Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №493/98/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1332/26

Номер справи місцевого суду: 493/98/26

Головуючий у першій інстанції Ільніцька О. М.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Шахової О.В.

захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Фоміна Андрій Ігорович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Фоміна Андрія Ігоровича на постанову Балтського районного суду Одеської області від 02 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Балтського районного суду Одеської області від 02 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в сумі 665,60 грн.

Згідно із постановою суду, 31.12.2025 року о 21:34 год в м. Балта Подільського району Одеської області по вул. Любомира Гузара ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 2106» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, про що свідчить різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння кінцівок. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився під відеозапис на портативний нагрудний відеореєстратор 211300.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись з зазначено постановою суду, захисник особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Фомін А.І. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваної постанови, просить її скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Крім того, в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вмотивовано тим, що 02.06.2026 року було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови, і апелянт не був обізнаний та не міг дізнатися про мотиви суду, щодо оголошеного судового рішення. Крім того зауважується, що формування позиції та підготовка апеляційної скарги може базуватись лише на повному тексті судового рішення.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд не встановив головну обставину у справі, а саме чи була взагалі законна та належно реалізована вимога на проходження огляду. Акцентується увага, що хоча і поліцейським було озвучено причину зупинки, проте протокол за ч. 1 ст. 121 КУпАП не складався.

Крім того, в скарзі зауважується, що співробітником поліції взагалі не встановлювались будь-які ознаки сп`яніння які б були у ОСОБА_1 , вони лише формально зазначені в протоколі.

Також, на думку сторони захисту суд при ухваленні постанови використав докази, які отримані з істотним процесуальним порушенням, а саме порушенням процедури огляду. До того ж акцентується увага на тому, що в направленні складеному співробітниками поліції зазначено “КНІІ ООМЦПЗ” ООР м. Одеса, хоча відстань по дорозі між Балтою та Одесою становить приблизно 228-240 км, і вчасно доставити ОСОБА_1 до місця проведення огляду було б не можливо.

Додатково в скарзі зазначається, що у даній справі було порушено право на захист та не роз`яснено ОСОБА_1 права за ст. 268 КУпАП ні під час складання протоколу ні навіть після. До того ж, працівник поліції не роз`яснив всіх прав ОСОБА_1 не роз`яснив процедуру та наслідки, проте багаторазово повторював, що ОСОБА_1 може відмовитись від проходження огляду та запитував чи ОСОБА_1 відмовляється від такого огляду, відтак сам факт висловленої відмови не доводить наявність складу правопорушення.

В скарзі також, є посилання на те, що відеозапис долучений до матеріалів справи не підтверджує обставини, покладених в основу постанови, відеозйомка не велася безперервно, до того ж на відео відсутній момент вручення направлення на проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Фоміна А.І. апеляційний суд, дійшов наступного висновку.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було винесено судом першої інстанції 02.06.2026 року за участі ОСОБА_1 та його адвоката Фоміна А.І., проте в судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина постанови.

Апеляційний суд зауважує, що строк оскарження постави від 02.06.2026 року рахується з дня її винесення, та сплив 12.06.2026 року.

Копію повного тексту постанови Балтського районного суду Одеської області апелянтом отримано 05.06.2026 року, а його захисником 06.06.2026 року, апеляційна скарга захисником подана 15.06.2026 року.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що в контексті застосування на практиці ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, а також положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, враховуючи те, що апелянт послався на те, що після проголошення вступної та резолютивної частини мотиви прийнятого рішення їй не були відомі, дійсно не великий строк пропуску, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови слід поновити.

Щодо доводів апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону районним судом дотримано у повному обсязі.

Як убачається з оскаржуваної постанови районний суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, при обставинах викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 556040 від 31.12.2025 року пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: відеозапис події, на якому зафіксований факт керування, причину зупинку, факт відмови від проходження огляду як на місці зупинки так і в медичному закладі, крім того на відео зафіксовано як ОСОБА_1 сказав, що вживав алкоголь та наголошував що не їхав.

Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного перегляду справи.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо твердження захисту про неналежність вищезазначених відеозаписів як доказу, апеляційний суд зауважує, що досліджені відеозаписи фіксують реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як доказ у справі.

Щодо тверджень захисту про встановлення законності підстави зупинки, апеляційний суд наголошує, що законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ст. 130 КУпАП і дії поліції щодо законності таких підстав можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема, в адміністративному. Проте, як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 було повідомлено підстави зупинки, а саме відсутність на автомобілі лівого бризковика.

Разом з тим, апеляційний суд вважає за потрібним наголосити, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.

Оспорювання в апеляційній скарзі, що ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 поліцейськими не встановлювались, а лише формально перерахувались у протоколі, як на підставу для закриття провадження у справі, є безпідставним, оскільки законодавство про адміністративне правопорушення не передбачає можливості оспорювання водієм встановлених уповноваженою особою ознак алкогольного сп`яніння.

Крім того апеляційний суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 особисто, або через свого захисника скористався процесуальною можливістю та звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також стороною захисту не надано відомостей про, що остання зверталася до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Щодо доводів захисту про не роз`яснення ОСОБА_1 його прав передбачених ст. 268 КУпАП, апеляційний суд зазначає, що дійсно відеозапис не містить даного роз`яснення, проте права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, були відновлені шляхом, зокрема і подання апеляційної скарги та надання можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді.

Апеляційний суд відзначає, що права, що перелічені в ст. 268 КУпАП, передбачають їх використання під час розгляду справи, зокрема користуватися юридичною допомогою адвоката, оскаржити постанову по справі.

Загалом всі доводи, наведені захистом в апеляційній скарзі, були предметом ретельного дослідження та змістовного аналізу судом першої інстанції, цілком спростовані висновками, наведеними судом у постанові, інших відомостей, які б могли вплинути на постановлення іншого рішення матеріали справи не містять, у зв`язку з чим апеляційний суд приходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.

При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

На переконання суду доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що ОСОБА_1 було надано в передбаченому порядку можливість пройти перевірку на стан алкогольного сп`яніння, від якої він відмовився, що містить склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно, наявні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки ці висновки ґрунтуються на вимогах закону, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та закриття провадження у справі відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Фоміна Андрія Ігоровича - залишити без задоволення, постанову Балтського районного суду Одеської області від 02 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП — без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов