Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №202/10365/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 13.08.2026 Справа № 202/10365/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 202/10365/25 Головуючий у І інстанції: Гнатик Г.В.

Провадження № 22-ц/807/907/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кочеткової І.В.,

Мінгазова Р.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Тарасевича Сергія Валерійовича – на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», про відшкодування шкоди,

У С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2025 року АТ «СК «Країна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

В обґрунтування вимог зазначено, що АТ «СК «Країна» та ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» уклали договір добровільного страхування наземного транспорту 99-09/9969, предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом VOLKSWAGEN; НОМЕР_1 .

За умовами вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування. 02.09.2024 відбулася ДТП за участю транспортного засобу VOLKSWAGEN реєстраційний № НОМЕР_1 та транспортного засобу VOLKSWAGEN, реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до Постанови Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 25 жовтня 2024 року у справі №20/11557/24, відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (ЦК України далі по тексту) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт. На підставі страхового акту № 75291 АТ «СК «Країна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 155280,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу VOLKSWAGEN, реєстраційний № НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК Арсенал Страхування» згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/217207444. ПрАТ «СК Арсенал Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 108 304,00 грн.

Посилаючись на наведені обставини, АТ «СК «Країна» просило суд стягнути з ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, що отримано позивачем від страхової компанії відповідача, що становить: 46976,00 грн. (155 280,00 – 108 304,00), а також понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

Рішенням від 21 січня 2025 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя задовольнив позов.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «СК «Країна» завдані збитки в розмірі 46976 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн, а всього: 49398,40 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Тарасевича С.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2026 року та ухвалили нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з полісу ОСЦПВ №ЕР/217207444 від 06.10.2023, яким на момент ДТП була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 вбачається, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 160000 грн. Оскільки АТ «СК «Країна» здійснило виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» в розмірі 155280,00 грн., що перебуває в межах суми страхового ліміту страхової виплати, то у відповідача не виникає обов`язку зі сплати недоплаченої частки суми страхового відшкодування, здійсненого позивачу в порядку регресу та обов`язок зі сплати цих сум не може бути покладений на неї, як страхувальника.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «СК «Країна» заперечує проти доводів апеляційної скарги, зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, судом з`ясовано усі обставини справи та надано їм належну оцінку, і тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін. Позивач, зокрема, зазначає, що договором добровільного страхування наземного транспорту №99-09/9969 не передбачено зменшення розміру відновлювального ремонту на коефіцієнт фізичного зносу запасних частин, тому позивач не здійснював такі вирахування. На підставі страхового акту позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 155 280,00 грн. Страховик відповідача виконав свій обов`язок за полісом обов`язкового страхування відповідно до вимог закону №1961-IV та виплатив страхове відшкодування в тому числі відповідно до вимог статті 29 вказаного закону. При виплаті страхового відшкодування страхова компанія відповідача вирахувала знос транспортного засобу, внаслідок чого не покрила нанесений відповідачем збиток у розмірі фактичних витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 46976,00 грн, яку відповідно до норм законодавства повинен сплатити саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, даний спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 страхового відшкодування в порядку суброгації, належних та допустимих доказів покладання на відповідача обов`язку зі сплати такого відшкодування.

Колегія судді не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 25 жовтня 2024 року у справі №202/11557/24 ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вказаною постановою встановлено, що 02 вересня 2024 року о 13-35 годині в м. Дніпро по вул. Квітки Цісик 9б, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом VOLKSWAGEN e-golf, д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом, не переконалася, що це буде безпечно і не спричинить перешкод іншим учасникам руху, не звернулася за допомогою до сторонніх осіб внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN Crafter д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався позаду. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, з матеріальними збитками, чим порушено вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 04.11.2024 року.

Транспортний засіб VOLKSWAGEN Crafter, державний номерний знак НОМЕР_1 , був застрахований на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 99-09/9969, укладеного між АТ «Страхова компанія «Країна» та ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ».

03 вересня 2024 року ТОВ «ЕСКА КАПІТАЛ» звернулося до позивача із повідомлення про настання страхового випадку за вказаним договором та 12 вересня 2024 року із заявою про виплату страхового відшкодування.

06 вересня 2024 року представником АТ «Страхова компанія «Країна» оглянуто транспортний засіб VOLKSWAGEN Crafter, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно з рахунком №068 від 10.09.2024 року, що складений ФОП ОСОБА_3 , вартість ремонтних робіт разом із матеріалами та деталями становить 159950,00 грн.

Страховим актом № 99-09/75291/2.1.5.1 від 14.10.2024 року подія кваліфікована як страховий випадок та АТ «Страхова компанія «Країна» прийнято рішення про перерахування страхового відшкодування в розмірі 155280 грн на рахунок ФОП ОСОБА_3 .

Платіжною інструкцією № 25880 від 14.10.2024 вказана сума перерахована на банківський рахунок ФОП ОСОБА_3 .

Відповідно полісу № 217207444 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу VOLKSWAGEN e-golf, д.н.з. НОМЕР_2 застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» 05 жовтня 2023 року.

Згідно зі страховим актом від 14 жовтня 2024 року №109.01607042-1 за договором ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів №217207444 від 05 жовтня 2023 року, ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування страхувальнику в сумі 108304,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 55366042 від 19 листопада 2024 року ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» сплатило позивачу 108304,00 грн.

26 грудня 2024 року АТ «Страхова компанія «Країна» звернулося до відповідача із претензією про відшкодування шкоди, а саме різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, у розмірі 46976,00грн, яка була залишена відповідачем без належного реагування.

Положеннями ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (ст. 999 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страхова виплата грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, а відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого, а тому в порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику.

За загальним правилом, майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка, на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник особа, яка завдала шкоди.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст. 1194 ЦК України).

Колегія суддів зазначає, що у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року, справа №154/2094/16-ц, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з приписами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.

З матеріалів справи слідує, що АТ «СК «Країна» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 155280,00 грн за договором добровільного страхування наземного транспорту № 99-09/9969 від 07.03.2024. ПрАТ «СК «Арсенал страхування», страхова компанія відповідача, відшкодувала позивачу частину завданої шкоди у сумі 108304,00 грн, тобто, як наголошує позивач, невідшкодованою залишилась сума у розмірі 46976,00 грн.

Разом з тим, апеляційним суд встановив, що на час ДТП відповідач мав чинний поліс страхування № 217207444 з лімітом по майну 160000,00 грн, франшиза 0,00 грн (а.с.32).

Колегія суддів звертає увагу на те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц.

Таким чином, ухвалюючи судове рішення суд першої інстанції неповно з`ясував обставини та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, адже за полісом страхування ліміт відповідальності покриває витрати, заподіяні внаслідок ДТП, тому підстави для стягнення страхового відшкодування з відповідача в обставинах даної справи відсутні.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим, її слід задовольнити, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2026 року, на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України слід скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки новою постановою апеляційний суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 має право на відшкодування витрат зі сплати судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги в сумі 4542 грн, які слід стягнути з позивача.

Керуючись ч. 13 ст. 7, ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Тарасевича Сергія Валерійовича – задовольнити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2026 року в цій справі – скасувати, ухвалити нову постанову, якою:

«Позов Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», про відшкодування шкоди – залишити без задоволення».

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) гривні.

Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 13 серпня 2026 року.

Головуючий

Судді