Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №938/157/22 — Львівський апеляційний суд

Справа № 938/157/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/524/26 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року у м. Львові Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 ,

з участю: прокурора ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

захисника-адвоката ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

встановив:

вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2024 року ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, та призначено їй покарання зі застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком 5 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 26 листопада 2021 року у вечірній час перебувала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_10 за місцем проживання в будинку АДРЕСА_1 , де в проміжок часу приблизно між 20 та 21 годин між ними виник конфлікт, в ході якого вона, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, кухонним ножем нанесла ОСОБА_10 удар, в результаті чого спричинила йому проникаюче колото-різане поранення життєво важливої ділянки тіла - грудної клітки справа з наскрізним пораненням правого шлуночка серця, яке супроводжувалось масивною внутрішньою кровотечею в праву плевральну порожнину, що ускладнилась постгеморагічним шоком важкого ступеню, яке має ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент їх спричинення, внаслідок чого потерпілий помер на місці події.

Не погоджуючись з цим вироком, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржений вирок змінити в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 7 років позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.

Апеляційні доводи обґрунтовані тим, що суд першої інстанції невмотивовано при призначенні покарання застосував до ОСОБА_7 положення статі 69 КК України.

Звертає увагу на те, що під час досудового розслідування та судового розгляду засуджена визнавала себе винуватою у вчиненні умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання (стаття 116 КК України), а потім у вчиненні умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 118 КК України), що, на переконання прокурора, унеможливлює врахування щирого каяття, як обставини, яка пом`якшує покарання.

Також стверджує на те, що не підтверджується фактичними обставинами справи така обставина, яка пом`якшує покарання, – протиправна поведінка потерпілого, окрім слів засудженої.

Вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання є явно несправедливим через м`якість, зокрема суд не достатньо врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжкого злочину.

При апеляційному розгляді прокурор підтримав подану апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів, та просив таку задоволити.

Обвинувачена та її захисник заперечили апеляційні вимоги сторони обвинувачення, з огляду на необґрунтованість таких, та просили залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора.

Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи і зміст апеляційної скарги, пояснення присутніх учасників судового провадження, вивчивши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, встановила таке.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація її дій, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів.

Відповідно до частини 1 статті 69 КК України суду надано дискреційні повноваження призначити більш м`яке покарання, ніж зазначене в санкції статті за відповідний злочин, виключно за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Це означає, що певні обставини (або їх сукупність) одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі України про кримінальну відповідальність: вони визнані судом такими, що пом`якшують покарання, відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

З урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. Водночас таке рішення суд може ухвалити лише за наявності обґрунтованого переконання в тому, що застосування положень статті 69 КК України дозволить досягти кожної із встановлених у кримінальному законі цілей його застосування до винного, що має знайти відповідне переконливе відображення в мотивах постановленого судом рішення.

Так, при визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити із системного тлумачення статей 66 та 69 КК України і тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину.

Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

При цьому, призначаючи більш м`який вид покарання, аніж встановлений санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК України, суд має належно обґрунтувати, що саме цей захід примусу дозволить досягти ключової мети покарання, а саме виправлення винної особи та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченій не в повній мірі дотримався вище наведених вимог закону.

Апеляційні доводи прокурора про відсутність достатніх підстав для застосування обвинуваченій ОСОБА_7 положень ст.69 КК України при призначені покарання за ч.1 ст.115 КК України, є обґрунтованими.

Так, відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021090000000604 від 27 листопада 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК (т. 1, а. п. 2-5) органом досудового розслідування не встановлено обставин, які б пом`якшували або обтяжували покарання.

В обґрунтування свого рішення при призначенні ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.69 КК України за ч.1 ст.115 КК України, суд першої інстанції, пославшись на наявність обставин, що пом`якшують покарання - щире каяття та протиправна поведінка потерпілого (встановлено за результатами судового розгляду), що на думку місцевого суду, істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, вважав за можливе перейти до іншого, більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті обвинувачення.

Також суд першої інстанції врахував і особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, є одинокою матір`ю ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичні обставини вчиненого нею кримінального правопорушення, його характер, ступінь тяжкості вчиненого.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що норми ч.1 ст.69 КК України, надають повноваження суду лише у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин.

На переконання, колегії суддів, суд першої інстанції помилково прийшов до переконання щодо наявності таких пом`якшуючих обставин як щире каяття та протиправна поведінка потерпілого.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль щодо вчиненого та бажання виправити ситуацію, яка склалася. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести відповідальність за вчинене, а також ця обставина повинна знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки.

Враховуючи те, що обвинувачена не визнавала себе винуватою у вчиненні злочину, за який її засуджено, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду про наявність у неї такої обставини, яка пом`якшує покарання - щире каяття.

Також колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що судом не встановлено фактичних обставин, які б свідчили про протиправну поведінку потерпілого.

Так, поза увагою суду залишено докази, які вказують на відсутність будь-яких дій направлених на спричинення фізичного насильства загиблим ОСОБА_10 по відношенню до своєї дружини в день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , окрім слів самої обвинуваченої.

Зокрема, згідно з протоколом огляду місця події з фото таблицями до нього та відеозаписом, обстановка в будинку, в якому проживало подружжя порушена не була.

Вказаний факт підтвердили допитані судом свідки, що прибули на місце події ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Згідно з висновком експерта №26 від 01.12.2021, підекспертна ОСОБА_7 повідомила, що в той вечір, тобто 26.11.2021 їй будь-яких тілесних ушкоджень не наносив, за медичною допомогою не зверталася, свідомість не втрачала, висновок: у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено.

Не виявлено також характерних ушкоджень на кінцівках померлого ОСОБА_10 під час проведення його судово-медичної експертизи.

При прослуховуванні місцевим судом аудіозапису розмови заявниці ОСОБА_7 та оператора лінії «102», в ході якої вона повідомила, що чоловік її убиває сторонніх голосів, а також голосу чоловічої статі чути не було. На запитання оператора, де зараз чоловік, відповіді не надійшло та розмову було закінчено.

Окрім того, в матеріалах провадження, відсутні будь-які дані які б свідчили, що обвинувачена зверталася з приводу сімейного насильства до правоохоронних органів та за медичною допомогою в заклади охорони здоров`я.

З огляду на викладене, суд неправильно дав оцінку діям потерпілого як протиправну та безпідставно відобразив у вироку це як одну з обставин пом`якшення вини обвинуваченої.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини не давали суду підстав для призначення обвинуваченій покарання із застосуванням ст.69 КК України у зв`язку з відсутністю будь-яких пом`якшуючих обставин.

З огляду на наведене, оскаржений вирок відносно ОСОБА_7 підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.409 КПК України з постановленням нового вироку відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України.

При призначенні ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд враховує ступінь тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної, яка є раніше не судима, молодого віку, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, є одинокою матір`ю ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутність обставин, які обтяжують та пом`якшують покарання, та вважає правильним призначити ОСОБА_7 покарання у відповідних межах санкцій ч.1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі без застосування положень ст.69 КК України.

На переконання апеляційного суду, саме таке покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 615 КПК України, апеляційний суд,

ухвалила:

апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 – задовольнити.

Вирок Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання – скасувати.

Ухвалити новий вирок в цій частині, яким ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою, яка утримується під вартою, в цей же строк з дня отримання копії вироку.

Головуючий

Судді