Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №755/12436/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/12436/23 Головуючий у суді І інстанції Марфіна Н.В.

Провадження № 22-ц/824/8054/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліцею «Домінанта» Дніпровського району м. Києва про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії, стягнення всіх належних виплат при розрахунку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у серпні 2023 року звернувся до суду з позовом до Ліцею «Домінанта» Дніпровського району м. Києва (до перейменування - Навчально-виховний комплекс «Домінанта» (дошкільний начальний заклад - спеціалізована школа І ступеня - суспільно-гуманітарна гімназія - спеціалізована школа № 204 з поглибленим вивченням фізичної культури)), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимогпросив:

- визнати припиненими трудові відносини між сторонами з 18 серпня 2023 року внаслідок дострокового розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника за його заявою від 03 серпня 2023 року на підставі статті 39 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю;

- зобов`язати відповідача внести зміни в наказ № 380-К від 08 серпня 2023 року та у його трудову книжку, зазначивши: «Звільнити ОСОБА_1 , вчителя фізики, 18 серпня 2023 року у зв`язку з розірванням трудового договору з ініціативи працівника, згідно з пунктом 4 статті 36, статті 39 КЗпП України. Підстава: заява ОСОБА_1 від 18 серпня 2023 року»;

- стягнути з відповідача на його користь всі належні йому по закону суми виплат при розрахунку, в тому числі компенсацію за невикористану відпустку і вихідну допомогу у розмірі не менше трьохмісячного середнього заробітку, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні;

- стягнути з відповідача на його користь судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 19 вересня 2022 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з НВК «Домінанта» згідно з наказом № 449-к від 16 вересня 2022 року «Про прийняття на роботу вчителя фізики ОСОБА_1 » за строковим трудовим договором.

03 серпня 2023 року через Укрпошту цінним листом з описом вкладення позивач направив відповідачу заяву на звільнення з посади вчителя фізики з 18 серпня 2023 року на підставі статті 39 КЗпП України у зв`язку із систематичним порушенням законодавства про працю НВК «Домінанта», а саме:

1) вчиненим мобінгом з боку адміністрації начального закладу, який почався з 16 грудня 2022 року та тривав на той час;

2) безпідставною відмовою директора НВК «Домінанта» ОСОБА_2 надати позивачу частину щорічної оплачуваної відпустки за період роботи з 19 вересня 2022року по 18 вересня 2023 року на чотирнадцять календарних днів з 02 січня по 15 січня 2023 року;

3) залишенням директором НВК «Домінанта» ОСОБА_2 без розгляду заяви позивача про дострокове розірвання строкового трудового договору, що не передбачено чинним трудовим законодавством;

4) безпідставним зупиненням з 02 січня 2023 року дії строкового трудового договору з позивачем на підставі наказу № 591-к від 30 грудня 2022 року;

5) безпідставним оголошення позивачу простою не з вини працівника наказом № 170-к від 20 квітня 2023 року.

З огляду на те, що позивач подав заяву про звільнення з посади вчителя фізики з 18 серпня 2023 року, тобто до закінчення строку дії трудового договору, на підставі статті 39 КЗпП України, НВК «Домінанта» зобов`язаний був розглянути цю заяву та звільнити його з тих підстав, про які він зазначав, або відмовити у розірванні трудового договору. Проте відповідач не відмовив позивачу у розірванні трудового договору на підставі статті 39 КзпП України.

Факти порушення трудового законодавства з боку НВК «Домінанта» станом на 03 серпня 2023 року існували та знайшли своє підтвердження під час судового розгляду в межах справ № 755/2395/23 та № 755/9344/23, що свідчить про наявність законних підстав для звільнення позивача на підставі статті 39 КЗпП України за його заявою від 03 серпня 2023 року.

Однак направлене Укрпоштою відправлення залишилося не врученим, оскільки відповідач свідомо відмовлявся від отримання кореспонденції, яку відправляв позивач, а направлене через кур`єрську службу «Turman express logistics» відправлення не було вручене по причині відмови від його отримання.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 ще раз звернувся до відповідача із заявою про звільнення за статтею 39 КЗпП України, відправивши її 15 серпня 2023 року на email: nvkdominanta@ukr.net разом із супровідним текстом до п`ятьох адресатів (НВК «Домінанта» nvkdominanta@ukr.net, Міністерство освіти і науки України ez@mon.gov.ua, Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) education@kyivcity.gov.ua, Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації dniprosvita@kmda.gov.ua, освітньому омбудсмену ez@eo.gov.ua), аби відповідач не міг заперечити факт одержання від позивача електронного листа.

18 серпня 2023 року, тобто в день, який позивач вказав у своїй заяві на звільнення від 03 серпня 2023 року, він не отримав завірений наказ про звільнення, повідомлення про види розрахунків з ним та їх суми, а також трудову книжку з внесеними записами. Хоча в цей день зателефонував за номером НОМЕР_1 директору НВК «Домінанта» ОСОБА_2 щоб підтвердити свій намір звільнитися і погодити час для отримання наказу про звільнення, повідомлення про види розрахунків, їх суми і трудової книжки з внесеними записами. Не вислухавши позивача до кінця, директор відмовилася від розмови. Тоді позивач направив з тим самим проханням смс-повідомлення на її номери ( НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ) у Viber, Telegram та Facebook Messenger. Крім того, протягом дня направляв повідомлення з тим самим проханням на email НВК «Домінанта»: nvkdominanta@ukr.net, на Facebook сторінку ІНФОРМАЦІЯ_1 у Viber-чат «Профспілка НВК «Домінанта», проте жодної відповіді не отримав.

Позивач вказував, що про накази НВК «Домінанта» від 08 серпня 2023 року за № 379-к «Про припинення простою не з вини працівника ОСОБА_1 » та за № 380-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 », а саме у зв`язку із закінченням строку трудового договору, йому відомо не було, про їх існування він дізнався 26 вересня 2023 року, коли ознайомився з матеріалами справи № 755/12436/23, завірені копії цих наказів не отримував.

У наказі № 380-к від 08 серпня 2023 року вказана така підстава для звільнення як пункт 2 статті 36 КзпП України, хоча відповідно до пункту 4 статті 36 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника є самостійною підставою для припинення трудового договору з працівником (статті 38, 39).

Оскільки станом на 08 серпня 2023 року строковий трудовий договір діяв і позивачем на вказану дату була подана заява про його дострокове розірвання за статтею 39 КЗпП України з 18 серпня 2023 року, в наказ № 380-к від 08 серпня 2023 року має бути внесені зміни щодо дати звільнення та підстави звільнення, а саме пунктом 1 цього наказу ОСОБА_1 має бути звільнено з 18 серпня 2023 року у зв`язку розірванням трудового договору з ініціативи працівника, згідно з пунктом 4 статті 36, статті 39 КЗпП України, а підстава для звільнення має бути заява ОСОБА_1 від 03 серпня 2023 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Ліцею «Домінанта» Дніпровського району м. Києва судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 6 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішеннями судів у справах № 755/9344/23 та № 755/2395/23 встановлено, що роботодавець незаконного призупинив дію трудового договору з позивачем, а також незаконно було оголошено простій позивачу.

Разом з цим, суд вважав, що роботодавець самостійно відновив дію трудового договору, скасував власний наказ про призупинення дії трудового договору з позивачем та здійснив виплату останньому належного йому заробітку за час призупинення дії трудового договору, що підтверджується, зокрема змістом рішень судів у справі № 755/2395/23.

Також суд вважав, що хоча рішеннями судів у справі № 755/9344/23 поновлено порушені трудові права позивача шляхом скасування наказу про оголошення простою працівнику та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, проте простій був припинений самим роботодавцем до прийняття відповідного рішення суду.

Отже, на думку суду першої інстанції, трудові права позивача були самостійно поновлені відповідачем, а тому були відсутні підстави для дострокового розірвання трудового договору у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

Вирішуючи питання щодо законності звільнення позивача у зв`язку з закінченням терміну строкового трудового договору, суд першої інстанції виходив з того, що відмови роботодавця у розірванні трудового договору з позивачем на підставі статті 39 КЗпП України не було і, на переконання суду, не могло бути за відсутності доказів обізнаності відповідача про подання позивачем заяви від 03 серпня 2023 року до часу видання наказу про звільнення від 08 серпня 2023 року.

Суд вказав про відсутність підстав вважати, що станом на час прийняття роботодавцем наказу про звільнення позивача за закінченням строку трудового договору відповідач свідомо ухилявся від отримання заяви позивача про його звільнення у зв`язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, адже до часу прийняття наказу про звільнення було лише одне повідомлення АТ «Укрпошта» від 04 серпня 2023 року, яке припало на останній робочий день тижня - п`ятницю. Крім того, на попередню аналогічну заяву позивача від 27 грудня 2022 року роботодавець відреагував відповіддю від 30 грудня 2022 року.

Відтак, всі подальші засоби надсилання позивачем своєї заяви про звільнення від 03 серпня 2023 року, датовані числами серпня 2023 року вже після видання роботодавцем наказу про звільнення від 08 серпня 2023 року, а тому не підлягали розгляду роботодавцем.

У наведеній ситуації, на думку суду, роботодавець законно прийняв наказ про звільнення позивача у зв`язку з закінченням строку трудового договору і відсутні підстави для внесення змін до такого наказу на підставі пізніше прийнятих рішень судів про невідповідність законодавству наказів роботодавця про призупинення дії трудового договору та оголошення простою за відсутності достатніх доказів обізнаності відповідача про наявність заяви позивача від 03 серпня 2023 року станом на час прийняття наказу про звільнення - 08 серпня 2023 року.

Крім того, станом на час звільнення позивача 08 серпня 2023 року не існувало наведених вище рішень судів про незаконність призупинення дії трудового договору та оголошення позивачу простою, тож відповідач, як сторона строкового трудового договору, яке не має бажання продовжувати такий договір, не була обмежена у можливості ініціювати звільнення працівника за закінченням строку трудового договору.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання припиненими трудових відносин з 18 серпня 2023 року за заявою позивача від 03 серпня 2023 року на підставі статті 39 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, не підлягають до задоволення і вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача вихідної допомоги відповідно до положень статті 44 КЗпП України.

Ураховуючи здійснення відповідачем розрахунку з позивачем при звільненні останнього та відсутність підстав для стягнення з відповідача вихідної допомоги, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Стислий зміст апеляційної скарги

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що станом на 03 серпня 2023 року мало місце два достовірно підтверджених у подальшому судовими рішеннями випадки порушення НВК «Домінанта» законодавства про працю: безпідставне і незаконне призупинення з 02 січня 2023 року дії строкового трудового договору з позивачем наказом від 30 грудня 2022 року № 591-к; безпідставне і незаконне оголошення позивачу простою не з вини працівника наказом від 20 квітня 2023 року № 170-к.

Звертає увагу, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року провадження у цій справі № 755/12436/23 було зупинено до набрання законної сили рішеннями у справах № 755/2395/23 та № 755/9344/23, оскільки фактично наявність або відсутність порушення трудового законодавства з боку роботодавця по відношенню до позивача, зокрема у застосуванні мобінгу та прийняття наказів № 170-к від 20 квітня 2023 року «Про оголошення простою ОСОБА_1 » та № 591-к від 30 грудня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 », вирішується в межах вказаних справ.

В порушення вказаних норм ЦПК України суд першої інстанції не врахував у повній мірі обставини, встановлені судами у справах № 755/2395/23 та № 755/9344/23 про порушення НВК «Домінанта» по відношенню до позивача трудового законодавства, а саме обставини незаконного призупинення з ним дії трудового договору та незаконного оголошення йому простою як підстав для звільнення за статтею 39 КЗпП України, про які він вказав у своїй заяві від 03 серпня 2023 року.

Та обставина, що судових рішень у справах № 755/2395/23 та № 755/9344/23 не існувало станом на 03 серпня 2023 року не спростовує факту наявності вказаних вище обставин порушення відповідачем трудового законодавства, що було предметом судового розгляду у цих справах на дату подання заяви про звільнення.

Окрім того, та обставина, що у справі № 755/2395/23 судом було відмовлено у задоволенні позову, не спростовує встановлених судом обставин про незаконність наказу від 30 грудня 2022 року № 591-к та протиправність призупинення дії трудового договору роботодавцем, що існувало станом на 03 серпня 2023 року та підтверджено вказаним вище рішенням суду у справі № 755/2395/23.

Позивач стверджує, що він вчинив всі залежні від нього дії щодо направлення у встановленому законом порядку на офіційну поштову адресу відповідача заяви про своє звільнення на підставі статті 39 КЗпП України і надав суду докази про це. Натомість, відповідач діяв недобросовісно та навмисно створив йому перешкоди у реалізації його права на звільнення у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач був необізнаний з поданням працівником заяви від 03 серпня 2023 року до часу прийняття наказу від 08 серпня 2023 року № 380-к, позивач вважає помилковим та таким, що спростовується наявними у справі № 755/12426/23 доказами.

Стислий зміст відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу Ліцей «Домінанта» Дніпровського району м. Києва просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, вважаючи доводи позивача необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Свої заперечення мотивує тим, що суд першої інстанції врахував преюдиційні обставини, встановлені судами у справі № 755/2395/23 за позовом ОСОБА_1 до НВК «Домінанта», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання факту мобінгу під час здійснення трудової діяльності, скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо доводів позивача про безпідставне зупинення з 02 січня 2023 року з ним дії строкового трудового договору на підставі наказу від 30 грудня 2022 року № 591-к, суд першої інстанції правильно врахував, що відповідач самостійно відновив дію трудового договору, скасував власний наказ про призупинення дії трудового договору з позивачем та здійснив виплату останньому належного йому заробітку за час призупинення дії трудового договору, що підтверджується, у тому числі змістом рішень судів у справі № 755/2395/23.

Доводи позивача про безпідставне оголошення йому простою не з вини працівника наказом від 20 квітня 2023 року № 170-к, також вважає необґрунтованими. Суд першої інстанції вірно зазначив, що рішеннями судів у справі № 755/9344/23 поновлено порушені трудові права позивача шляхом скасування наказу про оголошення простою працівнику та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішення у справі № 755/9344/23 добровільно виконанні відповідачем.

Таким чином, у цій справі не встановлено порушень трудового законодавства стосовно позивача.

Посилання апеляційної скарги про те, що відповідач не мав права видавати наказ від 08 серпня 2023 року № 380-к про звільнення позивача з інших підстав, ніж тих, які зазначено у заяві про звільнення від 03 серпня 2023 року, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази того, що відповідач отримав заяву позивача, тоді як відповідач не був позбавлений можливості ініціювати припинення строкового трудового договору у зв`язку із закінченням його строку.

Ураховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статі 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Позиції сторін, висловлені в судовому засіданні

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ландишева С.М. підтримали доводи апеляційної скарги, просили задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином під розписку, директор Ліцею «Домінанта» Дніпровського району м. Києва Уфімцева С. В. надіслала на електронну пошту Київського апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з її перебуванням у щорічній відпустці.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.

Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи та/або їх представників, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з`явилась (див.зокрема, постанови Верховного Судувід 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 та від 22 листопада 2024 року у справі № 727/6078/22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2024 року у справі № 990SCGC/20/24 зазначила, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

ЄСПЛ наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).

Виходячи з наведеного, колегія суддів у межах своїх повноважень дійшла висновку про визнання неявки ОСОБА_2 , як представника Ліцею «Домінанта» Дніпровського району м. Києва в порядку самопредставництва, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи, з огляду на те, що відповідач був завчасно і належним чином повідомлений про наступне судове засідання у справі. З матеріалів справи вбачається, що наказом Управління освіти Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 739-к від 24 червня 2026 року виконання обов`язків директора ліцею на час відпустки основного працівника ОСОБА_2 було покладено на заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_4 , який після 14 липня 2026 року представляв інтереси відповідача у справі. Крім того, інтереси відповідача у справі представляв також адвокат Білобловський С. В., який також брав участь у розгляді справи і подавав процесуальні документи до апеляційного суду. З урахуванням категорії даної справи, що виникла з трудових відносин, для якої пріоритетним є швидке вирішення, надання ОСОБА_2 та адвокатом Білобловським С. В. пояснень по суті апеляційної скарги в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яке відбулось 08 липня 2026 року, а також не зазначення обставин, які директор ліцею мала намір додатково особисто повідомити апеляційному суду, на підставі статей 369, 372 ЦПК Україниклопотання представника відповідача про відкладення розгляду справизалишила без задоволення та ухвалила проводити розгляд справи за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Позиція Київського апеляційного суду

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників процесу в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слідзадовольнити з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Наказом НВК «Домінанта» № 449-к від 16 вересня 2022 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду вчителя фізики за строковим трудовим договором з 19 вересня 2022 року по 26 серпня 2023 року (т. 1, а.с. 10).

14 грудня 2022 року позивач склав на ім`я директора ліцею заяву, у якій просив надати йому частину основної щорічної оплачуваної відпустки за період роботи 19 вересня 2022 року по 18 вересня 2023 року тривалістю 14 календарних днів з 02 по 15 січня 2023 року. На вказаній заяві міститься резолюція директора такого змісту: «Згідно законодавства відпустка надається після відпрацювання певного часу. Ваша відпустка попереду, влітку» (т. 1, а.с. 11).

Відповідно до заяви позивача від 27 грудня 2022 року на ім`я директора ліцею ОСОБА_1 просив звільнити його із займаної посади вчителя фізики згідно статті 39 КЗпП України у зв`язку з порушеннями законодавства про працю, колективного та трудового договору, а також у зв`язку з неможливістю виконувати роботу, обумовлену трудовим договором по причині мобінгу в школі стосовно нього (т. 1, а.с. 12).

За змістом відповіді НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року: «Розглянувши Вашу заяву від 27.12.2022 року щодо дострокового розірвання строкового трудового договору з Вами через нібито порушення роботодавцем законодавства про працю та з інших підстав, повідомляємо наступне. Наведені підстави не відповідають дійсності, тому дану заяву залишено без розгляду. Після завершення Вашої відпустки без збереження заробітної плати, 02.01.2023 року просимо відвідати заклад освіти та ознайомитись з наказом, який стосується Вас» (т. 1, а.с. 15).

Згідно із наказом роботодавця № 591-к від 30 грудня 2022 року було призупинено на час дії воєнного стану дію трудового договору з вчителем фізики ОСОБА_1 з 02 січня 2023 року (т. 1, а.с. 16).

Наказом НВК «Домінанта» № 129-к від 21 березня 2023 року поновлено дію строкового трудового договору з вчителем фізики ОСОБА_1 з 20 квітня 2023 року (т. 1, а.с. 140).

20 квітня 2023 року представниками роботодавця складений акт № 1 про те, що 20 квітня 2023 року учитель фізики ОСОБА_1 не вийшов на роботу без поважної причини. Адміністрація чекала на ОСОБА_1 для погодження переведення його на іншу роботу в НВК «Домінанта» з іншим педагогічним навантаженням. Надання правової допомоги працівнику не являється поважною причиною для не виходу на роботу (т. 1, а.с. 144).

Наказом НВК «Домінанта» № 170-к від 20 квітня 2023 року оголошено простій не з вини працівника з 11:00 години 20 квітня 2023 року вчителю фізики ОСОБА_1 до закінчення дії його строкового трудового договору. Звільнено ОСОБА_1 від обов`язку бути присутнім на віддаленому робочому місці та на робочому місці в закладі освіти до закінчення простою. Наказано оплачувати простій ОСОБА_1 в розмірі 2/3 встановленого посадового окладу (т. 1, а.с. 41).

03 серпня 2023 року позивач засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» направив на адресу відповідача заяву про звільнення з посади вчителя фізики у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю і вказана поштова кореспонденція була повернута відправнику за закінченням терміну зберігання (т. 1, а.с. 42-47).

За змістом вказаної заяви позивача від 03 серпня 2023 року, останній просив роботодавця достроково розірвати строковий трудовий договір згідно статті 39 КЗпП України та звільнити його із займаної посади з 18 серпня 2023 року. Обґрунтовуючи заяву, позивач вказував, що його прохання обумовлене порушенням роботодавцем законодавства про працю, а саме статті 2 КЗпП України в частині права працівника на гідне ставлення з боку роботодавця, частини першої статті 2-1, статті 2-2, частини четвертої статті 22 КЗпП України: «Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладанні, зміні та припиненні трудового договору не допускається»; пунктів 5, 9 статті 29, статті 32, статті 34, частини другої статті 79, частини другої статті 113, статті 141 КЗпП України, а також у зв`язку з порушенням статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ (т. 1, а.с. 42, 43).

Зі змісту листа АТ «Укрпошта» від 07 вересня 2023 року убачається, що повідомлення про надходження на адресу НВК «Домінанта» відповідної поштової кореспонденції були надіслані роботодавцю 04 серпня, 09 серпня та 11 серпня 2023 року (т. 2, а.с. 190-192).

Наказом відповідача № 379-к від 08 серпня 2023 року у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору та згідно пункту 2 статті 36 КЗпП України припинено з 25 серпня 2023 року простій не з вини працівника вчителю фізики ОСОБА_1 , оголошений наказом № 170-к від 20 квітня 2023 року (т. 1, а.с. 158).

Наказом НВК «Домінанта» № 380-к від 08 серпня 2023 року звільнено ОСОБА_1 26 серпня 2023 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору згідно з пунктом 2 статті 36 КЗпП України. Бухгалтерії наказано в установленому порядку здійснити повний розрахунок з ОСОБА_1 та провести передбачені законодавством виплати у зв`язку зі звільненням його з роботи (т. 1, а.с. 159).

Згідно повідомлення відповідача на ім`я позивача від 08 серпня 2023 року у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору наказом по НВК «Домінанта» припинено простій не з вини працівника вчителю фізики ОСОБА_1 та видано наказ про звільнення у зв`язку із закінченням терміну строкового трудового договору. Враховуючи викладене, позивачу запропоновано 25 серпня 2023 року прибути до НВК «Домінанта» для ознайомлення з відповідними наказами, проведення розрахунку та отримання трудової книжки (т. 1, а.с. 149-151).

15 і 23 серпня 2023 року позивачу повторно були направлені повідомлення відповідача аналогічного змісту (т. 1, а.с. 152-157).

Відповідно до повідомлення відповідача на ім`я позивача від 05 вересня 2023 року у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору позивач отримав запрошення прийти в останній робочий день 25 серпня 2023 року до НВК «Домінанта» для отримання повного розрахунку та трудової книжки. До закладу освіти позивач у свій останній робочий день, не дивлячись на отримані повідомлення, не з`явився. Наказом по закладу освіти позивач звільнений у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору. Повний розрахунок з ним проведено згідно чинного законодавства. Роботодавець просив працівника повідомити на яку адресу надіслати трудову книжку (т. 1, а.с. 171-173).

За змістом акту Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 04 серпня 2023 року, станом на дату перевірки відсутній факт призупинення дії трудового договору з вчителем фізики ОСОБА_1 , що не дає підстав для внесення припису відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 2136-ІХ. Питання щодо правомірності призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 у період 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року (фактичної дії наказу НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 »), є предметом судового розгляду (т. 1, а.с. 160-167).

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 11 січня 2024 року у справі № 755/9344/23, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ НВК «Домінанта» від 20 квітня 2023 року № 170-к «Про оголошення простою ОСОБА_1 ». Стягнуто з НВК «Домінанта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 22 098,90 грн з урахуванням обов`язкових податків та зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У зазначеній справі суд встановив, що у відповідача були відсутні підстави, передбачені статтею 34 КЗпП України, для оголошення простою позивачу, з огляду на що спірний наказ НВК «Домінанта» про оголошення простою позивачу із проведенням йому розрахунку заробітної плати на період простою у розмірі двох третин встановленого посадового окладу є незаконним та підлягає скасуванню.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 січня 2025 року у справі № 755/2395/23, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ліцею «Домінанта» Дніпровського району м. Києва, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання факту мобінгу під час здійснення трудової діяльності, скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Відмовивши у задоволені позову у цій справі в частині визнання факту мобінгу, суд не встановив з боку відповідачів ознак мобінгу (цькування) по відношенню до позивача при здійсненні трудової діяльності.

Щодо позовних вимог про скасування наказу НВК «Домінанта» від 30 грудня 2022 року № 591-к «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » суд в мотивувальній частині рішення встановив його незаконність, але відмовив в його скасуванні з тих підстав, що на час ухвалення судового рішення відповідач своїм наказом від 24 жовтня 2023 року № 697-к самостійно скасував оскаржуваний наказ від 30 грудня 2022 року № 591-к і виплатив ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 січня 2023 року по 19 квітня 2023 року одразу після скасування наказу. Отже, його повторне скасування не відповідатиме завданню цивільного судочинства, оскільки не призведе ефективного захисту порушених прав позивача.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Стаття 43 Конституції України встановлює, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи (стаття 23 КЗпП України).

Відповідно до положень статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

За змістом частини третьої статті 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу. Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів (стаття 39 КЗпП України).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Як встановлено судом першої інстанції і ці обставини не заперечуються сторонами, між НВК «Домінанта»та ОСОБА_1 був укладений строковий трудовий договір з 19 вересня 2022 року по 26 серпня 2023 року.

ОСОБА_1 03 серпня 2023 року засобами поштового зв`язку надіслав на адресу роботодавця цінним листом з описом вкладення заяву про дострокове розірвання трудового договору та звільнення з роботи за статтею 39 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства України про працю.

У постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2020 року у справі № 681/1629/18 зазначено, що розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку; для припинення трудового договору за цією підставою має значення наявність чи відсутність факту порушення роботодавцем законодавства про працю чи умов колективного/трудового договору, а також наявність письмово викладеної ініціативи працівника про намір припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку; особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції в тій частині, що оскільки роботодавець не отримав надіслану працівником заяву про дострокове розірвання трудового договору, отже він не мав реагувати на неї, а тому звільнення працівника з роботи з інших підстав, не зазначених в заяві, а саме за закінченням строку трудового договору є законним.

Як зазначалось вище, строк трудового договору між сторонами встановлений до 26 серпня 2023 року. Тобто трудові відносини між сторонами продовжувались до 26 серпня 2023 року, а тому видання відповідачем наказу 08 серпня 2023 року не було перешкодою для розгляду заяви позивача від 03 серпня 2023 року.

Із відповіді АТ «Укрпошта» від 07 вересня 2023 року вбачається, щоповідомлення для НВК «Домінанта» про надходження до відділення поштового зв`язку цінного листа залишались 04 серпня, 09 серпня та 11 серпня 2023 року, проте відповідач не отримав поштове відправлення.

Також позивач надав суду докази повторного направлення вищевказаної заяви 10 серпня 2023 року через службу кур`єрської доставки «Turman express logistics», проте відправлення не вручене адресату по причині відмови останнього від його отримання.

З огляду на це, позивач ще раз звернувся до відповідача із заявою про звільнення за статтею 39 КЗпП України, відправивши її 15 серпня 2023 року на електронну пошту: nvkdominanta@ukr.net разом із супровідним текстом до п`ятьох адресатів (НВК «Домінанта» nvkdominanta@ukr.net, Міністерство освіти і науки України ez@mon.gov.ua, Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) education@kyivcity.gov.ua, Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації dniprosvita@kmda.gov.ua, освітньому омбудсмен ez@eo.gov.ua), аби відповідач не міг заперечити факт одержання зазначеного електронного листа.

Отже, до закінчення строку трудового договору роботодавець отримав від працівника заяву про його дострокове розірвання і був зобов`язаний її розглянути, а саме задовольнити або відмовити в її задоволенні. За умови наявності підстав для задоволення заяви відповідач мав право скасувати свій наказ від 08 серпня 2023 року або внести в нього відповідні зміни.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи позивача про те, що він вчинив всі залежні від нього дії щодо направлення у встановленому законом порядку на офіційну поштову адресу відповідача заяви про своє звільнення на підставі статті 39 КЗпП України і надав суду докази про це. Натомість, відповідач діяв недобросовісно та навмисно створив позивачу перешкоди у реалізації його права на звільнення у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

У постанові від 15 березня 2023 року у справі № 910/17459/20 Верховний Суд дійшов таких висновків: у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом й у постановах від 03 листопада 2021 року у справі № 387/326/20, від 14 серпня 2023 року у справі № 209/1046/21, від 28 квітня 2022 року у справі № 761/48981/19.

Оскільки станом на 03 серпня 2023 року позивач перебував в простої і не знаходився на своєму робочому місці, а між сторонами існували судові спори, комунікація могла відбуватись лише шляхом направлення поштової та електронної кореспонденції. З врахуванням наведеного, неотримання відповідачем поштової кореспонденції від позивача може свідчити саме про його недобросовісну поведінку, направлену на створення складнощів для працівника на доведення до роботодавця своїх вимог.

Суд першої інстанції ці обставини оцінив неналежно і дійшов помилкового висновку про те, що оскільки на час видання наказу від 08 серпня 2023 року про звільнення позивача за закінченням строку трудового договору відповідач не отримав заяви позивача від 03 серпня 2023 року, то подальші направлення позивачем цієї заяви на адресу відповідача не мало сенсу, оскільки наказ про звільнення вже був виданий.

Оцінюючи доводи позивача щодо наявності підстав для дострокового розірвання трудового договору, колегія суддів виходить з такого.

Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 813/2869/17, від 26 листопада 2020 року у справі № 821/1685/16, від 06 квітня 2023 року у справі № 320/7731/20 сформулював правовий висновок про те, що істотність характеру порушень роботодавцем умов трудового законодавства, факт усунення таких порушень та відсутність негативних наслідків для працівника від таких порушень не можуть бути підставою для відмови працівнику у звільненні його за частиною третьою статті 38 КЗпП України, оскільки такі критерії цією нормою не передбачені. Для звільнення працівника за частиною третьою статті 38 КЗпП України достатнім є лише сам факт невиконання роботодавцем законодавства про працю.

Як встановлено судом першої інстанції і ці обставини не спростовуються сторонами, з позивачем незаконно було призупинено дію трудового договору у період з 02 січня 2023 року до 19 квітня 2023 року на підставі наказу від 30 грудня 2022 року № 591-к, а також незаконно оголошено позивачу простій не з вини працівника починаючи з 20 квітня 2023 року до 25 серпня 2023 року на підставі наказу від 20 квітня 2023 року № 170-к.

Незаконність таких дій відповідача була встановлена судовими рішеннями у справах № 755/9344/23 та № 755/2395/23, які набрали законної сили.

При цьому позиція суду першої інстанції щодо того, що роботодавець правомірно прийняв наказ про звільнення позивача у зв`язку із закінченням строку трудового договору і відсутні підстави для внесення змін до такого наказу на підставі пізніше прийнятих рішень судів про невідповідність законодавству наказів роботодавця про призупинення дії трудового договору та оголошення простою є помилковою.

Рішеннями судів встановлена незаконність наказів НВК «Домінанта»про призупинення дії трудового договору і оголошення простою. Тобто судами встановлено порушення роботодавцем трудового законодавства і це порушення існувало саме на час подання позивачем заяви про розірвання трудового договору незалежно від того, чи було це встановлено судовим рішенням. Про таке порушення трудового законодавства позивач зазначав у свої заяві від 03 серпня 2023 року про дострокове розірвання трудового договору.

Також не має юридичного значення та обставина, що відповідач до ухвалення судом рішення у справі № 755/2395/23, а саме 24 жовтня 2023 року скасував наказ № 591-К від 30 грудня 2022 року про призупинення із позивачем дії строкового договору і виплатив середній заробіток за час вимушеного прогулу, оскільки на час подання позивачем заяви 03 серпня 2023 року існувало порушення відповідачем права позивача на працю, а тому він мав право ставити питання про розірвання трудового договору з цих підстав.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 05 березня 2025 року у справі № 760/17880/21 (провадження № 61-1982св24) є безпідставними, оскільки у цій постанові Верховний Суд жодного правового висновку (правової позиції) не робив (не висловлював), лише зазначив мотиви, з яких виходили суди першої та апеляційної інстанцій, не погодився з ними, скасував судові рішення та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Тоді як направлення справи на новий розгляд ще не означає остаточного вирішення відповідної справи, а отже й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у ній. Як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, Солом`янський районний суд міста Києва ухвалою від 08 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року та постановою Верховного Суду від 06 травня 2026 року, провадження у справі закрив.

Відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Таким чином, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання припиненими трудових відносин між ним та Ліцеєм «Домінанта» Дніпровського району м. Києва (колишня назва - НВК «Домінанта») з 18 серпня 2023 року внаслідок дострокового розірвання строкового трудового договору з ініціативипрацівника за заявою від 03 серпня 2023 року на підставі статті 39 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та зобов`язання відповідача внести зміни в наказ № 380-К від 08 серпня 2023 року та у трудову книжкупозивача, зазначивши: «Звільнити ОСОБА_1 , вчителя фізики, 18 серпня 2023 року у зв`язку з розірванням трудового договору з ініціативи працівника, згідно з пунктом 4 статті 36, статті 39 КЗпП України. Підстава: заява ОСОБА_1 від 03 серпня 2023 року».

Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Отже, оскільки позивач звільняється з роботи на підставі статті 39 КЗпП України, він має право на отримання вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Розмір середньоденного заробітку позивача, виходячи із його заробітку за останні два календарні місяці роботи в НВК «Домінанта», встановлений судовим рішенням, що набрало законної сили у справі № 755/9344/23, і становить 476,02 грн.

Виходячи із цього розміру середньоденної заробітної плати позивача, вихідна допомога при звільненні, яка підлягає стягненню з Ліцею «Домінанта» Дніпровського району м. Києва у зв`язку з припиненням трудового договору з ОСОБА_1 внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю,становить 31 417,32 грн(476,02 грн х 66робочих днів).

Відповідно до статті 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті (частини перша та третя статті 75 КЗпП України).

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 83 КЗпП України).

За змістом статей 2, 6, 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору. У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону України «Про відпустки2. У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п`ятої статті 80 Кодексу законів про працю України та частини п`ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону України «Про відпустки» у період дії воєнного стану не застосовуються. У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

Згідно статті 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У справі, яка переглядається, встановлено, що період фактичної роботи позивача до визначеної ним дати звільнення становить з 19 вересня 2022 року по 18 серпня 2023 року, тобто 334 календарні дні. Пропорційно відпрацьованому часу відповідно до статті 6 Закону України «Про відпустки» позивач має право на компенсацію за 51 календарний день невикористаної відпустки (56 днів / 365 днів х 334 дні = 51,24).

При звільненні у серпні 2023 року відповідач виплатив позивачу компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 8 695,40 грн (т. 2, а.с. 216). Проте сума відповідної компенсації була занижена, оскільки роботодавець здійснив її розрахунок з урізаної оплати простою (2/3 окладу) та з виключенням періоду призупинення дії трудового договору.

Оскільки судовими рішеннями у справах № 755/9344/23 та № 755/2395/23 накази НВК «Домінанта» від 20 квітня 2023 року № 170-к «Про оголошення простою ОСОБА_1 » та від 30 грудня 2022 року № 591-к «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 »визнані незаконними, то ці періоди повністю включаються до стажу, що дає право на відпустку, а середньоденний заробіток для обрахунку компенсації за невикористану відпустку при звільненні слід обчислюватися із повної заробітної плати за останні 10 повних місяців роботи позивача (жовтень 2022 року - липень 2023 року).

Сума для визначення середнього заробітку за 10 місяців складає 113 215,50 грн (18 963,43 грн за жовтень 2022 року + 10 417,95 грн за листопад 2022 року + 10 527,04 грн за грудень 2022 року + 10 472,44 грн х 7 місяців середнього заробітку за час вимушеного прогулу січень - липень 2023 року). Кількість календарних днів у розрахунковому періоді становить 304 календарні дні, тому середньоденний заробіток для відпустки буде становити 372,42 грн (113 215,50 грн / 304 дні).

Отже, належна позивачу сума компенсації за 51 день невикористаної відпустки педагогічного працівника складає 18 993,42 грн (51 день х 372,42 грн). Оскільки НВК «Домінанта» було виплачено позивачу при звільненні 8 695,40 грн компенсації за невикористану відпустку, то сума недоплати цієї грошової компенсації, яку ОСОБА_1 вправі вимагати стягнення із Ліцею «Домінанта» Дніпровського району м. Києва,становить 10 298,02 грн (18 993,42 грн - 8 695,40 грн).

Відповідно до частини першої статі 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У частині першій статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Зазначене свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові при звільненні, мають бути виплачені у день його звільнення.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, якщо працівникові при звільненні не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації кошти у визначені статтею 116 КЗпП України строки, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Оскільки відповідач у строки, визначені діючим законодавством, не провів зі позивачем належний і повний розрахунок при звільненні, зокрема не виплатив вихідну допомогу та компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, то виходячи із розміру середньоденної заробітної плати позивача за останні два місяці роботи, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача, який слід рахувати починаючи з 19 серпня 2023 року по 18 лютого 2024 року, тобто шість місяців, становить 61 882,60 грн(476,02 грн х 130 робочих днів).

Водночас із матеріалів справи вбачається і не заперечувалось сторонами, що у серпні 2023 року відповідач виплатив позивачу заробітну плату, у тому числі оплату за простій, за період з 19 серпня по 26 серпня 2023 року, на загальну суму 1 175,05 грн.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 вказав, що діє добросовісно і не претендує на подвійну виплату за одні й ті самі календарні дні, тому у разі визнання судом дати його звільнення 18 серпня 2023 року сума, яку відповідач добровільно виплатив йому як оплату за простій за період з 19 по 25 серпня 2023 року, може бути врахована апеляційним судом та зарахована (віднята) як взаємозалік при визначенні остаточної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні: 61 882,60 грн - 1 175,05 грн = 60 707,55 грн.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що з Ліцею «Домінанта» Дніпровського району м. Києва на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у заявленому розмірі 60 707,55 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних ОСОБА_1 до Ліцею «Домінанта» Дніпровського району м. Києва про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії, стягнення всіх належних виплат при розрахунку та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Щодо розподілу судових витрат

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом у судах апеляційної та касаційної інстанцій, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та відповідно до вимог статті 382 ЦПК України з відповідача стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у межах цієї справи, а саме 3 220,80 грн сплаченого судового збору за пред`явлення позову та 4 831,20 грн - за подання апеляційної скарги на рішення суду, а всього - 8 052,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Ліцеєм «Домінанта» Дніпровського району м. Києва з 18 серпня 2023 року внаслідок дострокового розірвання строкового трудового договору з ініціативипрацівника за заявою від 03 серпня 2023 року на підставі статті 39 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

Зобов`язати Ліцей «Домінанта» Дніпровського району м. Києва внести зміни в наказ № 380-К від 08 серпня 2023 року та у трудову книжку ОСОБА_1 , зазначивши: «Звільнити ОСОБА_1 , вчителя фізики, 18 серпня 2023 року у зв`язку з розірванням трудового договору з ініціативи працівника, згідно з пунктом 4 статті 36, статті 39 КЗпП України. Підстава: заява ОСОБА_1 від 03 серпня 2023 року».

Стягнути з Ліцею «Домінанта» Дніпровського району м. Києва на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 31 417,32 грн, компенсацію за невикористану відпустку при звільненні у розмірі 10 298,02 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 60 707,55 грн.

Стягнути з Ліцею «Домінанта» Дніпровського району м. Києва на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 052,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2026 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: О.В. Борисова

Д.О. Таргоній