Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №508/510/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3499/26

Справа № 508/510/25

Головуючий у першій інстанції Корсаненкова О. О.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 05 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2025 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що вона є бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народжена у шлюбі її доньки ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_1 .

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 06.11.2018 року справа № 508/823/18, шлюб між донькою позивачки та відповідачем було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.

За 14 місяців до цього остання із донькою ОСОБА_3 проживали разом із ОСОБА_2 та її чоловіком.

На даний час онука проживає за місцем реєстрації її батька ОСОБА_1 , який забрав її після смерті колишньої дружини, разом із матір`ю відповідача - ОСОБА_5 . Сам відповідач живе та працює у місті Одесі, іноді приїжджає до селища Миколаївка.

Онука ОСОБА_3 болісно переживає смерть матері та хоче бачитися і спілкуватися із бабусею.

Відповідач чинить перешкоди у їх спілкуванні, не дає можливості спілкуватися, зокрема по телефону та із застосування мобільного додатку.

Висновком комісії з питань захисту прав дитини Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області (протокол №05 від 29.05 2025) про розгляд заяви ОСОБА_2 щодо встановлення днів та часу її побачень з онукою ОСОБА_3 було встановлено алгоритм порядку реалізації на зустріч та спілкування ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_3 , а саме щосуботи кожного місяця із 09 ранку до 19-00 години вечора неділі (з наданням права ночівлі) та один день кожного тижня (понеділок, вівторок, середа, четвер, п?ятниця) за домовленістю та бажанням дитини; зустрічі проводити за місцем проживання бабусі ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , враховуючи бажання дитини та узгодивши із законним представником дівчини.

У зв`язку із перешкодами з боку батька ОСОБА_1 позивачка вимушена була звернутися до суду та просила усунути перешкоди та визначити порядок та спосіб її участі у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_3 наступним чином:

1)щосуботи кожного місяця із 09 ранку до 19-00 годин вечора неділі (з наданням права ночівлі) та один день кожного тижня (понеділок, вівторок, середа, четвер, п?ятниця) за домовленістю та бажанням дитини;

2)щороку у період літніх канікул надати бабусі один місяць побачень із онукою за адресою проживання бабусі (із ночівлею) та з правом виїзду до місць оздоровлення (за домовленістю з батьком);

3)щороку у період осінніх, зимових та весняних канікул надати бабусі один тиждень побачень із онукою за адресою проживання бабусі (із ночівлею);

4)встановити побачення бабусі з онукою щороку наступного дня після її дня народження у позашкільний час до 20-00 год.;

5)надавати можливість бабусі вільно спілкуватись із онукою з 09-00 год. до 20-00 год. засобами телефонного зв?язку та через мобільний додаток «Viber»;

6)зустрічі проводити за місцем проживання бабусі ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , враховуючи бажання дитини та узгодивши із законним представником дівчини.

23 червня 2025 року від представника позивача надійшла заява про зменшення/збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд визначити порядок та спосіб участі бабусі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином: щосуботи кожного місяця із 09 ранку до 19-00 годин вечора неділі (з наданням права ночівлі) та один день кожного тижня (понеділок, вівторок, середа, четвер, п?ятниця) за домовленістю та бажанням дитини; щороку у період літніх канікул надати бабусі один місяць побачень із онукою за адресою проживання бабусі (із ночівлею) та з правом виїзду до місць оздоровлення, зокрема за кордон (за домовленістю з батьком); щороку у період осінніх, зимових та весняних канікул надати бабусі один тиждень побачень із онукою за адресою проживання бабусі (із ночівлею); встановити побачення бабусі з онукою щороку наступного дня після її дня народження у позашкільний час до 20-00 год.; надавати можливість бабусі вільно спілкуватись із онукою з 09-00 год. до 20-00 год. засобами телефонного зв?язку та через мобільний додаток «Viber»; зустрічі проводити за місцем проживання бабусі ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , враховуючи бажання дитини з повідомленням батька; два рази на місяць надати можливість ОСОБА_2 разом із онучкою відвідувати театр, кінотеатр, музеї, виставки в м.Одесі для всебічного та духовного розвитку дитини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 05 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково.

Визначено порядок та спосіб участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме встановити такий графік їх побачень

- другої та четвертої суботи кожного місяця із 10-00 год. ранку до 17-00 год. вечора неділі (з наданням права ночівлі) за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 з правом відвідувати заклади для розвитку дитини у м. Одеса;

- щороку у період літніх канікул протягом одного місяця (тридцяти днів) за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 (із наданням права ночівлі) з правом виїзду до місць оздоровлення (за погодженням та домовленістю щодо конкретного періоду часу та місця оздоровлення із батьком дитини);

- щороку у період осінніх, зимових та весняних канікул протягом чотирьох днів за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 (із наданням права ночівлі);

- щороку наступного дня після дня народження дитини у позашкільний час до 20-00 год.;

У іншій частині позову відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1 211, 20 грн.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване судове рішення скасувати частково та визначити порядок та спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_3 , а саме встановити такий графік побачень:

-другої суботи кожного кожного місяця із 10:00 год. ранку до 17:00 год. вечора неділі (з наданням права ночівлі) за місцем проживання ОСОБА_2 з правом відвідувати заклади для розвитку дитини у м. Одеса за бажанням дитини та узгодивши із законним представником дитини, тобто батьком;

-щороку у період літніх канікул протягом 15 днів за місцем проживання ОСОБА_2 (із наданням права ночівлі) з правом виїзду до місць оздоровлення (за погодженням та домовленістю щодо конкретного періоду часу та місця оздоровлення із батьком дитини);

-щороку у період осінніх, зимових та весняних канікул протягом двох днів за місцем проживання ОСОБА_2 (із наданням права ночівлі);

-щороку наступного дня після дня народження дитини у позашкільний час до 20-00 год. (за погодженням та домовленістю з батьком дитини),

посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що:

1) підготовче провадження було проведено без участі скаржника з технічних причин, які не залежали від ОСОБА_1 , оскільки останній не зміг підключитись до вкз через помилку у додатку «Дія»;

2) довге перебування доньки у позивача негативно впливає на дитину, наприклад, дитина замість знеболювальних ліків прикладає до тіла пластмасову пластину, яка за словами позивача краще діє; позивач втягнула дитину до лікування цими штуками, ніби-то енергія космосу;

3) оскаржуваним рішенням порушено норму ч. 1 ст. 151 СК України, де батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Так, за рішенням суду, у період літніх канікул один місяць дитина має переживати у позивача. Суд першої інстанції не врахував його заперечення, оскільки навчальний рік закінчується 30 червня, відповідно залишається тільки 2 місяці канікул. Також є ще одна бабуся ОСОБА_5 , а також він як батько, то йомі не залишається часу, щоб дитина відпочила з ним, бо друга бабуся також має право спілкуватись з дитиною 1 місяць. Також на канікулах восени, взимку та навесні позивачу відведено 4 дні. І якщо відвести таких самих чотири дні іншій бабусі, то батько взагалі залишається без одного дня.

Таким чином, суд першої інстанції порушив як інтереси самої дитини, так і право іншої бабусі на побачення, а також право батька відповідно до ст. 151 СК України;

4) суд, всупереч ст. 6 СК України, при ухваленні рішення надав перевагу думці малолітньої ОСОБА_3 .

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у задоволеній частині, а тому підлягає перегляду виключно у цій частині.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що за свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 28.10.1955 року, батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , про що зроблено відповідний актовий запис № 51 (зворот а.с. 10).

За витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00007133855 від 15.12.2010 року вбачається, що прізвище дружини до реєстрації шлюбу « ОСОБА_9 », прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_10 » (а. с. 11).

За свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 від 18.03.1983 року, батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , про що зроблено актовий запис № 305 (а.с. 14).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 16.05.1989 року, шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 було розірвано (а.с. 12).

Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 13.10.1990 року, ОСОБА_14 уклав шлюб з ОСОБА_13 (зворот а.с.12).

За свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_5 від 06.07.2012 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про що складено відповідний актовий запис № 75 (зворот а.с. 14).

На ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було видано картку платника податків (а.с. 15).

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 06 листопада 2018 року справа №508/823/18, позовну заяву ОСОБА_4 задоволено частково. Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції Одеської області 05.08.2005 року, актовий запис № 13 було розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 було залишено прізвище « ОСОБА_15 ». В решті позовних вимог було відмовлено. Зі змісту цього рішення вбачається, що дошлюбне прізвище позивачки « ОСОБА_10 » (а.с.13).

Згідно із свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_6 від 25.03.2025 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис № 28 (зворот а.с. 15).

За витягом із протоколу Комісії з питань захисту прав дитини № 05 від 29.05.2025, проведеного Миколаївською селищною радою Березівського району Одеської області, за участі бабусі ОСОБА_2 , батька ОСОБА_1 (спілкування проводилося в телефонному режимі) та бабусі ОСОБА_5 вирішено встановити алгоритм порядку реалізації на зустріч та спілкування ОСОБА_2 жительки АДРЕСА_1 з онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: щосуботи кожного місяця із 09-00 години ранку до 19-00 години вечора неділі (з наданням права ночівлі) та 1 день протягом тижня (понеділок, вівторок, середа, четвер, п`ятниця) за домовленістю та бажання дитини. Зустрічі проводити за місцем проживання бабусі ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , враховуючи бажання дитини та узгодивши із законним представником дівчинки. У випадку невиконання даного порядку реалізації на спілкування бабусі з онучкою рекомендовано звернутися до суду для вирішення даного питання (зворот а.с. 16- а.с.17).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області № 118 від 12.06.2025 року, було встановлено алгоритм порядку реалізації на зустріч та спілкування ОСОБА_2 з онучкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зустрічі та спілкування вирішено проводити за місцем проживання бабусі ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , враховуючи бажання дитини (а.с.30).

За додатком до рішення виконавчого комітету Миколаївської селищної ради № 118 від 12.06.2025, встановлено алгоритм порядку реалізації на зустріч та спілкування бабусі ОСОБА_2 з онучкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: щосуботи кожного місяця із 09-00 години ранку до 19-00 години вечора неділі (з наданням права ночівлі) та 1 день протягом тижня (понеділок, вівторок, середа, четвер, п`ятниця) за домовленістю та бажання дитини (а.с.31).

Рішенням Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області №141 від 04.08.2025 затверджено висновок органу опіки та піклування щодо порядку встановлення алгоритму реалізації на зустріч та спілкування ОСОБА_2 з онучкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: кожного місяця, а саме другої та четвертої суботи із 09 -00 год. ранку до 19-00 год. вечора неділі (з наданням права ночівлі); щороку у період літніх канікул надавати бабусі один місяць побачення із онучкою за адресою проживання бабусі (із наданням права ночівлі та із правом виїзду до місць оздоровлення (за узгодженням із батьком дитини); щороку у період зимових канікул надавати бабусі один тиждень побачень з онучкою за адресою проживання бабусі (із наданням права ночівлі); встановити побачення бабусі з онучкою щороку наступного дня після її дня народження у позашкільний час до 20-00 год.; наданням можливості бабусі вільно спілкуватися із онучкою з 09-00 год. засобом телефонного зв?язку та через мобільний додаток Вайбер у будь-який зручний час для дитини. Усі зустрічі бабусі та онучки проводити за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , узгодивши із законним представником дівчинки та враховуючи бажання дитини (а.с. 55-57).

Малолітня ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що після смерті матері вона деякий час проживала із бабусею ОСОБА_2 , потім батько забрав її до м. Одеси. На даний час вона навчається у Одеській гімназії, з`явилися нові друзі, гуртки не відвідує. Із бабусею ОСОБА_2 у неї склалися добрі стосунки, вони спілкуються по телефону кожного дня про те, як її справи, як навчання. Остання допомагає із уроками. Батько не висловлював заперечень щодо їхнього спілкування по телефону. На осінніх канікулах батько відпустив її до бабусі на один день без ночівлі. ОСОБА_16 зазначила, що хотіла б спілкуватися із ОСОБА_2 частіше, через вихідні відвідувати її із ночівлею, протягом місяця та більше перебувати у неї на літніх канікулах, а також половину днів під час осінніх, зимових та весняних канікул. Із другою бабусею у ОСОБА_16 нормальні відносини, по телефону вони майже не спілкуються. ОСОБА_16 також була у ОСОБА_5 на канікулах.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із ч.8-10 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За положеннями ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно до ст.257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

За змістом статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст.159 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.159 СК України суд визначає способи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Положеннями статті 171 СК України визначено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, у справі «М. С. проти України» та у рішенні ЄСПЛ від 16 липня 2015 року № 10383/09, § 100 «Мамчур проти України», ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються у тому числі і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (Рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, п. 108).

Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини висловлені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» («Shvets v. Ukraine», заява № 22208/17), а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15 (провадження № 61-14491сво20).

Судом першої інстанції правильно встановлено та вбачається з матеріалів справи й пояснень сторін, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_4 із ОСОБА_1 , їх донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилася проживати разом із матір`ю.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_17 померла. За 14 місяців до смерті остання разом із донькою проживали в будинку ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_17 хворіла на онкозахворювання та потребувала допомоги.

Після смерті матері ОСОБА_3 деякий час проживала у бабусі ОСОБА_2 , потім декілька днів на тиждень, а з червня 2025 року стала проживати із батьком у м. Одеса.

З того ж часу ОСОБА_1 обмежив спілкування позивача із онукою.

Зазначені обставини були визнані сторонами в ході судового розгляду, тому не підлягають доказуванню в порядку ч.1 ст.82 ЦПК України.

ОСОБА_2 хоче спілкуватися та брати участь у вихованні онуки, сприяти її різнобічному розвитку, а тому звернулася до комісії з питань захисту прав дитини Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, якою було встановлено алгоритм порядку реалізації на зустріч та спілкування позивача з ОСОБА_3 .

Відповідач був обізнаний про рішення виконавчого комітету Миколаївської селищної ради про встановлення алгоритму порядку реалізації на зустріч та спілкування ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_3 , проте не виконував його із раніше зазначених судом мотивів, про що свідчать його особисті пояснення, дані в ході судового засідання 05 листопада 2025 року.

В силу ст.257 СК України ОСОБА_2 має право спілкуватися зі своєю онукою та брати участь у її вихованні.

У свою чергу, малолітня ОСОБА_3 також має право на збереження зв`язків із сім`єю зі сторони своєї померлої матері.

Крім того, більше року до смерті матері дитина проживала із ОСОБА_2 , обидві вони втратили близьку їм людину, що наклало певний відбиток на емоційний стан ОСОБА_3 .

З пояснень ОСОБА_16 , даних в ході судового розгляду вбачається, що із бабусею ОСОБА_2 у неї склалися теплі, добрі відносини, остання постійно цікавиться її життям та навчанням. ОСОБА_16 не вистачає того спілкування, яке склалося між ними на теперішній час, вона б хотіла бачитися та спілкуватися із бабусею частіше.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції вмотивовано виходив з того, що одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право полягає, перш за все, у наданні дитині можливості жити і виховуватися в сім`ї. Пріоритетним інтересом є проживання дітей у сім`ї своїх батьків, разом із тим право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї, зокрема дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Оскільки баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері є родичами дітей, батьки чи інші особи, з якими проживають діти, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, своїх прав щодо виховання онуків, та мають здійснювати свої батьківські права та виконувати батьківські обов`язки на ґрунті поваги до прав дитини та її людської гідності.

При ухваленні цього рішення, суд враховує, що відносини між сторонами емоційно напружені, а тому виходить із того, що особисті конфлікти між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не повинні порушувати інтереси дитини, через що має бути визначений порядок та спосіб участі позивача у вихованні та спілкуванні із онукою, що відповідає вимогам чинного сімейного законодавства.

При визначенні порядку та способу участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні із онукою, суд врахував висновок органу опіки та піклування, думку відповідача та його мотиви, ту обставину, що малолітня проживає разом із батьком, тобто їх спілкування не обмежене, бере до уваги ставлення позивача до виконання своїх обов`язків щодо виховання онуки, особисту прихильність дитини до неї, вік дитини та її емоційний стан, ту обставину, що вона втратила матір, менш тісний емоційний зв`язок із другою бабусею, а також необхідність забезпечення права дитини на отримання освіти та дотримання перебігу навчального процесу.

Разом із тим, перевагу при прийнятті цього рішення суд першої інстанції правильно надав думці малолітньої ОСОБА_3 щодо участі позивача у її житті та вважає за необхідне встановити такий графік їх побачень: другої та четвертої суботи кожного місяця із 10-00 год. ранку до 17-00 год. вечора неділі (з наданням права ночівлі) за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 з правом відвідувати заклади для розвитку дитини у м. Одеса; щороку у період літніх канікул протягом одного місяця (тридцяти днів) за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 (із наданням права ночівлі) з правом виїзду до місць оздоровлення (за погодженням та домовленістю щодо конкретного періоду часу та місця оздоровлення із батьком дитини); щороку у період осінніх, зимових та весняних канікул протягом чотирьох днів за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 (із наданням права ночівлі); щороку наступного дня після дня народження дитини у позашкільний час до 20-00 год.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду обставини, саме такий порядок та спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_3 , на правильне переконання суду, забезпечить дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників виниклих сімейних відносин та буде відповідати найкращим інтересам малолітньої дитини.

За встановлених обставин, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що підготовче судове засідання було закрите без його участі, оскільки він не міг приєднатись до системи ВКЗ, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є неспроможними.

Щодо доводів апеляційної скарги про «довге перебування доньки у позивача негативно впливає на дитину, наприклад, дитина замість знеболювальних ліків прикладає до тіла пластмасову пластину, яка за словами позивача краще діє; позивач втягнула дитину до лікування цими штуками, ніби-то енергія космосу», то колегія суддів їх відхиляє, оскільки дані твердження не підтверджені належними та допустимими доказами, а також не входять до предмету доказування у даній категорії справ.

Доводи апеляційної скарги про те, що «суд, всупереч ст. 6 СК України, при ухваленні рішення надав перевагу думці малолітньої ОСОБА_3 », апеляційний суд відхиляє з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 СК України Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Апеляційний суд зазначає, що дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції). Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і гарантує, що інтереси дітей захищені. Належна увага повинна приділятись поглядам та думці дитини у відповідності з її віком і зрілістю.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства», стаття 45 ЦПК України).

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню спору. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).

Колегія суддів зазначає, що малолітній ОСОБА_3 на момент її опитування у суді першої інстанції виповнилось 13 років, у своєму віці усвідомлює важливість сімейних відносин, може диференціювати безпечні/небезпечні умови для себе, визначати пріоритети у житті, розуміє допустимі межі поведінки по відношенню до себе, чітко проговорює позицію щодо можливості і способу спілкування з бабусею ОСОБА_2 , розуміє емоції та емоційні стани.

Суд першої інстанції правильно врахував думку ОСОБА_3 , оцінив належним чином всі докази у справ, дійшов висновку, що такий порядок буде сприяти захисту прав і інтересів дитини, виклавши всі мотиви щодо цього у судовому рішенні.

Таким чином, є неспроможними дані доводи позивача загалом, а й зокрема із посиланням на ст. 6 СК України.

Доводи апеляційної скарги, які викладені у пункті три розділу короткий зміст і доводи апеляційної скарги, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Апеляційний суд зазначає, що бабуся ОСОБА_5 не зверталась до суд із апеляційною скаргою на дане судове рішення, не стверджувала про порушення її прав. У матеріалах справи відсутні будь-які докази надання повноважень Кібкалу С.С. на представництво інтересів ОСОБА_5 .

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 05 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 серпня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева