Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №757/47448/25-ц — Київський апеляційний суд

справа № 757/47448/25 головуючий у суді І інстанції Козлов Р.Ю.

провадження № 22-ц/824/12652/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Козлова Р.Ю., у м. Києві, повний текст рішення суду складено 26 лютого 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом та просила з урахуванням зміни предмету позову стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у розмірі 8 000, 00 гривень щомісяця, починаючи з 26 вересня 2025 року і до досягнення дочкою 23 років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони по справі є батьками повнолітньої ОСОБА_3 . Оскільки батько дитини не проживав з дочкою та не перебував у шлюбі з її матір`ю, з нього на підставі виконавчого листа № 2-655-1/10 виданого 15 березня 2010 року Печерським районним судом м. Києва стягувалися аліменти на користь матері на утримання дочки у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, починаючи з 24 лютого 2010 року до повноліття дочки. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 виповнилося 18 років, відповідно, виплата аліментів припинилася. В той же час, ОСОБА_3 є студенткою факультету журналістики Київського столичного університету імені Бориса Грінченка і зараз навчається на II курсі. Форма навчання: денна. Рівень вищої освіти: перший (бакалаврський). Спеціальність «Журналістика». Освітня програма «Медіапродюсування». Навчання за кошти фізичних осіб. Вартість навчання за бакалаврський рівень складає 184 000,00 грн., тобто по 46 000,00 грн. щорічно. Замовником освітньої послуги є матір ОСОБА_2 , а здобувачем дочка ОСОБА_3 . Зазначені обставини підтверджуються договором № 1051/24н-ФЖ про навчання у Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка від 02 вересня 2024 року, договором № 839/24д-ФЖ про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 02 вересня 2024 року, довідкою № 1-1069/25 від 30 липня 2025 року. Станом на момент вирішення даного спору ОСОБА_3 проживає та зареєстрована разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 за адресою - АДРЕСА_1 та перебуває на повному утриманні матері. Матір ОСОБА_2 працює на посаді педіатра в КНП «КМКЛ № 12» та отримує заробітну плату, після відрахувань, близько 20 000,00 грн., що підтверджується довідкою № 52 від 08 серпня 2025 року. Позивач зазначає, що даних коштів недостатньо для того, щоб оплачувати навчання дочки та утримувати її. Крім того, освітня програма «Медіапродюсування» за якою навчається дочка потребує також додаткових витрат на придбання різної дороговартісної техніки, яка підтримує певне програмування для виконання навчального плану. При цьому відповідач ОСОБА_1 добровільно матеріальної участі в оплаті навчання дочки не приймає, хоча остання потребує такої матеріальної допомоги, оскільки у зв`язку з платним навчанням на денній формі, не має змоги працювати та оплачувати своє навчання чи хоча б побутові потреби. В той же час, відповідач має таку можливість. Наскільки відомо позивачу, хоч вони й не підтримують тісного та постійного спілкування, але відповідач має у власності житло, автомобіль, працює та має стабільний дохід, не має проблем зі здоров`ям та інших осіб, які перебувають на його утриманні, а тому має можливість сплачувати аліменти на утримання їх спільної повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь відповідача аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у розмірі 6 000,00 грн. щомісяця, починаючи з 26 вересня 2025 року і до досягнення дочкою 23 років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої дитини у розмірі 1 917,00 грн., щомісяця до закінчення дитиною навчання, а саме до 30 червня 2028 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначив про стан здоров`я відповідача, не врахував і не оцінив жодним чином надані відповідачем докази в підтвердження заперечень щодо його стану здоров`я та платоспроможності, докази які він надав до суду, які підтверджують те, що наразі він несе великий та надмірний тягар витрат на лікування. Судом жодним чином не обґрунтовано чому саме він дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача саме 6 000,00 грн. щомісячно. Донька є повнолітньою, відповідач є військовослужбовцем, УБД, має суттєві проблеми зі здоров`ям, має на утриманні дружину, яка є онкохворою, донька та позивач є здоровими, працездатними, здоров`ям батька (відповідача) не цікавились і не цікавляться взагалі (навіть коли він був на позиціях і на даний час також), їх цікавлять тільки гроші, які вони можуть отримати з доходу хворого батька (відповідача). Натомість донька також має можливість працювати на пів робочої ставки. Позивачем не надано жодних доказів в підтвердження будь-яких витрат на доньку (окрім навчання, яке коштує 46 000,00 грн в рік) жодних доказів придбання дорого вартісної техніки, або хоча б підручників, канцелярії, чи проїзду до навчального закладу, нічого взагалі, жодної квитанції чи чеку, жодних банківських виписок не надано. Суд стягнув з відповідача гроші на користь позивача щомісячно до ІНФОРМАЦІЯ_2 року, натомість не врахував, що матеріали справи містять договір від 02 вересня 2024 року про навчання доньки на бакалавра, яке розраховане на 4 роки, за договором та долученою довідкою навчання доньки закінчується: 30 червня 2028 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками третьої особи ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 виповнилося 18 років.

ОСОБА_3 є студенткою факультету журналістики Київського столичного університету імені Бориса Грінченка і зараз навчається на II курсі. Форма навчання: денна. Рівень вищої освіти: перший (бакалаврський). Спеціальність «Журналістика». Освітня програма «Медіапродюсування». Навчання за кошти фізичних осіб. Вартість навчання за бакалаврський рівень складає 184 000, 00 грн., тобто по 46 000, 00 грн. щорічно. Замовником освітньої послуги є матір ОСОБА_2 , а здобувачем дочка ОСОБА_3 . Зазначені обставини підтверджуються договором № 1051/24н-ФЖ про навчання у Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка від 02 вересня 2024 року, договором № 839/24д-ФЖ про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 02 вересня 2024 року, довідкою № 1-1069/25 від 30 липня 2025 року.

Станом на теперішній час ОСОБА_3 проживає та зареєстрована разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 за адресою - АДРЕСА_1 .

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 продовжує навчання після досягнення нею повноліття, а тому необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у розмірі 6 000,00 грн. щомісяця, з дати звернення до суду з позовом до досягнення дочкою 23 років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначаючи вказаний розмір аліментів та задовольняючи частково позов, суд врахував стан здоров`я позивача, матеріальне становище позивача і платника аліментів, наявність у відповідача на утриманні дружини, у якої діагностовано онкологічне захворювання, а також інші обставини, що мають істотне значення для вирішення даного спору.

Апеляційний суд по суті погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Правовідносини батьків щодо утримання повнолітніх дочки, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У відповідності з частиною 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, при розгляді справ даної категорії позивач повинна довести продовження навчання, потреби в матеріальній допомозі та її розмір, а відповідач неможливість надання такої допомоги або можливість надання у меншому розмірі, ніж вимагає позивач.

Судом безспірно встановлено, що витрати на навчання доньки сторін мають місце, зокрема, у матеріалах справи наявний договір № 839/24д-ФЖ про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 02 вересня 2024 року, який підтверджує, що ОСОБА_3 є студенткою факультету журналістики Київського столичного університету імені Бориса Грінченка і зараз навчається на II курсі. Форма навчання: денна. Рівень вищої освіти: перший (бакалаврський). Спеціальність «Журналістика». Освітня програма «Медіапродюсування». Навчання за кошти фізичних осіб. Вартість навчання за бакалаврський рівень складає 184 000, 00 грн., тобто по 46 000, 00 грн. щорічно. Замовником освітньої послуги є матір ОСОБА_2 , а здобувачем дочка ОСОБА_3 .

Отже, ОСОБА_3 продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, зокрема на витрати, пов`язані з навчанням, а її батько має можливість таку допомогу надавати, так як є працездатною особою, працює, отримує стабільний дохід про що самостійно вказував у відзиві на позовну заяву.

Конструкція статті 199 СК України передбачає обов`язок батьків утримувати своїх дітей, які продовжують навчання та у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, надавати таку допомогу до досягнення ними двадцяти трьох років або до припинення навчання.

Отже, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Як вбачається з апеляційної скарги, ОСОБА_1 не оспорює висновок суду про стягнення аліментів, його доводи зводяться щодо визначеного розміру аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та строку надання такого утримання.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідач працює в Міністерстві оборони України з 02 березня 2023 року та відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік мав дохід у розмірі 691 426,00 грн.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Законом не встановлено межі визначення судом розміру аліментів на повнолітню дочку, сина. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

З огляду на викладене, враховуючи ту обставину, що повнолітня дочка відповідача у зв`язку із навчанням потребує матеріальної допомоги, а відповідачем не спростовано можливість надання матеріальної допомоги, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчатися у розмірі 6 000,00 грн., що становитиме близько 1/9 частини заробітку відповідача.

При визначенні розміру стягуваних аліментів, судом першої інстанції враховано, стан здоров`я позивача і платника аліментів, наявність у відповідача на утриманні дружини, у якої діагностовано онкологічне захворювання, наявність у відповідача рівня доходів, що забезпечують йому можливість утримувати доньку, при цьому обмежену можливість для цього у ОСОБА_3 , яка продовжує навчання на денній формі навчання, наявність у неї потреби у матеріальній допомозі від батьків на період навчання для задоволення елементарних життєвих потреб, а також можливість отримання допомоги від обох батьків.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем жодних документів, які би підтверджували розмір будь-яких витрат на доньку, доказів придбання дорого вартісної техніки, підручників, канцелярії, чи проїзду до навчального закладу, оскільки при вирішенні питання стягнення аліментів на повнолітню дитину доказування неплатоспроможності лежить саме на відповідачеві.

Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо визначення певного строку для стягнення аліментів, а саме до закінчення навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заслуговують на увагу, оскільки у ч. 2 ст. 199 СК України визначено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання, а отже стягнення аліментів можливе до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення дочкою 23 років.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2023 року у справі № 752/20152/16-ц сформулював правову позицію, що правило частини 2 статті 199 СК передбачає припинення права повнолітнього сина, дочки на утримання у разі припинення ним (нею) навчання, тобто закінчення або відрахування з навчання у навчальному закладі. Завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та 1) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або 2) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю, незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та не є підставою для припинення права на утримання (аліменти).

З урахуванням вказаної позиції Верховного Суду, колегія суддів вважає, що період, протягом якого слід стягувати з відповідача аліментні платежі необхідно визначити із вказівкою на обставини, з якими положення статті 199 СК пов`язує підстави для стягнення на повнолітнього сина (дочку) утримання до закінчення (припинення) ним (нею) навчання (але не більше ніж до досягнення нею 23 річного віку) без встановлення кінцевої дати припинення права на утримання (аліменти).

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року необхідно змінити та виклавши другий абзац резолютивної частини в такій редакції, яка б відповідала вимогам ст. 199 СК України.

Інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення суду першої інстанції у такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 ) аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка продовжує навчання у розмірі 6 000,00 гривень щомісячно на період навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 23 років, починаючи з 26 вересня 2025 року».

В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.