Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №754/5127/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року м. Київ

Справа №754/5127/26

Провадження: № 33/824/3286/2026

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,

секретар Лаврук Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргузахисника ОСОБА_1 - адвоката Швачки Олексія Вікторовича

на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 25 травня2026 року, винесену під головуванням судді Тарасенко Н. В.,

про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 25 травня2026 року накладено на ОСОБА_1 за скоєнеадміністративнеправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративнестягнення у виді штрафу у розміріоднієїтисячінеоподатковуванихмінімумівдоходівгромадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керуваннятранспортнимизасобамина строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користьдержависудовийзбір в розмірі 0,2 розмірупрожитковогомінімуму для працездатнихосіб, що становить 665 грн. 60 коп.

Не погодившись із таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Швачко О. В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 25 травня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт керування транспортним засобом у момент вчинення адміністративного правопорушення.

В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Швачко О. В.не з`явились. Про судове засідання, призначене на 03 липня 2026 року, ОСОБА_1 повідомлявся за зазначеною в матеріалах справи адресою. Згідно трекінгу поштового відправлення АТ «Укрпошта» поштове відправлення містить відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою». Захиснику - адвокату Швачку О. В.судова повістка направлялась на електронну пошту, яка зазначена в апеляційній скарзі. Згідно звіту про доставку вихідної кореспонденції адвокат Швачко О. В. отримав судову повістку-повідомлення 10 червня 2026 року, однак, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв та клопотань не подав.

У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Ураховуючи наведені обставини, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Швачко О. В. відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП.

Дослідивши письмові матеріали справи, відтворивши відеозаписи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона відповідальності.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.

Як убачається із матеріалів справи, при розгляді даної справи судом першої інстанції було достатньо повно, об`єктивно та всебічно досліджено наявні письмові матеріали та суд дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Крім того, п.2.9 А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

В рішенні по справі «О`Галлоран таФранціc проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Абзацами другим та четвертим частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з положеннями статті 52 цього Закону одним із таких органів державного контролю є Національна поліція.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 16 вказаного Закону водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах його компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Таким чином, водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним з таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Дотриманняводієм транспортного засобупроцедурипроведенняогляду на стан сп`яніння на вимогупрацівниківполіції є йогообов`язком.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серіїЕПР1 №620142 від 20 березня 2026 року, ОСОБА_1 20 березня 2026 року о 23 год. 30 хв. по просп. Червоної Калини, 40 в м.Києві керував транспортним засобом - автомобілем марки «Opel», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.

В матеріалах справи міститься направлення ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу, та швидкість реакції від 20 березня 2026 року. У результаті огляду, проведеного поліцейським виявлені ознаки алкогольного сп?яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей.

Окрім того, у матеріалах справи містяться відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, які здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .

Із досліджених судом відеозаписів убачається, що працівники патрульної поліції здійснювали переслідування транспортного засобу Opel, державний номерний знак НОМЕР_1 , водій якого не виконав законну вимогу поліцейських про зупинку.Після того як працівники поліції наздогнали зазначений транспортний засіб, з автомобіля вийшов ОСОБА_1 , який пояснив, що пробив колесо та прямував додому. На запитання поліцейських щодо вживання алкогольних напоїв він повідомив, що алкоголю не вживав. Разом із тим, працівники патрульної поліції повідомили ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, у зв`язку із чим запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager». Спочатку ОСОБА_1 висловив згоду на проходження такого огляду.Однак у подальшому він повідомив працівникам поліції, що випив приблизно «півторушку» пива, пояснивши, що їхав забирати дівчину, яка перебувала в автомобілі. При цьому зазначив, що рухався на транспортному засобі, незважаючи на пошкоджене колесо, та не шкодував колісного диска.Під час встановлення особи, ОСОБА_1 повідомив, що не має при собі жодних документів, після чого завдав удару працівнику поліції та намагався втекти з місця події. Однак його було невідкладно затримано працівниками поліції.Після затримання працівники патрульної поліції повторно повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння та роз`яснили обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння відповідно до вимог чинного законодавства. Проте ОСОБА_1 заявив, що не є водієм транспортного засобу, та категорично відмовився від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я.У зв`язку з відмовою від проходження огляду працівники поліції розпочали складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 поводився агресивно та неадекватно, висловлював погрози життю і здоров`ю працівників поліції та членів їхніх сімей, а також умисно завдавав ударів головою по склу службового автомобіля.Після завершення оформлення адміністративних матеріалів ОСОБА_1 було ознайомлено зі складеним протоколом про адміністративне правопорушення та доставлено до відділення поліції

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортнихзасобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом є необґрунтованими та спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Так, із відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля, який не виконав законну вимогу поліцейських про зупинку та був зупинений лише після переслідування. Після виходу з автомобіля ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факту керування транспортним засобом. Навпаки, він пояснював причину свого руху, зазначивши, що пробив колесо та їхав додому, а згодом повідомив, що їхав забирати дівчину, яка перебувала в салоні автомобіля. Крім того, він пояснив, що продовжив рух навіть із пошкодженим колесом, оскільки «не шкодував диска». Зазначені висловлювання є логічними лише за умови, що саме він керував транспортним засобом.Лише після того, як працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, запропонували пройти огляд та розпочали оформлення адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 змінив свою позицію і почав стверджувати, що не є водієм автомобіля. При цьому будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували, що транспортним засобом керувала інша особа, матеріали справи не містять, а стороною захисту таких доказів не надано.

За таких обставин, твердження захисту про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, апеляційний суд розцінює як обраний ним спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, який повністю спростовується його ж власними поясненнями, зафіксованими на відеозаписах, а також іншими доказами, наявними у матеріалах справи.

Отже, висновок суду першої інстанції про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є законним, обґрунтованим та підтверджується належними, допустимими і достатніми доказами, дослідженими під час судового розгляду.

За наслідками перевірки судового рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, судом першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд надав належну оцінку та обґрунтовано визнавОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в оскаржуваній постанові, і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи наведене, доходжу висновку, що постанова Деснянського районного суду м. Києва від 25 травня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 284, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Швачки Олексія Вікторовичазалишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 25 травня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т. О. Невідома