Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №331/41/26 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №331/41/26 Головуючий в 1 інст. Каретник Ю.М.

Провадження №33/807/888/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Зубкової Л.М., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Стратія О.І., поданої в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що відповідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №552557, складеного 27 грудня 2025 року, 27 грудня 2025 року о 22:09 м. Запоріжжя, вулиця Залізнична, 9, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 керував транспортним засобом Land Rover, д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №9312 від 27.12.2025. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування без порушень ПДР України, про повторність попереджений, чим порушив п.2.9.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Стратій О.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рапорт інспектора патрульної поліції, на який посилається суд в оскаржуваній постанові, як на докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, з огляду на положення ст. 251 КУпАП не можна вважати належним та допустимим доказом.

Вказує, що акт огляду на стан сп`яніння також є неналежним та недопустимим доказом. В обґрунтування вказує, що відповідно до вимог чинного законодавства перед проведенням огляду на стан сп`яніння, поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, однак поліцейський не інформував ОСОБА_2 про порядок застосування конкретного технічного засобу.

Крім того, в акті огляду зазначено, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки відмовився. Натомість, з долученого до протоколу відеозапису з бодікамери поліцейського убачається, що на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_3 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою технічного приладу Alcotest Drager, а навпаки, намагався пройти його, але через раніше перенесений інсульт не зміг повноцінно дути в трубку. При цьому, на відеозаписі зафіксовано, що поруч із поліцейським стояла інша особа, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, від якої було чутно запах алкоголю. Порушення мови та виражене тремтіння пальців рук у ОСОБА_2 на відео не спостерігається, його поведінка є абсолютно адекватною.

Вважає, що відеозапис з бодікамер поліцейських не узгоджується з наданими поліцейськими іншими доказами, а навпаки підтверджує факт внесення в акт огляду та в направлення на огляд недостовірної інформації щодо наявності ознак сп`яніння, відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння. Разом із цим, інформація, яка отримана від водія про наявне захворювання та вживання певних ліків, ані поліцейськими, ані лікарем-наркологом не перевірялась, лікарем додаткове обстеження не проводилось. Натомість диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП також передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Звертає увагу, що в якості доказу суддя не посилається та не надає оцінки висновку щодо результатів медичного огляду №9312 від 27 грудня 2025 року, складеного лікарем КНП «ОКЗ ПНД та СЗХ» ЗОР ОСОБА_4 о 22 год. 55 хв., який є основним доказом, долученим до протоколу поліцейськими, в якому зазначено про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння та на який міститься посилання в протоколі про адміністративне правопорушення.

Зауважує, що лікарем не зазначена кількість алкоголю в крові, що ставить під сумнів допустимість цього висновку як доказу щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Крім того, апелянт посилається на те що суддею не прийнято до уваги висновок щодо результатів медичного огляду за самостійним звернення ОСОБА_2 №9332 від 27 грудня 2025 року.

При цьому, відхиляючи вищевикладені доводи сторони захисту, суддя в постанові зазначає, що порушення, які були допущені поліцейськими та лікарем, не впливають на кваліфікацію дій правопорушника, а наявність або відсутність у водія ознак алкогольного сп`яніння не спростовують висновків судді про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, судом не надано оцінки доводам сторони захисту про проведення огляду ОСОБА_1 спеціальним технічним засобом Alcotest Drager 6820 з порушенням шестимісячного строку калібрування.

У зв`язку із вищевикладеним, просить скасувати постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2026 року, провадження в справі закрити.

Під час апеляційного перегляду справи захисник ОСОБА_2 - адвокат Зубкова Л.М. підтримала апеляційну скаргу та вказала, що ОСОБА_1 хворіє, переніс інсульт. Крім того, зазначила, що ОСОБА_1 на місці зупинки не відмовлявся від проходження огляду, а не зміг продути засіб через перенесену хворобу. Зауважила, що ОСОБА_1 самостійно повторно пройшов огляд на стан сп`яніння, результат якого показав недостатню кількість проміле для притягнення до адміністративної відповідальності.

Повідомлений належним чином ОСОБА_1 до судового засідання апеляційного суду не з`явився. Захисник - адвокат Зубкова Л.М. вважала за можливим розглянути справу у його відсутність.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши захисника - адвоката Зубкову Л.М., перевіривши доводи скарги, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні в справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.

Висновки суду щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, за обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №552557 від 27 грудня 2025 року підтверджується:

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння (а.с. 6);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27 грудня 2025 року, в яких зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук (а.с. 7);

- відомостями, зазначеними у висновку №9312 від 27 грудня 2025 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно яких ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 8);

- відеозаписом події (а.с. 10).

Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суддя апеляційного суду.

Процедура виявлення у водія транспортного засобу стану сп`яніння передбачена Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 р. за №1452/735.

Згідно п. 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 розділу І встановлено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Проведення огляду на стан сп`яніння у медичному закладі передбачено у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (п.7 розділу І).

Вказані вимоги закону дотримані працівниками поліції.

Так, судом апеляційної інстанції було відтворено відеозапис події, який міститься на DVD-диску, долученому до матеріалів справи, на якому наявний файл під назвою «ЕПР1 №552557».

Зокрема, на вказаному відеофайлі наявний запис, з якого убачається рух транспортного засобу «Land Rover», державний номер НОМЕР_2 , його зупинку. Під час спілкування з водієм, працівник поліції повідомляє надходження повідомлення щодо перебування у транспортному засобі «Land Rover» осіб в алкогольному сп`янінні. У подальшому, співробітник поліції зазначає про наявність ознак у водія алкогольного сп`яніння, зокрема, наявний запах алкоголю з порожнини рота. Після чого, працівник поліції запропонував ОСОБА_1 , який є водієм транспортного засобу, пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Алкотест Драгер», на що водій погодився. Разом з тим після неодноразових спроб (переривання видиху), водій не пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки, у зв`язку із чим, працівник поліції запропонував водію проїхати до медичного закладу, на що він погодився.

Цим відеозаписом також зафіксовані події і у медичному закладі, де слідує, що за наслідками медичного огляду проведеного лікарем, встановлено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння (1,04 % проміле). Після чого, зафіксовано процедуру складання висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 9312 від 27 грудня 2025 року, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомився.

Отже, із наведеного слідує, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

На переконання судді апеляційного суду, досліджений відеозапис має достатньо високу інформативність, виключає можливість упередженого і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Відтак, суддя апеляційного суду констатує, що огляд проведено з дотриманням ст. 266 КУпАП, зокрема, лікарем КНП «Обласний клінічний заклад з надання психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР, тобто у закладі, якому надано право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженого управлінням охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Доводи щодо безпідставного посилання суду першої інстанції на рапорт поліцейського, який відповідно до ст. 251 КУпАП не є належним та допустимим доказом, є помилковими, оскільки такий документ складений уповноваженою особою в межах виконання службових повноважень та є належним процесуальним джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. Їх оцінка здійснюється судом не окремо, а у взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема відеозаписами, поясненнями учасників події та іншими матеріалами справи.

Крім того, слід зазначити, що рапорт є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника про законність своїх дій, та наведені у рапорті дані повністю узгоджуються з іншими матеріалами провадження щодо послідовності дій працівників поліції при оформленні ними протоколу про адміністративне правопорушення.

Щодо посилань на те, що в акті огляду зазначено про відмову ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння, проте, із долученого відеозапису вбачається, що водій не відмовлявся від такого огляду, то слід зазначити наступне.

Зокрема, із дослідженого відеозапису слідує, що водій неодноразово імітує спроби продути спеціальний прилад через наданий йому новий індивідуальний мундштук, проте, пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки йому не вдалось, зі слів водія, через перенесений інсульт. На питання поліцейського чи зможе водій пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу на місці зупинки, водій відповів (пряма мова): «ну я не могу продуть!».

Отже, вказані дії водія ОСОБА_5 працівником поліції були розцінені як відмова від проходження огляду на місці зупинки, у зв`язку із чим водію було запропоновано проїхати до медичного закладу.

Крім того, слід зазначити, що дії ОСОБА_5 кваліфіковані за п.2.9.а ПДР, зокрема, за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено висновком №9312 від 27 грудня 2025 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

Отже, зазначення такого формулювання у акті як те, що ОСОБА_5 відмовився від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, не спростовують наявності в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів, які фактично свідчать про оспорювання апелянтом ознак алкогольного сп`яніння, виявлених поліцейським у ОСОБА_5 , то вони є неспроможними, оскільки поліцейський фактично виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Лише наявність зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння самих по собі не може свідчити, що особа перебуває в стані сп`яніння, тому в цієї справі протокол за керування в стані алкогольного сп`яніння було складено не на підставі виявлених поліцейським ознак, а на підставі висновку лікаря.

Посилання апелянта на відсутність у висновку лікаря кількості алкоголю в крові, що ставить під сумнів допустимість цього висновку, також є необґрунтованим, з огляду на те, що відомості до такого документу вносяться відповідно до зазначених в ньому граф та сам висновок повинен відповідати передбаченому додатку 4 до Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Зокрема, у п. 10 а) лікар повинен лише встановити в якому стані перебуває особа.

Крім того, згідно п. 15 вказаної Інструкції, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видається на підставі акта медичного огляду.

Так, із наявного в матеріалах справи акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №9312 від 27 грудня 2025 року, встановлено, що результат обстеження ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу АТ 6820 ARSK-0199 становить 1,04 %.

Отже, на переконання судді апеляційного суду, висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп`яніння № 9312 від 27 грудня 2025 року складений на підставі акта медичного огляду та повністю відповідає вимогам Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

З приводу доводів апеляційної скарги щодо проходження ОСОБА_1 медичного огляду на визначення стану сп`яніння за власним зверненням слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відтак, оскільки ОСОБА_1 проходив медичний огляд за відсутності поліцейського, наданий ним висновок №9332 від 27 грудня 2025 року, яким встановлено результат 0,19 % проміле, є недійсним відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП.

Щодо зазначення в апеляційній скарзі про порушення шестимісячного строку калібрування спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820, то суддя апеляційного суду приходить до наступних висновків.

Так, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» дано визначення наступних термінів: 10) калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов`язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; 17) періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); 18) повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно якої передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Стаття 27 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» врегульовує питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки, відповідно до якої калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології.

Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання. Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.

Таким чином, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.

У Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, дозволених для застосування на території України міститься інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг, а саме: ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», яке є офіційним представником виробника, на медичні вироби «Газоаналізатори Drager Alсotest», зокрема газоаналізатор «Drager «Alcotest 6820».

На офіційному сайті ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», який надає послуги сервісного центру для гарантійного та післягарантійного обслуговування приладів алко- та наркодіагностики Drager зазначено, що для використання приладів у професійній діяльності у підрозділах Департаменту патрульної служби та Управління національної поліції, Міністерства охорони здоров`я та службах охорони праці та безпеки підприємств необхідне своєчасне проведення операцій «Сервісне технічне обслуговування», «Градуювання та «Повірка» принаймні 1 раз на 12 місяців.

Під терміном «Регулювання» («Градуювання») (англійською мовою «adjustment», що раніше інколи позначалося терміном «calibration» та «калібрування», але виключно у вищезазначеному розумінні) слід розуміти операцію з регулювання, налаштування, коригування показань алкотестерів Drager Аlcotest з метою отримання допустимої похибки вимірювання, яка виконується сумісно з операцією «Сервісне технічне обслуговування».

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік.

Як слідує із акту медичного огляду, обстеження ОСОБА_1 на стан сп`яніння проводилось у тому числі з використанням спеціального технічного засобу АТ6820 ARSK-0199 17.03.25.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, остання повірка газоаналізатора для контролю вмісту алкоголю у видихальному повітрі «Alcotest 6820» зав № ARSK-0199 проводилась 17 березня 2025 року, тобто граничний термін подальшої повірки становить до 17 березня 2026 року.

Крім того, згідно наявної в матеріалах справи Інструкції з експлуатації газоаналізатору Drager «Alcotest 6820» у розділі 7 «Технічне обслуговування» зазначено, що градуювання та сервісне обслуговування вказаного приладу повинно здійснюватися принаймні один раз на 12 місяців (а.с. 45).

Отже, ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння 27 грудня 2025 року до закінчення річного терміну повторної повірки та калібрування приладу «Alcotest 6820», а тому відсутні підстави вважати, що результати тесту зазначеного приладу є недостовірними.

Окремо слід зазначити, що висновок лікаря заснований не лише на результатах приладу «Alcotest 6820», а і на клінічних даних медичного огляду водія, що підтверджується відомостями з акту медичного огляду, а також відеозаписом події.

Таким чином, суддя суду першої інстанції дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суддя апеляційного суду зауважує, що сукупність досліджених доказів засвідчує обґрунтованість висновків суду з приводу доведеності провини ОСОБА_1 і їх відповідність критерію достатності для такого висновку.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке є безальтернативним.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Стратія Олександра Івановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 331/41/26