Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №337/6187/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 13.08.2026 Справа № 337/6187/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 337/6187/25 Головуючий у І інстанції: Гнатик Г.В.

Провадження № 22-ц/807/813/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кочеткової І.В.,

Мінгазова Р.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що «monobank» є мобільним банком, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Онбординг відбувається шляхом верифікації клієнта очно на точці видачі; верифікації клієнта очно у відділенні банку, верифікації клієнта очно співробітником служби доставки банку у зручному для клієнта місці; верифікація клієнта очно кредитним агентом у точці.

Разом зі встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. Витяг з Умов та Тарифи за карткою Monobank додаються до позову.

Згідно із п. 1 Розділу 1 «Терміни та визначення» Умов мобільний додаток - сервіс Банку, що дозволяє надавати Клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку (далі - Мобільний додаток).

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Розділу І Умов Банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов Договору в тому числі, платіжної системи MasterCard, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України.

Згідно із п.п. 2.3. п.2 Розділу І Умов, відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.

Відповідно до пунктів 5.3., 5.8.1. п.5 Розділу І Умов Клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими Клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами Банку через Мобільний додаток та інші канали обслуговування в Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій.

П.п. 2.1., 2.4., 2.5. пункту 3 розділу II Умов визначено, що для надання послуг Банк видає Клієнту Картку (далі - Картка, або Платіжна картка). Підписанням Анкети-заяви Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг “Monobank” (далі - Договір). Датою укладення Договору є дата підписання Клієнтом Анкети-заяви та отримання Картки. Платіжна карта передається Клієнту не активованою. Платіжна картка активується Банком при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації Клієнта при проведенні операцій з використанням Картки при активації Картки встановлюється ПІН-код. ПІН-код є аналогом власноручного підпису Клієнта. Клієнт погоджується, що використання карти і правильного ПІН-коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя Платіжної картки.

Надання і обслуговування кредиту обумовлено пунктом 5 Розділу II Умов, а саме:

5.1. Ліміт кредитування та строк його дії встановлюється згідно умов зазначених в цьому Договорі та відповідному Додатку до нього.

5.2.Ліміт до використання розраховується та встановлюється Банком виходячи з внутрішніх процедур Банку та зазначається Клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування.

5.3.Сторони домовилися, що Банк має право, на власний розсуд, переглядати ліміт до використання в межах суми Ліміту кредитування, що зазначена в Договорі. Інформація щодо зміни ліміту до використання (новий розмір ліміту та строки уведення у дію) зазначаються Клієнту текстовим повідомленням в електронному вигляді на номер мобільного телефону Клієнта та/або у Мобільному додатку.

5.4. Клієнт шляхом розрахунку за товари та послуги та/або отримання готівкових коштів з використанням Платіжної картки після встановлення або зміни ліміту до використання, підтверджує факт згоди з встановленням ліміту до використання.

5.5. Форма надання Кредиту: поновлюваний кредитний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги.

5.6. Клієнт повинен здійснювати операції в межах Кредитного ліміту з урахуванням вартості послуг Банку відповідно до Тарифів.

5.7. Банк надає інформацію про кредитний ліміт Платіжної картки до її активації за допомогою Мобільного додатку та / або контактного центру Банку.

5.8. Банк надає Клієнту Кредит для оплати всіх видаткових операцій, здійснених Клієнтом з використанням Платіжної картки або її реквізитів, а також для оплати Клієнтом Комісій і Плат, передбачених Договором.

5.9. На суму наданого Кредиту Банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними в Тарифах. Також процентна ставка за Кредитом на календарний місяць, наступний за звітним, вказується Банком у мобільному додатку.

5.10. Сума Щомісячного мінімального платежу визначається Банком відповідно до Тарифів й не може перевищувати повного розміру Заборгованості за Договором. Мінімальний платіж формується в перший день календарного місяця, наступного за звітним місяцем, і очікує погашення до 23:55 останнього дня місяця, наступного за звітним місяцем.

5.11. Клієнт зобов`язаний щомісяця сплачувати Щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, зазначені в Мобільному додатку. При несплаті Щомісячного мінімального платежу Клієнт повинен сплатити штраф за несплату Щомісячного мінімального платежу згідно з Тарифами. Банк розглядає будь-який надісланий платіж Клієнта як визнання Клієнтом даного штрафу в розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного Тарифами.

Згідно з такими Тарифами, пільговий період за карткою до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі). Пільгова відсоткова ставка 0,00001% річних. Розмір обов`язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами 4% від заборгованості (не менше 100 грн, але не більше залишку заборгованості). Базова відсоткова ставка 3,1% на місяць (нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості). Збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості 6,2% на місяць (нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості).

Також п.п.5.15-5.19 п. 5 Розділу II Умов визначена відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов`язання Клієнтом за Договором.

5.15. У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом, Клієнт сплачує Банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. Відсотки нараховуються від суми загальної Заборгованості за кожен день прострочення замість базової процентної ставки зазначеної в Тарифах.

5.16. У разі порушення терміну сплати Щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся Заборгованість за Кредитом вважається простроченою (Істотне порушення Клієнтом зобов`язань). На залишок простроченої Заборгованості Банк нараховує, а Клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із Тарифами, але не більше 50 % від суми, одержаного Клієнтом Кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування Кредитом у розмірі 0,00001 % річних.

5.17. У випадку настання Істотного порушення Клієнтом зобов`язань Банк не пізніше , наступного робочого дня у Мобільному додатку не пізніше 3-х робочих днів за допомогою месенджерів та sms направляє Клієнту Повідомлення про відповідне порушення із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення та строку протягом якого вони мають бути здійснені.

5.18. При цьому у разі якщо Клієнт погасить Заборгованість зі сплати Обов`язкового платежу, яка виникла до настання Істотного порушення Клієнтом зобов`язань, та сплатить штраф і Щомісячний мінімальний платіж у строк до 120 календарних днів (з моменту порушення терміну сплати Щомісячного мінімального платежу), вимога Банку, зазначена у Повідомленні, втрачає чинність, а попередньо узгоджені умови кредитування (у тому числі щодо сплати Щомісячних мінімальних платежів та відсотків за користування Кредитом) поновлюються.

Банк на власний розсуд має право збільшити строк, зазначений в абзаці першому цього пункту, але не більше ніж до 210 календарних днів (з моменту порушення терміну сплати Щомісячного мінімального платежу).

5.19. У випадку якщо Істотне порушення Клієнтом зобов`язань не буде усунуто протягом строку, зазначеного у пункті 5.18., Кредит стає у формі «на вимогу», а Банк не пізніше наступного робочого дня за допомогою Мобільного додатку направляє Клієнту Вимогу про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом (з урахуванням відсотків) та нарахованих штрафних санкцій. Несвоєчасне виконання клієнтом вимоги про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом свідчить про несанкціоноване користування чужими ми грошовими коштами, що тягне за собою відповідальність за порушення грошового зобов`язання, передбачену цим Договором. При цьому нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

01.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 01.11.2021 та встановивши мобільний додаток monobank, отримав розрахункову карту НОМЕР_1 та відкрив розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 . Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. Окрім того, в Анкеті Позичальник підтверджує, що усе листування щодо цього Договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору (п.11).

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у Розрахунку заборгованості за Договором .

У відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення п.п. 5.16 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 29.06.2025 направив Відповідачеві повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте Відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу». На залишок простроченої заборгованості Банк нараховував неустойку, передбачену Тарифами.

Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 05.10.2025 складає 12403,07 грн, щщо складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 12403,07 грн; загальний залишок заборгованості за відсотками 0,00 грн; заборгованість за пенею 0,00 грн; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0,00 грн.

Посилаючись на означені обставини, АТ «Універсал Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 01.11.2021 в розмірі 12403,07 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 12403,07 грн, загальний залишок заборгованості за відсотками 0,00 грн; заборгованість за пенею 0,00 грн; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0,00 грн; та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду цим обставинам, просить скасувати заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2026 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, тим самим суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що відповідач не була ознайомлена із вищевказаним. Проте, підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», тарифами за карткою Monobank, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту. Сторонами погоджені усі істотні умови договору. Доказів які б спростовували правильність наданого банком розрахунку за кредитним договором боржником не надано, а тому судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволені позову. Вказує, що основний період активного користування кредитними коштами відбувався відповідачем вже після досягнення ним повноліття.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, цей спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Ухвалою апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідач своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення кредитного договору відповідач був неповнолітньою особою та мав неповну цивільну дієздатність у розумінні статті 32 ЦК України, тоді як докази надання згоди батьків або піклувальника чи органу опіки та піклування на укладення такого правочину матеріали справи не містять. Вважаючи, що кредитний договір укладений з порушенням вимог законодавства щодо обсягу цивільної дієздатності відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за цим договором та відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).

Суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи та не заперечували сторони, що 01.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк», підписавши Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, у якій просив відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку відповідно до умов Договору та наведених у Анкеті-Заяві умов.

У пункті 4 Анкети-заяви зазначено, що відповідач засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (УЕП) з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису. Ризики з відшкодуванням збитків, що можуть бути заподіяні Банку та/або клієнту, а також третім особам у разі використання УЕП, покладаються на Клієнта.

Таким чином, 01.11.2021 АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання банківських послуг «Monobank» від 01.11.2021, за умовами якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг. Згідно з указаною заявою, сторонами погодили встановлення кредитного ліміту на суму, визначену в мобільному додатку та у разі виходу з пільгового періоду нарахування процентної ставки 3,1% на місяць з першого дня кредитування.

Крім того, позивач додав до матеріалів справи Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universalbank та загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток.

З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 01.11.2021, наданого позивачем, встановлено, що відповідач у порушення умов Кредитного договору свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 05.10.2025 утворилась заборгованість в сумі 12403,07 грн, що складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 12403,07 грн; заборгованості за пенею - 0 грн 00 коп.; заборгованості за порушення грошового зобов`язання - 0 грн 00 коп.

Крім того судом встановлено, що відповідно до копії паспорту громадянина України, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент укладення з позивачем Договору про надання банківських послуг, відповідач був неповнолітньою особою 15-річного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Повну цивільну дієздатність фізична особа досягає у 18 років, що передбачено ч. 1 ст. 34 ЦК України.

Відповідно до ст. 32 ЦК України, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, неповнолітня особа, має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я грошовими коштами на рахунку. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім`я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків, усиновлювачів, або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.

Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 ЦК України.

У Постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 289/1996/16-ц Верховний Суд зазначав, що для укладання кредитного договору, фізична особа повинна мати повну цивільну дієздатність, усвідомлювати наслідки вчинення такого правочину, а у разі її відсутності на час укладання договору, такий договір за вимогами статті 215 ЦК України може бути визнано недійсним.

Таким чином, оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Однак, колегія суддів зауважує, що предметом розгляду цієї справи є вимоги Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв?язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань. Водночас вимоги про визнання кредитного договору недійсним чи встановлення факту його недійсності сторони не заявляли, а тому питання дійсності правочину не входить до предмета доказування та не підлягає вирішенню судом у межах цього спору.

За таких обставин апеляційний суд виходить із презумпції правомірності правочину, встановленої статтею 204 ЦК України, та надає оцінку спірним правовідносинам виходячи з існування між сторонами укладеного договору й належності виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Встановлюючи обставини щодо обсягу цивільної дієздатності відповідача на момент укладення договору та покладаючи їх в основу висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості, суд першої інстанції фактично надав оцінку дійсності спірного правочину та застосував наслідки його недійсності, хоча відповідних вимог учасники справи не заявляли.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний підпис є одноразовим ідентифікатором, це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в цьому випадку АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

У постанові Верховного Суду у справі № 331/7975/13-ц від 23 березня 2020 року визначено: «чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що наданий банком розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі. Крім того, відповідач не спростував факт отримання кредиту, тим більше здійснював його часткове погашення, під час розгляду справи не був згоден із заявленим банком розміром заборгованості, проте свого розрахунку не надав». У постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року № 296/7213/15 визначено: «суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)». У постанові Верховного Суду у справі № 331/7975/13-ц від 23 березня 2020 року визначено, що: «чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що наданий банком розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі»; у випадку, якщо суд вважає розрахунок заборгованості таким, що не відповідає тим відносинам, які склалися між сторонами та на підставі нього не можна визначити реальну суму заборгованості, то суд повинен здійснити свій власний обрахунок заборгованості, а не відмовити в задоволенні позову через недоведеність позовних вимог.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 01.11.2021 ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» уклали договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до цього Договору (а.с. 10), за умовами якого ця анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг.

Підписуючи цю анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у Мобільному додатку monobank, ОСОБА_1 :

- просив відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_3 у гривні на його ім`я;

- просив встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку; у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1 % на місяць з першого дня користування кредитом;

- підтверджує, що надані ним документи є чинними (дійсними) та наведені вище їх копії відповідають оригіналу та надана нею інформація є правдивою;

- просив вважати його власноручний підпис або його аналоги (в т.ч. удосконалений електронний підпис -УЕП) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй у Банку, з цією метою засвідчує генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем 0266e120b9711c122d0f4da8983cda326876584a138c38096d9c8f947139a6d62b, що буде використовуватися ним у мобільному додатку для засвідчення його дій. Він визнає, що УЕП є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки з власноручним підписом на документах та паперових носіях. Підтверджує, що всі правочини, у т.ч. Підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися ним з використанням простого електронного підпису або УЕП;

- погодився з тим, що невід`ємною частиною анкети-заяви є запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг «Monobank», з підписанням якого в мобільному додатку договір набуває чинність.

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № б/н від 01.11.2021, борг ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 05.10.2025 складає 12403,07 грн (а.с. 17), з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 12403,07 грн; загальний залишок заборгованості за відсотками – 0 грн, заборгованість за пенею – 0 грн; судовий збір – 0 грн, заборгованість за порушення грошового зобов`язання – 0 грн.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Суми нарахованих та сплачених відсотків згідно з встановленою ставкою 37,2 % річних на залишок поточної заборгованості за кредитом зазначено у графах 9-10 розрахунку, що узгоджується з умовами, що містяться в Анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 01.11.2021, що підписана відповідачем.

Судова колегія, вирішуючи питання про стягнення заборгованості за кредитним договором, виходить з того, що позивачем надано належний розрахунок заборгованості на підтвердження розміру заборгованості позичальника, анкету-заяву підписану відповідачем, погоджену сторонами, шляхом проставлення електронного підпису ОСОБА_1 .

Надані банком документи в сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитним лімітом та існування у позичальника заборгованості у визначеному банком розмірі – 12403,07 грн, який розрахований відповідно до узгоджених між сторонами умов.

Враховуючи викладене, під час розгляду справи суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, тоді як наявними у справі доказами підтверджено виникнення між сторонами кредитних правовідносин, отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання ним обов`язку щодо їх повернення.

Отже, доводи апеляційної скарги про наявність у відповідача заборгованості за кредитом знайшли своє підтвердження, тому колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, скасувати заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2026 року та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк», та стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 01.11.2021 в розмірі 12403,07 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями пп. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «Універсал Банк» сплатило судовий збір зха подання позову в розмірі 2422,40 грн та 4542,00 грн - за подання апеляційної скарги.

Таким чином позивач має право на відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 6964,40 грн, які слід стягнути з відповідача на його користь.

Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Банк» – задовольнити.

Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2026 року – скасувати. Ухвалити в цій справі нову постанову, якою:

«Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 01 листопада 2021 року в розмірі 12403 (дванадцять тисяч чотириста три) гривні 07 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6964 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 13 серпня 2026 року.

Головуючий

Судді