Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №748/1898/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/1898/25

Головуючий у першій інстанції – Кухта В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1082/26

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок»

Відповідач: ОСОБА_1

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок»

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя Кухта В.О.), ухвалене у м. Чернігів ,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ТОВ «Кошельок» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3402217939-515211 від 11.11.2021 року в сумі 21650 грн, судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Позов обґрунтовувало тим, що11.11.2021 між ТОВ «Кошельок» та відповідачем укладено договір № 3402217939-515211, згідно якого відповідач отримала кредит в сумі 6250 грн із сплатою відсотків за користування кредитом розмірі 2,2% на добу з початковий строк кредитування становить 22 дні. Відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем на загальну суму 21650 грн, яка складається із: 6250 грн заборгованості за тілом кредиту та 15400 грн заборгованості за процентами, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 3402217939-515211 від 11 листопада 2021 року в розмірі 6 250 грн, судовий збір в розмірі 699,35 грн. Стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 803,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме у частині стягнення з відповідача суми фактично отриманих грошових коштів у розмірі 6 250,00 грн, а у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом відмовив, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували укладення між сторонами кредитного договору в частині погодження умов щодо нарахування процентів, зокрема доказів підписання відповідачем відповідного договору (електронного правочину) або підтвердження його волевиявлення на приєднання до таких умов. З урахуванням пропорції задоволених позовних вимог, частка витрат позивача на компенсацію судового збору, яка підлягає компенсації з відповідача, становить 699,35 грн. Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, то відповідачу з урахуванням заявленого клопотання про відшкодування судових витрат слід стягнути з позивача 2 887,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У апеляційній скарзі в якій просить рішення районного суду в частині відмови скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Кошельок» задовольнити та стягнути судові витрати, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

В апеляціній скарзі позивач зазначає, що з матеріалів справи вбачається про домовленість сторін, що цей договір є електронним документом. Договір укладено сторонами за допомогою веб-сайту https://koshelok.ua, який є сукупністю інформаційних та телеклмунікаційних систем ТОВ «КОШЕЛЬК», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Порядок укладення визначений Правилами надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬК», яка міститься в матеріалах справи. Доказом укладення кредитного договору № 3402217939-515211 від 11 листопада 2021 року, крім того, є наявна в матеріалах справи візуальна форма послідовності дій складена у відповідності до ст. 5 Закону України « Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію» та повідомлення Нацкомфінпослуг від 13.02.2019 року про роз`яснення особливостей порядку укладення електронних договорів. Позивач також акцентує увагу на те , що відповідач був повністю ознайомлений з умовами кредитного договору до його підписання, оскільки ІТС позивача побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу. Належними та достатніми доказами ТОВ «КОШЕЛЬК» підтвердило перерахування коштів відповідачу на виконання умов договору. За позицією позивача, суд першої інстанції, оцінюючи жокази щодо укладення Договору та отримання відповідачем кредиту за договором, мав застосувати принцип « баланс вірогідностей». При цьому товариство звертає увагу, що на спростування наданих позивачем доводів та доказів щодо укладення договору відповідач не надав жодних доказів. Зазначає також позивач у апеляційній скарзі і про те, що позичальник який не повернув кредит до спливу Лояльного періоду, ніяким чином не порушив Договір, а продовжив користуватись коштами, але на інших умовах і саме про це домовились сторони договору. Тому нарахування процентів за користування кредитом за період з 03.12.2021 року до 02.03.2022 року є правомірним. У паспорті споживчого кредиту і у графіку платежів зазначений строк користування кредитом 22 дні користування кредитом, оскільки цей строк був погоджений внаслідок настання відкладальної дії. Укладаючи правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність. Укладаючи договір на певних умовах сторони погодили всі його істотні умови, а тому заперечення щодо не співмірності визначеного умовами договору розміру відсотків є недоречним.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржуване судове рішення без змін. У відзиві ОСОБА_1 зазначає про те, що договір № 3402217939-515211 від 11 листопада 2021 року про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, додаток №1 до договору та паспорт споживчого кредиту не містять ні власноручного підпису відповідача, ні електронного підпису відповідача, відтвореного шляхом використання ним одноразового ідентифікатора. На підтвердження перерахування коштів позивачем надано повідомлення ПАТ « МТБ БАНК» № 05/642-05/99 від 15.05.2025 року, відповідно до якого 11.11.2021 року на картку отримувача 4731219630477960 зараховано 6250 грн, відправник - невідомий. Доказів про те, що саме відповідач є власником зазначеної картки матеріали прави не містять. Позивачем не надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позивачем перераховані грошові кошти відповідачу в розмірі, що передбачений договором, а відповідач ці кошти отримав.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 11.11.2021 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 3402217939-515211 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (а.с.24-32). Уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил текст яких знаходиться на Сайті Кредитодавця: https://koshelok.net. (п. 9.4. Договору).

Відповідно до умов договору Кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 6 250,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах визначених цим Договором (п. 1.1 Договору). Кредит надається строком на 22 дні (далі Лояльний період) (п. 2.1 Договору), фіксована процентна ставка 2.20 % в день.

Згідно із п. 2.3. Договору, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього Договору.

Відповідно до п. 2.4. Договору, кредит надається позичальнику згідно його заяви шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на картковий рахунок, вказаний позичальником у заявці.

Згідно із п. 3.7. Договору, зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду.

Сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є додатком до цього Договору (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.6., 3.7, 3.8 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду. З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 730 процентів річних, що становить 2.2% в день від суми Кредиту за кожен день користування ним.

У відповідності до п. 9.1. Договору, цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Відповідно до довідки про підтвердження платежу від 15.05.2025 р. ЦВ ПАТ «МТБ Банк» у м. Києві (а.с.22) та повідомлення XPAY Group LLC (а.с.23), встановлено, що 11.11.2021 р. на номер платіжної картки № НОМЕР_1 банком здійснено успішний переказ грошових коштів за Договором № 3402217939-515211 у сумі 6 250,00 грн.

Згідно з детальним розрахунком за Договором № 3402217939-515211 про надання коштів від 11.11.2021 р. заборгованість ОСОБА_1 складає 21 650,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 6 250,00 грн, заборгованість по відсотках 12 375,00 грн, що складається з нарахованих % в межах Лояльного періоду 3 025,00 грн та % за продовжений строк користування позикою 12 375,00 грн (а.с.18,19).

08.07.2025 р. до суду надійшла витребувана інформації судом від АТ КБ «ПриватБанк», з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (а.с.86).

Відповідно до наданої виписки АТ КБ «ПриватБанк» за договором № б/н за період 10.11.2021 р. - 02.03.2022 р. по картці № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 , вбачається, що 11.11.2021 р. на зазначу картку зараховано переказ коштів у розмірі 6 250,00 грн (а.с.87,88).

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Кошельок», суд першої інстанції прийшов до висновку, що фактично отримані кошти відповідачем у розмірі 6250 грн підлягають поверненню позивачу. Відсутність доказів які підтверджували б погодження всіх істотних умов договору є підставою для відмови у задоволенні решти позовних вимог.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

У частинах першій та другій статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Аналогічні процесуальні положення закріплені у пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України та частині третій статті 100 ЦПК України.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (див.: постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22 викладено висновок: "Наказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи (Електронний документообіг), існує як електронний документ, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Електронний документ, створений з дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах, передбачених статтею 89 ЦПК України.".

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Оскільки електронний підпис не завжди може міститися безпосередньо на самому електронному документі або в файлі, який містить цей документ, а може існувати окремо, поєднуючись із електронним документом лише логічно, то з технічної точки зору оригінал електронного документу може зберігатися в декількох файлах, на декількох веб-сторінках, серверах тощо. Тому ознайомлення з таким оригіналом може передбачати вчинення таких дій, як, наприклад: (а) візуальний огляд веб-сторінок, на яких розміщено електронний документ та його електронний підпис; (б) візуальний огляд файлу, в якому зберігається електронний документ, а також акаунту учасника справи на сервісі електронної пошти, який підтверджує, що певній особі засобами електронної пошти надсилався саме цей файл і саме з цього акаунту учасника справи; (в) візуальний огляд інформаційно-комуніційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої.

Прийнявши до уваги надані позивачем докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність доказів на підтвердження його підписання сторонами договору ані власноручним підписом ані електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Саме по собі посилання позивача у апеляційній скарзі на укладення сторонами за допомогою веб-сайту https://koshelok.ua, який є сукупністю інформаційних та телеклмунікаційних систем ТОВ «КОШЕЛЬК», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, договору, без надання достатніх переконливих та беззаперечних доказів не є підтвердженням укладення договору на певних умовах за обставин заперечення відповідачем факту існування між ним та позивачем договірних зобов`язань за договором № 3402217939-515211 про надання коштів від 11.11.2021 р.

Наявність у матеріалах Правил надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» не є підтвердженням належного ознайомлення з їх змістом відповідача.

Також безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на наявність у матеріалах справи візуальної форми послідовності дій складених у відповідності до ст. 5 Закону України « Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки такого доказу матеріали справи не містяь.

Фактично отримані кошти підлягають поверненню, а тому висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача 6250 грн є вірним.

За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем та відповідачем на стадії апеляційного перегляду справи подані клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Заявлені вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають, враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідачу правничу допомогу надавав адвокат Серкін К.Ю. на підставі договору про надання правової допомоги від 01 травня 2025 року, додаткової угоди №2 від 30 березня 2026 року та ордеру серії СВ № 1130911 від 31 березня 2026 року (а.с.67, 134,136).

Згідно акту виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 31 березня 2026 року вартість послуг адвоката становить 8000 грн. (а.с. 135).

Матеріали цивільної справи не містяь доказів направлення позивачу клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що міститься у відзиві на апеляційну скаргу та доданих доказів на підтвердження їх понесення.

У постановах КЦС ВС від 12.04.2023 року у справі № 626/133/21 та від 21 березня 2024 року у справі №604/423/23 зазначено, що докази витрат є складовою частиною заяви( клопотання), а тому на їх поширюються загальні правила оформлення та подачі документів із додаванням доказів вручення опонентам. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи. Порушення цього обов`язку призводить до неможливості іншої сторони ознайомитися з документами та спростувати співмірність витрат.

З огляду на те, що склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягають доведенню, ненадсилання копій відповідних доказів іншій стороні фактично матиме наслідком порушення принципу змагальності та неможливість іншого учасника судового розгляду бути ознайомленим з їх змістом. Вказані обставини, у свою чергу, позбавляють іншу сторону можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку (подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/2821/18 та у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №902/844/18, від 15.06.2022 у справі № 910/18646/19).

Неподання стороною копій документів, пов`язаних з наданням правничої допомоги, іншій стороні позбавляє останню можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, а Суд – можливості надати оцінку їх обґрунтованості, правових підстав та обсягу їх стягнення (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 21.08.2019 №922/2821/18 та у постанові від 15.06.2020 у справі №910/18646/19).

Виходячи з зазначеного, клопотання відповідача ОСОБА_1 про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.137, 141,367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 лютого 2026 року залишити без змін.

Клопотання ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді :