Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №335/7847/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/14003/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 335/7847/25

12 серпня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -адвоката Погосян Маргарити Арсенівни на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Жука М.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про повернення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вищезазначеним позовом, у якому просили повернути їм неправомірно стягнуті відповідачем кошти в розмірі 228 600 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що 18.01.2008 ВАТ «Сведбанк» уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № 0703/0108/71-730, в цей день також були укладені договір поруки № 0703/0108/71-370-Р-1, за яким поручителем виступила ОСОБА_2 та Іпотечний договір № 0703/0108/71-370-Z-1. Право вимоги за кредитним договором неодноразово передавалось та перейшло до ТОВ «Укрдебт Плюс», з яким ОСОБА_1 уклав договір про припинення зобов`язання шляхом передання відступного у розмірі 228 600 грн, на виконання якого були сплачені вказані кошти.

Оскільки ТОВ «Укрдебт Плюс» не має право займатись діяльністю з надання фінансових послуг та не є колекторською компанією, що свідчить про відсутність у товариства повноважень на стягнення з позивачів 228 600 грн. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом та просили його задовольнити.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «Укрдебт Плюс» став новим кредитором за зобов`язанням ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору № 0703/0108/71-730, між ними досягнуто домовленість та укладено договір про припинення зобов`язання шляхом передання відступного у розмірі 228 600 грн, умови якого сторонами виконано у повному обсязі. З урахуванням цього суд дійшов висновку про правомірність набуття відповідачем грошових коштів, сплачених ОСОБА_1 на виконання умов укладеного між ними договору, що сторонами не оспорювався та є чинним.

Що стосується позивача ОСОБА_2 , то суд дійшов висновку про відсутність порушення її прав чи законних інтересів діями відповідача щодо прийняття грошових коштів на виконання укладеного між ним та ОСОБА_1 договору. ОСОБА_2 не є стороною кредитного договору, за яким сплачено спірні кошти, рішенням суду, яке набрало законної сили, відмовлено у стягненні з неї грошових коштів як з поручителя, вона не була стороною договору про припинення зобов`язання шляхом передання відступного.

Посилання позивачів на порушення відповідачем колекторської діяльності, спірних правовідносин не стосується, оскільки ТОВ «Укрдебт Плюс» є новим кредитором у зобов`язанні та не залучало третіх осіб для врегулювання заборгованості.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 22 червня 2026 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -адвокат Погосян Маргарити Арсенівни подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 травня 2026 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, повернути позивачам неправомірно стягнуті/отримані кошти в розмірі 228 600 грн шляхом зарахування цих коштів на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не надав оцінки тому, що згідно з підпунктом 2 пункту 1.1 договору про припинення зобов`язання шляхом переданням відступного, 13 травня 2020 року між AT «Дельта Банк» та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» був укладений Договір №: 2245/К/1 про відступлення право вимоги, посвідченого Шевченко І. Л. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номером № 681, відповідно до якого ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 0703/0108/71- 370 від 18.01.2008 року та іпотекодержателя за Іпотечним Договором К» 0703/0108/71-370-Z-1 від 18.01.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О. С. за реєстровим № 124. Проте згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Дельта Банк» станом на 22.06.2026 року не ліквідований, а знаходиться в стані припинення, натомість суд першої інстанції в своєму рішення вже констатував ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», хоча в реєстрі ще немає офіційної інформації.

Отже, ПАТ «Дельта Банк» на сьогоднішній день ще не ліквідований, тому перебування Банку на стадії ліквідації ще породжує існування прав та обов`язків. Тому у разі отримання кредитодавцем, новим кредитором від будь-якої особи, яка не включена до реєстру колекторських компаній, пропозиції щодо здійснення в його інтересах дії, що за суттю є врегулюванням простроченої заборгованості, такий кредитодавець, новий кредитор зобов`язаний не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання відповідної пропозиції повідомити про це Національний банк України у встановленому ним порядку. ПАТ «Дельта Банк» цього не зробив.

Згідно відповіді Національного банку України, наданої на запит адвоката, йому взагалі не відомо про існування ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», оскільки жодних повідомлень від ПАТ «Дельта Банк» Національний Банк не отримував.

Також судом першої інстанції взагалі не надано оцінки та не досліджено питання, яке було основним в позовній заяві: чи дозволяють види діяльності ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» згідно даних КВЕД юридичної особи вести таку діяльність яку веде колекторська компанія (всі види діяльності ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» зазначені були як в позовній заяві, так й в апеляційній скарзі.

21 липня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» Ковалевського Євгена Володимировича надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

27 липня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -адвоката Погосян Маргарити Арсенівни надішла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з вимогами частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.01.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0703/0108/71-370, відповідно до умов якого банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 46 000 доларів США строком до 18.01.2038 року включно на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі.

18.01.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 (поручитель) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір поруки № 0703/0108/71-370-Р-1, відповідно до якого поручитель зобов`язується перед банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику.

Також 18.01.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 0703/0108/71-370-Z-1, за яким на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012, укладеного між ПАТ «Сведбанк» (продавець) та ПАТ «Дельта Банк» (покупець), продавець відступив, а покупець прийняв право вимоги за кредитними договорами, укладеними продавцем.

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 25.09.2018, що набрало законної сили, у задоволенні позовної заяви ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено, що банк разом із позичальником змінили істотні умови кредитного договору без відома та згоди поручителя, а тому порука ОСОБА_3 за борговими зобов`язаннями ОСОБА_1 перед ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 0703/0108/71-370 припинилася.

Між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» укладено договір про відступлення прав вимоги, згідно якого ТОВ «Укрдабт Плюс» набуло статус кредитора за договором № 0703/0108/71-370 від 18.01.2007 та договорами забезпечення по цьому кредиту.

Відповідно до ч. 4. ст. 82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню під час вирішення цієї справи

Згідно з листом Національного банку України № 14-0005/57238 від 24.07.2025 станом на дату цього листа в Державному реєстрі фінансових установ, інших реєстрах осіб, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, немає будь-якої інформації стосовно ТОВ «Укрдебт Плюс». Також відсутня інформація щодо ТОВ «Укрдебт Плюс» у реєстрі колекторських компаній. Зважаючи на викладене, Національний банк не здійснює функції нагляду за діяльністю вказаної установи.

26.12.2023 між ТОВ «Укрдебт плюс» та ОСОБА_1 укладено договір № 2425470 про припинення зобов`язання шляхом передання відступного, за яким сторони дійшли згоди про припинення первісних зобов`язань боржника, які виникли на підставі кредитного договору № 0703/0108/71-370 від 18.01.2008 шляхом передачі боржником кредитору суми відступного. Відступним за даним договором № 2425470 від 26.12.2023 є грошові кошти у розмірі 228 600 грн. 00 коп.

Згідно пунктів 2.1-2.3 договору № 2425470 від 26.12.2023 з дати отримання кредитором грошових коштів у розмірі 228 600 грн припиняються зобов`язання, які визначені кредитним договором. Після фактичного зарахування грошових коштів в повному обсязі, кредитор зобов`язується провести списання залишку заборгованості за основним боргом за кредитним договором у розмірі 1 106 669 грн. 93 коп., а також за нарахованими та не сплаченими процентами у розмірі 1 041 698 грн. 09 коп. у повному обсязі. Кредитор зобов`язується після отримання відступного, надати документи для зняття обтяження з майна, яким забезпечене виконання зобов`язання по кредитному договору, а саме з квартири: АДРЕСА_1 . З дати отримання кредитором грошових коштів, які передані боржником кредитору в якості відступного на підставі цього договору, всі спори і претензії, пов`язані з укладенням, виконанням, змінами та/чи припиненням кредитного договору вважаються врегульованими, про що кредитор зобов`язується надати довідку.

На виконання укладеного договору № 2425470 від 26.12.2023 ОСОБА_1 сплачено на користь ТОВ «Укрдабт Плюс» 228 600 грн погашення заборгованості за кредитним договором № 0703/0108/71-370 згідно договору № 2425470 про припинення зобов`язань шляхом передання відступного, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 59Т004С81 від 25.12.2023.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав 26.12.2023 припинено іпотеку квартири АДРЕСА_1 на підставі листа ТОВ «Укрдебт Плюс» № 1146/2/02/2425470 від 26.12.2023.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення.

Традиційно в доктрині цивільного права зобов`язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (з лат. «condictio sine causa» - повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави).

Приписи глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача такого майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.

Кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.

Безпідставне збагачення може полягати як у так званому «фактичному» збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в «юридичному» збагаченні, коли набувач отримує суб`єктивне право на предмет збагачення.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

У свою чергу, договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Судом встановлено, що відповідно до договору про відступлення прав вимоги ТОВ «Укрдебт Плюс» стало новим кредитором у зобов`язанні, яке виникло між ПАТ «Дельта Банк» та боржником за вищевказаним Кредитним договором, а також договорами забезпечення до них.

26.12.2023 між ТОВ «Укрдебт плюс» та ОСОБА_1 укладено договір № 2425470 про припинення зобов`язання шляхом передання відступного, за яким сторони дійшли згоди про припинення первісних зобов`язань боржника, які виникли на підставі кредитного договору № 0703/0108/71-370 від 18.01.2008 шляхом передачі боржником кредитору суми відступного. Відступним за даним договором № 2425470 від 26.12.2023 є грошові кошти у розмірі 228 600 грн. 00 коп.

На виконання укладеного договору № 2425470 від 26.12.2023 ОСОБА_1 сплачено на користь ТОВ «Укрдабт Плюс» 228 600 грн погашення заборгованості за кредитним договором № 0703/0108/71-370 згідно договору № 2425470 про припинення зобов`язань шляхом передання відступного, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 59Т004С81 від 25.12.2023.

Вказаний договір є чинним та сторонами не оспорювався.

Враховуючи наведене, встановивши, що грошові кошти в розмірі 228 600 грн сплачені ОСОБА_1 на виконання умов укладеного між ним та ТОВ «Укрдебт Плюс» договору про припинення зобов`язання шляхом передання відступного, виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність набуття останнім грошових коштів, сплачених ОСОБА_1 та відсутність підстав для їх повернення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути змінено та скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України не вбачає підстав для компенсації позивачам понесених ними судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-381 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -адвоката Погосян Маргарити Арсенівни залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: