Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №359/8960/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/10284/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Київ Справа № 367/1658/25

12 серпня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Журавського В. В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду з позовом, який обґрунтовувало тим, що 07.08.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 8162621 (далі - Договір), за яким ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 30 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 360 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,50 % в день (стандартна процентна ставка).

Крім цього, 31.08.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (далі - ТОВ «Стар Файненс Груп») уклало з відповідачем кредитний договір № 38375-08/2024 (далі - Договір 2), за яким ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 120 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1 % в день (денна процентна ставка).

Також 31.08.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів») та ОСОБА_1 уклали договір позики № 73779897 (далі - Договір 3), за яким ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 6 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 30 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1% в день (денна процентна ставка) та комісію у розмірі 15,00 % від суми наданого кредиту що становить 900,00 грн.

Крім цього, 31.08.2024 року ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 2144395 (далі - Договір 4), за яким ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 3000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 30 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1 % в день (денна процентна ставка) та комісію у розмірі 29,71 % від суми наданого кредиту що становить 891,30 грн.

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклало з ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» договори факторингу, за умовами яких до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги за вищевказаними кредитними договорами.

Стверджував, що відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість, тому просить суд стягнути з нього заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 151 791,80 грн.

Рішенням від 04 березня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області позов задовольнив частково.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 113 965,80 грн.

У решті позову відмовив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» витрати на оплату судового збору у розмірі 2 273,42 грн.

Рішення мотивував тим, що матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитними договорами, а тому її належить стягнути з відповідача.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, 08.04.2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.

ОСОБА_1 зазначає, що позивач не надав документів, що підтверджують позовні вимоги, тому він не зміг надати заперечення щодо тіла кредиту, нарахування відсотків.

Стверджує, що суд першої інстанції не досліджував оригінали або завірені належним чином копії платіжних доручень, які засвідчили права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, передбачені ст. 517 ЦК України, що є порушенням ч .2 ст. 78 ЦПК України.

15.06.2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» через підсистему «Електронний суд» подало до суду відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві зазначило, що позичальник через особистий кабінет на веб-сайтах первісних кредиторів подавав заявки на отримання кредитів за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісні кредитори надсилали ОСОБА_1 за допомогою засобів зв`язку на зазначений ним номер телефону ( НОМЕР_1 ) одноразові ідентифікатори у вигляді СМС-кодів, які відповідач використовував для підтвердження підписання договорів. Таким чином, договори підписані позичальником за допомогою одноразових паролів-ідентифікаторів, надісланих первісними кредиторами на номер телефону, зазначений ОСОБА_1 при реєстрації на сайті кредитодавців, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договорів містяться коди- ідентифікатори відповідача, що і є його безпосереднім підписом.

Звернуло увагу на те, що зазначений у договорі номер телефону НОМЕР_1 , за допомогою якого здійснювалася ідентифікація ОСОБА_1 шляхом направлення на зазначений номер одноразового ідентифікатору у вигляді смс-коду, відповідач зазначив як контактний у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі.

З урахуванням вимог ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», якою передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, вважає, що договір був укладений та підписаний.

Зазначає, що кошти кредиту надано товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку, реквізити яких надані споживачем товариству з метою отримання кредиту. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки за рахунком для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів. Також, відповідач мав право подати до суду власний розрахунок або висновок експерта, складений на його замовлення. Якщо відповідач не згоден з розрахунками заборгованості, наданими позивачем чи ставить під сумнів правильність доданого до матеріалів справи розрахунку заборгованості, він мав право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду, але не скористалися цим правом. Долучені позивачем докази до позовної заяви є належними, допустимими та достатніми для підтвердження надання/перерахування коштів позичальнику та обґрунтування розміру заборгованості відповідача за кредитними договорами.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О. В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитними договорами, а тому її належить стягнути з відповідача.

Колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції погоджується в повному обсязі з огляду на таке.

Суд встановив та з матеріалів справи вбачається, що 07.08.2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали Договір, за яким ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 30 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 360 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,50 % в день (стандартна процентна ставка) (а. с.11-21).

ТОВ «Авентус Україна» виконало своє зобов`язання за Договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек» (далі - ТОВ «Пейтек») від 31.03.2025 року № 20250331-6.1 (а .с. 28).

Крім цього, 31.08.2024 року «Стар Файненс Груп» уклало з відповідачем Договір 2, за яким ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 120 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1 % в день (денна процентна ставка) (а. с. 42-45).

ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало своє зобов`язання за договором про надання кредиту та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «УПР» (далі - ТОВ «УПР») від 26.06.2025 року № 3426_250626155113 (а. с. 51).

Також, 31.08.2024 року ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 уклали Договір 3, за яким ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 6 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 30 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1% в день (денна процентна ставка) та комісію у розмірі 15,00 % від суми наданого кредиту що становить 900,00 грн (а. с. 63-67).

Крім цього, 31.08.2024 року ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 уклали Договір 4, за яким ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 3 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 30 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1 % в день (денна процентна ставка) та комісію у розмірі 29,71 % від суми наданого кредиту, що становить 891,30 грн (а. с. 82-86).

ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» виконало своє зобов`язання за договором позики та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн, що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінексперс» (далі - ТОВ «ФК «Фінексперс») від 01.07.2025 року № КД-000032552/ТНПП (а. с.90).

ОСОБА_1 неналежним чином виконував грошові зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість:

1) за Договором у розмірі 99 000,00 гривень, у тому числі 30 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 54 000,00 грн гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками, 15 000,00 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями;

2) за Договором 2 у розмірі 23 900,00 грн у тому числі 10 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8 900,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 5 000,00 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями;

3) за Договором 3 у розмірі 18 991,80 грн, з яких 6 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 265,80 грн - сума заборгованості за відсотками, 11 826,00 грн - сума заборгованості за пенею (а. с. 36), 900,00 грн - сума заборгованості за комісією;

4) за Договором 4 у розмірі 9 900,00 грн, з яких 3 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8,70 грн - сума заборгованості за відсотками, 6 000,00 грн - сума заборгованості за пенею, 891,30 грн - сума заборгованості за комісією.

28.03.2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклало з ТОВ «Авентус Україна» договір факторингу № 28032025 (а. с.29-34), за умовами якого сторони домовились про передачу права грошових вимог зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб боржників від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

ТОВ «Авентус Україна» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги, яке мало до ОСОБА_1 за Договором. Ця обставина підтверджується копією акта прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 28.03.2025 року № 28032025 (а. с. 34), платіжною інструкцією від 01.04.2025 року № 684 (а. с. 35) та копією реєстру боржників до договору факторингу від 28.03.2025 року № 28032025 (а. с. 36).

27.11.2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклало з ТОВ «Стар Файненс Груп» договір факторингу № 27112024/2 (а. с. 52-56), за умовами якого сторони домовились про передачу права грошових вимог по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб боржників від ТОВ «Стар Файненс Груп» до ТОВ «ФК Європейська агенція з повернення боргів».

ТОВ «Стар Файненс Груп» передало ТОВ «ФК Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги, яке мало до ОСОБА_1 за Договором 2.

Це підтверджується копією акта прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу від 27.11.2024 року № 27112024/2 (а. с. 57), платіжною інструкцією від 29.11.2024 року № 554 (а. с. 58), копією реєстру боржників до договору факторингу від 27.11.2024 року № 27112024/2 (а. с. 59).

14.06.2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклало з ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» договір факторингу № 14/06/21 (а. с.73-76), за умовами якого сторони домовились про передачу права грошових вимог зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб боржників від ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги, яке мало до ОСОБА_1 за Договором 3.

Дана обставина підтверджується копією акта прийому-передачі реєстру боржників № 42 за договором факторингу від 14.06.2021 року № 14/06/21 (а. с. 79), платіжною інструкцією від 28.01.2025 року № 635, (а. с. 80), копією реєстру боржників від 24.01.2025 року до договору факторингу від 14.06.2021 року № 14/06/21 (а. с. 81).

ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передало ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги, яке мало до ОСОБА_1 за Договором 4.

Це підтверджується копією акта прийому-передачі Реєстру боржників № 41 за договором факторингу від 14.06.2021 року № 14/06/21 (а. с. 92), платіжною інструкцією від 28.01.2025 року № 634, (а. с. 93), копією реєстру боржників від 24.01.2025 року до договору факторингу від 14.06.2021 року № 14/06/21 (а. с. 94).

У такий спосіб ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло прав кредитора у зобов`язаннях, які виникли за Договором, Договором 2, Договором 3, Договором 4.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3 та 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»та Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитними договорами.

А тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення заборгованості за вищезазначеними договорами з відповідача.

Апеляційний суд вважає, що місцевий суд, врахувавши п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правильно вважав,що штраф/пеня підлягає виключенню із загального боргу: за Договором 1 в розмірі 15 000,00 грн, за Договором 2 - 5 000,00 грн , за Договором 3 - 11 826,00 грн, за Договором 4 - 6 000,00 грн.

Тому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» належить стягнути заборгованість: за Договором у розмірі 84 000,00 грн, за Договором 2 - 18 900,00 грн, за Договором 3 - 7 165,80 грн, за Договором 4 - 3 900,00 грн, а всього - 113 965,80 грн.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що позивач не надав документів, що підтверджують позовні вимоги, а суд першої інстанції не досліджував оригінали або завірені належним чином копії платіжних доручень, які засвідчили права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, передбачені ст. 517 ЦК України, що є порушенням ч. 2 ст. 78 ЦПК України є безпідставними і не спростовують висновків суду попередньої інстанції про укладення кредитних договорів та відступлення прав вимоги за договорами факторингу.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність у ОСОБА_1 боргових зобов`язань перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та необхідність стягнення з нього на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитними договорами.

Правильності нарахування заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував.

У постанові від 25.01.2023 року у справі № 209/3103/21 Верховний Суд визначив, що саме на відповідача покладений процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Отже, підстави для скасування рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.03.2026 року відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути змінено та скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд, враховуючи відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України не вбачає підстав для компенсації відповідачу понесених ним судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи.

Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий: Судді: