Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №756/5692/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

33/824/1762/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 756/5692/25

06 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ - Ратнікової В.М.

при секретарі- Колесник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Густяка Михайла Анатолійовича на постановуОболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

в с т а н о в и в :

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції, 11 березня 2026 року захисник ОСОБА_1 адвокат Густяк Михайло Анатолійович подав апеляційну скаргу в якій просив суд постанову Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року скасувати, провадження у справі закрити.

Окрім того в апеляційній скарзі порушує питання про поновлення строку для подання апеляційної скарги на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року.

В обгрунтування доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначав, що апеляційну скаргу було подано в строк, передбачений КУпАП, а саме: 26.12.2025 року. Однак, з невідомих причин Оболонський районний суд м. Києва подав до Київського апеляційного суду не весь пакет документів щодо цифрового підпису адвоката і в результаті цього скаргу було повернутоу зв?язку з ненаданням адвокатом повноважень на представництво інтересів особи. При цьому відповідь на адвокатський запит від суду першої інстанції він не отримав і причини не надання до апеляційного суду разом з апеляційною скаргою всіх долатків йому не відомі.В подальшому ним було підготовлено апеляційну скаргу, яку особисто ним подано до канцелярії Оболонського районного суду м. Києва, 10.02.2026 року. 06.03.2026 року апеляційну скаргу було залишено без руху так як згідно ч. 2 ст. 271 КУПА повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов?язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін. Пр цьому, вказаний Договір про надання правової допомоги було надано апелянтом ще 26.12.2025 року, що підтверджується направленням додатків до апеляційної скарги і, як і в попередньому випадку,канцелярія суду не долучили його до матеріалів і таким чином апеляційний суд не побачив вказаний документ.

Враховуючи викладене просить апеляційний суд визнати вказані обставини поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.

Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Густяка Михайла Анатолійовича про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м.Києва від 16 грудня 2025 року, апеляційний суд виходить з наступного.

За положенням ст.287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно частини 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу- ст. 289 КУпАП.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 грудня 2025 року Оболонським районним судом міста Києва була ухвалена оскаржувана постанова.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року була надіслана судом до реєстру: 18.12.2025 року. Зареєстрована в реєстрі: 19.12.2025 року. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2025 року.

В матеріалах справи відсутні докази вручення оскаржуваної постанови особі, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .

Як вбачається із довідки про доставку електронного документа постанова від 16.12.2025 року у справі № 756/5692/25 була надіслана в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» захиснику ОСОБА_1 - адвокату Густяку Михайлу Анатолійовичу та доставлена 19.12.2025 року.

Вперше апеляційна скарга на постановуОболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року була подана захисником ОСОБА_1 адвокатом Густяком Михайлом Анатолійовичем 26.12.2026 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2026 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Густяка Михайла Анатолійовича на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повернуто без розгляду.

Підставою для повернення стало те, що апеляційну скаргу адвокат Густяк М.А. надіслав до суду першої інстанції не за допомогою підсистеми «Електронний суд», а електронною поштою без використання електронного цифрового підпису адвоката, що дає підстави стверджувати, що останній використав спосіб звернення, який не передбачений чинним законодавством.

Вдруге апеляційна скарга на постановуОболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року була подана захисником ОСОБА_1 адвокатом Густяком Михайлом Анатолійовичем 10.02.2026 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2026 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Густяка Михайла Анатолійовича на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП повернуто особі, яка її подала.

Підставою для повернення стало те, що адвокат Густяк Михайло Анатолійович до апеляційної скарги не долучив витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника ОСОБА_1 . Не містять такого витягу і матеріали справи.

Втретє апеляційна скарга на постановуОболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року була подана захисником ОСОБА_1 адвокатом Густяком Михайлом Анатолійовичем 11.03.2026 року.

Проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, врахувавши той факт, що вперше з апеляційною скаргою на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року апелянт звернувся в межах строку на апеляційне оскарження, в подальшому апеляційні скарги повертались судом апелянту, в тому числі, через ненадання ним копії договору про надання правничої допомоги на підтвердження своїх повноважень, який був долучений до апеляційної скарги, але не роздрукований в паперовому вигляді судом першої інстанції, з метою надання особі доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що причини пропускустроку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня2025 року можливо визнати поважними та поновити вказаний строк.

Апеляційну скаргу захисник обгрунтовує тим, що висновки судді не відповідають обставинам справи, постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Зазначає, що зі слів поліцейського у ОСОБА_1 останній виявив ознаки алкогольного сп?яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук (матеріали справи не містять жодних доказів тремтіння рук у ОСОБА_1 ), поведінка що не відповідає дійсності (взагалі не зрозуміло, що мається на увазі, що таке дійсність в розумінні працівників поліції), запах алкоголю з порожнини рота (окрім працівників поліції вказане ніхто не підтвердив, свідків чи доказів цьому немає, що підтверджується ч. 9 протоколу). Таким чином, стан алкогольного сп?яніння не підтверджується будь-якими доказами по справі і є лише припущенням працівників поліції, які, як видно з матеріалів справи, порушили закон в частині права особи, яка приятгується до адмінвідповідальності, на захист так як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та перебування ОСОБА_1 з працівниками поліції йому не було надано адвоката.

Вказує на те, що про кожний випадок адміністративного затримання органи або уповноважені особи інформують центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, за виключенням випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника. А право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги повинно бути роз?яснено затриманій особі, про що остання повинна поставити свій підпис в протоколі.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» особи, до яких застосовано адміністративне затримання, мають право на правові послуги, що полягають у: здійсненні представництва їх інтересів в судах, інших державних органах (зокрема, органах внутрішніх справ (поліції)), органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складенні документів процесуального характеру.

Вважає, що працівники поліції діяли незаконно, повністю порушили Конституційні права ОСОБА_1 в частині забезпечення права на захист і аналогічна позиція вже висловлена в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року, справа N? 686/9357/21, адміністративне провадження N? К/9901/41774/21.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_1 , військовим квитком серія НОМЕР_2 .

Зазначає, що працівникам поліції про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем було повідомлено о 00:00:48, що підтверджується відеозаписом з камери поліцейського.

Щодо військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп?яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП.

Посилається на те, що військовослужбовець ОСОБА_1 , згідно протоколу, перебував за кермом автомобіля із ознаками алкогольного сп?яніння і тому, за приписами ч. 3 ст. 266-1 КУПАП, він міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП. Поліцейський діяв згідно Додатку 1 до Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп?яніння та ним було виписано направлення на огляд.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що установлений законом порядок огляду військовослужбовця на стан сп`яніння, передбачений ст. 266-1 КУпАП, працівниками поліції не був дотриманий.

Тому вся процедура огляду, яку застосували до ОСОБА_1 , згідно з категоричними приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП, на думку апелянта, є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом.

Застосування цієї процедури починається з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем, а тому постанова підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням матеріальних і процесуальних норм.

Зазначає, що під час слухання по суті справи і перегляду відеозапису в присутності судді, яка винесла вказану постанову, було встановлено, що ОСОБА_2 не керував транспортним засобом, і більше того, на відео зафіксовано, що ОСОБА_2 коли сів до автомобіля, то привів двигун в робочий режим. Вказане підтверджується показами ОСОБА_2 і ніяк не підтверджуються діями поліцейських, які уповноважені збирати докази.

Вказує на те, що ОСОБА_2 не було повідомлено конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави, передбаченої статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», натомість, буквально одразу повідомлено про наявність у працівників поліції підстав уважати, що він перебуває у стані алкогольного сп?яніння та запропоновано пройти огляд на такий стан.

Вважає, що первинного огляду водія як такого, що передбачений пунктом 2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров?я України N? 1452/735 від 09.11.2015, на наявність у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп?яніння проведено не було.

Відповідно до положень абзацу четвертого статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз?яснюються її права і обов?язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Однак, із дослідженого відеозапису вбачається, що працівником поліції, в порушення вказаної вище правової норми, не було роз?яснено ОСОБА_2 його права та обов?язки, встановлені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Звертає увагу суду, що реакції та дії ОСОБА_2 в ході спілкування з представниками поліції є адекватними та відповідають конкретній ситуації; він реагує на питання поліцейських, надає спокійні впевнені адекватні відповіді; у нього немає порушення координації рухів, тремтіння рук.

Диспозиція ч. 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року N? 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України N? 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп?яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп?яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.

Отже, на думку апелянта, ОСОБА_2 , транспортним засобом не керував, зупинки транспортного засобу не вбачається, працівниками поліції не роз?яснено причину зупинки, право на захист, не надано жодних доказів алкогольного сп?яніння, з довідки щодо станусп'яніння, наданої до суду вбачається, що ОСОБА_2 не перебував в стані сп'яніння, порушено саму процедуру огляду на стан сп'яніння особи, яка є військовослужбовцем і яка про це повідомила працівників поліції.

В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Густяк Михайло Анатолійович повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили скаргу задовольнити.

Представник Київської міської прокуратури в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи прокуратура повідомлена у встановленому законом порядку, а тому суд вважає можливим розгляд справи у відсутності представника прокуратури.

У судовому засіданні 06.07.2026 року було допитано свідка ОСОБА_3 , який щодо подій пояснив, що ОСОБА_4 його побратим. Вночі ОСОБА_4 зателефонував та повідомив йому, що склалася ситуація, що вони з ОСОБА_5 (дружиною) посварилися, він в машині і не знає, що робити. Він порадив ОСОБА_4 іти миритися. Поїхав за ОСОБА_4 , коли вже була ситуація з поліцією. Приїхав, почав спілкуватися із працівниками поліції, почав вмовляти хлопців, щоб вони цього не робили. Спілкувалися в телефонному режимі, вважає що він би не рухався. Вважає, що ОСОБА_4 чекав би його у будь-якому випадку та впевнений на 100% що він не керував автомобілем.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Густяка М.А., покази свідка, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

Статтями 245, 280 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та, накладаючи на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, суд першої інстанції посилався на те, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджуються наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 286359 від 31.03.2025 року, в якому зазначено про факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, які в розумінні п. 3 розділу І, п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, а також про факт відмови останнього від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку в закладі охорони здоров`я; відеозаписом, долученим до матеріалів справи, з якого вбачається, що під час спілкування у останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (відео 01:26 год.), у зв`язку з чим, йому неодноразово було запропоновано пройти огляд для визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі (відео 01:39 хв.; 14:50 хв.; 16:47 хв.; 17:54 хв.; 20:14 хв.; 22:17 хв.; 01:26 год.), на що останній спочатку погоджувався, при цьому не вчиняючи жодних дій, направлених на виконання вказаного наміру, проте потім, відповів відмовою, посилаючись на те, що не вважає, що перебуває у такому стані, який потребує огляду (відео 01:26:20 хв.).

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно протоколу серії ЕПР 1№ 286359, cкладеного інспектором взводу 1, роти 2, батальйону 4, полку 1 УПП в місті Києві старшим лейтенантом поліції Громовим В.С.., 31.03.2025 року, о 01:45 год., в м. Києві по вул. Йорданська, (Гавро) водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Chevrolet Lacceti, номерний знак НОМЕР_3 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення. Огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку проходити відмовився.Чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

До протоколу додані: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «КМНКЛ «Соціотерапія»,відеозапис з портативного реєстратора.

З наявного в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 направляється до КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» для проходження огляду на стан сп`яніння так як у нього виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення. Огляд не проводився.

Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , вимогам ст.256 КУпАП судом, не встановлено.

В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються іншими наявними у матеріалах справи доказами.

З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння, а суб`єктивна сторона передбачає умисну форму вини.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.

За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно з п. 2 Інструкції № 1452/735 та п. 2 Порядку № 1103 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.4 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

У п. 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735 визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, є підставою для притягнення його до відповідальності за ст. 130 КУпАП.

З долученого до матеріалів справи в якості доказу відеозапису події з портативної камери поліцейського вбачається, що працівники поліції підійшли до автомобіля Chevrolet Lacceti, номерний знак НОМЕР_3 , за кермом якого був водій, який, відкривши вікно автомобіля сказав, що добирається додому (час на відео 01:04:02).

Зазначив, що приїхав у гості, а зараз добирається додому ( час на відео 01:04:11).

Водій вказав, що він військовий ( час на відео 01:04:16).Поліцейський попросив у водія посвідчення ( час на відео 01:04:30).

На запитання працівника поліції звідки і куди їдете, водій зазначив «тут по місцю» ( час на відео 01:04:40).

Поліцейський запитав у водія, чи вживав він алкоголь, останній повідомив що ні ( час на відео 01:05:01). Працівник поліції зазначив, що відчувається запах алкоголю ( час на відео 01:05:06).

На пропозицію поліцейського пройти огляд у встановленому законом порядку, а саме: за допомогою приладу Драгер, водій відповів добре, та завів автомобіль ( час на відео 01:05:17).

Пізніше зазначив, що відпочиває та закрив вікно авто ( час на відео 01:05:38).

Зазначив, що нікуди не їхав та не їде ( час на відео 01:06:26).

На повторну пропозицію пройти огляд, від водія відповіді не надійшло ( час на відео 01:07:04).

На прохання поліцейських надати документи а саме: посвідчення водія та свідоцтво про право власності на транспортний засіб водій постійно зазначав, що у нього все є ( час на відео 01:07:59).

Після тривалого часу та кількох прохань поліцейського надати документи, водієм у додатку Дія були пред'явлені його дані - ОСОБА_1 ( час на відео 01:20:08).

В подальшому працівник поліції, з огляду на наявні ознаки сп'яніння, запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер на місці зупинки, на що водій зазначив, що на все згоден тільки дайте хвилину ( час на відео 01:20:09).

Коли працівник поліції підійшов із Драгером до водія, водій зазначив що від проходження не відмовляється та просить зачекати товариша ( час на відео 01:23:21).

Поліцейський ще раз пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, на що водій повідомив, що абсолютно згоден ( час на відео 01:23:40).

На запитання поліцейського, чи готовий він пройти огляд на стан сп'яніння, ОСОБА_1 зазначив, що приїде людина, яку він попросив про правову підтримку і він її надасть ( час на відео 01:25:40-01:25:50).

На запитання поліцейського, чи проходимо огляд, ОСОБА_1 зазначив, що не відмовляється, при цьому не бере запропоновану поліцейський трубку приладу Дрегер, повідомляючи, що чекає чоловіка ( час на відео 01:26:16).

Поліцейським запропоновано ОСОБА_1 проїхати до лікаря нарколога для проходження огляду, на що водій зазначає, що погоджується із усім, але чекає на правову допомогу (час на відео 01:26:28).

Водій зазначав, що приїде його побратим та надасть йому правову підтримку ( час на відео 01:27:23).

Приїхав товариш на якого чекав ОСОБА_1 , вони спілкувались між собою.

Працівник поліції знову запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, на що той зазначив, що не вважає, що він перебував у такому стані, та зазначив, що відмовляється від проходження огляду ( час на відео 01:40:15-01:40:33).

На запитання поліцейського, чи готовий водій ОСОБА_1 проїхати до лікаря нарколога, останній зазначив, що вважає цю ситуацію неправильною та відмовляється (час на відео 01:40:35-01:41:03).

Поліцейський повідомив, що відносно водія буде складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП ( час на відео 01:41:08)

Роз'яснено права водію ( час на відео 01:45:10).

Після складання адміністративних матеріалів водія було ознайомлено із його змістом, та останній проставив свої підписи у ньому, а також йому було видано копію (час на відео 01:50:01- 01:51:55).

Аналіз вказаних відеозаписів, що були долучені як докази до матеріалів справи, свідчить про те, що факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у запропонований працівником поліції спосіб за допомогою приладу Драгер на місці зупинки та у лікаря нарколога повністю підтверджується встановленими суддею суду першої інстанції обставинами справи про адміністративне правопорушення та знайшов своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом.

При цьому, суд зауважує, що вимога поліцейського про необхідність проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття. На відеозаписі відображено чітку відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як за допомогою приладу Драгер, так і у лікаря нарколога.

При цьому, згідно вимог закону ОСОБА_1 зобов`язаний був виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Зазначене прямо передбачено абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух»,які покладають на водія безумовний обов`язок виконати, передбачені законом вимоги поліції, в тому числі, про проходження огляду на стан сп`яніння.

Долучені до матеріалів справи відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року під час проведення огляду водія ОСОБА_1 .

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення.

Відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Усім зазначеним доказам, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення, направленню, відеозапису, на якому зафіксовані обставини з місця події, суд першої інстанції надав належну оцінку та прийшов до вірного та обгрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, згідно протоколу, перебував за кермом із ознаками алкогольного сп?яніння і тому, за приписами ч. 3 ст. 266-1 КУПАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП, а тому установлений законом порядок, передбачений ст. 266-1 КУпАП, працівниками поліції не був дотриманий, уже були предметом перевірки судупершої інстанції, їм надана належна оцінка, яка грунтується на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Як вірно вказав суд першої інстанції, відповідно до положень ст. 266-1 КУпАП огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Разом з тим, процедура огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції визначена ст. 266 КУпАП, в той час, як положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні запрошуватись.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Збройних Сил України або інших військових формувань.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо того, що працівником поліції не було роз?яснено ОСОБА_1 його права та обов?язки, встановлені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки вони повністю спростовується матеріалами справи, а саме дослідженим судом відеозаписом.

Як вбачається із дослідженого судом відеозапису ОСОБА_1 було роз`яснено поліцейським його права - час на відео 01:45:10.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не керував транспортним засобом і, більше того, на відео зафіксовано, що ОСОБА_2 коли сів до автомобіля, то привів двигун в робочий режим не знайшли свого належного підтвердження під час апеляційного перегляд справи.

З долученого до матеріалів справи в якості доказу відеозапису події з портативної камери поліцейського вбачається, що працівники поліції підійшли до автомобіля, на що водій ( ОСОБА_1 ), відкривши вікно авто сказав, що добирається додому (час на відео 01:04:02). Зазначив, що приїхав у гості, а зараз добирається додому ( час на відео 01:04:11). На запитання працівника поліції звідки і куди їдете, водій зазначив «тут по місцю» ( час на відео 01:04:40).

Під час усього спілкування працівників поліції із водієм, останній жодного разу не повідомляв, що не керував транспортним засобом.

До пояснень, наданих свідком ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції ставиться критично, оскільки ОСОБА_3 є товаришем ОСОБА_1 та є зацікавленим у звільнені ОСОБА_1 від адмінвідповідальності. Окрім того, запевнення ОСОБА_3 , що на його думку ОСОБА_1 на 100 % не керував транспортним засобом, є лише його припущенням, оскільки він не знаходися на місці події під час зупинки транспортного засобу та спілкувався з водієм лише по телефону.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що працівники поліції діяли незаконно та порушили Конституційні права ОСОБА_1 в частині забезпечення йому права на захист, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Як вбачається із відеозапису події, що був досліджений судом, протягом певного часу ОСОБА_1 просив працівників поліції зачекати його товариша, який надасть йому правову допомогу, працівники поліції надали таку можливість та дочекались товариша про якого просив ОСОБА_1 .

Окрім того, під час розгляду адміністративного протоколу у суді першої інстанції ОСОБА_1 було забезпечено право на захист, оскільки у судовому засіданні брав участь його захисник Густяк М.А.

При цьому, доводи та міркування були викладені захисником ОСОБА_1 адвокатом Густяком Михайлом Анатолійовичем у поданій ним апеляційній скарзі, яка була прийнята та розглянута судом апеляційної інстанції.

В суді апеляційної інстанції захиснику було надано можливість надати суду докази, пояснення, міркування, доводи та заперечення безпосередньо в судовому засіданні. Проте доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції надано не було.

З огляду на що, такі доводи апелянта не є у даному випадку підставою для скасування правильного по суті, законного судового рішення у даній справі.

Вірним є висновок суду першої інстанції про те, що посилання адвоката на порушення поліцейськими у даному випадку п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» є безпідставним, оскільки він передбачає надання безоплатної вторинної правничої допомоги особами, до яких застосовано адміністративне затримання, однак, до ОСОБА_1 адміністративне затримання у даній справі застосовано не було.

Щодо посилань апелянта на те, що ОСОБА_2 не було повідомлено конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави, передбаченої статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час.

Відповідно до пункту 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно з п.п., 5, 6, 7 ч.1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:

- запроваджувати, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування;

- встановлювати, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;

- перевіряти, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно вимог п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція, відповідно до покладених на неї завдань, бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

З наведеного вбачається, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Із матеріалів справи вбачається, що подія, відображена у протоколі серії ЕПР 1 № 286359 від 31.03.2025 року, відбувалася 31.03.2025 року, о 01 год.45 хв,. під час дії воєнного стану та у комендантську годину. Таким чином, факт пересування транспортним засобом під час дії комендантської години є достатньою підставою для зупинки транспортного засобу поліцейськими.

Щодо доводів апелянта про те, що слова поліцейського про те, що у ОСОБА_1 останній виявив ознаки алкогольного сп?яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук (матеріали справи не містять жодних доказів тремтіння рук), поведінка що не відповідає дійсності (взагалі не зрозуміло що мається на увазі, що таке дійсність в розумінні працівників поліції), запах алкоголю з порожнини рота, окрім працівників поліції ніхто не підтвердив, свідків чи доказів цьому немає, що підтверджується ч. 9 протоколу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Суд апеляційний суд враховує, що пунктом 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння.

При цьому, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Відповідно до п.4 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Як було встановлено із відеозапису працівники поліції повідомили, що від водія відчувається запах алкоголю з огляду на що і було запропоновано йому пройти огляд на стан сп'яніння ( час на відео 01:05:06).

Однак водій ОСОБА_1 законної вимоги працівників поліції не виконав, внаслідок чого і було складено на нього протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного перегляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 адвоката Густяка Михайла Анатолійовича.

Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Густяку Михайлу Анатолійовичу строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня2025 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Густяка Михайла Анатолійовича залишити без задоволення.

Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: