Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №361/3161/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 33/824/3775/2026

Справа № 361/3161/26

Головуючий в суді І інстанції Василенко Т.К.

Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 серпня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., з участю секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника Полянчука Владислава Богдановича на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.9 «а» ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2026 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 665,60 грн. на користь держави.

ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 21 лютого 2026 року о 01:00 в м. Бровари Київської області, вул. Героїв України, 19, керував транспортним засобом Volvo V60 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в медичному закладі у лікаря, результат позитивний - 2,51 проміле, 1,37 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 ПДР.

Не погоджуючись з даною постановою, захисник Полянчук В.Б. подав апеляційну скаргу 06 липня 2026 року через систему «Електронний суд», в якій, посилаючись на неповне, невсебічне та необ`єктивне дослідження обставин справи, просив скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводив зміст п. 1.10 ПДР щодо визначення, кого слід вважати водієм, правові висновки Верховного Суду в постанові від 20 лютого 2019 року в справі № 404/4467/16-а, у яких надано визначення керування транспортним засобом, посилався на те, що матеріали справи не містять жодних доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 . На жодному з відеозаписів, які наявні у матеріалах справи, не відображено руху транспортного засобу, вказаного у протоколі, які і не зафіксовано, що ОСОБА_1 керував цим транспортним засобом. Відеозаписи розпочинаються з відмітки часу 01:29 і одразу ж відбувається доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу охорони здоров`я. При цьому протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Згідно пояснень ОСОБА_1 та наявного в матеріалах справи відеозапису, останній не керував транспортним засобом у зазначений в протоколі день та час.

Вказував, що згідно протоколу серії ЕПР1 № 597221 від 21 лютого 2026 року вбачається, що огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 проводився в закладі охорони здоров`я, а саме Броварська БКЛ.

Наводив зміст ч. 6 ст. 266 КУпАП, п. 3, 15, 17, 20 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під виливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, наголошував, що як вбачається з викладеного, результати медичного огляду на стан сп`яніння зазначаються у висновку, який безпосередньо після огляду особи складається в усіх випадках у трьох примірниках, один з яких видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий надається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я. Однак в матеріалах справи відсутній висновок Броварської БКЛ щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, який би підтверджував той факт, що ОСОБА_1 дійсно знаходився в стані алкогольного сп`яніння.

Вказував, що ані протокол про адміністративне правопорушення, ані відеозапис з портативного відеореєстратора не можуть засвідчувати факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, оскільки такий факт засвідчується виключно висновком щодо результатів медичного огляду (додаток 4 Інструкції № 1452/735).

Зазначав, що порядок огляду водіїв на стан сп`яніння встановлено Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під виливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та ст. 266 КУпАП.

Наводив зміст ч. 2, 3, 5 ст. 266 КУпАП, п. 6 Порядку № 1103, п. 6, 7 розділу І Інструкції № 1452/735, які регламентують законний порядок огляду водіїв щодо виявлення стану сп`яніння, а саме - водіям пропонується пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, а у разі відмови водія або незгоди з його результатом - у закладі охорони здоров`я.

З огляду на вищевикладене, законна вимога щодо проходження встановленого порядку огляду на стан сп`яніння - це послідовні вимоги працівників правоохоронних органів до водія, відносно якого є підстави вважати, що він перебуває в стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, проходження огляду з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Так, з пояснень ОСОБА_1 та доказів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що інспектори патрульної поліції не ставили перед ним вимоги про проходження огляду за допомогою спеціального технічного приладу Драгер, натомість одразу запропонували пройти огляд в медичному закладі охорони здоров`я, що підтверджується відсутністю зафіксованої під відеозапис вимоги про проходження огляду за допомогою газоаналізатора, відсутність відомостей в протоколі стосовно відмови ОСОБА_1 від проходження огляду за допомогою спеціального технічного приладу Драгер та відсутністю відмітки в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння стосовно відмови ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду на місці. Натомість, згідно акту огляду, вбачається, що огляд ОСОБА_1 за допомогою газоаналізатора Драгер не проводився.

Підсумовував, що проведення огляду ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння було здійснено з порушеннями вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, п. 6 розділу І, п. 1, 3 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, п. 3, 4 Порядку № 1103, зокрема порушено послідовність огляду ОСОБА_1 , якого одразу було направлено до закладу охорони здоров`я, відсутній акт огляду на стан сп`яніння, складений за результатами огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, натомість наявний акт огляду, у якому міститься відмітка, що огляд на місці не проводився, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені ознаки сп`яніння і факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду; відсутня технічна фіксація на портативний відеореєстратор факту пропозиції проходження огляду на місці та факту відмови від такого проходження, що прямо суперечить вимогам ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/835 та Порядку № 1103.

Вказував, що в матеріалах справи містяться акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів без дати.

Наводив зміст п. 5 Порядку № 1103, п. 10 розділу І Інструкції № 1452/735, п. 4 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, вказував, що з наведеного вбачається, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається виключно у випадку проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. За відсутності вимоги про проходження огляду на місці та непроведення такого огляду, складання акту огляду є незаконним.

Зазначав, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Наводив зміст п. 6 Порядку № 1103, п. 7 розділу І, п. 8 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, вказував, що з викладеного вбачається, що дане направлення потрібно для дотримання встановленого законом порядку та створення правової підстави для закладу охорони здоров`я для проведення відповідного огляду саме у порядку, визначеному ст. 266 КУпАП, а не за самозверненням особи. Вищезазначене направлення інспектори поліції віддають лікарю-наркологу закладу охорони здоров`я і на підставі нього вносяться відомості в Журнал реєстрації актів медичного огляду. Натомість, ані Інструкцією № 1452/735, ані Порядком № 1103, ані ст. 266 КУпАП не передбачено право інспекторів поліції складати копії направлення на огляд.

Зважаючи на вищевикладене, вважав, що співробітники поліції сфальсифікували матеріали справи та наразі намагаються створити хибне враження, що ними нібито було дотримано встановлений порядок направлення особи на огляд до закладу охорони здоров`я, оскільки наявність даного направлення в матеріалах справи свідчить про непроведення огляду відносно ОСОБА_1 в закладі охорони здоров`я, що суперечить наявному в матеріалах справи відеозапису.

Натомість непроведення огляду в медичному закладі охорони здоров`я свідчить про порушення встановленого законом порядку і в силу приписів ч. 5 ст. 266 КУпАП, п. 21 Інструкції № 1452/735 свідчить про неможливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання з`явилися особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник Полянчук В.Б., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють як об`єктивну, так і суб`єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначених вимог закону у цій справі у повній мірі дотримано не було, а постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 597221 від 21 лютого 2026 року, ОСОБА_1 21 лютого 2026 року о 01:00 м. Бровари, вул. Героїв України, 19 керував автомобілем Volvo V60 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в медичному закладі у лікаря зі згоди водія у встановленому законом порядку. Стан алкогольного сп`яніння підтверджується висновком Броварської БКЛ щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння № 28, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції не достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов до хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, згідно п. 2.9 «а» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ч. 1 - 6 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3, 4 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 5, 6 Порядку № 1103, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно п. 10, 13 Порядку № 1103, огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Згідно п. 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під виливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

Згідно п. 7 - 10 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння.

Згідно п. 2 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством.

Згідно п. 14 - 19, 21 Інструкції № 1452/735, за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма».

Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я.

Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається у присутності поліцейського в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Згідно п. 3 - 5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану алкогольного сп`яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп`яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).

У разі проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп`яніння).

У відповідності до вимог частини першої ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов`язана скласти протокол, в якому в обов`язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції відповідної статті КУпАП та утворюють об`єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.

Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.

До протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 597221 від 21 лютого 2026 року долучено:

акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів без дати, у якому зазначено, що огляд не проводився;

направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції від 21 лютого 2026 року, у якому зазначено, що направлення видано до закладу охорони здоров`я КНП Броварська БКЛ БРР БМР, у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлено ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, огляд проводився за допомогою газоаналізатора «Драгер», результати огляду: 2,51 проміле, 1,37 проміле;

оптичний диск із відеозаписом з бодікамери № 855832.

Разом із тим судом першої інстанції при оцінці доказів залишено поза увагою, що за відсутності в матеріалах справи доказів проведення огляду поліцейським ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, працівниками поліції всупереч п. 5 Порядку № 1103, п. 10 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, п. 4 розділу Х Інструкції № 1395 складено відносно ОСОБА_1 акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складання якого передбачається лише у разі фактичного проведення такого огляду.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що всупереч п. 6 Порядку № 1103, п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735, працівниками поліції не запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів.

