Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №639/9931/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №639/9931/25

Номер провадження 22-ц/816/2384/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційнийСізова суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Сидоренко А.П., Щербаченко М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Сікорської Ірини Станіславівни

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2026 року, ухвалене у м. Охтирка, у складі судді Плотникової Н.Б.,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

25 грудня 2025 року ТОВ «Свеа фінанс» звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано такими обставинами.

28 грудня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2744757, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 20 000 грн у безготівковій формі шляхом зарахування на картку № НОМЕР_1 , на строк 30 днів, зі сплатою процентів за стандартною ставкою 1,99 % в день та можливістю застосування зниженої (акційної) процентної ставки в окремих випадках, встановлених договором. Кредитний договір украдено в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором Е520.

23 травня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен інвест Україна» (на цей час – ТОВ «Свеа фінанс») укладено договір факторингу №01.02-25/23, за яким до позивача за плату перейшло право грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 у розмірі 39 633,60 грн, з яких: 13 575,64 грн – тіло кредиту, 26 057,96 грн – заборгованість по відсотках.

ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого має непогашену заборгованість перед ТОВ «Свеа фінанс» у розмірі 39 633,60 грн, яку товариство просило стягнути з неї на свою користь, а також понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2026 року позовні вимоги «Свеа фінанс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа фінанс» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28 грудня 2021 року № 2744757 у розмірі 31 399,6 грн та судовий збір в розмірі 1913,7 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Суд встановив, що наданими позивачем доказами підтверджено факт укладення між відповідачкою та первісним кредитором кредитного договору в електронній формі, підписання договору позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання кредитних коштів та невиконання нею зобов`язань щодо їх повернення, а також правомірність переходу до позивача права вимоги за вказаним договором на підставі договору факторингу, тому погодився із наявністю заборгованості по кредиту.

Водночас суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем у період із 25 жовтня по 28 листопада 2022 року процентів за підвищеною процентною ставкою всупереч умовам кредитного договору, у зв`язку з чим здійснив перерахунок процентів за обумовленою сторонами ставкою та стягнув заборгованість у розмірі 31 399,60 грн, з яких 13 575,64 грн кредит та 17 823,96 грн проценти за користування кредитними коштами.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Сікорська І.С., оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат.

Вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт надання відповідачці кредитних коштів у сумі 20 000 грн, оскільки відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» такими доказами є первинні бухгалтерські документи. Надані довідки та квитанції не містять реквізитів отримувача, номера рахунку (картки) та інших необхідних даних, а тому не підтверджують факту перерахування коштів саме відповідачу.

На думку апелянта, позивач також не надав належного розрахунку заборгованості із зазначенням періодів нарахування, здійснених платежів та залишку заборгованості. Поданий розрахунок є лише відображенням односторонніх арифметичних підрахунків позивача, який не підтверджений первинними документами, і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог.

Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 1048 ЦК України та безпідставно стягнув із відповідача проценти за користування кредитом, нараховані поза межами строку кредитування.

Судом не враховано принципи розумності, справедливості та пропорційності, положення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо заборони несправедливих умов договору, які встановлюють для споживача непропорційно велику компенсацію, а також правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо можливості зменшення надмірних процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Визначивши до стягнення із відповідачки проценти у розмірі 17 823,96 грн, при заборгованості за тілом кредиту 13 575,64 грн, суд допустив непропорційність суми процентів, яка перевищує розмір основного боргу. Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що позивач уже отримав від відповідачки 29 345,64 грн процентів та додатково заявив вимоги про стягнення ще 26 057,96 грн.

Також, суд першої інстанції безпідставно визнав доведеним перехід до ТОВ «Свеа фінанс» права вимоги за кредитним договором, незважаючи на відсутність належних і допустимих доказів такого переходу. У матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі та реєстри прав вимоги, які підтверджували б передачу саме спірної вимоги. Натомість витяги з реєстру боржників підписані лише позивачем, не засвідчені первісним кредитором та не підтверджують факт переходу права вимоги.

За встановлених обставин позивач не довів набуття статусу нового кредитора, а суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про доведеність позовних вимог та неправильно застосував положення статей 512, 514, 517 ЦК України.

Судове рішення в частині відмови у стягненні частини процентів по кредиту в апеляційному порядку сторонами не оскаржується та відповідно в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Правом на відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

28 грудня 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2744757, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 20 000 грн шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 (п. 2.1), строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів (п. 1.3) за стандартною ставкою 1,99 % в день в межах всього строку кредиту (п. 1.4) та можливістю застосування, за настання певних умов, зниженої процентної ставки 0,8 % в день (підп. 1.4.1.) (а.с. 31-37).

Згідно з пунктом 1.1. укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», зокрема шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу в особистий кабінет.

Відповідно до пунктів 1.4 та 1.4.1 договору стандартна процента ставка становить 1,99 % в день, знижена процентна ставка – 0,8 % в день. Знижена ставка застосовується за умови, якщо клієнт до 27 січня 2022 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Відповідно до п. 1.8 договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього договору (знаходиться в електронному вигляді та приєднаний до електронної справи в ЄСІКС).

Із вказаного додатку №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28 грудня 2021 року №2744757 вбачається, що загальна вартість кредиту за стандартною ставкою становить 163 280 грн, за зниженою ставкою – 156 116 грн.

Позивачем надано паспорт споживчого кредиту з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (знаходиться в електронному вигляді та приєднаний до електронної справи в ЄСІКС).

Кредитний договір та вказані документи підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е520.

Також до позову додано Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» (знаходиться в електронному вигляді та приєднаний до електронної справи в ЄСІКС).

Листом від 04 березня 2024 року №34927-0403 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило ТОВ «Лінеура Україна», що відповідно до укладеного ними договору на переказ коштів від 13 березня 2019 року № ФК-П-19/03-01, 28 грудня 2021 року було здійснено успішний переказ коштів на платіжну картку клієнта на суму 20 000 грн, маска карти № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іРау.ua - НОМЕР_2 (а. с. 37зв.).

23 травня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен інвест Україна» укладено договір факторингу № 01.02-25/23, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило право грошової вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2744757, укладеним 28 грудня 2021 року з ОСОБА_1 (а.с. 30, 38).

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості за кредитними договорами (відповідно до реєстру боржників). Разом з разом вимоги фактору переходять всі інші по`вязані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором.

Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен інвест Україна» від 25 березня 2024 року № 1 змінено назву (найменування) товариства на ТОВ «Свеа фінанс» (знаходиться в електронному вигляді та приєднаний до електронної справи в ЄСІКС).

Витягом із Реєстру боржників №1 до договору факторингу від 23 травня 2023 року № 01.02-25/23 підтверджується набуття ТОВ «Свеа фінанс» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 травня 2023 року №2744757 в розмірі 39 633,60 грн (а.с. 39зв., 40).

Оплата за відступлення права вимоги за договором факторингу від 23 травня 2023 року № 01.02-25/23 підтверджується платіжною інструкцією від 24 травня 2023 року № 9152 (а.с. 39).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на день звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа фінанс» становить 39 633,60 грн, з яких 13 575,64 грн – заборгованість за тілом кредиту та 26 057,96 грн – заборгованість за процентами (а. с. 41-44).

Із розрахунку вбачається, що за договором ОСОБА_1 загалом сплачено 35 770,00 грн, з яких 6 424,36 грн зараховано в рахунок погашення тіла кредиту та 29 345,64 грн – у рахунок процентів.

Крім того, у період із 25 жовтня 2022 року по 28 листопада 2022 року нарахування процентів здійснювалося у розмірі 369,66 грн за кожен день користування кредитом, а за 28 листопада 2022 року – 369,52 грн, проте у графі розрахунку «розмір % ставки у день» за вказаний період конкретний розмір процентної ставки не зазначено.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 526, частиною 1 статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 12 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Щодо підтвердження укладення кредитного договору

За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, електронними доказами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а оцінці підлягають належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як убачається з матеріалів справи, 28 грудня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2744757, який відповідачка підписала за допомогою одноразового ідентифікатора Е520, надісланого на зазначений нею номер мобільного телефону.

Сторони у належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема щодо суми кредиту, строку кредитування, порядку його повернення, розміру процентної ставки по кредиту, а також порядку їх нарахування, що підтверджується змістом договору та додатками.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, колегія суддів вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про укладення між сторонами договору про споживчий кредит та виникнення між ними договірних правовідносин. Відповідачка не надала доказів, які б спростовували факт укладення договору, проходження нею електронної ідентифікації чи підписання договору одноразовим ідентифікатором.

Щодо підтвердження видачі кредитних коштів

На виконання умов договору ТОВ «Лінеура Україна» 28 грудня 2021 року перерахувало на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 , кредитні кошти в сумі 20 000 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04 березня 2024 року №34927-0403 (а.с. 37 зв.), що узгоджується із умовами п. 2.1 кредитного договору.

Заперечення позичальника про те, що грошові кошти фактично не були нею отримані, є способом заперечення проти позову, а тому підлягають доведенню стороною, яка їх заявляє.

У постанові Верховного Суду від 06 квітня 2026 року у справі № 368/1257/21 зазначено, що тягар доведення того, що грошові кошти насправді не були одержані позичальником від позикодавця, покладається саме на позичальника, який шляхом обґрунтованого заперечення (ексцепції) заперечує проти позову.

Доказів того, що на картку № НОМЕР_1 не було перераховано 28 грудня 2021 року грошових коштів у розмірі 20 000 грн відповідачкою не надано.

Відповідачкою також не спростовано факту наявності відкритої на її ім`я банківської картки № НОМЕР_1 .

Верховний Суд у постанові від 03 липня 2025 року у справі № 219/10735/2013 звернув увагу, що за загальним правилом тягар доказування обґрунтованості позовних вимог покладається на позивача, а перевага надається не кількості доказів, а їх належності, допустимості, достовірності та достатності для застосування стандарту більшої переконливості. Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Оскільки позивач надав належні докази перерахування кредитних коштів відповідачці, які у своїй сукупності підтверджують належне виконання кредитодавцем обов`язку щодо надання кредиту, а відповідачка не подала доказів, які б спростовували факт зарахування кредитних коштів на належний їй картковий рахунок, достовірність наданих позивачем документів, використання її персональних даних третіми особами чи укладення кредитного договору без її волевиявлення, колегія суддів доходить висновку, що надані позивачем докази є достатніми та більш вірогідними, ніж заперечення відповідачки про невиконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідачкою фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 20 000 грн, а тому колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача про наявність підстав для стягнення з неї заборгованості по тілу кредиту у наведеній сумі.

Крім того на підтвердження факту укладення договору та користування отриманими кредитними коштами свідчить те, що позичальником здійснювалося часткове погашення кредитної заборгованості, що відображено у розрахунку заборгованості за договором.

Щодо відступлення права вимоги за кредитом

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України (у редакції на час виникнення правовідносин) передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України у редакції на час виникнення правовідносин).

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Факт переходу до позивача права вимоги за вказаним кредитним договором до ОСОБА_1 підтверджується договором факторингу, пунктом 3.1 якого передбачено перехід права вимоги до фактора з моменту підписання договору, а також складеним на його виконання Реєстром боржників, зокрема, витягом із Реєстру, та платіжною інструкцією про оплату за відступлення права вимоги.

Також за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Докази сплати заборгованості за кредитними договорами жодному із кредиторів у матеріалах справи відсутні.

Щодо розрахунку заборгованості

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у період із 25 жовтня 2022 року по 28 листопада 2022 року позивачем здійснювалося нарахування процентів за підвищеною процентною ставкою, яка умовами кредитного договору не передбачена, у зв`язку з чим суд обґрунтовано здійснив перерахунок нарахованих процентів.

Разом із тим при здійсненні такого перерахунку суд першої інстанції застосував процентну ставку 0,99 % на день, тоді як умовами кредитного договору передбачено стандартну процентну ставку 1,99 % на день. Проте зазначена обставина не може бути підставою для зміни рішення суду першої інстанції у цій частині, застосування судом апеляційної інстанції ставки 1,99 % замість застосованої судом першої інстанції ставки 0,99 % призведе до збільшення розміру процентів, що підлягають стягненню з відповідача, тобто до погіршення її становища за наслідками розгляду поданої ним апеляційної скарги.

Принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення.

Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23), пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24)).

Такий підхід суперечить принципу non reformatio in peius (заборони повороту до гіршого), відповідно до якого особа, яка оскаржує судове рішення, не може внаслідок розгляду власної скарги опинитися у гіршому становищі порівняно з тим, якого вона досягла в попередній інстанції. Верховний Суд у постанові від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 прямо зазначив, що особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище порівняно з тим, якого вона досягла в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.

Отже, виправлення зазначеної помилки суду першої інстанції шляхом застосування ставки 1,99 % на день призведе до збільшення розміру стягнення та, відповідно, погіршення становища апелянта, що є неприпустимим.

Крім того, ставлячи під сумнів належність та правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, сторона відповідача свій контррозрахунок не надала.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина 1 статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині – без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для відшкодування заявнику судових витрат зі сплати судового збору за її подання відсутні.

Керуючись статтями 367-369, 374-376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2026 року в оскаржуваній частині – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 13 серпня 2026 року.

Головуючий Д.В. Сізов

Судді А.П. Сидоренко

М.В. Щербаченко