Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №759/15109/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№33/824/3843/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року місто Київ

справа №759/15109/25

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,

при секретарі Балковій А.С.,

за участю:

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника-адвоката Добровольської Анастасії Миколаївни,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката Добровольської Анастасії Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник-адвокат Добровольська А.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги посилалася на те, що у червні 2019 року ОСОБА_1 було втрачено гаманець, у якому знаходились, зокрема, посвідчення водія, банківські картки та інші документи. Про втрату документів він одразу повідомив до органів Національної поліції.

Вказувала, що з метою підтвердження зазначених обставин 26 червня 2026 року нею було направлено адвокатський запит до Вишгородського районного управління поліції ГУНП у Київській області з проханням повідомити, чи звертався ОСОБА_1 із заявою про втрату посвідчення водія, а також надати інформацію про дату такого звернення, його реєстрацію, результати розгляду та серію і номер втраченого посвідчення водія.

Зазначала, що листом від 02 липня 2026 року Вишгородське районне управління поліції ГУНП у Київській області підтвердило, що 25 червня 2019 року на спецлінію «102» дійсно надходило повідомлення від ОСОБА_1 про втрату документів, а саме: посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та банківської картки.

Посилалася на те, що із матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення складено на ім?я ОСОБА_1 , у ньому зазначено реквізити посвідчення водія, виданого на його ім`я, а також зафіксовано вилучення цього посвідчення з подальшою видачею тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами.

Водночас під час перегляду відеозапису з бодікамер працівників патрульної поліції стороною захисту було встановлено, що особою, стосовно якої фактично здійснювалися процесуальні дії є зовсім інший громадянин, який зовнішньо не відповідає особі ОСОБА_1 .

Вказувала, що на відеозаписі зафіксовано, що зазначена особа представилась даними ОСОБА_1 , надала працівникам поліції посвідчення водія, видане на ім?я ОСОБА_1 , пройшла процедуру огляду на стан сп`яніння та брала участь у складанні всіх процесуальних документів, видаючи себе за ОСОБА_1 .

При цьому особливої уваги заслуговує той факт, що фотографія у посвідченні невідповідність між зовнішністю особи, яка перебувала перед працівниками водія не була змінена та належала саме ОСОБА_1 . Незважаючи на очевидну невідповідність між зовнішністю особи, яка перебувала перед працівниками поліції та фотографією у посвідченні водія, працівники патрульної поліції не вжили жодних заходів для належної перевірки особи, не встановили її справжні анкетні дані, склали протокол про адміністративне правопорушення на ім`я ОСОБА_1 , вилучили посвідчення водія, видане на його ім`я та навіть оформили і видали тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами іншій особі.

Таким чином, наявні матеріали справи свідчать, що до адміністративної відповідальності фактично була притягнута невстановлена особа, яка використала втрачене посвідчення водія ОСОБА_1 , тоді як працівники патрульної поліції не забезпечили належної перевірки особи правопорушника, що призвело до незаконного складання адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_1 та подальшого ухвалення судового рішення щодо особи, яка фактично не брала участі у відповідних подіях.

Зазначала, що матеріали справи не підтверджують, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, проходив огляд на стан сп`яніння, підписував процесуальні документи чи вчиняв будь-які інші дії, які утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скануванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Також захисник-адвокат Добровольська А.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року.

В обґрунтування вимог посилалася на те, лише у червні 2026 року ОСОБА_1 дізнався про існування відкритого щодо нього виконавчого провадження. Саме після цього, перевіривши інформацію у відкритих джерелах, він вперше дізнався про існування постанови Святошинського районного суду м. Києва, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Вказувала, що ОСОБА_1 не був обізнаний про існування адміністративного провадження, не знав про розгляд справи судом, не брав участі у судовому засіданні, не отримував копії постанови суду та був фактично позбавлений можливості реалізувати своє право на захист і своєчасне апеляційне оскарження.

Зазначала, що одразу після отримання інформації про існування зазначеної постанови ОСОБА_1 без невиправданих зволікань уклав договір про надання правничої допомоги, після чого його представником було вжито всіх необхідних заходів для встановлення фактичних обставин справи.

Посилалася на те, що вона ознайомилася з матеріалами справи 07 липня 2026 року.

В судовому засіданні апеляційного суду особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Добровольська А.М. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Добровольської А.М., проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 15 вересня 2025 року.

Доказів отримання ОСОБА_1 оскаржуваної постанови матеріали справи не містять.

Як вбачається з розписки наявної в матеріалах справи, адвокат Добровольська А.М. ознайомилася з матеріалами справи 07 липня 2026 року (а.с.26).

Апеляційна скарга захисника-адвоката Добровольської А.М. була подана до суду 10 липня 2026 року.

Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на положення ст.ст.251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.

Суд першої інстанції визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладаючи на нього адміністративне стягнення, виходив з наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Пунктом п.2.5 ПДР України визначено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №373371, 26 червня 2025 року о 17.10 год. в місті Києві по проспекту Академіка Палладіна, 7А/4, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes Benz 300 SE д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у приміщенні КНП КМНКЛ Соціотерапія у лікаря-нарколога водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також із вказаного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що особу ОСОБА_1 було встановлено на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 від 11 жовтня 2013 року.

З відеозапису долученого до матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб Mercedes Benz 300 SE д.н.з. НОМЕР_1 та встановлено особу за посвідченням водія (17:04:05). В подальшому працівником поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння та запропоновано останньому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що останній відмовився (17:11:22, 17:12:00, 17:13:27).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що до адміністративної відповідальності фактично була притягнута невстановлена особа, яка використала втрачене посвідчення водія ОСОБА_1 , а також про те, що працівники патрульної поліції не забезпечили належної перевірки особи правопорушника, що призвело до незаконного складання адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_1 та подальшого ухвалення судового рішення щодо особи, яка фактично не брала участі у відповідних подіях, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

26 червня 2026 року захисник-адвокат Добровольська А.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 направила адвокатський запит до Вишгородського районного управління поліції ГУНП у Київській області з проханням повідомити, чи звертався ОСОБА_1 із заявою про втрату посвідчення водія, а також надати інформацію про дату такого звернення, його реєстрацію, результати розгляду та серію і номер втраченого посвідчення водія (а.с.44).

Листом від 02 липня 2026 року Вишгородське районне управління поліції ГУНП у Київській області підтвердило, що 25 червня 2019 року на спецлінію «102» дійсно надходило повідомлення від ОСОБА_1 про втрату документів, а саме: посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та банківської картки (а.с.47).

До апеляційної скарги захисником-адвокатом Добровольською А.М. було долучено копію посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 29 червня 2019 року, видане на ім`я ОСОБА_1 та надано до огляду дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_4 з датою реєстрації 29 червня 2019 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що нове посвідчення водія та дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу були отримані ОСОБА_1 після їх втрати в 2019 році.

В ході дослідження в судовому засіданні суду апеляційної інстанції відеозапису та його співставлення із зовнішністю ОСОБА_1 , який з`явився в судове засідання,апеляційним судом встановлено, що особа зафіксована на відеозаписі нагрудної камери працівника поліції візуально не відповідає особі ОСОБА_1 . Відмінності у зовнішніх ознаках є очевидними та дають підстави для висновку про те, що на відеозаписі зафіксована інша особа.

Таким чином, особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, за своїми ознаками (риси обличчя та статура) не є громадянином ОСОБА_1 , а є іншою особою, дані про яку не встановлені працівниками поліції належним чином.

Особисті дані особи, відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення від 26 червня 2025 року, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо місця проживання, права власності на автомобіль марки Mercedes Benz 300 SE д.н.з. НОМЕР_1 , не узгоджуються з відомостями наданими ОСОБА_1 під час апеляційного провадження.

Надані в суді апеляційної інстанції пояснення ОСОБА_1 узгоджуються із вищезазначеними доказами, дослідженими і перевіреними при апеляційному перегляді справи.

Апеляційним судом встановлено, що особа, відносно якою було складено протокол про адміністративне правопорушення, при описаних вище обставинах, не є тією особою, яка звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою - ОСОБА_1 .

Вищенаведене свідчить про той факт, що невстановлена особа скористалася втраченим посвідченням водія ОСОБА_1 в результаті чого останній був безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно з ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки у ході апеляційного розгляду справи встановлено, що 26 червня 2025 року за фактом відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП повинен був складатися не на ОСОБА_1 , а на іншу особу, яку працівниками поліції не було встановлено належним чином.

Оскільки згідно з ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника-адвоката Добровольської А.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року - скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст.ст.247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Київський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику-адвокату Добровольській Анастасії Миколаївні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Добровольської Анастасії Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 вересня 2025 року - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: Борисова О.В.