Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №158/2436/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2436/26

Провадження № 2/0158/1111/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,

за участю секретаря судового засідання - Оніщук Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артеміда-Ф" Бачинський О.М. звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах споживчого кредиту № 1468619 від 17.01.2021 року.

Позов мотивує тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" та відповідачкою, 17.01.2021 року було укладено Договір № 1468619 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Укладення даного договору здійснювалось сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, доступ до якої забезпечувався відповідачу через веб сайт або мобільний додаток. Договір підписаний електронним цифровим підписом та акцептований відповідачем 17.01.2021 шляхом одноразового ідентифікатора у вигляді коду.

На умовах Договору споживчого кредиту кредитодавець надав відповідачці грошові кошти у розмірі 5100,00 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених Договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 01 лютого 2021 року, стандартна процентна ставка в день становить 1,90%.

22.02.2021 року ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" уклали договір факторингу № 015-220221 від 22.02.2021 року, згідно з яким позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ "Лінеура Україна", включно і до ОСОБА_1 ..

Крім того, в подальшому ТзОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТзОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «СІРОКО ФІНАНС», включаючи відповідачку ОСОБА_1 ..

Також позивач стверджує, що всупереч умовам вищевказаного кредитного договору ОСОБА_1 свої кредитні зобов`язання не виконує. Після відступлення позивачу права грошової вимоги, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», ні на рахунки попередніх кредиторів.

Оскільки, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором споживчого кредиту не виконала, кредитні кошти не повернула, у неї утворилася заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 17073,16 грн, яку просять суд стягнути з відповідачки на користь ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» та понесені судові витрати по справі у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.06.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

03.07.2026 року, в період розгляду спрощеного позовного провадження по даній справі, через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву позивача. В даному відзиві представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Ліпкевич І.В. вказує, що вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» є безпідставними та необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами. Свої мотиви аргументував тим, що строк кредиту був встановлений - 15 днів. В свою чергу, ОСОБА_1 не ініціювала пролонгацію строку дії кредитного договору, не підписувала жодних додаткових угод з цього приводу, не активувала в особистому кабінеті відповідних опцій. Тому, кредитор мав право нараховувати відсотки за користування кредитом лише до 31.01.2021 року. Проте, фінансова установа та її правонаступники і надалі нараховували відсотки за кредитним договором після закінчення строку кредитування, тобто у період з 17.01.2021 року по 02.05.2021 року (поза межами строку кредитування на який укладений відповідний договір), що є неправомірно та суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, представник відповідача навів власний розрахунок заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 .. В зв`язку з чим, загальний борг по кредиту становить 6553,50 грн, де: 5100,00 грн сума заборгованості по тілу кредиту (основна сума боргу), 1453,50 грн заборгованість за процентами.

Також заперечив проти стягнення інфляційних збитків, оскільки позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з 02.02.2021 по 23.02.2022 р., а відповідно до п. 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та п. 6 розділу IV Закону України "Про споживче кредитування" під час дії карантину та у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Крім того зазначив, що довідка ТОВ «Лінеура Україна» не підтверджує факт отримання (перерахування) коштів відповідачу, оскільки вказана довідка не являється первинними бухгалтерськими документами в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та не містить інформації про назву та код Банку отримувача коштів, повний номер картки та рахунку (IBAN) одержувача коштів. Тобто, така довідка є лише внутрішнім одноособовим документом ТОВ «Лінеура Україна».

Також звернув увагу суду на те, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обгрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої діяльності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Враховуючи конкретні обставини цієї справи, яка не є складною, час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, який виходячи з співмірності витрат, обґрунтованості їх складу та розумного розміру, вважає, що справедливим буде відшкодувати позивачеві за рахунок відповідача 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача – адвокат Ліпкевич І.В. просить відмовити позивачу ТзОВ «Артеміда-Ф» в позовних вимогах до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1468619 від 17.01.2021 р. в сумі 8721,00 грн. як незаконно нарахованих відсотках поза межами строку кредитування, а також відмовити в стягненні заборгованості за інфляційними втратами (ст. 625 ЦК України) в сумі 1798,66 грн та судових витрат у справі. Щодо витрат на правничу допомогу також просить відмовити, у зв`язку із їх недоведеністю та неспівмірністю із заявленими позовними вимогами.

Представник позивача 07.07.2026 року через підсистему «Електронний суд» скерував на адресу суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що укладення кредитного договору здійснювалось сторонами з допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи позивача, доступ до якої забезпечувався відповідачу через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація відповідача здійснювалась при вході відповідача в особистий кабінет, шляхом перевірки позивачем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого позивачем на номер мобільного телефону відповідача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. Таким чином, кредитний договір укладений в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача на веб сайті www.credit7.ua, підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем, вважається таким, що укладений відповідно до норм діючого законодавства.

Крім того, представник позивача у відповіді на відзив зазначає, що обов`язок доказування про неотримання (перерахування) коштів у кредит, лежить саме на стороні відповідача. Однак, ОСОБА_1 не надала суду виписку із її платіжної картки № НОМЕР_1 , у національній валюті, що відкрита у АТ «ВТБ БАНК» (колишній банк «Мрія»), де б не було наведено факт неотримання кредитних коштів останньою.

Також, Договором погоджена автопролонгація до 120 днів, у випадку якщо у клієнта на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом. Так, Договором № 1468619 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.01.2021 року чітко визначено нарахування процентів по договору, і такі становлять 1,90% в день (п.1.4.2, 3.1 Договору). Як вбачається із деталізованого розрахунку, що проведений первісним кредитором, відповідач взагалі не здійснювала погашення кредиту, тому автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) такому здійснена на 105 календарних днів (до 120 можливих календарних днів визначених договором) – із 17.01.2021 по 02.05.2021 на суму 10174,50 грн (з розрахунку відсоткової ставки в день – 1,90%).

Щодо суми інфляційного збільшення (ч. 2 ст. 625 ЦК України), то представник позивача вважає, що ця сума нарахована новим кредитором відповідно до норм діючого законодавства та становить 1798,66 грн. Такі інфляційні втрати не підлягають зменшенню судом відповідно до постанови ВП ВС по справі № 903/602/24 від 02.07.2025 р..

Щодо витрат на правничу допомогу зазначив, що у випадку фіксованого розміру гонорару саме сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. На це звернула увагу Велика Палата ВС у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відтупаючи від правових висновків Касаційного цивільного суду. ВП ВС зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

За наведених обставин представник позивача просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Установлено, що 17.01.2021 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 в електронній формі року укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1468619, який підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) KS74. Відповідно до п.1.2 Договору № 1468619, ТОВ "Лінеура Україна" надає ОСОБА_1 грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Основні умови договору:

- сума позики - 5100,00 грн. (п. 1.2);

- строк позики - 15 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору (п.1.3);

- стандартна процента ставка складає 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою клієнта, відповідно до п.4.1 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація відповідно до п. 4.2 Договору (п.1.4.1).

- знижена процентна ставка становить 1,90% в день (п.1.4.2);

- розмір процентної ставки, встановлений в п.1.4 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку. (п.3.3);

- у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі у встановлений термін, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики, шляхом укладення додаткової угоди до Договору (п.4.4.1). Пропозиція (оферта) клієнта щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом натискання кнопки «ПРОДОВЖИТИ КРЕДИТ» в Особистому кабінеті або відповідної кнопки в платіжному терміналі та здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (та у разі їх наявності – штрафних санкцій (п.4.1.2).

17.01.2021 року ТОВ «Лінеура Україна» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5100,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1609 від 16.09.2025 року.

22 лютого 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали договір факторингу № 015-220221, на підставі якого до нового кредитора перейшло право вимоги за договором № 1468619 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.01.2021 року.

Згідно з Витяг з Акту прийому-прийняття реєстру прав вимоги № 015-220221/02 від 19.05.2021 року (Додаткова угода № 2 до Договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021 р.), який сформований 21.10.2024 року, ТзОВ «СІКОРО ФІНАНС» передане право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1468619 від 17.01.2021 року, на загальну суму 15274,50 грн., що складає: 5100,00 грн. залишок заборгованості за тілом кредиту, 10174,50 грн – залишок заборгованості за процентами.

21 жовтня 2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» (фактор) уклали договір факторингу № 20241021/1, на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за договором № 1468619 від 17.01.2021 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 1468619 від 17.01.2021 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 18.05.2021 року, що проведений ТзОВ «Лінеура Україна», загальна заборгованість відповідача становить - 15274,50 грн, з них: заборгованість по тілу кредиту – 5100,00 грн; заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки) – 10174,50 грн.

Згідно Витягу з реєстру прав вимог № 20241021/1 від 01.06.2026 року до ТзОВ «Артеміда-Ф» передане право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1468619 від 17.01.2021 року на загальну суму 15274,50 грн., що складає: 5100,00 грн. залишок заборгованості за тілом кредиту, 10174,50 грн – залишок заборгованості за процентами.

Згідно детального розрахунку заборгованості з особового рахунку ОСОБА_1 за Договором № 1468619 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 17.01.2021 року, загальна заборгованість відповідача, станом на 01.06.2026 року, становить - 17073,16 грн, з них: заборгованість по тілу кредиту – 5100,00 грн; заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки) – 10174,50 грн; заборгованість за пенею – 0,00 грн; інфляційне збільшення – 1798,66 грн.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір № 1468619 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.01.2021 року в електронному вигляді. На підставі цього договору відповідач отримала кредитні кошти, однак їх не повернула, проценти за користування кредитними коштами не сплатила, чим порушила взяті на себе договірні зобов`язання.

В подальшому право вимоги за кредитним договором по ланцюгу правочинів факторингу перейшло від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Сіроко Фінанс», а потім - до ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф».

Заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором становить - 17073,16 грн, з них: заборгованість по тілу кредиту – 5100,00 грн; заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки) – 10174,50 грн; заборгованість за пенею – 0,00 грн; інфляційне збільшення – 1798,66 грн (інфляційні втрати за період з 02.02.2021 року по 23.02.2022 року).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту, тіло кредиту на суму – 5100,00 грн не повернула, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку наразі остання повинна сплатити на користь позивача.

Проте, суд не погоджується із розрахунком процентів за позикою, що проведений позивачем, та наводить власний розрахунок за користування кредитними коштами.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав.

Пунктом 4.1.1. Договору передбачено, що у випадку неможливості виконання за Договором у повному обсязі у встановлений термін клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміною дати повернення кредиту, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору.

Таким чином, на підтвердження пролонгації (автопролонгації) строку Договору позики відповідач ОСОБА_1 , зі свого боку, повинна була вчинити ряд дій, які передбачені розділом 4 Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1468619 від 17.01.2021 року

Разом з тим, долучений представником позивача графік платежів, який є додатком до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1468619 від 17.01.2021 року, містить інформацію лише про те, що строк користування коштами становить 15 днів (п.1.3 Договору), з 17.01.2021 по 01.02.2021 року.

Тому, проценти за користування кредитом становить 1,90% в день, та застосовуються у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору, що становить - 1453,50 грн (5100,00 грн х 1,9 % = 96,9 грн х 15 (днів) = 1453,50 грн).

Нарахування процентів поза строком надання позики, тобто після 01.02.2021 року не відповідає вимогам ЦК України. Крім того, позивач не надав суду докази оформлення відповідачкою по справі пролонгації (автопролонгації), порядок оформлення якої визначено розділом 4 Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1468619 від 17.01.2021 року

За наведених обставин, суд погоджується з представником відповідача, що строк Договору № 1468619 від 17.01.2021 року становить лише 15 днів, тому проценти за користуванням позикою становлять - 1453,50 грн..

Крім того, визначаючи розмір заборгованості за інфляційними втратами, суд виходить з наступного.

Позивач нарахував інфляційні втрати за період з 02.02.2021 року по 23.02.2022 року (загальний індекс інфляції за цей період становить 1,11775579), виходячи з бази нарахування в розмірі 15274,50 грн. З врахуванням попередніх висновків про розмір заборгованості за кредитним договором, суд не погоджується з розрахунком позивача.

За розрахунком суду, сума інфляційних втрат, сплати яких позивач вправі вимагати, становить 771,71 грн. (6553,50 грн. (тіло кредиту (5100,00 грн) + відсотки (1453,50 грн)) х 1,11775579 – 6553,50 грн.).

Разом з тим, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає, що 18.01.2021 року відповідачкою було сплачено 1543,60 грн, з яких 0,40 грн було віднесено на погашення тіла кредиту, а всі інші кошти були зараховані на погашення відсотків, чим штучно було збільшено заборгованість відповідача. Проте, доказів сплати цієї заборгованості за кредитним договором на суму 1543,60 грн, ні відповідачем, ні його представником, суду надано не було.

Також, ні розрахунок заборгованості за Договором № 1468619 від 17.01.2021 року, що проведений первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», ні розрахунок заборгованості за Договором № 1468619 від 17.01.2021 року, що проведений ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», не містить інформації про сплату відповідачем суми - 1543,60 грн., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1468619 від 17.01.2021 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 1468619 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.01.2021 року в розмірі 7325,21 грн, з них: тіло кредиту в розмірі 5100,00 грн., відсотки за користування кредитом в розмірі 1453,50 грн та інфляційні втрати в розмірі 771,71 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1142 грн. 30 коп. (7325,21/17073,16*2662,40).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Судом встановлено, що представником позивача у встановленому законом порядку та строк були надані документи на підтвердження понесених судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги № 211090011 від 29.05.2026 року, укладений між ТОВ "ФК "Артеміда-Ф" та адвокатом Бачинським О.М.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001477 від 24.05.2019; розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого сума витрат на правничу допомогу становить 7000,00 грн.

Представник відповідача у поданому відзиві просив відмовити у стягненні з відповідачки на користь позивача витрат на правову допомогу, у зв`язку з їх недоведеністю та неспівмірністю із заявленими позовними вимогами.

Однак, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 7000,00 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи. Крім того справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а отже не відноситься до складних справ.

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, а також розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, суд вважає можливим зменшити розмір судових витрат та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 3000,00 грн., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи по справі.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст.526, 536, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056, 1077, 1078 ЦК України суд,

У Х В А Л И В

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за кредитним договором № 1468619 від 17.01.2021 року у розмірі 7325 (сім тисяч триста двадцять п`ять) гривень 21 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» витрати на оплату судового збору в сумі 1142 (одна тисяча сто сорок дві) гривні 30 копійок та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» код ЄДРПОУ 42655697, адреса: 79013, м. Львів, вул. С.Бандери, буд. 87, офіс 54.

Представник позивача – адвокат Бачинський Остап Михайлович, адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Представник відповідача – адвокат Ліпкевич Іван Володимирович, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Текст рішення складений 12.08.2026 року.

Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч