Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №492/435/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1662/26

Номер справи місцевого суду: 492/435/24

Головуючий у першій інстанції Гусєва Н. Д.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

12.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Карташов О.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Арцизького районного суду Одеської області від 16 травня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Арцизького районного суду Одеської області від 16 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортним засобом строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Не погодившись з даною постановою, 29.07.2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Арцизького районного суду Одеської області від 15 травня 2025 року, провадження у справі закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, посилаючись на необґрунтованість постанови та порушення норм процесуального, матеріального права.

Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Арцизького районного суду Одеської області від 16 травня 2025 року, мотивуючи тим, що під час розгляду справи були порушені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, до суду його ніхто не викликав, а про наявність оскаржуваної постанови дізнався від співробітників поліції під час перевірки документів. Апелянт зауважує, що з матеріалами судової справи відносно нього ознайомився 20.07.2026 року в приміщенні суду. Також, апелянт просить звернути увагу на те, що ніяких заяв про розгляд справи за його відсутності, отримання СМС-повідомлень, отримання копії постанови, що підтверджується корінцем “Укрпошта” він не подавав та нічого не писав, у зв`язку з чим звернувся до Болградської окружної прокуратури із відповідною заявою, на підставі якої розпочато досудове розслідування за ч. 1 ст. 358 КК України.

Вивчивши матеріали справи та апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, за наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішення неодноразово вказував на те, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.

Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності.

Строк на оскарження постанови суду першої інстанції може бути поновлений лише у разі, якщо він пропущений з поважних причин.

Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи та зі змісту постанови, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі того, що від нього надійшло клопотання, про розгляд справи за його відсутності, а тому відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП суддя визнав за можливе розглянути справу за відсутності останнього.

Твердження апелянта про те, що він не коли не писав ніякої заяви та не подавав її до суду у зв`язку з чим він був змушений звернутись до прокуратури, не можуть слугувати підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки апеляційним судом при оцінці доводів апеляційної скарги також враховується те, що протокол про адміністративне правопорушення складений 11.03.2024 року у присутності ОСОБА_1 та ним же підписаний, крім того в матеріалах справи маються пояснення ОСОБА_1 щодо обставин події того дня, які в апеляційній скарзі не оспорюються, а також враховується те, що пропущений строк на апеляційне оскарження постанови суду від 16.05.2024 року відносно ОСОБА_1 є значним, та становить більше двох років.

Вищевикладені обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про складання відносно нього протоколу та направлення його до Арцизького районного суду Одеської області, оскільки в самому протоколі є посилання про те, що розгляд відбудеться у вищезазначеному суді, однак він жодним чином не вживав заходів, щоб з розумним терміном цікавитися станом складеного відносно нього протоколом, який стосується прав, свобод та інтересів вказаної особи.

Наведені у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, не перебуває у площині поважних причин, що у своїй сукупності засвідчує відсутність поважних причин пропуску строку на оскарження.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного часу без обґрунтованих підстав, порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу, відповідно до ст. 294 КУпАП, необхідно повернути апелянту.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.

Керуючись ст. 271, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Арцизького районного суду Одеської області від 16 травня 2024 року — відмовити.

Апеляційну скаргу із доданими матеріалами повернути апелянту.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов