Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №753/9780/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 33/824/3802/2026

Справа 753/9780/26

Головуючий в суді І інстанції Заруба П.І.

Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 серпня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., з участю секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 16 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним в порушенні п. 10.9, 2.10 «а» ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 16 червня 2026 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за порушення п. 10.9, 2.10 «а» Правил дорожнього руху і вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400 грн.), стягнуто судовий збір у сумі 665,60 грн.

ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 18 квітня 2026 року о 09:41 в м. Києві, вул. Вишняківська 17, керуючи транспортним засобом Subaru Impreza д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не переконався в безпечності маневру, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, в результаті чого допустив наїзд на припаркований транспортний засіб Seat Altea д.н.з. НОМЕР_2 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 10.9 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Також 18 квітня 2026 року о 09:41 в м. Києві, вул. Вишняківська 17 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Subaru Impreza д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, місце дорожньо-транспортної пригоди залишив, чим порушив вимоги п. 2.10 «а» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 16 червня 2026 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, та закрити провадження в справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Пояснював, що у день події він здійснював виїзд заднім ходом із прибудинкової території. Під час виконання маневру та вивертання керма він відчув незначний поштовх, в зв`язку з чим одразу зупинив транспортний засіб і вийшов із автомобіля для з`ясування обставин.

Після зупинки він ретельно оглянув власний автомобіль, а також сусідній транспортний засіб, припаркований безпосередньо біля виїзду з прибудинкової території, який, як було встановленого згодом, він міг зачепити під час руху заднім ходом. Крім того, він оглянув узбіччя та розташований поруч рекламний стовп, оскільки на той момент не міг достовірно визначити джерело відчутого поштовху.

Під час зазначеного огляду він не виявив будь-яких явних або очевидних пошкоджень ані на власному автомобілі, ані на сусідньому припаркованому транспортному засобі. Також він не побачив жодних ознак пошкодження узбіччя, рекламної конструкції чи інших об`єктів, які могли б свідчити про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Факт здійснення ним огляду місця події та транспортних засобів зафіксовано на відеозаписі, долученому до матеріалів справи. Із цього відеозапису чітко вбачається, що після відчутого поштовху він не продовжив рух негайно та не намагався залишити місце події, а зупинився, вийшов із автомобіля та здійснив візуальний огляд навколишньої території та припаркованого транспортного засобу.

Таким чином, його поведінка свідчить не про намір умисно залишити місце дорожньо-транспортної пригоди, а навпаки, про намагання перевірити, чи сталося будь-яке зіткнення та чи було завдано пошкоджень. Оскільки під час огляду він не виявив очевидних слідів зіткнення або пошкоджень, у нього були об`єктивні підстави вважати, що дорожньо-транспортна пригода фактично не відбулася. Після завершення огляду він був змушений продовжити рух у зв`язку з необхідністю терміново відвезти свою матір до центру комп`ютерної томографії. Про зазначену обставину він повідомляв як інспектору поліції під час оформлення матеріалів справи, так і суду першої інстанції під час розгляду.

На підтвердження цієї обставини до матеріалів справи долучено доказ - знімок комп`ютерної томографії, виконаний у день зазначеної події, на якому зазначено ім`я його матері ОСОБА_2 . Вказаний документ підтверджує, що його поїздка після огляду місця події була зумовлена реальною та об`єктивною необхідністю супроводити матір до медичного закладу, а не прагненням уникнути відповідальності чи приховати обставини події.

Водночас сам факт необхідності відвезти матір до центру комп`ютерної томографії в зв`язку з необхідним лікуванням не є єдиною причиною, з якої він продовжив рух, вирішальним було те, що після зупинки та ретельного огляду він не виявив жодних явних пошкоджень і не усвідомлював факту настання дорожньо-транспортної пригоди. Саме тому на той момент він не мав підстав вважати, що зобов`язаний залишитися на місці події та викликати працівників поліції.

У подальшому він повернувся на тому самому автомобілі до місця події, більше того, протягом наступного тижня він залишав цей автомобіль за місцем встановленої згодом дорожньо-транспортної пригоди. Звертав увагу, що залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - це дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховування факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу (п. 1.10 ПДР).

Вказував, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 652108 за ст. 122-4 КУпАП, складеного відносно нього 28 квітня 2026 року, зазначено, що датою і часом вчинення правопорушення, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, є 18 квітня 2026 року 09:41.

Стверджував, що така поведінка об`єктивно спростовує припущення про намір приховати транспортний засіб, уникнути встановлення його особи або перешкодити працівникам поліції з`ясувати обставини події.

Проте в подальшому вищезазначена вказані подія була кваліфікована правоохоронними органами як дорожньо-транспортна пригода, про яку він фактично дізнався лише після телефонного дзвінка працівника поліції. Після отримання відповідного виклику він не ухилявся від спілкування і необхідності явки, а одразу, добровільно та без зволікань, прибув до Департаменту патрульної поліції за викликом, надав пояснення і не вчиняв жодних дій, спрямованих на приховування своєї причетності до події, що підтверджує відсутність у його діях прямого умислу на залишення місця дорожньо-транспортної пригоди.

Вважав, що слід ураховувати обставини розміщення іншого транспортного засобу. Як наголошували працівники поліції, на особу, яка припаркувала автомобіль безпосередньо біля виїзду з прибудинкової території, було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки або стоянки.

Унаслідок такого неправильного паркування зазначений автомобіль частково перебував у сліпій для нього зоні та істотно ускладнював виїзд із прибудинкової території заднім ходом, на цю обставину він звертав увагу під час розгляду справи судом першої інстанції. Ця обставина має істотне значення для оцінки фактичної ситуації, причин відчутого поштовху, можливості візуально сприйняти момент контакту, а також усвідомлення ним факту дорожньо-транспортної пригоди.

Вказував, що сукупність наведених обставин, а саме негайна зупинка після відчутого поштовху, вихід із автомобіля, огляд власного та сусіднього транспортних засобів, огляд прилеглої території, відсутність очевидних пошкоджень, наявність підтвердженої медичними документами необхідності відвезти матір до центру комп`ютерної томографії, подальше повернення на місце події, залишення автомобіля за тим самим місцем протягом наступного тижня та добровільне прибуття до поліції одразу після телефонного виклику свідчить про відсутність у нього наміру приховати подію або уникнути відповідальності.

Підкреслював, що за таких обставин він об`єктивно не усвідомлював факту настання дорожньо-транспортної пригоди, а тому не мав і не міг мати прямого умислу на залишення її місця. Продовження ним руху було зумовлено тим, що після здійсненого огляду він не виявив жодних явних ознак зіткнення чи пошкодження майна та вважав, що дорожньо-транспортної пригоди не сталося.

Таким чином, матеріали справи та його фактична поведінка не підтверджують наявності суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, оскільки відсутні докази того, що він усвідомлював свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди та попри це умисно залишив місце її вчинення.

Зазначав, що суд першої інстанції, визнаючи його винним за ст. 122-4 КУпАП, послався на протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення учасників події, схему місця дорожньо-транспортної пригоди, фотоматеріали та інші матеріали справи.

Разом із тим, зазначені докази ані окремо, ані в їх сукупності не підтверджують поза розумним сумнівом, що він усвідомлював факт дорожньо-транспортної пригоди та умисно залишив місце її вчинення.

Відповідно до письмових пояснень та наданих доводів суду першої інстанції зазначалося, що під час огляду транспортних засобів не було виявлено жодних очевидних нових пошкоджень, в зв`язку з чим ОСОБА_1 не усвідомлював, що сталася дорожньо-транспортна пригода, яка потребує виклику працівників поліції та оформлення відповідних матеріалів.

Сам факт подальшого руху транспортного засобу не є достатнім для автоматичного висновку про наявність складу правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. Обов`язковому доказуванню підлягає суб`єктивна сторона правопорушення, тобто усвідомлення водієм факту дорожньо-транспортної пригоди, своєї причетності до неї та умисне залишення місця пригоди.

Зазначав, що не намагався приховати свою участь у події, уникнути встановлення особи, приховати транспортний засіб або іншим чином перешкодити оформленню матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, що також наголошувалось суду першої інстанції та представнику Національної поліції України.

Вважав, що за таких обставин суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, не доведена, а висновок суду першої інстанції про умисне залишення ОСОБА_1 місця дорожньо-транспортної пригоди ґрунтується на припущеннях.

Відповідно до ст. 194 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, відтак, постанова Дарницького районного суду м. Києва від 16 червня 2026 року переглядається апеляційним судом лише в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП.

Дослідивши апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Відповідальність за ст. 122-4 КУпАП настає у випадку залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Відповідно до п. 2.10 «а» ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, характеризується наявністю прямого умислу, тобто особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Висновки суду першої інстанції про доведеність факту вини ОСОБА_1 в залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 852108 від 28 квітня 2026 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала;

схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28 квітня 2026 року о 09:41, в якій зафіксовано положення транспортного засобу Seat Altea д.н.з. НОМЕР_2 після зіткнення, перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок ДТП (передня ліва дверка), підписаною водієм автомобіля Seat Altea д.н.з. НОМЕР_2 без зауважень; відомості відносно другого транспортного засобу не заповнені та зазначено від пригоди «наїзд на стоячий автомобіль»;

письмовими поясненнями водія ОСОБА_3 від 18 квітня 2026 року, який пояснив, що 17 квітня 2026 року о 19:00 припаркував авто Seat Altea д.н.з. НОМЕР_2 біля виїзду з прибудинкової території по вул. Вишняківська 17 у м. Києві і пішов додому. 18 квітня 2026 року, вийшовши з будинку о 11:55, побачив пошкодження автомобіля, а саме пошкодження лакофарбового покриття дверцят водія. Винуватця ДТП не було на місці, свідків теж не знайшлось;

письмовими поясненнями водія ОСОБА_1 від 28 квітня 2026 року, який пояснив, що 18 квітня 2026 року о 09:41 він, керуючи автомобілем Subaru Impreza д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Вишняківська, здійснюючи виїзд на проїзну частину з прибудинкової зони заднім ходом, намагаючись здійснити розворот, став учасником дорожньо-транспортної пригоди з іншим автомобілем, який був припаркований неналежно і підпадав у «сліпу зону». За деякий час був вимушений залишити місце ДТП та здійснити рух на адресу проспект Миколи Бажана, 12 у діагностичний центр «ЕКО 3D КТ» для обстеження хвороби його матері ОСОБА_2 , яка в цей час також знаходилась в автомобілі Subaru Impreza. Вину визнавав;

рапортом інспектора поліції від 18 квітня 2026 року, згідно якого під час несення служби 18 квітня 2026 року в складі екіпажу «Кольт-209» було прийнято інформацію про ДТП за адресою м. Київ вул. Вишняківська 17. Прибувши на місце, з`ясувалося, що був пошкоджений припаркований автомобіль Seat Altea д.н.з. НОМЕР_2 . Водій ОСОБА_3 пояснив, що припаркував авто 17 квітня 2026 року о 19:00 прийшов до авто 18 квітня 2026 року близько 12:00 та побачив пошкодження передньої лівої двері. Свідків події не виявлено. Є камери відеонагляду на перехресті, які могли зафіксувати дану подію. Ними складено матеріали та передано до відділу розшуку та опрацювання дорожньо-транспортних пригод;

відеозаписом з камери спостереження на оптичному диску за 18 квітня 2026 року, з якого вбачається, як з прибудинкової території заднім ходом виїжджає автомобіль Subaru Impreza д.н.з. НОМЕР_1 червоного кольору, яким керує ОСОБА_1 . Під час виїзду, він здійснює зіткнення з припаркованим автомобілем, від`їжджає від нього, виходить та оглядає пошкодження. Разом з ним з автомобіля виходить жінка, з якою вони оглядають автомобілі.

