Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №757/33075/24-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/33075/24-ц Головуючий у І інстанції Плахотнюк К.Г.

Провадження №22-ц/824/6953/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дибова Олександра Вікторовича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про перерахунок заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києваз позовом до АТ ««Банк Кредит Дніпро» про перерахунок заборгованості.

В обґрунтування вимог позову посилається на те, що 3 вересня 2021 року між ним та АТ «Банк Кредит Дніпро» укладено кредитний договір № 22035000530854.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, банк зобов`язувався надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку встановленому договором.

Відповідно до умов п. 1.2 кредитного договору, кредит надається на споживчі потреби в сумі 176776,11 грн, строком кредитування 48 місяців з кінцевою датою повернення 3 вересня 2025 року, процентна ставка у розмірі 0,001% за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом. Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить: з 03.09.2021 по 02.10.2022 - 3% від суми кредиту; з 03.10.2022 по 02.10.2023 - 2,5% від суми кредиту; з 03.10.2023 по 02.10.2024 - 1,5% від суми кредиту, з 03.10.2024 по 03.09.2025 - 0,925% від суми кредиту

Відповідно до умов договору платежі щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюються у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів.

Відповідно до графіку платежів/ щомісячний розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить: 03.09.2021 по 02.10.2022 - 5303,28 грн; з 03.10.2022 по 02.10.2023 - 4419,40 грн; з 03.10.2023 по 02.10.2024 - 2651,64 грн, з 03.10.2024 по 03.09.2025 - 1635,18 грн, а її загальний розмір (за весь період користування кредитом) - 168114 грн.

27 лютого 2023 року між банком та клієнтом до кредитного договору укладено додаткову угоду № 1/27022-23, відповідно до якої станом на дату її підписання сума загальної заборгованості за кредитним договором становить 215930,28 грн, в тому числі: 146433,24 грн - строкова заборгованість за кредитом; 10275,61 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 0,11 грн - строкова заборгованість за процентами; 1,36 грн - прострочена заборгованість за процентами; 59219,96 грн - прострочена заборгованість за комісією.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди до кредитного договору щодо заборгованості зазначеної в п. 1 внесені такі зміни, зокрема, збільшено строкову заборгованість за кредитом, перенесені терміни її оплати, продовжений строк кредитування на 72 місяці, встановлений новий розмір щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а саме: 1,5% від суми заборгованості за кредитом, визначеної за наслідком застосування умов цієї додаткової угоди та зазначеної в пункті 3 цієї додаткової угоди.

Позивач не погоджується із встановленням у кредитному договорі, з урахуваннями додаткової угоди, щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки такі умови кредитного договору обмежують його права як споживача на отримання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про стан кредитної заборгованості, та є нікчемними. У кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються клієнту та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (за обслуговування кредитної заборгованості), а також погодження їх із клієнтом при укладенні кредитного договору, тому положення п 1.3 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (за обслуговування кредитної заборгованості) є нікчемними. Внаслідок виконання ним недійсного правочину відповідач неправомірно одержав щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості по кредитному договору в розмірі 98692,16 грн, з яких 26516,40 грн - сплачені відповідно до графіку платежів та 59219,96 грн - погашення заборгованості за комісією за рахунок збільшення строкової заборгованості за кредитом та 12955,80 грн - за період з 03.03.2024 по 03.06.2024.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд зобов`язати АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, з урахуванням комісії, сплаченої в сумі 39 472,20 грн з огляду на нікчемність п. 1.2 та розділу 4 колонки 7 «Графік платежів/розрахунок орієнтовної загальної вартості кредиту та орієнтовної реальної річної процентної ставки» в частині його обов`язку щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості цього договору.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, адвокат Дибов О.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.

Посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неповноту з`ясування обставин, що мають значення справи, порушення норм матеріального та процесуального права, представник позивача просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач не погоджується із встановленням у кредитному договорі з урахуванням додаткової угоди щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки такі умови кредитного договору обмежують його права як споживача на отримання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про стан кредитної заборгованості.

Також позивач зазначає, що у кредитному договорі не визначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються клієнту та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, а також погодження їх із клієнтом при укладенні кредитного договору, тому положення п. 1.2 та розділу 4 колонки 7 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними.

За нікчемною частиною правочину відповідач неправомірно одержав з позивача щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості по кредитному договору в розмірі 98692,16 грн, з яких 26516,40 грн - сплачені відповідно до графіку платежів та 59219,96 грн - погашення заборгованості за комісією за рахунок збільшення строкової заборгованості за кредитом та 12955,80 грн - за період з 03.03.2024 по 03.06.2024.

Зазначає, що позивач не погоджується з тим, що підписавши договір, добровільно погодився та взяв на себе обов`язок по сплаті комісії за обслуговування кредитної заборгованості та помилково вважає опитувальник клієнта частиною укладеного договору, який було підписано до укладення кредитного договору. Відповідач вважає, що відповідно до послуг, які нібито запитувались позивачем в анкеті-опитувальнику до укладення угоди, серед платежів за кредитом передбачались платежі за надання зазначених вище послуг, які в своїй сукупності становлять щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості, тобто комісії кредитора, яка оспорюється позивачем. Однак відповідачем не доведено, що позивачем запитувались послуги АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» з розрахункового обслуговування, кредитні операції, операції з платіжними картками, операції через FreeBank, АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» надавались позивачу послуги з розрахункового обслуговування; кредитні операції, операції з платіжними картками, операції через FreeBank, Відповідачем не доведено відповідними доказами вартість, кількість та необхідність надання таких послуг позивачу.

Також відповідачем не доведено, що послуги з розрахункового обслуговування; кредитні операції, операції з платіжними картками, операції через FreeBank були включені в послугу банку з обслуговування кредитної заборгованості та їх сукупна вартість дорівнює розміру щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Крім того, зазначає, що посилання відповідача на те, що анкета-опитувальник від 27.02.2023 є частиною кредитного договору, є необґрунтованими , оскільки анкета - опитувальник складена лише 27.02.2023, а не до початку укладення кредитного договору. Також анкета-опитувальник є окремою процедурою, яка створена для фінансового моніторингу клієнтів банку, а сама анкета-опитувальник не містить жодних посилань на існування договорів чи укладення їх в майбутньому.

Крім того, відповідачем у запереченнях на відповідь до відзиву, було підтверджено, що анкета-опитувальник є лише доказом виконання банком вимог законодавства з питань фінансового моніторингу, а не встановлення договірних обов`язків за певним договором кредиту.

Представник апелянта зазначає, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості не є банківською послугою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», за яку позикодавець може отримувати будь-яку плату чи винагороду. В кредитному договорі №22035000530854 від 03.09.2021 р. не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник АТ «Банк Кредит Дніпро» - Гайдо О.В. подала відзив на апеляційну скаргу.

В обґрунтування даного відзиву зазначає, що право нарахування банком комісії прямо передбачене ЗУ «Про споживче кредитування та нормативними актами Національного банку України і є необхідною складовою формул , завдяки яким розраховують реальну річну процентну ставку та сукупну вартість споживчого кредиту.

Зазначає, що позивач ототожнює стягнення комісійних коштів з платою за надання інформації про кредит та вказує на порушення банком норм законодавства в частині встановлення платежів за інформацію по кредиту, яка має надаватись клієнту безоплатно. Нормами банківського законодавства, законодавства про споживче кредитування передбачено стягнення щомісячної плати у вигляді комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Крім того, умовами кредитної угоди було перебачено стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Умови кредитної угоди були розроблені відповідачем у відповідності до ЗУ «Про споживче кредитування» та не є тотожним наданню інформації про кредит.

Звертає увагу суду, що позиція позивача про те, що банком стягуються кошти за надання безоплатної інформації за кредитом суперечить іншому доводу апеляційної скарги про те, що у кредитній угоді відсутній чіткий перелік послуг за які стягуються кошти.

Позивачем до укладення кредитної угоди було підписано опитувальник клієнта-фізичної особи в якому відображено всі послуги, якими бажав скористатися позивач, а саме: розрахункове обслуговування; кредитні операції, операції з платіжними картками, операції через FreeBank. Після підписання кредитної угоди сторони погодили графік платежів, які мав сплачувати позивач. Відповідно до послуг, які запитувались ОСОБА_1 до укладення угоди, серед платежів за кредитом передбачались платежі за надання зазначених вище послуг, які в своїй сукупності становлять щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості, тобто комісії кредитора. До поняття обслуговування кредитної заборгованості, за яке банк стягу щомісячні комісії, входять відповідні послуги банку, які запитує клієнт під час укладення кредитної угоди. Вказані послуги жодним чином не пов`язані з безоплатним наданням інформації за кредитом.

До того ж , на думку представника відповідача, це є підтвердженням того, що при укладенні Кредитного договору № 22035000530854, позивач погодився з тією умовою, що платежі з погашення комісійної заборгованості мають ним здійснюватися саме за надання відповідачем послуги з обслуговування кредитної заборгованості, яка включає в себе здійснення кредитних операцій, розрахункове обслуговування, операції з платіжними картками та через застосунок банку.

Крім того, зазначає, що перерахунок кредитної заборгованості можливий за умови визнання судом договору або його частини недійсним. Судова практика на яку посилається представник апелянта щодо нікчемності окремих пунктів кредитної угоди не може бути взята до уваги, оскільки нікчемний правочин - це правочин недійсність якого встановлена законом і є нікчемним через його невідповідність закону, а нарахування комісії банком передбачена законодавством, тому умови договору в частині нарахування комісії не можуть бути нікчемними.

Також вказує, що позивач приступив до виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором № 22035000530854, та в подальшому звертався до банку з метою поліпшення умов кредитування, що було прямо встановлено рішенням суду першої інстанції. АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» вважає, що наразі подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення суду, в якій він просить визнати кредитний договір недійсним в частині комісій, є спробою уникнути від зобов`язань, покладених на нього кредитним договором.

Звертає увагу суду, що підстави позову ОСОБА_1 зазначені в апеляційній скарзі, суттєво відрізняються від тих, які заявлялись ним у позові. Зокрема в апеляційній скарзі представник позивача як підставу позову зазначає уже не доведення банком надання позивачу послуг, за які стягується комісія, не доведення їх вартості, кількості і необхідності, тоді як в позові зазначалось про незаконність умов кредитного договору.

Також у позовній заяві позивачем зазначалось про сплату коштів в рахунок погашення заборгованості за комісіями, однак ним було подано квитанції лише за 2024 рік, інших доказів, які б підтверджували погашення заборгованості за строковими та простроченими комісіями за період з 2021 року до позову додано не було. Позивачем підтверджено здійснення погашення боргу за комісіями тільки в сумі 12 995, 80 грн, тому до розгляду ті суми коштів, щодо яких позивач просив здійснити перерахунок, але сплату яких не підтвердив жодним доказом, не можуть бути прийняті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дибов О.В. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача, АТ «Банк Кредит Дніпро», Гайдо О.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 3 вересня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22035000530854 (а.с. 8-13).

Відповідно до п. 1.1. договору банк зобов`язується надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним сином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому договором.

Пунктом 1.2 договору сторонами погоджено, що кредит надається на наступних умовах: сума кредиту - 176776,11 грн; строк кредитування - 48 місяців; кінцева дата повернення кредиту - 3 вересня 2025 року; цільове призначення - на споживчі потреби; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом у розмірі - 0,001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: з 03.09.2021 по 02.10.2022 - 3% від суми кредиту, з 03.10.2022 по 02.10.2023 - 2,5% від суми кредиту, з 03.102023 по 02.10.2024 - 1,5% від суми кредиту, з 03.10.2024 по 03.09.2025 - 0,925% від суми кредиту.

У разі неповернення суми кредиту в терміни, встановлені договором (в дати, передбачені графіком платежів, в кінцеву дату повернення кредиту, або іншу дату, визначену банком у письмовій вимозі у випадку порушення клієнтом умов договору, клієнт зобов`язаний сплатити банку проценти за порушення грошового зобов`язання (згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України) в розмірі 56.00% річних від простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення, включаючи день погашення простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 2.1 договору супровідними послугами, що придбаваються у зв`язку із договором є: послуги з розрахунково - касового обслуговування, в тому числі ті, що надаються під час погашення за заборгованості за договором. Вартість таких послуг визначається згідно з тарифами, опублікованими на офіційному сайті банку. Інформування клієнта про зміну тарифів здійснюється шляхом розміщення інформації на офіційному сайті банку або іншими каналами, передбаченими УДБО. Про зміну тарифів банк інформує клієнта, не пізніше, ніж за 5 банківських днів до дати набуття чинності таких змін. У разі змін тарифів на обслуговування платіжної картки банк повідомляє клієнта за 30 календарних днів до дати набуття чинності таких змін.

Згідно з копією графіку платежів/розрахунок орієнтовної загальної вартості кредиту та орієнтовної реальної річної процентної ставки (а.с. 10), розмір платежу за обслуговування кредитної заборгованості становить з 03.10.2021 по 03.09.2022 - 5303,28 грн; з 03.10.2022 по 03.09.2023 - 4419,40 грн; з 03.10.2023 по 03.09.2024 - 2651.64 грн; з 03.010.2024 по 03.09.2025 - 1635,18 грн.

Відповідно до п. 5.4 договору клієнт підтверджує, що він самостійно ознайомився з інформацією на офіційному сайті банку, необхідною для отримання споживчого кредиту, він усвідомлено прийняв рішення щодо укладення цього кредитного договору. Банк надав йому у письмовій формі актуальний на дату укладення цього кредитного договору паспорт споживчого кредиту та всю, передбачену чинним законодавством інформацію про умови кредитування, в тому числі для порівняння різних пропозицій банку з метою прийняття клієнтом обґрунтованого рішення про укладення цього договору, а також, що банк не обмежував його у часі для ознайомлення із зазначеною інформацією та для прийняття рішення.

Зміни та доповнення в договір вносяться: щодо істотних умов договору - шляхом укладання сторонами додаткових договорів до цього кредитного договору. Істотними умовами договору є ті, які прямо визначені в цьому кредитному договорі як істотні (п. 5.8.1); щодо інших умов договору, в тому числі УДБО, - шляхом внесення змін до договору в порядку, передбаченому УДБО(5.8.2).

З питань захисту прав споживачів фінансових послуг клієнт може звернутися до Управління захисту прав споживачів Національного банку України за контактами, вказаними на сайті Національного банку України в розділі «Захист прав споживачів» (п. 5.9).

27 лютого 2023 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 1/27022023 до кредитного договору № 22035000530854 від 03.09.2021(а.с. 14-17).

В пункті 1 даної додаткової угоди сторони підтвердили, що на дату підписання цієї додаткової угоди сума загальної заборгованості клієнта за кредитним договором становить 215930,28 грн та складається із наступних сум: 146433,24 грн - строкова заборгованість за кредитом; 10275,61 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 0,11 грн- строкова заборгованість за процентами; 1,36 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 59219,96 грн - прострочена заборгованість за комісією.

Відповідно до п. 2 вказаної додаткової угоди сторони домовилися внести наступні зміни до кредитного договору: а) всю заборгованість за процентами і комісією, вказану в п. 1 цієї додаткової угоди, погасити за рахунок збільшення строкової заборгованості за кредитом, яка в подальшому підлягає погашенню в межах графіку, вказаного у п. 3 цієї додаткової угоди; б) перенести терміни оплати простроченої заборгованості за кредитом, вказаної в п. 1 цієї додаткової угоди, у зв`язку з чим відповідна сума заборгованості за кредитом стає строковою заборгованістю та підлягає погашенню в межах графіку, вказаного в п. 3 цієї додаткової угоди; в) продовжити строк кредитування на 72 дні від останньої визначеної графіком платежів дати платежу за кредитним договором, що передує даті укладення цієї додаткової угоди, та встановити нову кінцеву дату повернення кредиту: 03.02.2029; г) встановити новий розмір щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а саме 1,5% від суми заборгованості за кредитом, визначеної за наслідком застосування умов цієї додаткової угоди та зазначеної в п. 3 цієї додаткової угоди; д) встановити відтермінування погашення строкової заборгованості за кредитом на 12 місяців починаючи з першої визначеної графіком платежів дати платежу за кредитним договором, що слідує за датою укладення цієї додаткової угоди.

Пунктом 3 встановлено, що сума строкової заборгованості за кредитом внаслідок застосування вищезазначених змін умов кредитного договору становить 215930,28 грн, у зв`язку із чим сторони домовилися викласти розділ 4 кредитного договору в новій редакції.

Так, відповідно до розділу 4 додаткової угоди (графіку платежів/розрахунку орієнтовної загальної вартості кредиту та орієнтовної реальної річної процентної ставки) розмір платежу за обслуговування кредитної заборгованості становить з 03.03.2023 по 03.02.2029 по 3238,95 грн.

Відповідно до п. 7 додаткової угоди, інші умови кредитного договору та додаткових угод до нього (за наявності) залишаються без змін, і сторони підтверджують свої зобов`язання за ними. Терміни, що використовуються в цій додатковій угоді, мають значення, надане їм в договорі, якщо інше не передбачено в цій додатковій угоді.

Додаткова угода є невід`ємною частиною договору, складена у двох примірниках, набирає чинності з моменту її підписання та діє протягом строку дії договору (п. 8).

Вищевказані кредитний договір № 22035000530854 від 03.09.2021 та додаткова угода № 1/27022024 від 27.02.2023 до даного кредитного договору підписані позивачем власноручно.

3 вересня 2021 року позивач підписав заяву-згоду № 1050380 на укладення Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб, відповідно до якої шляхом підписання цієї заяви-згоди, підтвердив, що погоджується отримувати банківські послуги на умовах, що зазначені в УДБО, та підтвердив, що всі умови йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

В копії опитувальника клієнта-фізичної особи від 27 лютого 2023 року, підписаного позивачем, зазначений перелік послуг, якими останній планує користуватися/користується у АТ «Банк Кредит Дніпро», а саме: розрахункове обслуговування, операції з платіжними картками, кредитні операції, операції через Free Bank.79*8/888.

В рахунок погашення кредиту позивачем вносилися кошти, що підтверджується копіями квитанцій від 05.03.2024, 05.04.2025, 03.05.2024, 14.06.2024 (а.с. 18-21).

14.04.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути йому грошові кошти, які були ним сплачені у якості щомісячної комісії за обслуговування кредиту, проте отримав відмову (а.с. 22, 23).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», «Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісію за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Укладаючи договір, жодних заперечень не виказував та уклав кредитний договір, на визначених умовах, у тому числі і зі сплатою комісії, а в подальшому, уклав додаткову угоду. З огляду на вказане, вважав необґрунтованими доводи позивача про невідповідність п. 1.2 кредитного договору та розділу 4 колонки 7 «Графіку платежів/розрахунок орієнтовної загальної вартості кредиту та орієнтовної реальної річної процентної ставки» кредитного договору в частині його обов`язку щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості нормам Закону України «Про захист прав споживачів».

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, завтерджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Разом з тим до загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В пункті 1.2 кредитного договору щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) визначена з 03.09.2021 по 02.10.2022 - 3% від суми кредиту, з 03.10.2022 по 02.10.2023 - 2,5% від суми кредиту, з 03.102023 по 02.10.2024 - 1,5% від суми кредиту, з 03.10.2024 по 03.09.2025 - 0,925% від суми кредиту.

Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в розділі 4 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки» кредитного договору (колонка 8 графіку). Загальний розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування із 03 вересня 2021 року по 03 вересня 2025 року складає 168 114,00 грн.

Однак, встановивши у кредитному договорі № 22035000530854 сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, що у загальному розмірі складає 168 114,00 грн, банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику, а розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.

При цьому згідно з графіком платежів і розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки загальний розмір плати за розрахунково-касове обслуговування (168 114,00 грн) є суттєвим порівняно із розміром кредиту, отриманого ОСОБА_1 (176 776,11 грн), що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.

У справі, яка переглядається, АТ «Банк «Кредит Дніпро» не було позбавлене можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються позичальнику за таку плату. Разом з тим умови кредитного договору не містять будь-якого опису послуг, за які банком встановлена комісія.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги доданий відповідачем до відзиву на позовну заяву Опитувальник клієнта-фізичної особи, як доказ погодження сторонами послуг, що нібито входять до складу комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Так, вищевказаний Опитувальник складений 27 лютого 2023 року, тобто через 1,5 роки після укладення кредитного договору від 03.09.2021; не містить посилання на кредитний договір №22035000530854; не містить умов щодо встановлення комісії; не містить вартості послуг; не містить розрахунку комісії; не містить погодження переліку додаткових та супутніх послуг.

Із зазначеного слідує, що даний Опитувальник не є частиною кредитного договору №22035000530854 від 03.09.2021 року.

Суд першої інстанції зазначеним обставинам належної правової оцінки не дав, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про необґрунтованість доводів позивача про невідповідність п. 1.2 кредитного договору та розділу 4 колонки 7 «Графіку платежів/розрахунок орієнтовної загальної вартості кредиту та орієнтовної реальної річної процентної ставки» в частині сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості нормам Закону України «Про захист прав споживачів».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги доводи відповідача про те, що підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, оскільки зазначена обставина не спростовує нікчемність оспорюваних умов договору.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що визнання судом нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20 (провадження № 61-17825св21) зазначено, що:

«У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам законута є ефективними».

Згідно частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

З огляду на встановлені у справі обставини щодо нікчемності пункту 1.2 та розділ 4 кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту та враховуючи вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором, у цій справі підлягають застосуванню правові наслідки виконання нікчемного правочину шляхом зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості по кредитному договору № 22035000530854від 03 вересня 2021 року, укладеному між ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по кредитному договору № 22035000530854 від 03 вересня 2021 року, що забезпечить захист інтересів позивача.

Поряд із цим, колегія суддів апеляційного суду не може визнати обґрунтованими доводи позивача про те, що на виконання умов кредитного договору на погашення заборгованості за комісією ним було сплачено 39 472,20 грн, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами.

Так, на підтвердження сплати боргу за комісіями, позивач надав суду лише копії квитанцій про оплату за платіжними операціями, проведеними в 2024 році. Інших доказів, які б підтверджували здійснення позивачем погашення заборгованості за строковими та простроченими комісіями за період з 2021 року, до суду подано не було.

Графіки платежів, які містяться в кредитному договорі № 22035000530854 від 03вересня 2021 року та Додатковій угоді №1/270223 від 27 лютого 2023 року до нього, не є доказами сплачених комісій, оскільки містять лише складові суми обов`язкових щомісячних платежів, які клієнт має сплатити за період дії кредитного договору. Обставини здійснення погашення заборгованості з графіків платежів встановити було неможливо.

У вимозі про повернення та перерахунок грошових коштів від 15.04.2024 року, яка була надіслана відповідачу, ОСОБА_1 також не наводить доказів здійснення ним погашення заборгованості за комісіями.

Враховуючи викладене, вимоги позовної заяви в частині зобов`язання АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням комісії в конкретно визначеному позивачем розмірі - 39 472,20 грн, не можуть бути задоволені, оскільки внесення оплати на погашення боргу за комісією у зазначеному розмірі позивачем не доведено.

Разом із тим, колегія суддів приходить висновку, що відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норм матеріального права, тому оскаржуване рішення необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно п.п.1,2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу, подану адвокатом Дибовим Олександром Вікторовичем в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року - скасувати. Ухвалити нове рішення по справі.

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про перерахунок заборгованості задовольнити частково.

Зобов`язати АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснити перерахунок заборгованості за Кредитним договором №22035000530854 від 03 вересня 2021 року з огляду на нікчемність п. 1.2 та розділу 4 цього кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту, зарахувавши вже сплачені ОСОБА_1 кошти на погашення комісії за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по кредитному договору.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 12 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді : О.В. Борисова

С.А. Голуб