Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №606/97/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/97/26Головуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В.

Провадження № 22-ц/817/928/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу № 606/97/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", інтереси якого представляє адвокат Усенко Михайло Ігорович, на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року, ухваленого суддею Малярчуком В.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

у січні 2026 року ТзОВ "ФК "Кредит-Капітал" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2476635 від 03.06.2020 року у розмірі 31652 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9650 грн, заборгованість за відсотками 22002 грн, а також судові витрати, серед яких стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 03.06.2020 між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2476635, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 9650 грн. Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТзОВ «Авентус Україна» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надав відповідачеві кредит на потрібну їй суму. Відповідач, зі свого боку не виконала умов кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість.

26.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір відступлення права вимог № ККАУ-26022021, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило позивачу право вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 2476635 від 03.06.2020, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року позов ТзОВ "Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2476635 від 03.06.2020 в розмірі 6212,19 грн, з яких 4699,55 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 1512,64 грн. -заборгованість за процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір розмірі 522,53 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1569,60 грн.

В решті частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТзОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" - адвокат Усенко М.І. просить скасувати рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року в частині відмовлених позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що 01.07.2020 року позичальником було здійснено платіж у розмірі 3987,86 грн. Зазначена сума повністю відповідала вимогам п.4.3 Договору щодо мінімального розміру платежу для пролонгації, що свідчить про належне спрямування споживачем оферти на продовження строку дії договору.

28.07.2020 року здійснено наступний платіж у розмірі 4950,45 грн, який також у повному обсязі покривав суму нарахованих та несплачених процентів, що є повторним підтвердженням наміру споживача щодо пролонгації договору на умовах, визначених його положеннями.

Оскільки з боку товариства протягом встановлених 24 годин з моменту здійснення вказаних платежів не надходило відмови у прийнятті оферти, строк користування кредитом вважається продовженим (пролонгованим) відповідно до умов п. 4.3. Кредитного договору. Таким чином, дії Позичальника є правомірними та повністю відповідають погодженому сторонами механізму зміни строку виконання зобов`язання.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Надалі, кредитодавець нараховував відсотки за стандартною процентною ставкою в розмірі 183,35 грн., оскільки згідно п.3.1. кредитного договору, Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Відтак, жодних нарахувань після 25.11.2020 року Товариством здійснено не було.

Враховуючи, що відповідач, підписавши кредитний договір, погодився з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації не були відомі відповідачу. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами Договору.

Таким чином, подальша одностороння відмова відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань чи заперечення факту укладення договору суперечить принципу добросовісності (ст. 3 ЦК України) та доктрині заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), яка полягає у тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Посилання суду першої інстанції на відсутність конкретних акцептуючих дій, виражених у формі письмового доказу, щодо пролонгації договору (п. 4.4) як на підставу для часткового задоволення позову є безпідставним, оскільки волевиявлення особи може бути виражене у формі конклюдентних дій. У вказаній справі вчинення позичальником платежу є дією, що свідчить про бажання пролонгувати строк кредитування.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу представника ТзОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" - адвоката Усенко М.І., у якому зазначила, що є безпідставними твердження апелянта про нібито «автоматичну пролонгацію» договору за конклюдентними діями. В апеляційній скарзі представник позивача наголошує на тому, що відповідач у липні 2020 року здійснила два платежі (на суми 3 987,86 грн та 4 950,45 грн), що, на думку заявника, свідчить про надання згоди (акцепту) на пролонгацію кредитного договору на нові строки та визнання боргу в повному обсязі.

Вказаний аргумент є грубою маніпуляцією нормами права та матеріалами справи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо). Сплата коштів Відповідачем здійснювалась виключно в межах виконання первинних, уже існуючих зобов`язань за договором (повернення тіла кредиту та правомірно нарахованих відсотків за початковий строк дії договору).

Добровільне повернення частини коштів кредитору є належним виконанням обов`язку боржника, а не свідченням надання згоди на автоматичне продовження договору на майбутні періоди на кабальних умовах із нарахуванням щоденних відсотків. Заявник безпідставно намагається трактувати правомірну поведінку відповідача (повернення боргу) як беззастережний акцепт нових умов, що прямо порушує принципи добросовісності та балансу інтересів сторін у споживчому кредитуванні.

Також, суд першої інстанції прийшов до абсолютно правильного та обґрунтованого висновку, що кредитор не дотримався процедури пролонгації, яку сам же і встановив у договорі. Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору, обов`язковою умовою для здійснення пролонгації (продовження строку дії договору) є направлення кредитодавцем текстового повідомлення на мобільний телефон або email Позичальника із чітким зазначенням нової дати повернення кредиту.

Жодних належних, допустимих та достовірних доказів (архівних витягів SMS-шлюзів, офіційних звітів операторів зв`язку або скріншотів відправлених повідомлень), які б підтверджували направлення відповідачу такого підтвердження пролонгації із зазначенням нової дати, матеріали справи не містять і позивачем суду надано не було. Таким чином, за відсутності належного сповіщення, будь-які односторонні нарахування відсотків поза межами первинного строку договору є незаконними.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення суду першої інстанції переглядається судом апеляційної інстанції лише в частині відмовлених позовних вимогах, оскільки в іншій частині не оскаржується апелянтом.

Судом встановлено, що 03.06.2020 між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 2476635.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що сума кредиту складає 9650 грн.

Згідно з п. 1.4 договору строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору.

Відповідно до п. 1.5.1 договору знижена процентна ставка 1,43 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом 3 календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Згідно з п. 1.5.2 стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день від суми кредиту.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором М901037 - 03.06.2020 о 11:43:09 (а.с. 9-11).

Додатком № 1 до договору № 2476635 є графік платежів, згідно якого дата повернення кредиту 03.07.2020 та визначено 9650 сума кредиту, 4125,38 грн проценти разом до оплати 13775,38 грн, підписаний електронним підписом М901037 (а.с. 12).

Відповідачем було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту, яким визначено інформацію щодо умов кредитування. У паспорті зазначено, що сума кредиту становить 9650 грн, строк кредитування 30 днів, мета отримання кредиту споживчі цілі, загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою 5500,50 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 15150,50 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту за зниженою ставкою за весь строк користування кредитом 13775,38 грн (зворот а.с. 12-14).

Згідно довідки ТОВ «Авентус Україна» про ідентифікацію, відповідач ОСОБА_1 ідентифікована ТзОВ «Авентус Україна», як позичальник за укладеним договором № 2476635 від 03.06.2020, оскільки акцептував підписавши 03.06.2020 одноразовим ідентифікатором М901037, направленого на номер телефону НОМЕР_2 (зворот а.с. 14).

Виконання ТОВ «Авентус Україна» обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 9650 грн відповідачеві підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», згідно якої повідомлено про успішність операції 03.06.2020 на суму 9650 грн, маска картки НОМЕР_3 , код авторизації 902037, номер транзакції 7932025 (а.с.15).

26.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір відступлення права вимог № ККАУ-26022021, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило позивачу право вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 2476635 від 03.06.2020, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем (а.с. 22-25).

Так, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимог № ККАУ-26022021 до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2476635 від 03.06.2020, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем, в розмірі 31652 грн (а.с. 26).

Згідно із досудової вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» від 12.01.2026, направленої на адресу ОСОБА_1 , остання повідомлена про відступлення права вимоги за кредитним договором № 2476635 від 03.06.2020, з вимогою погашення заборгованості у розмірі 34652 грн на рахунок позивача (зворот а.с. 27).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2476635 від 03.06.2020, заборгованість відповідача за кредитним договором складає 31652 грн, з яких: 9650 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3987,86 грн - заборгованість за відсотками знижена процентна ставка, 26952,45 грн - заборгованість за відсотками стандартна процентна ставка, 8938,31 грн - оплата процентів відповідачем (а.с. 16-21).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту укладення кредитного договору з відповідачем та отримання останнім кредитних коштів, що також визнала в судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 . Однак, відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач безпідставно та поза межами строку кредитування нараховував відсотки які просив стягнути.

З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, з огляду на таке.

Оскільки апелянтом не оскаржується факт укладення кредитного договору, тому в цій частині оскаржуване рішення суду не переглядається.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як вбачається з матеріалів справи 03.06.2020 між ОСОБА_1 та ТзОВ "Авентус Україна" був укладений договір про надання споживчого кредиту №2476635, згідно з умовами якого, відповідач отримав 9650 гривень.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованих відсотків, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16 сформувала правовий висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (стаття 1048 ЦК України) припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах (після спливу строку виконання зобов`язання) забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, а не ст. 1048 ЦК України.

Судом беззаперечно встановлено, що згідно з пункту 1.4 договору строк кредитування становив 30 днів (а.с. 9).

Доводи заявника про те, що відбулася пролонгація договору у відповідності до п. 4.3 Договору, шляхом здійснення відповідачем платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, суперечать природі договору споживчого кредитування та вимогам закону. Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чіткої та однозначної згоди споживача.

Разом з тим, згідно з п. 4.4 цього Договору, саме Товариство має право, а не обов`язок, продовжити строк користування позикою.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що до матеріалів справи не долучено доказів того, що товариство акцептувало продовження строку договору.

Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про волевиявлення позичальника на продовження строку дії договору після закінчення 30-ти денного строку на нових, значно гірших умовах.

Оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3% річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України), нарахування відсотків після 30 денного користування кредитом є безпідставними.

Водночас позивач нарахував відсотки після спливу цього строку, посилаючись на умови договору щодо автоматичного продовження строку кредитування. Однак, колегія суддів виходить з того, що невиконання позичальником зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту саме по собі не може розглядатися як відкладальна обставина у розумінні частини першої статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до зміни погоджених сторонами істотних умов договору строку кредитування та розміру процентної ставки.

Отже, висновки суду першої інстанції про припинення нарахування процентів після 04.07.2020 колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до незгоди із ними, а відтак не впливають на остаточні висновки суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ТзОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", інтереси якого представляє адвокат адвокат Усенко М.І., слід залишити без задоволення, а рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", інтереси якого представляє адвокат Усенко Михайло Ігорович, залишити без задоволення.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 19 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома