Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №499/996/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3519/26

Справа № 499/996/25

Головуючий у першій інстанції Погорєлов І. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бардук Младен Валерійович на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2025 року, постановленого під головуванням судді Погорєлова І.В., у цивільній справі за позовом аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року, аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача:

- заборгованість за спожиту електричну енергію за 2022 рік у розмірі 1565,76 грн.;

- заборгованість за спожиту електричну енергію за січень – березень 2025 року у розмірі 2624,79 грн.;

- заборгованість за спожите теплопостачання за 2022 рік у розмірі 12123,16 грн.;

- заборгованість за спожите теплопостачання за 2023 рік у розмірі 8778,13 грн.;

- заборгованість за спожите теплопостачання за 2024 рік у розмірі 5073,45 грн.;

- заборгованість за спожите теплопостачання за лютий-березень 2025 року у розмірі 3112,35 грн.

- судовий збір.

В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 є державною власністю в особі аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Одеській області.

На підставі ордеру КЕЧ Одеського району ОдВО №74 від 21.11.1991 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 , до службової квартири АДРЕСА_2 було вселено останнього з сім`єю, яка складалась з дружини - ОСОБА_1 , доньок - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки Знам`янської сільської ради від 02 червня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 27.05.1996 року; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 25.04.2002 року, яка на даний час не проживає.

За вказаним об`єктом нерухомості, в якому зареєстровані споживачі рахується споживання комунальних послуг, таких як електрична енергія та теплопостачання.

Згідно відповіді ТОВ «ООЕК» від 19.06.2025 року укладені індивідуальні договори про постачання електричної енергії у періоди з 01.01.2022 по 18.06.2025 року за адресою: АДРЕСА_3 з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 відсутні.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (ТОВ «ООЕК») та аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління ДСНС України в Одеській області було укладено договір про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг. Згідно додатку 1 до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг постачання електричної енергії здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі не заперечують факт отримання ними послуг з постачання електричної енергії, оскільки ними частково здійснювалась оплата вартості вказаної послуги, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості станом на 27 серпня 2025 року, згідно якого у 2022 році відповідачі з січня місяця по липень місяць здійснювали оплату в повному обсязі, окрім того, відповідачі у повному обсязі здійснювали оплату за спожиту електричну енергію у 2023 році.

Разом з тим, у зв`язку з відсутністю оплати за спожиту електричну енергію в інші періоди відповідачами, у останніх виникла заборгованість, яку позивач просив з них стягнути.

Також, з 2022 року по 2025 рік, згідно договорів про постачання природного газу укладених АРЗ СП та між газопостачальними компаніями, здійснювалось постачання газу для забезпечення газової котельні № 1 АРЗ СП ГУ ДСНС України в Одеській області за адресою: АДРЕСА_4 , яка забезпечує тепловою енергією, в тому числі і житловий будинок, у якому проживають відповідачі.

Виконкомом Знам`янської сільської ради Березівського району Одеської області кожного місяця опалювального сезону на протязі 2022-2025 років затверджувались тарифи за спожите теплопостачання в квартирах мешканців житлового містечка аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Одеській області за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі не заперечували факт отримання ними послуг з теплопостачання, оскільки вони частково здійснювали оплату вартості вказано послуги, що підтверджується відповідними розрахунками заборгованості, однак у зв`язку з відсутністю повної оплати за спожите теплопостачання в інші періоди відповідачами, у останніх виникла заборгованість, яку позивач просив з них стягнути.

Окрім цього, позивач зазначав, що АРЗ СП неодноразово надсилав повідомлення про необхідність укладення договору найму службового житлового приміщення та погашення заборгованості за спожиті комунальні послуги, однак, на дату подання цієї заяви відповідачами була проігнорована необхідність укладення вищезазначеного договору з АРЗ СП, який би регулював правовідносини щодо проживання у службовому жилому приміщенні та порядок споживання і оплати житлово-комунальних послуг.

Враховуючи вищенаведене, відсутність договору між відповідачами та АРЗ СП не може свідчити про відсутність у споживачів послуг обов`язку по сплаті за надані їй житлово-комунальні послуги, відтак обов`язок відповідачів сплачувати за спожиті комунальні послуги є беззаперечним та закріплений нормами чинного законодавства. В свою чергу АРЗ СП неодноразово направляв повідомлення про наявність заборгованості та пропонувало затвердити графік погашення заборгованості, однак відповідачі заборгованість не погасили.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2025 року позов аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області задоволений.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 33277,64 грн.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області понесені позивачем судові витрати у розмірі 3028,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бардук М.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та залишити позов без розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт зазначив, що суд ухвалив рішення по суті спору за відсутності належної процесуальної участі позивача та вважає, що у суду були наявні передбачені законом підстави для залишення позову без розгляду, що призвело до порушення принципів змагальності сторін, рівності учасників процесу та права відповідачки на справедливий судовий розгляд.

У відзиві на апеляційну скаргу, аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в особі представника Задояного А.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування рішення суду, прийнятого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За положеннями ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2024 року це 90 840 грн., відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028 грн. (3028 грн. х 30 = 90 840 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи.

Відповідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд враховуючи, що ціна позову в даній справі становить 33277,64 грн., що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дійшов висновку, що зазначена справа відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, може розглядатися в порядку спрощеного провадження та не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України).

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності державі і особі аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України в Одеській області.

У квартиру АДРЕСА_2 було вселена сім`я ОСОБА_3 разом з дружиною та доньками, що підтверджується копією ордеру.

Відповідно до довідки Знам`янської сільської ради у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак ОСОБА_2 з 14.03.2002 року за вказаною адресою не проживає.

Згідно копії технічного паспорту на будинку АДРЕСА_1 , загальна площа квартири АДРЕСА_5 в даному будинку складає 44,8 кв.м., житлова площа 27,6 кв.м., допоміжна 17,2 кв.м.

Договір на постачання електричної енергії безпосередньо з надавачем послуг відповідачами не укладався, що підтверджується відповідним листом.

Також судом встановлено та не оспорювалося сторонами, що безпосередньо кошти за електричну енергію та газопостачання для котелень сплачує позивач відповідно до укладених договорів, а саме: договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг від 24.06.2022 року, договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг від 13.01.2025 року, договору №14-1021/21-50-Т постачання природного газу від 02.11.2021 року, договору №14-1411/21-60-Т постачання природного газу ввід 21.11.2022 року, договору №14-2021/22-БО-Т постачання природного газу від 13.12.2022 року, договору №14-4021/23-БО-Т постачання природного газу від 24.10.2023 року, договору №14-5021/24-БО-Т постачання природного газу від 28.12.2023 року, договору №14-8021/24-БО-Т від 24.12.2024 року.

З наданої позивачем довідки про розрахунок заборгованості за комунальними послугами вбачається, що станом на 27.08.2025 року, за квартирою АДРЕСА_2 , заборгованість відповідачів за комунальними послугами здійснювалася на основі: щодо електроенергії - постанови Кабінету міністрів України щодо визначення фіксованої ціни на енергію; щодо опалення – на основі рішень виконкому Знам`янської сільської ради Березівського району Одеської області «Про затвердження тарифів за спожите теплопостачання в квартирах мешканців житлового містечка АРЗ СП ГУ ДСНС України в Одеській області».

Відповідно до довідки, а також тарифів, заборгованість за комунальними послугами за квартирою АДРЕСА_2 становить:

- заборгованість за спожиту електричну енергію за 2022 рік у розмірі 1565,76 грн.;

- заборгованість за спожиту електричну енергію за січень – березень 2025 року у розмірі 2624,79 грн.;

- заборгованість за спожите теплопостачання за 2022 рік у розмірі 12123,16 грн.;

- заборгованість за спожите теплопостачання за 2023 рік у розмірі 8778,13 грн.;

- заборгованість за спожите теплопостачання за 2024 рік у розмірі 5073,45 грн.;

- заборгованість за спожите теплопостачання за лютий-березень 2025 року у розмірі 3112,35 грн.

Також позивач зазначив, що звертався до відповідача ОСОБА_1 з пропозиціями щодо укладення індивідуальних договорів на постачання електричної енергії та опалення, які залишилися без реагування.

Задовольняючи позов аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 64, 66, 67 Житлового кодексу УPCP, сплачується плата за користування жилим приміщенням, сплачується плата за утримання будинку та прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, де зокрема в п. 3 зазначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначав, що відповідач ОСОБА_1 відмовляється від підписання договору на теплопастачання та отримання електричної енергії, що також підтверджено відповідачем.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII).

Хоч і ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. При цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

За положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Норми цивільного права поширюються на всі види зобов`язальних відносин.

Відсутність укладеного між сторонами договору не є підставою для несплати заборгованості за надані послуги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними та факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Під час розгляду справ про стягнення заборгованості за комунальні послуги, визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією комунальних послуг особам, які є їх споживачами.

Зобов`язання оплатити житлово-комунальні послуги виникає у будь-якого споживача, якщо ці послуги були фактично надані (а не тільки нараховані), а також у разі, якщо споживач фактично користувався фактично наданими комунальними послугами.

Згідно наданих доказів нарахування суми тарифу за надані послуги нараховується щомісячно. Відповідно розрахунок суми оплати здійснюється кожного місяця та розмір є різним (мінливим).

Згідно з ч. 1 ст. 32 «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Приписами ч. 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Разом з цим, такому праву споживача прямо відповідає його обов`язок щодо оплати житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК Української PCP дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов`язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Судом вірно зазначено, що будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем не надано, як і не надано доказів щодо належного виконання грошових зобов`язань щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 33277,64 грн.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджуються зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

При цьому, суд першої інстанції при застосуванні норм права до вказаних правовідносин вірно врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бардук М.В. про те, що суд ухвалив рішення по суті спору за відсутності належної процесуальної участі позивача та вважає, що у суду були наявні передбачені законом підстави для залишення позову без розгляду, що призвело до порушення принципів змагальності сторін, рівності учасників процесу та права відповідачки на справедливий судовий розгляд, колегія суддів залишає без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 , як представник аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, який особисто, як представник підписав (а.с. 1-12, 14 т. 1).

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 08 вересня 2025 року провадження у справі було відкрито та справа призначена до розгляду на 06 жовтня 2025 року (а.с. 138-139 т. 1).

23 вересня 2025 року ОСОБА_6 , представник позивача через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому надав інформацію про засоби зв`язку представника позивача – ОСОБА_7 (а.с. 142-144 т. 1).

Також з матеріалів справи вбачається, що на підставі довіреності, яка видана аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в особі начальника Задояного А.В., уповноважена Дмитрієва Г.А. представляти інтереси аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області у судах всіх інстанцій та юрисдикцій (а.с. 145 т. 1).

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 24 вересня 2025 року дозволена участь представника позивача – Задояного А.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції (149-150 т. 1).

06 жовтня 2025 року справа слуханням була відкладена на 16 жовтня 2025 року (а.с. 158 т. 1).

Також ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року за клопотанням представника відповідача дозволена участь представнику відповідача ОСОБА_1 – адвокату Бардуку М.В.в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 162-168, 169-170 т. 1).

В судове засідання, яке призначено в режимі відеоконференції 16 жовтня 2025 року були запрошені представники позивача та відповідача, в якому через власні засоби ВКЗ були присутні ОСОБА_8 , представник відповідача, також авторизований Задояний А.В. та присутня ОСОБА_7 , однак справа була відкладена на 17 листопада 2025 року (а.с. 172-173 т. 1).

17 жовтня 2025 року представник позивача – Дмитрієва Г.А., через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відео конференції (а.с. 179-182 т. 1).

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2025 року клопотання представника позивача - Дмитрієвої Г.А. задоволено та дозволена її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 183-184 т. 1).

Як вбачається, з протоколу судового засідання, в судове засідання призначене на 17 листопада 2025 року, були запрошені через ВКЗ - Бардук М.В., представник відповідача, а також Задояний А.В., представник позивача, проте які до судового засідання в режимі відеоконференції не приєдналися та суд за відсутністю сторін перейшов до ухвалення рішення, проголошення кого зазначив, що відбудеться 20 листопада 2025 року (а.с. 225, зв.б. т. 1).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у суду були законні підстави для розгляду справи по суті, оскільки учасники справи були повідомлені належним чином про призначені судові засідання, а не з`явлення сторін належним чином повідомлених про розгляд справи не є підставою для відкладення справи або залишення позову без розгляду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок – добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

З огляду на положення ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бардук Младен Валерійович – залишити без задоволення.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 20 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 13 серпня 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ Р.Д. Громік

______________________________________ М.М. Драгомерецький