Вищевказані докази дозволяють в повній мірі відтворити обставини після настання дорожньо-транспортної пригоди та є достатніми для встановлення в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, належним чином мотивувавши своє рішення.

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 факту здійснення ДТП не заперечував, але вказав, що не визнає свою вину у залишенні місця ДТП, оскільки йому потрібно було везти матір на МРТ, у нього не було можливості залишитись.

Захисник Різник І.А. під час розгляду справи судом першої інстанції вказував, що ОСОБА_1 діяв в межах крайньої необхідності, він не міг залишитись і чекати поліцію, оскільки матір необхідно було везти на МРТ. Тому просив закрити адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про неусвідомлення ОСОБА_1 скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди, відхиляються апеляційним судом як неспроможні, зважаючи, що на відеозаписі зафіксовано як безпосередній контакт автомобілів, так і зупинення руху автомобіля Subaru Impreza д.н.з. НОМЕР_1 одразу після зіткнення, а також безпосередній огляд ОСОБА_1 власного автомобіля та автомобіля Seat Altea д.н.з. НОМЕР_2 , з яким він скоїв зіткнення.

Крім того, апеляційний суд враховує, що відображені на відеозаписі події підтверджуються іншими доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 від 28 квітня 2026 року, який підтвердив, що став учасником дорожньо-транспортної пригоди з іншим автомобілем, за деякий час був вимушений залишити місце ДТП, вину визнавав, а також доказами щодо характеру та локалізації механічних пошкоджень, отриманих транспортним засобом Seat Altea д.н.з. НОМЕР_2 .

Наведені обставини також спростовують доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 покинув місце події без умислу на залишення місця дорожньо-транспортної пригоди.

Апеляційний суд враховує, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 та його захисник не заперечували факту виявлення механічних пошкоджень автомобіля Seat Altea д.н.з. НОМЕР_2 одразу після дорожньо-транспортної пригоди, а натомість доводили, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП в зв`язку з тим, що він діяв в стані крайньої необхідності.

Такі доводи були вмотивовано відхилені судом першої інстанції, який зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази реальності загрози інтересам ОСОБА_1 , і що з відеозапису вбачається, що після вчинення ДТП з автомобіля вийшла жінка, як вказав правопорушник, його мати та він сам. Вони вдвох декілька разів обійшли автомобіль на наявність ушкоджень. Крім того, ні захисник, ні ОСОБА_1 не надали суду документи на підтвердження того, що мати останнього потребувала невідкладної медичної допомоги, а надане фото МРТ ніяким чином не може підтвердити її стан здоров`я, і що саме ОСОБА_1 необхідно було негайно везти матір на МРТ по крайній необхідності. Залишаючи місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він був причетний, водій ОСОБА_1 не діяв у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожувала державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління.

За даних обставин, вперше заявлені лише в апеляційній скарзі аргументи про те, що після здійсненого огляду ОСОБА_1 не виявив жодних явних ознак зіткнення чи пошкодження майна та вважав, що дорожньо-транспортної пригоди не сталося, оцінюються апеляційним судом критично як обумовлені виключно обраною тактикою захисту.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, об`єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду немає. Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиції ст. 122-4 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги, що унаслідок неправильного паркування автомобіля Seat Altea д.н.з. НОМЕР_2 зазначений автомобіль частково перебував у сліпій для ОСОБА_1 зоні та істотно ускладнював виїзд із прибудинкової території заднім ходом, а також, що ОСОБА_1 не намагався уникнути встановлення особи, приховати транспортний засіб або іншим чином перешкодити оформленню матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, оскільки одразу з`явився на виклик до Департаменту патрульної поліції, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом.

Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.10 «а» ПДР України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав відповідну правову оцінку.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.

При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Згідно ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в межах санкції ст. 122-4 КУпАП, яка передбачає санкцію у вигляді накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб, були дотримані у повній мірі.

Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з`ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП.

Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події, при винесення постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи.

Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

За таких обставин постанова Дарницького районного суду м. Києва від 16 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим суд залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 16 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним в порушенні п. 10.9, 2.10 «а» ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кашперська Т.Ц.