Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №607/4835/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/4835/26Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я.

Провадження № 22-ц/817/977/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

з участю секретаря - Хоміцька С.О.

та позивача - фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/4835/26 за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 червня 2026 року, постановлену суддею Стельмащуком П.Я., у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення,-

В С Т А Н О В И В:

у березні 2026 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором оренди нежитлового приміщення № 39-2, площею 41,9 кв. м за адресою АДРЕСА_1 від 20.05.2025 у розмірі 132750,61 грн, з яких: 49000,00 грн заборгованість за орендною платою, 1775,85 грн заборгованість за послуги електроенергії, 7582,224 грн заборгованість за послуги водопостачання, 4392,54 грн єдиний 5% + 2% банків, 70000,00 грн пеня.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 04 червня 2026 року закрито провадження у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення.

Роз`яснено позивачу право звернутися із даним позовом до відповідного господарського суду у порядку господарського судочинства.

В апеляційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 04 червня 2026 року та направити справу для продовження розгляду у суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно встановлено суб`єктний склад учасників справи, а саме, відповідач у справі є фізичною особою та у договорі оренди нежитлового приміщення відсутні відомості про те, що приміщення орендується для здійснення господарської діяльності.

Вказує, що фізичні особи мають право орендувати житлові та нежитлові приміщення, тому твердження суду про те, що даний спір та склад учасників справи є предметом розгляду у господарському судочинстві не відповідає фактичним обставинам справи.

Відзив у визначений судом термін не надійшов.

У судовому засіданні фізична особа-підприємець ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, зіславшись на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з таких підстав.

Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі виник у зв`язку із здійсненням сторонами господарської діяльності, тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки предметом договору оренди є нежитлове приміщення, яке передано в оренду для влаштування офісу.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Вказані правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 03.02.1999 зареєстрований як фізична особа-підприємець, одним із видів економічної діяльності якого є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.01.2026).

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 28.05.2023 є власником нежитлового приміщення 39-2 площею 41,9 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується зазначеним свідоцтвом та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №4016654 від 28.05.2013.

20.05.2025 підприємець ОСОБА_1 (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендар) уклали договір оренди офісного приміщення, відповідно до якого орендодавець передає орендареві в платне користування належне йому нежитлове приміщення №39/2 площею 41,9 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору орендодавець зобов?язується передати зазначене приміщення у стані, що забезпечує його використання орендарем для влаштування офісу.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач ОСОБА_2 у період з 29.01.2025 по 07.01.2026 була зареєстрована, як фізична особа-підприємець, вид економічної діяльності: постачання інших готових страв, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У справі, яка переглядається, позивач звернувся із позовом про стягнення коштів за договором оренди нежитлового приміщення (офісного приміщення) укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 , з підстав невиконання орендарем ОСОБА_2 умов цього договору оренди.

Позивач звертаючись до суду, просив стягнути орендну плату у розмірі 132750,61 грн, у зв`язку з неналежним виконанням договору оренди нежитлового приміщення.

Отже, спір у справі стосується правовідносин оренди. Предметом спірних договорів оренди є строкове платне користування орендарем нежитловим приміщенням (п.1.1 договору, приміщення, що передається в оренду на умовах договору, повинно бути використане орендарем для влаштування офісу (пункт 2.1 договору). Позивач є фізичною особою-підприємцем, орендар також на момент укладення договору був фізичною особою підприємцем.

Тобто, спір між сторонами виник з виконанням правочину (договору оренди) в їх господарській діяльності, а тому в силу пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно норм ГПК України.

Висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України є правильний та відповідає вимогам закону.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно встановлено суб`єктний склад учасників справи та на те, що відповідач у справі є фізичною особою не заслуговують на увагу, оскільки на час укладення договору оренди та впродовж усього строку нарахування позивачем заборгованості, відповідачка ОСОБА_2 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, вид економічної діяльності — постачання готових страв, надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що стверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданого на запит апеляційного суду за №3136164 від 05.08.2026 року.

Окрім того, суд зауважує, що припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що даний спір підвідомчий господарському суду, а не судам загальної юрисдикції.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 червня 2026 року про закриття провадження залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на позивача в межах ним понесених.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 , 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома