Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №600/43/15-ц — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 600/43/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Гриновець О. Б.

Провадження № 22-ц/817/971/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря - Хоміцька С.О.

та представника ОСОБА_1 - адвоката Репехи Б.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 600/43/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2026 року, постановлену суддею Гриновець О.Б., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо обмеження суми виплати заробітної плати боржнику,-

В С Т А Н О В И В:

у червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою, в якій просить визнати дії головного державного виконавця Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо обмеження суми виплати заробітної плати боржнику у виконавчому провадженні № 51218418 протиправними.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що Козівським районним судом Тернопільської області, 17 травня 2016 року видано виконавчий лист № 608/43/15-ц на виконання рішення Козівського районного суду Тернопільської області про стягнення з відповідача по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя села Таурів, Козівського району, Тернопільської області аліменти в користь ОСОБА_2 мешканки АДРЕСА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку( доходу) починаючи з 14 січня 2015 року до досягнення нею повноліття. По даному виконавчому листу було відкрито виконавче провадження № ВП№ 51218418 та вжиті дії для виконання виконавчого провадження. Скаржник вказує, що в другій декаді січня 2026 року на адресу його місця реєстрації надійшла постанова державного виконавця про накладення штрафу від 12.12.2025. Однак, суму накладеного штрафу державним виконавцем на користь стягувача погашено. За заявою стягувача від 22.04.2026 остання не має жодних претензій щодо виконання судового рішення по сплаті боржником аліментів. Однак обмеження, накладені на рахунок оплати праці боржника на день подачі скарги до суду не скасовані.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2026 року, залишено без розгляду скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо обмеження суми виплати заробітної плати боржнику.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2026 року, скасувати.

Зазначає, що ОСОБА_1 не оскаржує постанову державного виконавця про накладання штрафу, сума коштів якої на момент подання скарги до суду першої інстанції уже фактично стягнено і заборгованість по сплаті аліментів відсутня. Предметом скарги є фактичне повне блокування рахунку по оплаті праці в період отримання ним бойового поранення, як наслідок порушення законних прав на отримання належної медичної допомоги за власні кошти на яку військовослужбовець був фактично позбавлений. Дане питання не було предметом розгляду та оцінки судом першої інстанції. Окрім того при відсутності заборгованості по виконавчому провадженні особовий рахунок по оплаті праці військовослужбовця не розблоковано. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Невірне застосування судом першої інстанції вимог законодавства стало причиною порушення правового та соціального захисту бійця Національної гвардії України в період його бойового поранення, лікування та реабілітації.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, порушено їх права чи свободи. Справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів. Дане питання в порядку КАСУ скаржником не оскаржувалося, тому посилання судом першої інстанції на поважність причини пропуску строку на оскарження рішення державного виконавця та його відновлення цього строку, є безпідставне. Крім того, вказує, що судом першої інстанції було вирішено залишити без розгляду скаргу ОСОБА_1 з підстав пропуску строку звернення до суду без залишення скарги без руху.

Представник Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України – подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначив, що державний виконавець, керуючись ст.3,4,24,26,27 Закону України «Про виконавче провадження», 24.05.2016, па підставі заяви про відкриття виконавчого провадження та виконавчого листа № 600/43/15-ц від 24.05.2016 виданого Козівським районним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця с.Таурів Козівського району Тернопільської області аліменти в користь ОСОБА_2 мешканки АДРЕСА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) починаючи з 14 січня 2015 року до досягнення нею повноліття, відкрив виконавче провадження та розпочав примусове виконання рішення, що стверджується постановою про відкриття провадження ВП № 51218418 від 24.05.2016, яку надіслано сторонам виконавчого до відома та виконання.

З моменту відкриття виконавчого провадження №51218418 з примусового виконання виконавчого документа у боржника ОСОБА_1 наявна заборгованість по аліментах станом на 01.05.2024 в розмірі 213890, 03 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.

Державним виконавцем керуючись ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанови про тимчасові обмеження відносно боржника ОСОБА_2 та подання до суду про розшук боржника.

Вказують, що за період з 24.05.2016 по 01.05.2024 боржником не оплачувались аліменти на користь стягувача ОСОБА_2 , а тому державний виконавець, керуючись ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», 12.12.2025 правомірно виніс постанову про накладення штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів на користь стягувана у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 106945,01 гривень за наявною заборгованістю, що нарахована з моменту відкриття виконавчого провадження.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 — адвокат Репеха Б.Г. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених у ній та просить її задовольнити.

Представник Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Райци В.П. - адвокат Репеха Б.Г. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету.

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Репехи Б.Г., проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Постановляючи ухвалу про залишення скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо обмеження суми виплати заробітної плати боржнику, без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 був обізнаний про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні ще з січня 2026 року.

Однак ні скаржник, ні його адвокат у скарзі не заявив клопотання про поновлення строку та не обґрунтував поважність причин пропуску строку для подання скарги, а також не надав будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності його пропуску, а відтак суд вважав, що скарга подана з пропуском передбаченого законом десятиденного строку, тому скарга має бути залишена без розгляду на підставі частини другої статті 449 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас загальні права та обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У пункті а) частини першої статті 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

За змістом частини другої цієї статті, пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.

У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Аналогічні положення містяться у частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено право особи на оскарження дій чи рішень органу виконавчої служби у 10-денний строк з моменту, коли така особа дізналася про порушення своїх прав діями або бездіяльністю посадових осіб органу виконавчої служби (приватним виконавцем) за виключенням випадків оскарження постанови виконавця про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк може бути поновлений за клопотанням заявника порушеним одночасно із поданням скарги.

За порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», слід дійти висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку суд врахував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.

Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 918/333/13-г, від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20, від 06 серпня 2025 року у справі № 756/1800/24, від 01 грудня 2025 року у справі № 2-180/06, від 03 грудня 2025 року у справі № 2-612/2006.

У постанові від 05 листопада 2025 року у справі № 345/245/25 Верховний Суд зазначив, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. Під час вирішення питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.

Строк звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 904/3734/20 вказав, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у передбачений законом строк або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено саме з поважних причин.

В іншому випадку дії суду матимуть наслідком порушення права інших учасників спору, зокрема виконавця, дії якого оскаржуються, а також загальних засад судочинства (диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін).

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 просив визнати дії головного державного виконавця Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо обмеження суми виплати заробітної плати боржнику у виконавчому провадженні № №51218418 протиправними.

При цьому, в скарзі зазначено, що в другій декаді січня 2026 року на адресу його місця реєстрації надійшла постанова державного виконавця про накладення штрафу від 12.12.2025. Проте, суму накладеного штрафу державним виконавцем на користь стягувача погашено. За заявою стягувача від 22.04.2026 остання не має жодних претензій щодо виконання судового рішення по сплаті боржником аліментів. Однак обмеження, накладені на рахунок оплати праці боржника на день подачі скарги до суду не скасовані.

Судом встановлено, що заявнику було відомо про можливе порушення його прав у виконавчому провадженні ще з січня 2026 року.

Проте, зі скаргою на дії головного державного виконавця Бережанського відділу державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернувся до суду лише 05 червня 2026 року.

Питання про поновлення строку на подання скарги заявник не порушував.

Таким чином, враховуючи, що заявнику було відомо про порушення його прав у виконавчому провадженні ще з січня 2026 року, а також з огляду на звернення до суду зі скаргою 05 червня 2026 року та відсутність поданого разом зі скаргою клопотання про поновлення строку, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск заявником строку на звернення зі скаргою, передбаченого пунктом «а» частини першої статті 449 ЦПК України, та, як наслідок, про залишення її без розгляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не оскаржує в порядку КАСУ постанову державного виконавця про накладання штрафу, сума коштів якої на момент подання скарги до суду першої інстанції уже фактично стягнено і заборгованість по сплаті аліментів відсутня, а тому посилання судом першої інстанції на поважність причини пропуску строку на оскарження рішення державного виконавця та відновлення цього строку, є безпідставне, колегія суддів відхиляє, оскільки зі змісту скарги вбачається, що заявник не погоджується як з діями, так і з бездіяльністю виконавця, про які він був обізнаний з січня 2026 року, проте з цією скаргою звернувся лише 05 червня 2026 року та клопотання про поновлення строку на подання скарги заявником до суду не подано, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про пропуск строку на звернення із скаргою відповідно до статті ст. 449 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ґрунтуються виключно на твердження скаржника та спростовуються встановленими у справі обставинами щодо часу, коли заявник дізналася про порушення його прав державним виконавцем.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до переоцінки обставин справи і доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 слід відмовити, а ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2026 року суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Козівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2026 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлено 13 серпня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома