Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №671/466/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 671/466/26

Провадження № 22-ц/820/1404/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.

секретар судового засідання Демчук В.М.

розглянув в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Фіщук Альоною Анатоліївною, на ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2026 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (суддя Ніколова С.В.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому просила розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Волочиського районного управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №23 та залишити ОСОБА_1 шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 13 березня 2026 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2026 року надано сторонам у справі строк на примирення чотири місяці до 16 серпня 2026 року. Провадження у справі зупинено до закінчення строку для примирення.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Фіщук А.А., подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що суд першої інстанції проігнорував фактичні обставини справи, які свідчать по деструктивний характер взаємовідносин сторін. Зокрема, судом не надано належної оцінки поведінці відповідача, який під час перебування у відпустці, у квітні 2026 року за місцем спільного проживання сторін, свідомо уникав будь-якої комунікації з позивачкою. Таке ігнорування свідчить про фіктивність заявленого відповідачем наміру на примирення та його недобросовісність.

Зауважує, що надання строку на примирення за умови категоричної відмови позивачки та відсутності волі відповідача на реальні кроки до відновлення сім`ї є порушенням ст. 111 Сімейного кодексу України, що нівелює правові підстави для подальшого зупинення провадження.

Вважає, що зупинення провадження на такий тривалий термін у справі, де воля однієї із сторін на примирення шлюбу є остаточною, створює стан невиправданої правової невизначеності.

Вказує, що суд першої інстанції фактично надав відповідачу можливість блокувати право позивачки на особисте самовизначення, що є непропорційним втручанням у її приватне життя.

Відзив на апеляційну скарну до апеляційного суду не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується і апеляційний суд, мотивована тим, що у сторін від шлюбу є малолітня дитина, сторони спільно не проживають протягом незначного періоду, відповідач бажає примиритися та зберегти шлюб з позивачкою, тому з дотриманням вимог ст. 111 СК України вважав необхідним надати сторонам строк для примирення, з метою збереження сім`ї, строком на 4 місяці.

Відповідно до статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя.

Стаття 211 ЦПК України передбачає, що одним із завдань розгляду справи по суті визначається сприяння примиренню сторін.

Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя.

У ч.7 ст. 240 ЦПК України вказується на можливість суду зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців, а згідно з п.4 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонами у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

Тобто, у відповідності до п. 4 ст.251 ЦПК України, надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення є обов`язковою підставою зупинення провадження у справі.

Із положень ст. 251 ЦПК України випливає, що в разі не зупинення провадження у справі про розірвання шлюбу у зв`язку з наданням сторонам строку для примирення, суд допустить порушення норм процесуального права, незалежно від обставин справи, оскільки зазначена норма передбачає безумовне обов`язкове зупинення провадження у справі.

Конкретний строк для примирення визначає суд.

Ухвала суду в частині надання строку для примирення, згідно вимог ст.353 ЦПК України, не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тому не згода позивача з ухвалою в цій частині, може бути включена в апеляційну скаргу на рішення суду, якщо він буде з ним не згідний.

Стаття 111 СК України передбачає, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечитиме моральним засадам суспільства.

При цьому, необхідно зазначити, що під заходами щодо примирення розуміється строк для примирення подружжя. Основна ціль примирення подружжя - збереження сімейних відносин і повернення необхідного балансу для нормального функціонування сім`ї. Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного із подружжя на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін у формі надання сторонам спору строку на примирення, на підставі письмової заяви або усного клопотання безпосередньо під час проведення судового засідання. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Максимальний строк для примирення подружжя не має перевищувати 6 місяців.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.

За змістом апеляційної скарги вбачається, що скаржник фактично не погоджується з наданням судом першої інстанції строку для примирення.

Слід зазначити, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з цих підстав лише в тих випадках, якщо судом першої інстанції буде надано строк для примирення, що перевищуватиме шість місяців.

Оскаржуваною ухвалою подружжю надано строк для примирення, який не перевищує шестимісячний строк, передбачений законом, а відтак з цих підстав оскаржувана ухвала не може бути визнана незаконною і не може бути скасована апеляційним судом.

Оскільки надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення, відповідно до п.1 ч.1 ст. 251 ЦПК України, є обов`язковою підставою для зупинення провадження у справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у справі.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про надання сторонам строку для примирення та зупиняючи при цьому провадження у даній цивільній справі до закінчення строку для примирення, виходив із приписів вищезазначених норм права, які регламентують дані правовідносини.

Надання судом строку для примирення подружжя не суперечить моральним засадам суспільства, не є примушуванням сторін до спільного проживання, втручанням у їх приватне життя, порушенням норм моралі, конституційних прав позивача та принципу добровільності шлюбу, тому доводи апеляційної скарги щодо позбавлення судом позивачку права на особисте життя не заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги щодо фактичного ігнорування відповідачем наданого судом строку на примирення суд оцінює критично, оскільки даним обставинам буде надана оцінка в межах розгляду справи по суті позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання зупинення провадження. При цьому, обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційним судом також не встановлено.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Фіщук Альоною Анатоліївною, залишити без задоволення.

Ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 12 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І. Талалай