Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №154/2444/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2444/26

2/154/1491/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просив встановити факт його постійного проживання разом із батьком ОСОБА_4 на час відкриття спадщини після смерті останнього та визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що спірний житловий будинок належав членам сім`ї позивача у визначених судовим рішенням частках. Після смерті попередніх власників спадкові права на відповідні частки фактично приймалися їх спадкоємцями, однак належним чином не оформлялися.

Після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач прийняв спадщину, оскільки на час її відкриття постійно проживав разом зі спадкодавцем у спірному будинку. Після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач також прийняв належну їй частку спадкового майна.

Інші спадкоємці — відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 — зі спадкодавцями на час відкриття відповідних спадщин не проживали, із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися та на спадкове майно не претендують.

Оформити спадкові права в нотаріальному порядку позивач не має можливості у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на частину спірного нерухомого майна.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою суду від 18 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У ході підготовчого провадження судом витребувано у Володимирської державної нотаріальної контори Волинської області інформацію щодо заведення спадкових справ після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

24 червня 2026 року Володимирська державна нотаріальна контора Волинської області надала відповідь №603/01-16, згідно з якою спадкові справи після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилися. Згідно з інформаційними довідками зі Спадкового реєстру відомості про заведені спадкові справи, видані свідоцтва про право на спадщину, а також заповіти чи спадкові договори щодо зазначених осіб відсутні.

До суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із його батьком ОСОБА_4 у спірному житловому будинку на час смерті останнього.

Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у підготовче засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд справи без їх участі, в яких кожен із них позов визнав у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною четвертою статті 200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що визнання позову відповідачами є безумовним, не суперечить закону, узгоджується з письмовими доказами у справі та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для ухвалення рішення за результатами підготовчого засідання.

Оскільки всі учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що ОСОБА_4 був сином ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

У 1958 році ОСОБА_4 уклав шлюб із ОСОБА_5 . Від шлюбу народилися троє дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Рішенням народного суду м. Нововолинська від 24 січня 1974 року здійснено поділ житлового будинку, який на той час знаходився за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначеним рішенням ОСОБА_8 визнано власником 39/100 частин будинковолодіння, ОСОБА_4 — 32/100 частин, ОСОБА_5 — 29/100 частин цього будинковолодіння.

Згідно з довідкою Управління містобудування, архітектури та комунальних ресурсів виконавчого комітету Володимирської міської ради від 23 січня 2026 року №5 рішенням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради від 21 січня 1993 року вулицю Одеську у місті Володимир перейменовано на АДРЕСА_1 , а номер житлового будинку АДРЕСА_2 змінено на номер 9.

Отже, будинковолодіння, яке було предметом поділу за рішенням суду від 24 січня 1974 року, є тим самим нерухомим майном, яке на цей час знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер.

Заповіту він не залишив.

На час відкриття спадщини його дружина ОСОБА_9 постійно проживала разом із ним та після його смерті фактично вступила у володіння і управління належною спадкодавцеві 39/100 часткою житлового будинку, у зв`язку з чим прийняла цю спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 померла.

Після її смерті спадщину фактично прийняв її син ОСОБА_4 , який вступив у володіння та управління спадковим майном, у тому числі 39/100 часткою спірного житлового будинку, яку ОСОБА_9 успадкувала після смерті чоловіка.

Таким чином, після прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 належало 71/100 частка спірного будинковолодіння: 32/100 частки, належні йому на підставі рішення суду від 24 січня 1974 року, та 39/100 частка, прийнята ним у спадщину після смерті матері.

Спадкові права на зазначену частку ОСОБА_4 за життя нотаріально не оформив.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

На час його смерті до спадкоємців першої черги належали його діти: позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 постійно проживав разом із батьком ОСОБА_4 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі на день смерті останнього — ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ця обставина підтверджується наявними у справі документами про місце проживання, відомостями будинкової книги, іншими письмовими доказами, а також письмовими поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на час смерті батька проживали окремо, із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не заводилася.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача — ОСОБА_5 .

На підставі рішення суду від 24 січня 1974 року їй належало 29/100 частин спірного житлового будинку.

На час відкриття спадщини після смерті матері позивач постійно проживав у спірному будинку та продовжив володіти і користуватися ним після її смерті.

Відповідачі із заявами про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріуса не зверталися.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 також не заводилася.

Відомості про заповіти або спадкові договори ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у Спадковому реєстрі відсутні.

З листів Володимирської державної нотаріальної контори від 13 травня 2026 року №472/01-16 та №473/01-16 встановлено, що оформити спадкові права позивача в нотаріальному порядку неможливо через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на відповідні частки житлового будинку. Позивачу роз`яснено право звернутися до суду для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно.

Мотиви суду та застосовані норми права

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_8 відкрилася у 1978 році, а після смерті ОСОБА_9 — у 2000 році, до правовідносин щодо прийняття цих спадщин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, чинного на момент їх відкриття.

Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі статтею 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, дружина і батьки померлого.

Відповідно до статті 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За змістом статті 549 ЦК Української РСР спадкоємець визнавався таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.

Суд встановив, що після смерті ОСОБА_8 його дружина ОСОБА_9 фактично вступила у володіння належною йому часткою будинку та прийняла спадщину, а після смерті ОСОБА_9 спадкове майно фактично прийняв її син ОСОБА_4 .

Неоформлення ними свідоцтв про право на спадщину не припинило прав, набутих унаслідок прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб — спадкоємців.

За статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною третьою статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Встановивши, що позивач постійно проживав разом із ОСОБА_4 на час його смерті, заяви про відмову від спадщини не подавав, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 у передбачений законом спосіб прийняв спадщину після смерті батька.

Відповідачі, які також належали до спадкоємців першої черги, разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживали та заяв про її прийняття у встановлений законом строк не подавали.

Отже, право на спадкування належної ОСОБА_4 71/100 частки спірного будинковолодіння набув позивач.

Суд також встановив, що після смерті ОСОБА_5 позивач постійно проживав разом із нею у спірному житловому будинку, від прийняття спадщини не відмовився, а інші спадкоємці її не прийняли.

Тому позивач прийняв у порядку спадкування за законом належну матері 29/100 частку будинковолодіння.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У цій справі нотаріальне оформлення спадкових прав є неможливим саме через відсутність належних правовстановлюючих документів на частину спадкового майна.

Таким чином, судовий захист шляхом визнання права власності на спадкове нерухоме майно є належним та ефективним способом захисту права позивача.

Визнання позову відповідачами повністю узгоджується із встановленими судом обставинами та наявними доказами. Відомостей про інших осіб, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 або ОСОБА_5 чи заявили права на спірне нерухоме майно, судом не встановлено.

Отже, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 142, 200, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 524, 529, 548, 549 ЦК Української РСР 1963 року, статтями 392, 1216-1218, 1220, 1261, 1268, 1296, 1297 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно — задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_1 постійно проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 71/100 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 29/100 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Суддя І.Р. Вітер