Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №748/1165/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 748/1165/26 Суддя - доповідач М.О. Гуренко

Провадження № 33/4823/730/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі головуючого судді Гуренка М.О., з участю захисника Лугіни С.Ю. в режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Лугіни С.А. в інтересах

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп.

Місцевим судом встановлено, що 04.04.2026 року о 06 год. 04 хв., ОСОБА_1 на 14 км автодороги Р67 Чернігів-Ніжин-Прилуки-Пирятин, Чернігівського району, Чернігівської області, керував транспортним засобом марки «Mercury Mariner», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, за результатом тесту «Drager» alcotest 7510» - 0,26‰, чим порушив вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене, частиною 1 статті 130 КУпАП.

Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15.07.2026 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що суд першої інстанції неповно, всебічно та необ`єктивно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Вказує, що у ОСОБА_1 не було ознак алкогольного сп`яніння, поліцейські їх не виявляли, а тому, на думку захисника, відсутні підстави для проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки або направлення до закладу охорони здоров`я. Також захисник не погоджується з висновками суду щодо похибки приладу «DragerAlcotest 7510». Зазначає, що результат огляду становив 0,26 проміле, а суд безпідставно застосував похибку 0,03 мг/л, хоча в чеку приладу результат зазначений у проміле. Захисник також зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 на посаді водія, має заохочення та не має стягнень.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження захисник зазначає, що ОСОБА_1 не був присутній при розгляді справи, постанову від 15.07.2026 року особисто не отримував, а його захисник отримав її через електронний кабінет ЄСІТС 22.07.2026 року; матеріали справи в електронному вигляді стали доступними лише 25.07.2026 року, у зв`язку з чим вважає причини пропуску строку поважними.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи клопотання, апеляційний суд дійшов висновку, що з метою забезпечення права особи на апеляційний перегляд судового рішення, повного, всебічного й об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та перевірки доводів апеляційної скарги строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає поновленню.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Захисник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, вважав за можливе розглядати справу за відсутності підзахисного.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ч.7 ст. 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.245 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та Мінохорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 - огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (спеціальні технічні засоби). Пунктом 7 розділу І передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (заклад охорони здоров`я).

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами.

Посилання захисника на те, що згідно технічних характеристик газоаналізатора «DragerAlcotest 7510» під час його експлуатації для масової концентрації алкоголю в крові допустима абсолютна похибка в діапазоні від 0 до 0,8 проміле, що становить приблизно 0,06 проміле, а відтак, в організмі ОСОБА_1 було виявлено алкоголь на рівні технічної похибки, яка є допустимою під час застосування зазначеного технічного засобу, є необґрунтованими.

Як вбачається з технічних характеристик приладу «DragerAlcotest 7510», допустима похибка є технічною характеристикою засобу вимірювання та не свідчить про те, що кожен отриманий за допомогою приладу результат автоматично має бути зменшений на величину такої похибки або визнаний недостовірним.

Сам по собі факт наявності у технічного засобу встановленої допустимої похибки не свідчить про те, що отриманий результат 0,26 ‰ перебуває в межах похибки або є недостовірним. Такий висновок потребує належного технічного обґрунтування, якого захисником не наведено.

Крім того, 0,20 ‰ вже свідчить про наявність алкоголю в організмі водія та його вплив на організм, а тому не може розглядатися, як такий, що характеризує водія як повністю тверезого. Відповідно, показник 0,26 ‰, зафіксований у ОСОБА_1 , є вищим за зазначений рівень та підтверджує наявність алкоголю в його організмі.

Також варто звернути увагу, що ОСОБА_1 під час проведення огляду з його результатом погодився, що підтверджується його підписом у протоколі. Заперечень щодо показника приладу, зауважень до порядку проведення огляду чи вимог щодо проведення повторного огляду ним не заявлялося.

Щодо застосування порядку проведення огляду, передбаченого статтею 266-1 КУпАП.

Відповідно до статті 15 КУпАП передбачено відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень. Військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. Крім зазначених у частині 1 цієї статті, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Згідно з частинами 2, 3 статті 266-1 КУпАП, передбачено, що огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Тобто ст. 266-1 КУпАП застосовується до військовослужбовців Збройних Сил України, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Будь-яких доказів, які б свідчили про виконання ОСОБА_1 військового обов`язку під час зупинки суду не надано, а отже вказане не свідчить про порушення поліцейськими умов проведення огляду.

Згідно до положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність передбачена за керування транспортним засобом.

Крім того, посилання захисника на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, має заохочення та не має стягнень, не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення та не ставить під сумнів зафіксований результат огляду. Вказані обставини можуть бути враховані при вирішенні питання про вид та розмір адміністративного стягнення, однак не свідчать про відсутність складу правопорушення.

Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи апеляційної скарги щодо порушення працівниками поліції порядку проведення огляду є безпідставними.

Крім того, відповідно до ч. 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Крім того, апеляційним судом було переглянуто відеозапис події, з якого вбачається, що на часовій позначці 04:15 ОСОБА_1 спочатку відмовляється пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, а на часовій позначці 05:15 працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння. В подальшому правопорушник добровільно проходить перевірку на стан сп`яніння.

Зазначені обставини узгоджуються з іншими матеріалами справи та підтверджують наявність у працівника поліції передбачених законом підстав для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння.

Переглянуті в судовому засіданні апеляційного суду відеодокази висновки суду не спростовують, а наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, на підставі викладеного, суд дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та вина його доведена встановленими судом доказами «поза розумним сумнівом».

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Європейський суд з прав людини у складі Великої палати у рішенні по справі «OHalloranandFrancis v. TheUnitedKingdom» [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За таких обставин, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доводиться поза розумним сумнівом дослідженими у судовому засіданні доказами, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.

Апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова районного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захиснику Лугіні Сергію Анатолійовичу в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Лугіни Сергія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, оскарженню не підлягає.

СуддяМ.О. Гуренко