Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №128/3520/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 128/3520/25

Провадження № 22-ц/820/1293/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.

секретар судового засідання Демчук В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2026 року (суддя Козачук С.В.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позову зазначав, що 14.10.2014 між ним та відповідачкою зареєстровано шлюб. В період шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказував, що з березня 2022 року стосунки між сторонами погіршилися через різні погляди на життя, цінності та ведення спільного господарства і побуту. Протягом тривалого часу кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування, а шлюб розпався та має лише формальний характер.

Зауважував, що спроби примирення не дали результату, останнє спілкування з відповідачкою виявилося безрезультатним, сімейні стосунки не відновилися, а тільки призвело до чергових протиріч.

Вказував, що шлюб остаточно розпався і він не бажає продовжувати подружні відносини з відповідачкою.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив суд не давати час для примирення та розірвати шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції у Хмельницької області 14.10.2014, актовий запис №363.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2026 року позов задоволено. Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 14 жовтня 2014 року Шепетівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №363, розірвано. Вирішено питання розподілу судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому, посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Вказує, що суд при розгляді справи формально підійшов до вжиття заходів для примирення подружжя. При цьому, суд не врахував, що шлюб між сторонами тривав понад 11 років, від якого є малолітня дитина, відповідачка категорично заперечує проти розірвання шлюбу та має щирий намір зберегти сім`ю, тому визначений судом строк на примирення в один місяць носив суто формальний характер та був недостатнім для переосмислення ситуації та вжиття реальних заходів для відновлення сімейних відносин.

Вважає, що суд, обмежившись мінімальним строком для примирення, фактично позбавив сторони реальної можливості примиритися та зберегти сім`ю.

Зауважує, що суд обмежився загальним посиланням на доводи позовної заяви, проте не навів жодних об`єктивних доказів щодо неприязних стосунків між подружжям, відсутності взаєморозуміння.

Звертає увагу суду, що посилання суду на відсутність між сторонами сімейних відносин, які разом не проживають, втрату почуттів любові та поваги один до одного не відповідає дійсності на не підтверджені матеріалами справи.

Зазначає, що позивач та відповідач особисто судом не були заслухані та їх думки суд не врахував.

Вказує, що вона категорично заперечує проти розлучення, оскільки почуття любові та поваги до позивача з її боку не зникли, вона має намір зберегти сім`ю та вказує, що відносини між сторонами наразі налагоджуються.

Стверджує, що малолітня дочка, якій наразі 11 років, перебуває у свідомому віці та важко переживає конфлікт між батьками, тому суд для збереження повноцінної сім`ї в інтересах дитини мав вжити всіх передбачених законом заходів, зокрема, надати батькам достатній строк для примирення.

Вважає помилковим висновок суду щодо зловживання відповідачкою процесуальними правами та затягуванням судового розгляду, оскільки вона була відсутня в судовому засідання по поважній причині через стан здоров`я, на підтвердження чого надала відповідні документи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін. При цьому, посилається на правильність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції. Зазначає, що з моменту подачі ним до суду позову про розірвання шлюбу від 02.09.2025 до ухвалення рішення у справі 13.03.2026, пройшло більше 6 місяців. За вказаний період відповідачка не зробила нічого позитивного щодо збереження шлюбу. Крім того, відповідачка постійно проявляє безпідставне невдоволення ним та його матір`ю, на адресу яких розповсюджує неправдиву інформацію та лайливі слова.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. Від позивача ОСОБА_1 надійшла до апеляційного суду заява про розгляд справи без його участі.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що 14.10.2014 між сторонами зареєстровано шлюб. (а.с.31).

В період шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.7).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сім`я розпалася та існує формально, а подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

За змістом положень ч.1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т.ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що однією з основних засад шлюбу є взаємна згода на це жінки та чоловіка.

Добровільність шлюбу одна з основних його засад.

Тому й подальше існування сім`ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка та жінки на такий шлюб, не може мати місце, подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих відносинах як шлюб.

Положеннями ч.1 ст. 110, ст. 112 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У відповідності до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Судом встановлено, що сторони припинили подружні стосунки. Позивач не бажає надалі перебувати у цьому шлюбі, а збереження сім`ї суперечить його інтересам.

Таким чином, встановивши, що збереження нормальних сімейних відносин між сторонами є неможливим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, що відповідає вимогам статей 24, 56 СК України.

Доводи апеляційної скарги в частині, що наданий судом строк на примирення в один місяць є недостатнім для налагодження та відновлення подружніх відносин, суд вважає безпідставними та необґрунтованими. Відповідачка не надала доказів, що вона була позбавлена можливості у наданий судом строк для примирення вживати заходів для відновлення подружніх відносин, а вжиті нею заходи не дали результату. Крім того, з часу відкриття провадження у справі - 06.11.2025 до ухвалення судового рішення по сутті позовних вимог 13.03.2026, у скаржниці була реальна можливість примиритися з позивачем заради збереження шлюбу та інтересів дитини, але ніяких відомостей щодо вчинення конкретних заходів зі своєї сторони та згоду позивача на досягнення такого примирення до суду надано не було.

Посилання скаржниці, що наразі відносини налагоджуються і між сторонами відновлюються відносини, суд оцінює критично, оскільки доказів даним обставинам суду не надано, а з наданого позивачем до суду відзиву на апеляційну скаргу та заяви про розгляд справи без його участі, він наполягає на розлученні та вказує на відсутність бажання зберегти даний шлюб.

Також апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до того, що відповідачка не погоджується на розірвання шлюбу з позивачем, оскільки незгода відповідачки з розірванням шлюбу не є достатньою підставою для відмови у позові, оскільки кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, які мають виключно добровільний характер з обох сторін, і не може бути примушений до їх збереження.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо не отримання судом пояснень від відповідачки під час розгляду справи. Оскільки, чинним законодавством визначено право сторони брати участь у судових засіданнях як особисто так і через свого представника, і даним правом сторона може скористатися або не скористатися на власний розсуд. За реальної відсутності в судовому засіданні сторона не позбавлена можливості надати до суду заяву та викласти свою позицію по суті позовних вимог в письмовому порядку.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції також не допущено.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І. Талалай