Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №753/23611/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

33/824/3601/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 753/23611/25

13 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ - Ратнікової В.М.

при секретарі - Козачук А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Морозова Вадима Юрійовича на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 16 червня 2026 року в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

в с т а н о в и в :

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 16 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривні.

Не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції, 19 червня 2026 року захисник ОСОБА_1 -адвокат Морозов Вадим Юрійович подав апеляційну скаргу, в якій просив суд постанову Дарницького районного суду міста Києва від 16 червня 2026 року скасувати, провадження у справі закрити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необгрунтованою з огляду на суттєві порушення норм матеріального і процесуального права, допущені як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 N? 492253 від 24.10.2025 року, так і в ході розгляду справи судом.

Відповідно до відеозапису з нагрудних камер поліцейських, зафіксованого 24.10.2025 року, о 07:44 год., поліцейський підходить до вже зупиненого транспортного засобу та розпочинає перевірку документів. При цьому жодної підстави для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 повідомлено не було - ні усно, ні письмово. Сам факт керування транспортним засобом у відеозаписі також не зафіксований: поліцейський підходить до вже нерухомого автомобіля.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутнє будь-яке пояснення або обґрунтування підстав зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 . Ні у протоколі серії ВПР1 N? 492253, ні в інших матеріалах справи не зазначено, яке саме порушення було виявлено поліцейськими та що стало підставою для зупинки. Фактично зупинка відбулась без жодної законної підстави, що прямо суперечить ст. 35 Закону України «Національну поліцію». Вважає, що незаконна зупинка транспортного засобу позбавляє всі подальші дії поліцейських правового підгрунття та нівелює доказове значення матеріалів, зібраних під час такого заходу.

Вказує на те, що о 07:46 поліцейський повідомив ОСОБА_1 про необхідність пройти огляд на приладі «Drager», пославшись на «запах алкоголю з порожнини рота». О 07:56 зафіксовано показник 0, 50 проміле. Водночас, на думку апелянта, процедура огляду супроводжувалась численними порушеннями, що позбавляє отриманий результат огляду статусу належного та допустимого доказу.

Відповідно до ст. 266 КУпАП та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.1993 N? 1103 «Про порядок медичного огляду і медичного освідчення водіїв транспортних засобів», а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів (наказ МО3 та МВС від 09.11.2015 N? 1452/735) поліцейський зобов?язаний до початку огляду роз?яснити особі її права та порядок проведення процедури. З відеозапису вбачається, що права зачитані формально, без пояснення суті визначених статей (ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП), що є порушенням п. 11 Розділу ІІ Інструкції, затвердженої Наказом N? 1376.

Зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду та не чинив жодного опору, пройшов перевірку на приладі добровільно. Однак, не погодившись з її результатом, він відмовився підписувати чек приладу «Drager» та протокол.

Відповідно до абз. 2 п. 2.4 зазначеної Інструкції, у разі незгоди особи з результатами огляду, поліцейський зобов?язаний вручити їй направлення до медичного закладу для проведення незалежного медичного освідчення. Таке направлення ОСОБА_1 вручено не було, що грубо порушує його право на оскарження результату та право на незалежну медичну перевірку, гарантоване ч. 4 ст. 266 КУпАП.

Зазначає, що у матеріалах справи відсутні відомості про дату останньої метрологічної перевірки (повірки) приладу «Drager», яким проводився огляд ОСОБА_1 . Відповідно до п. 1.4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп?яніння (наказ МОЗ та МВС від 09.11.2015 N? 1452/735) для проведення огляду дозволяється використовувати виключно технічні засоби, які пройшли державну метрологічну перевірку та включені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Без документального підтвердження факту та дати проведення метрологічної повірки приладу неможливо встановити його справність та точність показань на момент застосування.

В матеріалах справи відсутні серійний номер конкретного приладу «Drager», яким проводився огляд; дата останньої метрологічної повірки цього приладу; строк дії повірки, посилання на запис у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки.

Вважає, що сам по собі показник 0,50 проміле, зафіксований приладом «Drager», не є беззаперечним доказом вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв. Сучасна медична та судово-медична практика свідчить про те, що прилади типу «Drager», які вимірюють концентрацію алкоголю у видихуваному повітрі, можуть фіксувати підвищені показники внаслідок цілого ряду чинників, не пов?язаних із вживанням алкоголю.

Зокрема, до таких чинників належать: вживання певних лікарських (протидіабетичних засобів, деяких антибіотиків, протиастматичних інгаляторів); захворювання шлунково-кишкового тракту, зокрема, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, цукровий діабет у стадії кетоадидозу, при якому організм виробляє ацетон, що фіксується приладом як алкоголь; вживання ополіскувачів для порожнини рота, деяких харчових продуктів (хліб, кефір, квас, безалкогольне пиво); недавне вживання алкоголевмісних ліків; підвищена температура тіла особи. Усі ці чинники здатні спотворити показники приладу.

Показово, що ОСОБА_1 під час відеозапису демонструє повністю адекватну поведінку: стійко тримається на ногах, впевнено пересувається, розмовляє розбірливо та послідовно, реагує на звернення поліцейських, орієнтується в ситуації. Жодних зовнішніх ознак сп?яніння - порушення координації, мовлення, орієнтації - відеозапис не фіксує. Відповідно до Переліку клінічних ознак, що свідчать про стан сп?яніння (додаток до Інструкції про порядок виявлення), для встановлення стану сп?яніння необхідна сукупність об?єктивних клінічних ознак. Їх відсутність у сукупності з сумнівністю показань приладу унеможливлює беззаперечний висновок про стан алкогольного сп?яніння.

На думку апелянта, єдиним способом достовірно встановити факт вживання алкоголю та його концентрацію в крові є медичне освідчення в лікувальному закладі з аналізом біологічних середовищ (кров, сеча). Відповідно до п.п. 12, 13 Розділу 3 Інструкцій про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп?яніння, остаточний висновок про стан сп?яніння робиться саме на підставі результатів медичного освідчення, а не виключно на підставі показань технічного приладу. Оскільки медичне освідчення проведено не було, відсутні підстави вважати факт алкогольного сп?яніння доведеним.

Зазначає, що аналіз відеозапису з нагрудних камер поліцейських свідчить про те, що запис є переривчастим і не є безперервним документуванням події: о 07:44 фіксується підхід поліцейського до вже нерухомого автомобіля та початок перевірки документів: о 07:46 поліцейський повідомляє про наявність запаху алкоголю та необхідність огляду: о 07:56 зафіксовано результат огляду на приладі; далі запис переривається; о 07:59 поліцейські складають протокол у патрульному автомобілі. Проміжки між зафіксованими подіями не є безперервними відеозапис не охоплює всієї хронології події суцільним потоком. Таким чином, відсутній безперервний відеозапис, який би підтверджував: факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом до зупинки; підстави зупинки транспортного засобу: дотримання поліцейськими всієї процедури огляду в повному обсязі; обставини складання протоколу. Переривчастий відеозапис не дозволяє встановити повну картину події і не є, на думку апелянта достатньою доказовою базою для притягнення адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, модель, серію та номер. У протоколі серії ЕПР1 N? 492253 ці відомості відсутні. Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі N? 524/9716/16-ароз?яснив, що відсутність у протоколі посилань на технічний засіб відеофіксації унеможливлює визнання відеозапису належним та допустимим доказом.

Звертає увагу, що на момент надходження справи до суду першої інстанції відеозапис з нагрудних камер поліцейських взагалі був відсутній у матеріалах справи. Суддя Дарницького районного суду міста Києва Заруба П.І. лише через значний проміжок часу, приблизно через пів року після початку розгляду справи, самостійно витребував цей відеозапис з органів поліції та долучив його до матеріалів справи.

Вважає, що такий спосіб отримання доказу суперечить фундаментальному принципу «плодів отруйного дерева», оскільки доказ, отриманий з порушенням порядку його збирання та за відсутності належного процесуального рішення на стадії досудового оформлення матеріалів, не може вважатися допустимим. Суд не є органом досудового розслідування чи дізнання і не повинен усувати недоліки, допущені поліцією, шляхом власного збирання доказів, оскільки це порушує засади змагальності та об?єктивності розгляду. Відтак, вказаний відеозапис, який був відсутній на момент складання протоколу та подальшого розгляду, не може бути докладений в основу постанови суду як належний та допустимий доказ.

Вказує на те, що матеріали справи не містять жодних відомостей про залучення незаінтересованих свідків під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Аналіз усіх матеріалів справи у сукупності, на думку апелянта, свідчить про відсутність належної та достатньої доказової бази для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема: відсутні докази законності підстав зупинки транспортного засобу; відсутній безперервний відеозапис, який би підтверджував факт керування та зовнішні ознаки сп?яніння; відсутні відомості про метрологічну повірку приладу «Drager»; медичне освідчення не проводилось, що унеможливлює беззаперечне встановлення стану алкогольного сп?яніння: протокол складено за відсутності особи та без залучення свідків; особа заперечувала проти результатів і відмовилась підписувати документи.

В судовому засіданні апеляційного суду особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Морозов Вадим Юрійович повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили скаргу задовольнити.

Представник Київської міської прокуратури в судове засідання не з?явився. Про день та час розгляд справи судом прокуратура повідомлена у встановленому законом порядку, а тому суд вважає можливим розгляд справи у відсутності представника прокуратури.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Початок форми

Кінець форми

Початок форми

Кінець форми

Початок форми

Кінець форми

Початок форми

Кінець форми

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття252 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та, накладаючи на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, суд першої інстанції зазначав, що досліджені ним докази свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 в порушенні п. 2.9а ПДР та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно протоколу серії ЕПР1 №492253, складеного інспектором взводу 1, роти 1, батальйону 1, полку 2 УПП в місті Києві старшим лейтенантом поліції Струк В.М., 24.10.2025 року, о 07:44 год, в м. Києві, шосе Бориспільське КП 503, ОСОБА_1 був зупинений на блок-посту КП 503 та керував Т3 в стані алкогольного сп?яніння, огляд проводився у встановленому законом порядку, на місці зупинки, зі згоди водія за допомогою алкотестеру Drager 6820, прилад ARJL-0258, тест 4218 результат огляду позитивний 0,52% проміле. Чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

До протоколу додані: чек Alcotest 6820 Drager з результатом-0,52 проміле, розписка, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів, відеозаписи.

Дослідивши вказані докази суд встановив наступне.

З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння вбачається, що огляд ОСОБА_1 проведений поліцейським на місці зупинки у зв`язку із виявленими ознаками сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Огляд проводився за допомогою приладу Drager ARJL 0258. Результат огляду проба позитивна 0, 52 проміле. З вказаним результатом ОСОБА_1 погодився.

Зі згоди водія ОСОБА_1 , огляд на стан сп?яніння у встановленому законом порядку проведено на місці зупинки, за допомогою приладу газоаналізатор Alcotest 6820 Drager, результат огляду на стан сп?яніння позитивний та склав 0.52 % згідно показників чеку Drager .

Із розписки вбачається, що ОСОБА_1 залишає автомобіль марки Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 на НОМЕР_2 без порушень ПДР та зобов`язався не керувати протягом 24 -х годин.

Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено.

В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються іншими доказами наявними у матеріалах справи.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно з п. 2 Інструкції № 1452/735 та п. 2 Порядку № 1103 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.4 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На долученому до матеріалів справи в якості доказу відеозапису події зафіксовано, як рухався транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 та був зупинений працівником поліції. Після зупинки транспортного засобу працівник поліції підійшов до машини та попросив у водія водійське посвідчення, на що водій показав його у додатку «дія» ( час на відео 07:44:20).

Поліцейський запитав у водія ОСОБА_1 , чи вживав він алкогольні напої оскільки із салону відчувається алкоголь (час на відео 07:44:47).

На запитання працівника поліції, чи пройде водій огляд, на що останній не знав як краще.

Поліцейська роз'яснила наслідки відмови ( час на відео 07:56:03).

Після контрольного забору повітря водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер, результат 0, 52 ( час на відео 07:57:37). Поліцейський повідомив, що водій знаходиться в стані алкогольного сп'яніння.

Водію ОСОБА_1 було повідомлено, що він відсторонений від керування транспортним засобом ( час на відео 07:57:58).

Також водію було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 КУ (час на відео 07:58:12).

Після складання адміністративних матеріалів водія було ознайомлено із змістом протоколу про адмінпорушення, де останній проставив власні підписи та йому було видано копію протоколу ( час на відео 08:11:09-08:12:14).

Аналіз вказаного відеозапису, що був долучений як доказ до матеріалів справи, свідчить про те, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, результат -0, 52%. Незгоди із результатом вказаного огляду водій ОСОБА_1 не висловлював. Окрім того, про те, що водій ОСОБА_1 погодився із результатами огляду свідчить і власноручний підпис останнього у акті огляду.

Відеозаписом події з боді камери поліцейського підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.Відеозапис відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Долучені до матеріалів справи відеозаписи події свідчать про дотримання працівниками поліції вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року під час проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп?яніння поліцейським.

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення.

Відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Усім зазначеним доказам, а саме: протоколу серії ЕПР1 № 492253 ,чеку приладу Драгер із результатом -0, 52%, акту огляду на стан алкогольного сп`яніння,відеозапису, що наявний у матеріалах справи, суд першої інстанції надав належну оцінку та обгрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.9а Правил дорожнього руху та вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що фактично зупинка автомобіля відбулась без жодної законної підстави, що прямо суперечить ст. 35 Закону України «Національну поліцію», уже були предметом перевірки судом першої інстанції, їм надана належна оцінка, яка грунтується на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого Постановою КМУ №1455 від 29.12.2021, блокпост - це посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Відповідно до п. 20 вказаного Порядку заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають зокрема: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. З аналізу вищевказаного вбачається, що зупинка транспортного засобу на блокпосту є законною підставою.

Доводи апеляційної скарги про те, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у відеозаписі також не зафіксований, поліцейський підходить до вже нерухомого автомобіля, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та такими, що повністю спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається із дослідженого судом апеляційної інстанції відео з камер працівників поліції, вказане відео розпочинається із того, як рухається автомобіль «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_3 , який був зупинений працівником поліції.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду та не чинив жодного опору - пройшов перевірку на приладі добровільно, однак, не погодившись з її результатом, він відмовився підписувати чек приладу «Drager» та протокол, з огляду на наступне.

Як вбачається з дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису з камер працівників поліції, після проходження огляду на стан сп'яніння та отримання результату -0,52 проміле, водій не висловлював заперечень чи не згоди із вказаним результатом.

Окрім того, протокол серії ЕПР 1 № 492253, чек приладу Драгер із результатом -0, 52%, акт огляду на стан алкогольного сп`яніннямістять власноручний підпис ОСОБА_1 .

Згідно акту огляду ОСОБА_1 погодився із результатом огляду.

Не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до абз. 2 п. 2.4 зазначеної Інструкції, у разі незгоди особи з результатами огляду, поліцейський зобов?язаний вручити їй направлення до медичного закладу для проведення незалежного медичного освідчення, однак направлення ОСОБА_1 вручено не було, що грубо порушує його право на оскарження результату та право на незалежну медичну перевірку, гарантоване ч. 4 ст. 266 КУпАП.

Як було встановлено судом, ОСОБА_1 не повідомляв про свою незгоду із результатом його огляду на місці зупинки за допомогою прилад Драгер та, навпаки, підтвердив свою згоду із результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння, про що свідчить його власноручний підпис у акті огляду.

З огляду на що у працівників поліції і не виникло обов'язку із видачі такого направлення водію.

Щодо посилань апелянта на те, що в матеріалах справи відсутні серійний номер конкретного приладу «Drager», яким проводився огляд; дата останньої метрологічної повірки цього приладу; строк дії повірки, посилання на запис у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно п.5. розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

На відеозаписі відсутня вимога водія про надання йому вказаних документів.

Доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містять жодних відомостей про залучення незаінтересованих свідків під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції відхиляє, як безпідставні з огляду на наступне.

Згідно п.6. розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Як вбачається із матеріалів справи, фіксування події від зупинки транспортного засобу до складання адміністративних матеріалів фіксувалась на портативні нагрудні реєстратори працівників поліції, а тому у залученні свідків у даному випадку не було необхідності.

Посилання на те, що запис є переривчастим і не є безперервним документуванням події суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, ст. 251 КУпАП встановлені джерела доказів у справах про адміністративні правопорушення. При цьому, вказаною нормою закону не встановлено вичерпний перелік документів чи інших джерел інформації, які можуть бути доказами.

Таким чином, відеозапис, що міститься в матеріалах справи та який містить фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст. 251 КУпАП.

З вказаного відеозапису чітко вбачається, що на ньому зафіксовано ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом та на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння погодився, результат огляду на приладі Драгер-0, 52%, також зафіксовано оголошення ОСОБА_1 змісту складених адміністративних матеріалів, щодо яких ні заперечень, ні зауважень ОСОБА_1 не висловлював.

Підстави вважати вказаний відеозапис неналежним та недопустимим доказом у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки на ньому зафіксовані обставини події за участі водія ОСОБА_1 та працівників поліції, які мали місце 24.10.2025 року, 0 07-44 на Бориспільському шоссе, КП 503.

Окрім того, вказаний відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та які могли б бути підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного перегляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновківсуду першої інстанції.

Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Морозова Вадима Юрійовича залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 16 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: