуються сторонами. Договір укладено в письмовій формі шляхом підписання клієнтом заяви-договору у вигляді електронного документа, який створено та підписано в інформаційно-комунікаційній системі, що використовується шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису (КЕП) клієнта. Підписанням електронного документу клієнт приєднався до Публічної частини договору. умови якої розміщені банком на сайті банку та підписані КЕП Уповноваженої особи банку.

Для перевірки КЕП сторони використовують сервіс перевірки КЕП за посиланням https://czo/gov.ua/virifyабо сервіс перевірки КЕП ДП "Дія" за посиланням https://sign.diia.gov.ua/verity.

Згідно пунктів 5.15, 5.16 заяви-договору банк надсилає примірник заяви-договору на електронну адресу клієнта, вказану в п. 1 цієї заяви-договору. Моментом (датою) підписання договору є факт накладання КЕП клієнтом на електронний документ в інформаційно-комунікаційній системі, що використовуються сторонами (а.с. 65-68 зворот).

Матеріали справи містять додаток №1 до заяви-договору, яким є графік зменшення ліміту дозволеного овердрафту (а.с. 69).

Крім цього, позивачем надано копію паспорту споживчого кредиту, з відомостями про проставляння кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису ОСОБА_1 .

Також в матеріалах справи наявна завірена відповідачкою копія паспорту ОСОБА_1 (а.с. 75).

Відповідно до даних розрахунку заборгованості за договором №2024/ОВР/000-001296 від 13 березня 2024 року убачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 34 628,96 гривень, з яких: заборгованість по кредиту (прострочена) 26 974,01 гривень; заборгованість по процентах (прострочена) 7 654,95 гривень (а.с. 81).

Матеріали справи містять виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 13 березня 2024 року по 07 листопада 2025 року (а.с. 82-83).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Згідно частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно правових висновків Верховного Суду в постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 77-80 ЦПК України).

Відповідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем укладення між сторонами кредитного договору та погодження відповідачкою його істотних умов.

Як убачається з матеріалів справи, 13 березня 2024 року відповідачка ОСОБА_1 підписала заяву-договір № 2024/І_С/000-011393, яка відповідно до її пункту 2.1 разом із Правилами відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками АБ «УКРГАЗБАНК», Програмою кредитування, документами, що вимагаються чинним законодавством України з питань кредитування фізичних осіб, усіма змінами та додатками до них, а також іншими заявами та розпорядженнями клієнта становить договір банківського/карткового рахунку, а в частині встановлення ліміту овердрафту - договір про споживчий кредит.

Розділом 4 заяви-договору визначено основні умови споживчого кредитування, зокрема програму кредитування «Крок на зустріч», строк кредитування 12 місяців, орієнтовну суму кредиту 10 000,00 грн, можливу суму кредиту від 1 000,00 грн до 300 000,00 грн, порядок погашення кредиту відповідно до графіка, фіксовану процентну ставку 29,99 % річних, процентну ставку на прострочену заборгованість 48 % річних та комісію за встановлення кредиту у розмірі 4 % від суми переказу.

Крім того, пунктом 3.1 заяви-договору відповідачка підтвердила згоду щодо всіх істотних умов договору.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на те, що відповідачкою не підписувалися Правила та Тарифи, саме по собі не свідчить про те, що зазначені документи не є складовою укладеного між сторонами договору.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що істотні умови кредитування визначені не у Правилах та Тарифах, а безпосередньо наведені у розділі 4 підписаної відповідачкою заяви-договору, що свідчить про узгодження сторонами істотних умов споживчого кредитування.

З огляду на наведене колегія суддів уважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відсутність на Правилах та Тарифах окремого власноручного або електронного підпису відповідачки свідчить про відсутність погодження сторонами умов кредитування.

У справі, що переглядається колегією суддів, установлено, що заява-договір та додаток до неї підписані відповідачкою шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису. Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту з відомостями про накладення електронного підпису, а також документи, що підтверджують проведення процедури електронної ідентифікації та підписання документів.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір укладено належним чином та відповідачка була належним чином ідентифікована під час його укладення, є обґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджується, що банк виконав свої договірні зобов`язання, відкрив відповідачці картковий рахунок та субрахунок і надав кредитні кошти шляхом встановлення ліміту дозволеного овердрафту.

Факт користування відповідачкою кредитними коштами підтверджується випискою з особового рахунку за період з 13 березня 2024 року по 07 листопада 2025 року, у якій відображено рух коштів за рахунком та операції, пов`язані з використанням кредитного ліміту.

Доказів зворотнього відповідачка не надала та доводів позивача під час розгляду справи не спростувала.

Колегія суддів вказує, що сам по собі факт відсутності станом на 07 листопада 2025 року поточної заборгованості не свідчить про відсутність заборгованості за кредитним договором.

Із матеріалів справи убачається, що позов пред`явлено щодо простроченої заборгованості, розмір якої становить 34 628,96 грн, з яких: 26 974,01 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 7 654,95 грн - прострочена заборгованість за процентами.

Поточна та прострочена заборгованість є різними складовими загальної заборгованості позичальника за кредитним договором, а тому відсутність поточної заборгованості на певну дату не є доказом відсутності простроченої заборгованості.

Такі висновки апеляційного суду підтверджуються даними виписки із особового рахунку, у якій містяться відомості про заборгованість відповідачки та спростовують висновки суду першої інстанції про відсутність заборгованості.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в частині наявності підстав для стягнення процентів за користування кредитом.

Так, відповідно до умов заяви-договору строк кредитування становив 12 місяців, тобто до 13 березня 2025 року.

Разом із тим саме по собі закінчення строку кредитування не припиняє обов`язку позичальника повернути фактично отриману та непогашену суму кредиту.

Сторони у заяві-договорі погодили розмір процентної ставки за користування кредитом - 29,99 % річних, а також окремо визначили процентну ставку на прострочену заборгованість - 48 % річних.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 4.1 заяви-договору погашення кредиту здійснюється згідно з графіком, а матеріали справи містять додаток № 1 - графік зменшення ліміту дозволеного овердрафту.

Отже, відповідачка була обізнана із строками та порядком погашення заборгованості.

Висновок суду першої інстанції про те, що банк не має правових підстав для стягнення процентів після закінчення строку кредитування, є передчасним з огляду на таке.

Із наявного у справі розрахунку заборгованості убачається, що позивачем здійснено нарахування процентів по 12 березня 2025 року.

Аналіз наявного розрахунку заборгованості дозволяє зробити висновок, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими в межах строку кредитування. Після спливу строку кредитування позивач нарахування процентів припинив.

Отже, висновки суду першої інстанції про те, що позивачем здійснено нарахування процентів поза межами строку кредитування є помилковими.

Колегія суддів враховує, що відповідачка не оспорювала факт укладення кредитного договору, не заперечувала факт отримання кредитних коштів, не надала доказів їх повного повернення та не подала власного розрахунку заборгованості.

За таких обставин наданий позивачем розрахунок заборгованості, який узгоджується з даними виписки з особового рахунку, є належним доказом розміру заборгованості, якщо його правильність не спростована іншими належними доказами.

Відтак доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет доказування та помилково ототожнив відсутність поточної заборгованості з відсутністю заборгованості взагалі, є обґрунтованими.

За встановлених обставин, апеляційний суд уважає, що позовні вимоги ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» є доведеними та підлягають задоволенню, а висновок суду першої інстанції - помилковим.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене рішення Володарського районного суду Київської області від 16 березня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК».

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З даних платіжної інструкції №14791_7801 від 18 листопада 2025 року убачається, що за подачу позовної заяви позивачем сплачено 2 422,40 гривень судового збору.

За подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції скаржником сплачено 3 633,60 гривень судового збору, що підтверджується даними платіжної інструкції №14791_9060 від 27 березня 2026 року.

Ураховуючи положення статті 141 ЦПК України та наслідки розгляду апеляційної скарги, понесені позивачем судові витрати слід покласти на відповідачку.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" задовольнити.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 16 березня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" заборгованість за заявою-договором №2024/І_С/000-011393 від 13 березня 2024 року у розмірі 34 628,96 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції, 2 422,40 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 3 633,60 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова