Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №707/96/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/12242/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року місто Київ

справа №707/96/26

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів cудової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 04 травня 2026 року про направлення справи за підсудністю, постановлену під головуванням судді Скрипки О.І., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року позивач звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до відповідача про зменшення розміру аліментів.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 06 квітня 2026 року справу направлено до Деснянського районного суду міста Києва за територіальною підсудністю.

Ухвала мотивована тим, що позов про зміну розміру аліментів пред`явлено до ОСОБА_1 , яка відповідно до довідки від 31 березня 2026 року №3003-5004004665 має зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , що за територіальною підсудністю належить розгляду в Деснянському районному суді міста Києва.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04 травня 2026 року цивільну справу №707/96/26 передано на розгляд за підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до Деснянського районного суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що згідно з копією довідки від 31 березня 2026 року №3003-5004004665 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Деснянського районного суду м. Києва. Крім того, за вказаною адресою проживають і діти - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що також підтверджується відповідними довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Вказував, що Черкаський районний суд Черкаської області передаючи справу на розгляд до Деснянського районного суду міста Києва виходив із того, що відповідач зареєстрований на території, яка відноситься до юрисдикції Деснянського районного суду міста Києва, а тому справа підлягає розгляду саме цим судом відповідно до статті 27 ЦПК України.

Зазначав, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04 травня 2026 року суд дійшов протилежного висновку та повторно направив справу до Черкаського районного суду Черкаської області, фактично не погодившись із висновками Черкаського районного суду щодо визначення територіальної підсудності спору.

Вважає, що між судами виник спір щодо підсудності справи, що прямо заборонено процесуальним законом.

Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходило.

Частиною 2 ст.369 ЦПК Українивизначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншому суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Передаючи дану справу на розгляд до Черкаського районного суду Черкаської області суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи 19 січня 2026 року рішення про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, Черкаський районний суд Черкаської області виходив із того, що відповідач ОСОБА_1 була зареєстрована як внутрішньо-переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 . Адресу реєстрації ОСОБА_1 змінила 31 березня 2026 року, тобто вже в процесі розгляду справи, однак зміна реєстрації місця проживання відповідача та як наслідок підсудності справи після відкриття провадження у справі не є підставою для передачі справи за підсудністю відповідно до вимог ч.2 ст.31 ЦПК України.

В ухвалі вказано, що враховуючи, що справа прийнята до провадження Черкаським районним судом Черкаської області з додержанням правил підсудності, то вона повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду.Отже, Черкаський районний суд Черкаської області після прийняття судом справи до свого провадження з додержанням правил підсудності помилково визначив територіальну підсудність вказаної справи за Деснянським районним судом м.Києва.

Колегіясуддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції). Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.

Підсудність цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції, визначається статтями 26-30 ЦПК України.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною третьою статті 31 ЦПК України визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Застосування вказаних положень судом першої інстанції можливе лише один раз в одній справі.

Згідно зі статтею 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що повернення справи, яка передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, не передбачено процесуальним законом, оскільки така справа повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 лютого 2021 року у справі №164/2138/19 (провадження №61-13799св20), від 31 серпня 2022 року у справі №295/3792/16-ц (провадження №61-18729св21).

Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судова практика щодо застосування положень статті 32 ЦПК України в частині того, що спори між судами про підсудність не допускаються, є сталою та незмінною.

Отже, повернення справи, яка передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, не передбачено процесуальним законом, оскільки така справа повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 06 квітня 2026 року справу направлено до Деснянського районного суду міста Києва за територіальною підсудністю, а саме за зареєстрованим місцем перебування як внутрішньо переміщена особа ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана ухвала суду в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.

Однак, Деснянський районний суд міста Києва оскаржуваною ухвалою від 04 травня 2026 року, передаючи цивільну справу №707/96/26 на розгляд Черкаського районного суду Черкаської області фактично повернув справу на розгляд цього ж суду, чим допустив спір про підсудність, що прямо заборонено положеннями ст.32 ЦПК України, і є процесуально неприпустимими.

А відтак, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, на викладене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про те, що справа не підсудна Деснянському районному суду міста Києва.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 04 травня 2026 року скасувати, справу направити до Деснянського районного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: