Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №305/1116/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 305/1116/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 серпня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Джуги С.Д., Собослой Г.Г.,

за участі секретаря – Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мигальчич Людмила Анатоліївна, на ухвалу Рахівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2026 року (головуюча суддя Марусяк М.О.) про відмову у забезпеченні позову у справі № 305/1116/26 за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про витребування майна із чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог та заяв про забезпечення позову

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мигальчич Людмила Анатоліївна, звернувся в суд із позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі: ДСГП «Ліси України», що є правонаступником ДП «Ясінянське ЛМГ») про витребування майна із чужого незаконного володіння, в якому просив витребувати від відповідача на свою користь нежитлову будівлю, розташовану у АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна в Реєстрі речових прав 22016413).

Одночасно, до позовної заяви додано клопотання про забезпечення позову, в якому ОСОБА_1 просив до вирішення справи по суті й набрання рішенням законної сили вжити заходи забезпечення позову, шляхом:

1) накладення арешту на нежитлову будівлю розташовану у АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна в реєстрі речових прав 22016413);

2) заборони Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» на час розгляду справи вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб об`єкта нерухомого майна – будівлі розташованої у АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна в реєстрі речових прав 22016413);

3) заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, іншим особам вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна – будівлі розташованої у АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна в реєстрі речових прав 22016413).

На обґрунтування заяви зазначав, що між сторонами виник спір стосовно правомірності вибуття до відповідача із приватної власності позивача нежитлової будівлі площею 305 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 за неукладеним договором обміну від 28.04.2003, на підставі незаконних документів, за відсутності у Ясінянського ЛМГ відповідних повноважень. Позивач зазначав, що на момент подання цього позову спірна нежитлова будівля перебуває у власності й володінні відповідача та за ним зареєстроване право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується доданою позивачем інформаційною довідкою.

Посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення про задоволення позову, позивач просив вжити вищевказані заходи забезпечення позову.

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 17.04.2026 у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Мигальчич Л.А. про забезпечення позову – відмовлено.

24.04.2026 місцевим судом відкрито провадження у даній справі.

04.05.2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мигальчич Людмила Анатоліївна, вдруге подав заяву про забезпечення позову, яку мотивовано наступним.

Після пред`явлення позову з відповіді Державного агентства лісових ресурсів України, позивачу стало відомо, що ДСГП «Ліси України» наразі перебуває у статусі припинення згідно наказу Держлісагенства від 26.09.2025 №267, а саме відбувається реорганізація шляхом перетворення в акціонерне товариство, 100% акцій якого в статутному капіталі будуть належати державі.

Зі змісту наказу Держлісагенства від 26.09.2025 №267 про перетворення ДСГП «Ліси України» вбачається, що такий видано, зокрема, на виконання Постанови Кабінету міністрів України від 08.09.2025 №1104 «Про затвердження Порядку перетворення державного підприємства в акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі» (далі – Порядок №1104). Цим Порядком №1104 чітко визначено процедуру формування статутного капіталу товариства, що перетворюється, а саме таке буде складатись з майна, що закріплене за підприємствами, що перетворюються, на праві господарського відання або на праві оперативного управління, так і майна, що підлягає/та не підлягає приватизації, майна, переданого на праві узуфрукта державного майна (пункти 1, 6,7,9 Порядку).

Вказував, що інформація про реєстрацію за відповідачем права власності на це майно підтверджується Інформаційною довідкою з реєстру речових прав на майно архівний запис від 05.02.2008, згідно з яким за ДП Ясінянське ЛМГ зареєстровано 1/1 частка на нежитлову будівлю, розташовану в АДРЕСА_1 , підставою виникнення права власності зазначено – свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 29.01.2008, видане виконком Ясінянської селищної ради, реєстраційний номер майна 22016413.

Пунктом 4.4. наказу Держлісагенства від 26.09.2025 №267 передбачено те, що ДСГП «Ліси України» необхідно подати Держлісагенству передавальний Акт майна, що вноситься до статутного капіталу акціонерного товариства «Ліси України».

Тобто, статутний капітал АТ «Ліси України» формуватиметься за рахунок майна ДСГП «Ліси України» – будівель, споруд, техніки, обладнання та іншого майна.

В даному випадку майно, що є предметом спору (нежитлова будівля у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в Реєстрі 22016413) може увійти до статутного капіталу перетвореного/реорганізованого державного підприємства акціонерного типу, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги навіть у разі задоволення прозову не призведуть до відновлення порушених прав позивача.

Зазначав, що накази та інші внутрішні документи, які приймаються комісією з перетворення ДСГП «Ліси України», не є доступними в загальному доступі і відстежити такі в реальному часі неможливо, у зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що спірне майно може бути передано іншому суб`єкту, включене до статутного капіталу Акціонерного товариства, яке перетворюється.

На думку позивача, наказ Держлісагенства та постанова КМУ не містить чіткої відповіді, що у разі перетворення новостворене державне акціонерне товариство буде правонаступником всіх прав ДСГП «Ліси України» та що в результаті перетворення зміниться виключного організаційно правова форма без внесення запису про припинення відповідача.

У позивача є побоювання, що спірне майно може бути виставлене на продаж (приватизація шляхом викупу) або увійти до статутного капіталу перетвореного акціонерного товариства. Можливість відчужити майно, яке знаходиться у власності відповідача, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання можливого судового рішення.

На думку позивача, заходи, які пропонується вжити, пов`язані з предметом позову, є співмірними з позовними вимогами і забезпечить реальну можливість виконання судового рішення та ефективне поновлення прав позивача.

Враховуючи вищенаведені обставини, у заяві про забезпечення позову, поданій 04.05.2026, ОСОБА_1 просив до вирішення справи по суті й набрання рішенням законної сили вжити заходи забезпечення позову, шляхом:

1) накладення арешту на нежитлову будівлю розташовану у АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна в реєстрі речових прав 22016413);

2) заборони Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» на час розгляду справи вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб об`єкта нерухомого майна – будівлі розташованої у АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна в реєстрі речових прав 22016413);

3) заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, іншим особам вчиняти будь-які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна – будівлі розташованої у АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна в реєстрі речових прав 22016413).

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 06.05.2026 у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Мигальчич Л.А., про забезпечення позову – відмовлено. Судом, зокрема, зазначено, що майно, що входить до статутного капіталу АТ залишається під жорстким контролем держави; процедура перетворення є публічною та прозорою. Позивач не надав жодного доказу (оголошення про продаж, проект договору тощо), який би свідчив про намір ДП «Ліси україни» продати спірну будівлю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

На цю ухвалу подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мигальчич Л.А. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, порушення місцевим судом норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Вказує, що суд не надав належної правової оцінки викладеним у ній обставинам, зокрема такі аргументи зводяться до наступного:

між сторонами виник спір щодо вказаного майна (нежитлової будівлі, площею 305 кв.м., у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в реєстрі речових прав 22016413) та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;

спірне майно може увійти до статутного капіталу новоствореного державного підприємства акціонерного типу, яке перетворюється із ДСГП «Ліси України»;

можливість відповідача ДСГП «Ліси України» в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача;

за відсутності забезпечення та необмежених можливостей відповідача вільно розпоряджатись майном, це може призвести до неможливості виконання судового рішення;

вважає, що запропоновані види забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість його відчуження третім особам; арешт спірного майна є тимчасовим, а тому не є таким, що порушує права власника, а є лише обмежувальним заходом встановленим законом, та необхідним для вирішення судового спору;

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Межі та порядок розгляду справи апеляційним судом

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи ДП «Ліси України» були повідомлені належним чином (а.с. 172). Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника апелянта – адвоката Мигальчич Л.А., яка апеляційну скаргу підтримала, дослідивши надіслані судом виділені матеріали даної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла таких висновків.

Застосовані норми права та фактичні обставини

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову необхідне у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії та арештом на майно, що належить або підлягає передачі відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовним вимогам, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

За змістом ст. 149 ЦПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мигальчич Людмила Анатоліївна, звернувся в суд із позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі: ДСГП «Ліси України», що є правонаступником ДП «Ясінянське ЛМГ») про витребування майна із чужого незаконного володіння, в якому просив витребувати від ДСГП «Ліси України» на свою користь нежитлову будівлю, розташовану у АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна в Реєстрі речових прав 22016413).

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_1 належала на праві власності нежитлова будівля, площею 305 кв.м., що розташована у АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 18.01.2001 № 24 (а.с. 33).

Відповідно до листа Ясінянського державного лісомисливського підприємства №96 від 05.03.2003, директор Ясінянського ДЛМП просив ОСОБА_1 дати згоду на проведення обміну будівлі у АДРЕСА_1 та земельної ділянки на земельну ділянки 0,45 га на території Ясінянського ДЛМП (а.с. 34).

Згідно договору обміну будівлі на земельну ділянку від 28.04.2003, Ясінянським ДЛМП передано ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,29 га, 0,11 га та 0,05 га, загальною площею 0,45 га, а ОСОБА_1 передано Ясінянському ДЛМП будівлю загальною площею 305 кв.м. та земельну ділянку під будівлею площею 0,137 га (а.с. 35).

Розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації № 116 від 07.04.2003 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок» ОСОБА_1 передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,29 га, площею 0,11 га та площею 0,05 га, загальною площею 0,45 га, для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за межами населеного пункту в урочищі Свидовець на території Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області.

На підставі цього розпорядження ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 032948 від 25.04.2003, що посвідчував право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,45 га (три земельні ділянки площею 0,29 га, площею 0,11 га та площею 0,05 га) (а.с. 38-39).

ОСОБА_1 зазначав, що у 2024 році Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, діючи в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) звернулася до суду із позовом до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Рахівська районна військова адміністрація), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про визнання недійсним розпорядження та договорів купівлі-продажу, скасування державних реєстрацій та повернення земельних ділянок у державну власність (справа № 305/1138/24).

Згідно з наданою до справи копією рішення Рахівського районного суду від 19.11.2024 у справі № 305/1138/24 та наявними у ЄДРСР відомостями щодо справи № 305/1138/24, вбачається, що вказаним судовим рішенням позовну заяву Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, подану в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатської обласної військової адміністрації) – задоволено.

Ухвалено:

визнати недійсним розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації № 116 від 07.04.2003 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок», на підставі якого ОСОБА_1 передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,45 га.;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 44 від 20.04.2018, на підставі якого ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:05:001:0005 площею 0,29 га на користь ОСОБА_2 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 45 від 20.04.2018, на підставі якого ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:05:001:0006 площею 0,11 га на користь ОСОБА_2 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 46 від 20.04.2018, на підставі якого ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:05:001:0007 площею 0,05 га на користь ОСОБА_2 ;

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:05:001:0005 площею 0,29 га, припинивши право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку;

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:05:001:0006 площею 0,11 га, припинивши право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку;

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:05:001:0007 площею 0,05 га, припинивши право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку;

визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:05:001:0005 площею 0,29 га для ведення особистого селянського господарства;

визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:05:001:0006 площею 0,11 га для ведення особистого селянського господарства;

визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2123656200:05:001:0007 площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства;

зобов`язати ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:05:001:0005 площею 0,29 га;

зобов`язати ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:05:001:0006 площею 0,11 га;

зобов`язати ОСОБА_2 повернути у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 2123656200:05:001:0007 площею 0,05 га;

Вказане рішення у справі № 305/1138/24 не набрало законної сили, оскаржене в апеляційному порядку ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мигальчич Л.А. та час розгляду цієї справи апеляційну скаргу не розглянуто (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124530534 ).

Таким чином із рішення суду у справі № 305/1138/24 слідує, що згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2102604552018, НВ-2102604462018, НВ-2102604492018 від 12.04.2018, земельні ділянки з кадастровим номером 2123656200:05:001:0005 площею 0,29 га, з кадастровим номером 2123656200:05:001:0006 площею 0,11 га, з кадастровим номером 2123656200:05:001:0007 площею 0,05 га належали на праві власності ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ІІІ-ЗК № 032948 від 25.04.2003.

На підставі договорів купівлі продажу №№ 44, 45 та 46 від 20.04.2018, ОСОБА_1 відчужено земельні ділянки з кадастровими номерами 2123656200:05:001:0005, 2123656200:05:001:0006 та 2123656200:05:001:0007 на користь ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 у позовній заяві у даній справі про витребування майна, посилався на те, що у разі якщо рішення Рахівського районного суду від 19.11.2024 у справі № 305/1138/24 буде залишено без змін, то позивач може залишитися і без земельних ділянок (з кадастровими номерами 2123656200:05:001:0005, 2123656200:05:001:0006 та 2123656200:05:001:0007), які він обміняв на нежитлову будівлю площею 305 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 , що знаходилася на земельній ділянці площею 0,137 га, а також без цієї нежитлової будівлі площею 305 кв.м.

При цьому ОСОБА_1 не зазначав тієї обставини, що задовго до пред`явлення позову у справі № 305/1138/24, він відчужив у 2018 році за оплатними договорами купівлі-продажу три земельні ділянки (з кадастровими номерами 2123656200:05:001:0005, 2123656200:05:001:0006 та 2123656200:05:001:0007), котрі були ним набуті в результаті обміну, на користь іншої особи – ОСОБА_2 .

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просив вжити заходи забезпечення позову щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером майна в реєстрі речових прав 22016413, вказуючи про наявність з відповідачем спору щодо нежитлової будівлі площею 305 кв.м., у АДРЕСА_1 .

Позивач зазначав, що на момент подання цього позову спірна нежитлова будівля перебуває у власності й володінні відповідача ДСГП «Ліси України» та за відповідачем зареєстроване право власності, на підтвердження чого до матеріалів справи додав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.12.2024 № 408626643, згідно з якою 05.02.2008 зареєстровано право власності за ДП «Ясінянське ЛМГ» (правонаступником якого є ДСГП «Ліси України»).

З вказаної довідки вбачається, що площа об`єкту з реєстраційним номером 22016413 становить 512,47 кв. м., тип майна – «з надвірними спорудами: літ.Б. Гараж». Власник - ДП «Ясіенянське ЛМГ»; дата внесення запису – 05.02.2008, підстава виникнення права власності – свідоцтво про право власності НОМЕР_1 , видане 29.01.2008 виконкомом Ясінянської сільської ради (а.с. 40-41).

Такі ж дані містяться у інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 488858058 від 05.08.2026 (а.с.175-176).

Колегією суддів встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 488860594 від 05.08.2026, містяться такі дані щодо майна у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в реєстрі речових прав 22016413: тип об`єкта – будівля, гараж; загальна площа 182,35 кв.м., тип об`єкта – будівля, адмінбудинок; загальна площа 330,12 кв.м.. Власником цього майна в реєстрі з 07.10.2025 зареєстроване Державне агентство лісових ресурсів України (а.с.177-178).

Таким чином, у реєстрі речових прав на нерухоме майно об`єкт з реєстрайціним номером 22016413 (щодо якого позивач просить вжити заходи забезпечення позову) має загальну площу 512,47 кв.м, з яких 182,35 кв.м – гараж та 330,12 – адмінбудівля.

Згідно Договору обміну, на який посилається позивач, площа будівлі (без конкретизації її призначення) вказана 305 кв. м. Представник апелянта зазначила, що, за твердженням позивача, предметом обміну згідно Договору обміну від 28.04.2003 було саме приміщення адмінбудівлі (контори), параметри якої з 2003 року не змінювались. При цьому, колегія зазначає, що об`єкт із номером 22016413 належить Державному агентству лісових ресурсів України, яке не є відповідачем у справі.

Отже, у справі відсутні відомості для висновку про наявність між сторонами спору щодо майна, реєстраційний номер майна в реєстрі речових прав 22016413, загальною площею 512,47 кв.м.

Таким чином, підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, колегія суддів не вбачає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Зважаючи на встановлені обставини, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив обставини щодо майна (його площі та належності), щодо якого позивач просив вжити заходи забезпечення позову, а тому вважає за необхідне змінити мотивувальну частину оскаржуваної ухвали в редакції цієї постанови апеляційного суду з підстав, передбачених п. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України, залишивши без змін резолютивну частину ухвали.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мигальчич Людмила Анатоліївна – задовольнити частково.

Мотивувальну частину ухвали Рахівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2026 року – змінити в редакції даної постанови.

Резолютивну частину ухвали Рахівського районного суду від 06 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 серпня 2026 року.

Головуюча

Судді