Апеляційний суд не може погодитися з помилковими висновками суду першої інстанції, що на початку відеозапису зафіксовано розмову працівника поліції з ОСОБА_1 про те, чи буде він на місці проходити огляд за допомогою приладу Драгер. Дослідження наявного у справі відеозапису дає підстави для висновку, що спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 починається з фрази: «Зараз ми це підтвердим у лікарні. Будеш же дути там?». Чоловічий голос за кадром відповідає: «Ну конечно не буду». Працівник поліції перепитує: «Не будеш?» Чоловічий голос за кадром відповідає: «Блін, хлопці, робіть свою роботу». Працівник поліції уточнює: «Ви будете дуть, щоб ми зря не їхали?» Чоловічий голос за кадром відповідає: «Будь ласка, їдьте».

Таким чином, доказами, наявними в матеріалах справи, не підтверджується як висунення водієві працівником поліції вимоги проходження огляду саме на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, так і висунення будь-якої вимоги взагалі саме ОСОБА_1 , оскільки співрозмовник працівника поліції залишається за кадром відеозйомки.

Апеляційний суд також погоджується зі слушними доводами апеляційної скарги, що наявне в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, необхідно для створення правової підстави для закладу охорони здоров`я для проведення відповідного огляду саме у порядку, визначеному ст. 266 КУпАП, вищезазначене направлення інспектори поліції віддають лікарю-наркологу закладу охорони здоров`я і на підставі нього вносяться відомості в Журнал реєстрації актів медичного огляду, а тому, у випадку проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, таке направлення підлягає залишенню в цьому закладі, і тому не може бути долученим до протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, судом першої інстанції не звернуто увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному 21 лютого 2026 року відносно ОСОБА_1 , поліцейським констатовано факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння 21 лютого 2026 року за відсутності в матеріалах справи висновку закладу охорони здоров`я щодо перебування ОСОБА_1 у такому стані.

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм п. 13 Порядку № 1103, п. 15 розділу ІІІ Інструкції № 1452/375, п розділу Х. 5 Інструкції № 1395, саме висновок закладу охорони здоров`я щодо перебування особи у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є належним та допустимим доказом перебування водія в такому стані, у випадку проведення його огляду в закладі охорони здоров`я, і такий доказ підлягає обов`язковому долученню до матеріалів справи.

У даному випадку як працівник патрульної поліції, так і суд першої інстанції не звернули уваги, що відсутність підтвердження самого факту сп`яніння належними та допустимими доказами не утворює складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Сама по собі фіксація проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я на відеозапис, на який послався суд першої інстанції як доказ перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння, не свідчить про дотримання порядку проведення такого огляду, яким передбачене обов`язкове складення висновку за результатами огляду за формою, яка затверджується Міністерством охорони здоров`я, у трьох примірниках, один з яких долучається до матеріалів справи.

Згідно ч. 4, 5 ст. 266 КУпАП, огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Таким чином аналіз вказаних доказів дає підстави стверджувати про недотримання поліцейськими вимог нормативних документів, які регламентують порядок виявлення та фіксації керування водієм транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» ( п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).

Посилаючись на те, що після заповнення працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення останні запитали у ОСОБА_1 , чи він згоден з тим, що керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, останній нібито відповів «згоден», суд першої інстанції не врахував, що одразу після цього ОСОБА_1 додав «тільки потрібно буде довести».

Крім того, посилаючись на те, що результат огляду на стан алкогольного сп`яніння, який проводився в медичному закладі у лікаря, позитивний - 2,51 проміле, 1,37 проміле, суд першої інстанції самостійно створив фабулу правопорушення, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 597221 таких обставин не зазначено, а натомість вказується, що стан алкогольного сп`яніння підтверджується висновком Броварської БКЛ № 28. Однак такий висновок в матеріалах справи відсутній.

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У відповідності до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування.

Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI;

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

У відповідності до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2026 року неможливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв`язку із недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Допущені порушення вимог закону є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Полянчука Владислава Богдановича задовольнити.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.9 «а» ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кашперська Т.Ц.