Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №947/19746/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7224/26

Справа № 947/19746/26

Головуючий у першій інстанції Мальований В. О.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

за участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Іщенко Олександр Валерійович, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2026 року про відмову забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Мальованого В.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Одеської міської ради про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна. Також позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- заборони приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Хлєбникову О.В. вживати будь-які заходи з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.11.2023 у справі № 947/25261/22 в межах виконавчого провадження № 80425807, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на забезпечення звільнення ОСОБА_1 за власний рахунок земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самою ОСОБА_1 або будь-якою третьою особою нежитлової будівлі загальною площею 96,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 , в якості 25/1000 частин автостоянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної силу судовим рішенням у цій цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради;

- заборони всім (будь-яким) органам та суб`єктам, які відповідно до вимог законодавства України здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації, в тому числі Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам, Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам місцевих рад, державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо скасування державної реєстрації права приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 на 25/1000 частин автостоянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що складаються з нежитлової будівлі адміністраторської літ. «А», загальною площею 96,3 кв. м. (номер відомостей про речове право 64228540, дата та час державної реєстрації 06.04.2026 16:04:04); реєструвати будь-яке речове право третіх осіб на вказаний об`єкт нерухомості; вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав, Реєстру прав власності на нерухоме майно, їх розділів щодо речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна; закривати відповідний розділ (розділи) Державного реєстру речових прав та/або реєстраційну справу до набрання законної сили судовим рішенням у цій цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначалося, що вона звернулась до Київського районного суду м. Одеси із позовною заявою про визнання права приватної спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна – 25/1000 частин автостоянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що складаються з нежитлової будівлі адміністраторської літ. «А», загальною площею 96,3 кв.м.

ОСОБА_1 зазначала, що можливе знесення нежитлової будівлі загальною площею 96,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в межах виконавчого провадження № 80425807 з примусового виконання виконавчого листа № 947/25261/22, виданого Київським районним судом м. Одеси 26.01.2026 року на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.11.2023 року, призведе до неможливості виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову, оскільки нерухоме майно, що є предметом цього спору, буде знищено. Крім того, скасування державної реєстрації права спільної часткової приватної власності позивачки на вказаний об`єкт нерухомого майна, здійсненої державним реєстратором Долинської сільської ради Подільського району Одеської області Поляковою Я.А. 06.04.2026 року, також може призвести до значного утруднення виконання або взагалі до неможливості виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.05.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Іщенко О.В., звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просила оскаржувану ухвалу скасувати та заяву про забезпечення позову задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована не врахуванням судом першої інстанції, що заборона вчинення дій, що можуть призвести до знесення спірної будівлі площею 96,3 кв.м. та заборона реєстраційних дій щодо цього об`єкта нерухомості є тимчасовими заходами, які не вирішують спір по суті та не створюють для позивача нового права, а лише зберігають існуючий стан до вирішення справи судом.

Також скаржником стверджується, що суд першої інстанції вийшов за межі розгляду заяви про забезпечення позову та передчасно висловився щодо суті спору.

У відзиві на апеляційну скаргу Одеська міська рада, в особі представника – Бутрик А.О., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та ухвалу суду без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування законної та обґрунтованої ухвали суду, зазначивши, що запропонований позивачем спосіб забезпечення позову спрямований на зупинення виконання судового рішення у справі № 947/25261/22, однак недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили і не скасовано у встановленому законом порядку.

В судове засідання призначене на 11.08.2026 року ОСОБА_1 , представник Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_2 . В судове засідання призначене на 11 серпня 2026 року учасники справи не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 71-72).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, адвоката Іщенко О.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до положень ст. 376 є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, оскаржуване судове рішення вказаним вимогам відповідає не в повній мірі, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності, що між сторонами виник спір, який підлягає захисту в судовому порядку у спосіб, обраний позивачем, а саме щодо визнання права власності за позивачем на об`єкт нерухомого майна, яка вже є титульним власником вказаного об`єкту нерухомості.

Колегія суддів частково не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Одеської міської ради про визнання права приватної власності на об`єкт нерухомого майна, а саме на 25/1000 частин автостоянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з нежитлової будівлі адміністраторської літ. «А», загально площею 96,3 кв.м. Відповідно, предметом спору в даному випадку є зазначена земельна ділянка, яка згідно тверджень позивача, якими остання також обґрунтовує заявлені позовні вимоги, Одеською міською радою у клопотанні приватному виконавцю зазначена як нежитлова будівля, що є самочинно збудованою будівлею і входить до числа самочинно збудованих виробничих та невиробничих будівель загальною площею 1111,3 кв.м. та має бути знесена за власний рахунок ОСОБА_1 на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.11.2023 у справі № 947/25261/22.

З вищевикладених підстав, як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом з позовною заявою також подано заяву про забезпечення позову, зазначаючи, що вищевказані дії Одеської міської ради, а саме щодо знесення спірної нежитлової будівлі, загальною площею 96,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , призведе до неможливості виконання рішення суду в даній справі у разі задоволення позову, оскільки нерухоме майно, що є предметом цього спору, буде знищено. Крім того, скасування державної реєстрації права спільної часткової приватної власності позивачки на вказаний об`єкт нерухомого майна, здійсненої державним реєстратором Долинської сільської ради Подільського району Одеської області Поляковою Я.А. 06.04.2026 року, також може призвести до значного утруднення виконання або взагалі до неможливості виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову.

З підстав викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи та безпосередньо змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, розглядаючи питання щодо обґрунтованості поданої позивачем заяви про забезпечення позову та наявності підстав для вжиття таких, передчасно висловився щодо суті заявлених позовних вимог, зазначивши про відсутність спору між сторонами оскільки позивач – ОСОБА_1 вже є титульним власником вказаного об`єкту нерухомості, з огляду на що колегія суддів вважає за необхідне зазначити про помилковість висновків суду в частині вказаних підстав для відмови у задоволенні заяви, оскільки на даній стадії судом вирішується питання виключно щодо необхідності та доцільності застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову.

Окрім того, згідно поданої ОСОБА_1 заяви, остання просила вжити заходи забезпечення позову, а саме шляхом:

- заборони приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Хлєбникову О.В. вживати будь-які заходи з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.11.2023 у справі № 947/25261/22 в межах виконавчого провадження № 80425807, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на забезпечення звільнення ОСОБА_1 за власний рахунок земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самою ОСОБА_1 або будь-якою третьою особою нежитлової будівлі загальною площею 96,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 , в якості 25/1000 частин автостоянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної силу судовим рішенням у цій цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради;

- заборони всім (будь-яким) органам та суб`єктам, які відповідно до вимог законодавства України здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації, в тому числі Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам, Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам місцевих рад, державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо скасування державної реєстрації права приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 на 25/1000 частин автостоянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що складаються з нежитлової будівлі адміністраторської літ. «А», загальною площею 96,3 кв. м. (номер відомостей про речове право 64228540, дата та час державної реєстрації 06.04.2026 16:04:04); реєструвати будь-яке речове право третіх осіб на вказаний об`єкт нерухомості; вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав, Реєстру прав власності на нерухоме майно, їх розділів щодо речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна; закривати відповідний розділ (розділи) Державного реєстру речових прав та/або реєстраційну справу до набрання законної сили судовим рішенням у цій цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради.

З підстав викладеного, колегія суддів вважає необхідне зазначити, що заходи забезпечення позову – це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правих інтересів позивача, які покликані гарантувати за його позовом реальне виконання рішення.

В п. 2 постанови Верховного Суду № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено про те, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Аналогічні правові висновки викладені також в судовій практиці при здійсненні як цивільного, так і господарського судочинства (постанова ВГСУ від 26.07.2016 року у справі № 910/29237/15; постанова ВГСУ від 09.11.2015 у справі № 907/636/15). В постанові від 09.11.2015 року Верховним Судом зазначено, що «суд не може заборонити органам державної влади (зокрема й органам державної виконавчої служби) та/або органам місцевого самоврядування здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження».

Відповідно, з огляду на викладені положення, заявлений позивачем вид забезпечення позову не може бути застосований, оскільки безпосередньо впливає на належне виконання рішення суду, яке набрало законної сили та на підстав якого вже відкрито виконавче провадження, в рамках якого виконавцем вчиняються дії спрямовані на забезпечення належного виконання такого.

Зв положеннями п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, однак з помилкових мотивів, з огляду на що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду зміні в мотивувальній частині із викладенням такої в редакції даної постанови.

Керуючись ст.ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Іщенко Олександр Валерійович – задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2026 року про відмову забезпечення позову змінити, виклавши мотивувальну частину судового рішення в редакції даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 13 серпня 2026 року.

Головуючий О.С. Комлева

Судді М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік